Постанова

від 18.01.2018 по справі 910/11059/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2018 р. Справа№ 910/11059/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання - Матюхін І.В.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від 18.01.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017

у справі № 910/11059/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн"

про стягнення 98 913,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Український союз об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (надалі також - Позивач ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Юрекслайн (надалі також - Відповідач ) про стягнення 98 913,49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/11059/17 позов Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Юрекслайн на користь Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення 40 000,00 грн., пеню у розмірі 5 407,98 грн. та судовий збір у розмірі 734,51 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на виконання умов договору доручення № 337 від 28.09.2016 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 15 від 28.09.2016 на суму 20 000,00 грн. та витягом із особового рахунку позивача за 29.09.2016 на суму 20 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: за юридичні послуги по договору № 337 від 28.09.2016р. . Відповідач надіслав на адресу позивача повідомлення № 031 від 13.02.2017 про розірвання договору, яким також просив підписати акти виконаних робіт, у відповідь на яке позивач листом № 01/1-19 від 28.09.2017 повідомив про відмову від підписання актів виконаних робіт та просив повернути невідпрацьовану суму авансу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 02.03.2017. Відповідач, в порушення норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив від імені і за рахунок позивача, в інтересах останнього, необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою юридичного оформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 72-А та подальшим супроводженням внесення інформації по цим об'єктам до реєстру прав на нерухоме майно, що забезпечить позивачу отримати правовстановлюючі документи на вказані об'єкти, в повному обсязі у передбачені договором строки, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином. До даних правовідносин не підлягають застосуванню положення ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України. Суд, перевіривши розрахунок пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання за загальний період прострочки з 29.12.2016 по 30.06.2017 у розмірі 5 774,81 грн., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині не застосування припису частини 6 статті 232 ГК України, за яким нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. А тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його договірного зобов'язання за загальний період прострочки з 29.12.2016 по 29.06.2017 у розмірі 5 407,98 грн. позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу), а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення 50 000,00 грн. моральної шкоди суд відмовляє.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Юрекслайн звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/11059/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що саме позивачем було порушено умови цього договору, оскільки останнім не надано відповідачу інформації відносно належності йому на праві власності нерухомого майна відносно до якого відповідач зобов'язався здійснити комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою юридичного оформлення правовстановлюючих документів на нього.

Скаржник зазначає, що ним надавались консультації представникам позивача, вивчено надані позивачем документи, проведено аналіз норм чинного законодавства, надано послуги з супроводження виготовлення технічних паспортів на об'єкти нерухомого майна, підготовлені необхідні документи, але позивачем приховувався правовий статус спірного майна, вказуючи на перебування будівель на балансі підприємства, однак, у справі № 910/21954/16 виявилось, що майно на яке позивач доручав відповідачу здійснити комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою юридичного оформлення правовстановлюючих документів перебуває у державній власності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Юрекслайн на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/11059/17 до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.11.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є суддею-доповідачем, на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.11.2017 було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Сулім В.В., Майданевич А.Г

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 прийнято матеріали справи № 910/11059/17 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Юрекслайн на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/11059/17 до свого провадження.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду відкладено розгляд справи № 910/11059/17 на 07.12.2017.

У зв'язку із перебуванням судді Суліма В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.12.2017 визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 прийнято матеріали справи № 910/11059/17 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/11059/17 до свого провадження.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 відкладено розгляд справи № 910/11059/17 на 18.01.2018.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/11059/17 залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2018 не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Після обговорення, враховуючи, що в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в засідання судової колегії, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.09.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір доручення № 337, відповідно до умов якого позивач, за договором довіритель доручив, а відповідач, за договором повірений, прийняв на себе зобов'язання від імені і за рахунок позивача здійснити, в інтересах останнього, необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою юридичного оформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 72-А та подальшим супроводженням внесення інформації по цим об'єктам до реєстру прав на нерухоме майно, що забезпечить позивачу отримати правовстановлюючі документи на вказані об'єкти.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.5 договору винагорода за виконання відповідачем зобов'язань за цим договором складає суму в гривнях, що є еквівалентом 3000 доларів США по середньоринковому курсу обміну валюти банка ПУМБ на день здійснення платежу. Позивач сплачує сум у в гривнях, що є еквівалентом 1500 доларів США по середньоринковому курсу обміну валюти на день здійснення платежу, до початку виконання робіт впродовж 3 банківських днів після підписання даного договору. Після виконання робіт та проведення розрахунків сторони підписують акт здачі - приймання виконання робіт відповідно до розділу 5. Крім того, сторони підписують акти здачі-приймання робіт та документації після виконання кожного з етапів, зазначених в розділі 2 цього договору.

Згідно із п.п. 3.1.3, 3.1.4, 3.2.1 договору відповідач зобов'язаний, зокрема, по виконанню доручення надати позивачу письмовий звіт про виконану роботу; передати всю отримання документацію в день підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Відповідач право відмовитись від виконання взятих на себе зобов'язань у випадку невиконання позивачем зобов'язань, передбачених розділом 2 цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач зобов'язується виконати доручення позивача в термін до 3 календарних місяців з моменту отримання оплати послуг згідно з розділом 2 та отримання необхідних для виконання доручення документів.

Згідно із п. 5.1 договору доручення вважається виконаним в момент одержання позивачем правовстановлюючих документів на об'єкти, вказані в п.1.1 цього договору. Факт виконання доручення підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами за актом прийому-передачі робіт, протягом 2 робочих днів з моменту повідомлення відповідача позивачу про готовність до передання робіт.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що відповідач відповідає перед позивачем у випадку несвоєчасного або неналежного виконання доручення у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від фактично сплаченої суми по договору та нараховується за кожен день прострочки.

Згідно з п.6.6 договору відповідач відповідає перед позивачем у розмірах сум, фактично сплачених відповідачу, тобто, у випадку дострокового припинення дії даного договору з ініціативи позивача, останній зобов'язаний сплатити відповідачу винагороду відповідно до фактично виконаної ним роботи, підтвердженої відповідним звітом, тобто позивач не має права вимагати повернення вартості фактично виконаної роботи відповідачем.

Сторонам, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору, не пізніш як за тиждень до його припинення. (п.8.4 договору)

Факт виконання позивачем умов договору доручення № 337 від 28.09.2016 та перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у загальному розмірі 40 000,00 грн., підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 15 від 28.09.2016 на суму 20 000,00 грн. та витягом із особового рахунку позивача за 29.09.2016 на суму 20 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: за юридичні послуги по договору № 337 від 28.09.2016р. .

Однак, 13.02.2017 відповідачем надіслано на адресу позивача повідомлення № 031 про розірвання договору, яким також просив підписати акти виконаних робіт.

Також відповідач листом від 13.02.2017 повідомив позивача про відпрацювання всієї суми авансу.

Позивач у листі за № 01/1-19 від 28.02.2017 повідомив відповідача про відмову від підписання актів виконаних робіт та просив повернути невідпрацьовану суму авансу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 02.03.2017.

12.05.2017 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 01/1-36 з вимогою до 22.05.2018 повернути позивачу сплачений аванс в сумі 40 000,00 грн.

Однак, зазначена претензія не була отримана останнім у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується відміткою на поштовому конверті.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно зі ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Матеріалами справи не підтверджується надання відповідачем позивачу письмового звіту про виконану роботу, правовстановлюючих документів на об'єкти, вказані в п.1.1 цього договору, а також підписання між сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та документації щодо кожного з етапів відповідно до п.п. 2.5, 5.1 договору доручення № 337 від 28.09.2016 у строки, передбачені вказаним договором, тобто в термін до 3 календарних місяців - до 29.12.2016, що також не спростовано відповідачем.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства та умов договору, не здійснено від імені і за рахунок позивача, в інтересах останнього, необхідний комплекс юридичних дій, пов'язаних з процедурою юридичного оформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ямська, 72-А та подальшим супроводженням внесення інформації по цим об'єктам до реєстру прав на нерухоме майно, що забезпечить позивачу отримати правовстановлюючі документи на вказані об'єкти, в повному обсязі у передбачені договором строки, тобто відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором належним чином.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором доручення № 337 від 28.09.2016 складає 40 000,00 грн.

Господарським судом першої інстанції, із чим погоджується суд апеляційної інстанції, встановлено, що відповідачем, в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов договору, не надано послуг та не здійснено повернення грошових коштів, тобто не виконано своїх зобов'язань належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 40 000,00 грн. основної заборгованості є такими, що доведені матеріалами справи, є обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, та такими, що не спростовані відповідачем.

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України за № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань встановлено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 29.12.2016 р. по 30.06.2017 у розмірі 642,68 грн. та інфляційні у розмірі 2 496,00 грн., на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягають, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.5 договору передбачено, що відповідач відповідає перед позивачем у випадку несвоєчасного або неналежного виконання доручення у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від фактично сплаченої суми за договором та нараховується за кожен день прострочки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, доданий до позовної заяви, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, вважає суму пені у розмірі 5 407,98 грн. за період з 29.12.2016 по 29.06.2017 є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача моральної шкоди, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із частинами першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження приниження ділової репутації останнього або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40 000,00 грн. та пені у розмірі 5 407,98 грн. обгрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання скаржника на порушення позивачем умов договору, а саме п. 3.2.2, як на підставу для розірвання договору є безпідставним, оскільки у даному пункті сторонами вказано, що відповідач має право на отримання від позивача інформації необхідної для виконання зобов'язань, передбачених цим договором, однак, скаржником не надано доказів відмови позивача у наданні такої інформації, як не надано доказів звернення до позивача з проханням надати інформацію, яка, на думку скаржника, була необхідна.

Крім того, скаржником не вказано, яка саме інформація не була надана позивачем.

Відмова відповідача від взятих на себе зобов'язань з посиланням на невиконання позивачем п. 3.3.8 договору також є безпідставною та не відповідає умовам договору, оскільки позивач не порушував умови договору, натомість позивачем надано відповідачу всі наявні документи та інформацію стосовно предмету договору та сплачено аванс у повному обсязі.

Скаржником не надано доказів того, що ним проводився аналіз та надавались послуги позивачу, також не надано доказів на підтвердження його послання на те, що майно, на яке необхідно було отримати право власності є державною власністю, крім того, у матеріалах справи відсутній акт з переліком наданих послуг.

Відповідно до п. 8.3.1 договір може бути розірваним, зокрема, за ініціативою однієї із сторін, за умов передбачених в договорі.

Слід зазначити, що підставою для відмови від договору, згідно із п. 3.2.1 є невиконання позивачем зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, а як вбачається із матеріалів справи, розділ 2 договору позивачем виконаний.

З огляду на вищевикладене, правові підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі 910/11059/17 та для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн", відсутні.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/11059/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрекслайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/11059/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 у справі № 910/11059/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Справу № 910/11059/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич