Постанова

від 17.01.2018 по справі 904/8932/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2018 року м. Дніпро Справа № 904/8932/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Антонік С.Г., Чимбар Л.О.

секретар Логвіненко І.Г.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 16.01.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № ББУ/ПУ399/ГК/17 від 29.12.2017 р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області, ухвалене суддею Бондарєвим Е.М. (м. Дніпро) 21.11.2017 року, повний текст якого підписано 22.11.2017 року

у справі № 904/8932/17

за позовом Дніпропетровського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України, м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 16 084,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Дніпропетровське обласне спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 25 447,19 грн., з яких: заборгованість за договором підряду у розмірі 15 320,00 грн., неустойка у розмірі 7 378,78 грн. та 2 748,41 грн. 3% річних.

В подальшому, 14.11.2017 року, позивачем подано до місцевого господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача 16 084,88 грн., з яких: 15320,00 грн. основної заборгованості та 764,88 грн. 3% річних (а.с.80-81).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 року у справі № 904/8932/17 позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволені в повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача 15 320,00 грн. основної заборгованості, 764,88 грн. - 3% річних, 1600 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:

- судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені в рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи;

- умовами договору № 6-ПУ-ЦП від 06.02.2015 року, укладеного між сторонами, зокрема п.п.2.2, 4.2.5, передбачений обов`язок підрядника (позивача) не тільки надати замовнику (відповідачу) акт виконаних робіт, а і рахунок на оплату; при цьому, нормами права, зокрема ч.1 ст.538 Цивільного кодексу України, регламентоване зустрічне виконання зобов`язання, в даному випадку обов`язку однієї сторони оплатити виконані роботи кореспондується обов`язок іншої сторони щодо передачі рахунку на оплату; матеріали справи не містять доказів передачі відповідачу рахунків на оплату, а суд на вказані обставини не звернув уваги;

- також суд не звернув уваги на те, що позивачем до матеріалів справи в якості доказу наданий акт здачі-приймання робіт № 400524 від 10.12.2015 року на суму 5000,00 грн. з ПДВ, який не відповідає вимогам до складення такого виду документів, оскільки не має обов`язкових реквізитів, зокрема номеру договору, які б надавали можливість ідентифікувати його приналежність до договірних відносин між позивачем та відповідачем саме за вищевказаним договором;

- посилання господарського суду на лист відповідача до позивача за № 1059 від 26.10.2015 року з проханням виконати ремонті роботи конкретного приладу не може бути доказом відповідності акта здачі-приймання робіт № 400524 від 10.12.2015 року до укладеного між сторонами договору, оскільки в акті вказаний інший прилад, ніж потребував ремонту; крім цього, умовами договору, укладеного між сторонами (п.3.6 договору) передбачено, що всі додаткові роботи по ремонту обладнання виконуються за додаткову плату, яка розраховується на підставі дефектного акту, в зв`язку з чим укладається додаткова угода; жодних із вказаних документів сторонами підписано не було, тому вимоги позивача щодо стягнення 5000,00 грн. є необґрунтованими.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 17.01.2018 року.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вказуючи на відповідність рішення господарського суду матеріалам та обставинам справи, нормам чинного законодавства, зазначив, що повністю не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки рахунок на оплату послуг є документом, що містить певну інформацію, зокрема платіжні реквізити, на які необхідно перерахувати кошти, і ненадання такого документу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора за ст.613 ЦК України; під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідачем не заперечувалась дійсність укладеного між сторонами договору та належне виконання своїх зобов`язань позивачем, прийняття їх відповідачем, отже, на думку позивача, відсутність рахунків не спростовує наявності у замовника обов`язку з оплати виконаних підрядних робіт, який виникає згідно ст.854 ЦК України на підставі факту їх остаточної здачі (прийнятті відповідачем); суд вказані обставини дослідив належним чином та дав їм належну правову оцінку в рішенні. Посилання відповідача на неналежність, як доказу, акту здачі-приймання робіт № 400524 від 10.12.2015 також не знаходить свого підтвердження згідно вимог чинного законодавства, оскільки ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік" та абзацом 1 п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, на які посилається відповідач, передбачені обов`язкові реквізити первинного документу, якими є: назва документу, дата й місце його складання, назва підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, підпис. Доводи відповідача про не відображення у акті номеру договору для ідентифікації операції, що передбачено абзацом 3 п.2.4 вищевказаного Положення, за яким до реквізитів первинного документу можуть бути включені підстави для здійснення операції (номер договору), не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки вказані вимоги не є обов`язковими та їх відсутність не тягне за собою недійсності документа в цілому; належність даного акта до правовідносин сторін підтверджена матеріалами справи, зокрема листом № 1059 від 26.10.2015 року, при цьому відповідач, стверджуючи, що вказаний акт може стосуватись якихось інших правовідносин між сторонами, не надав підтверджуючих ці обставини доказів, та не пояснив який саме прилад було відремонтовано за спірним актом, та чи були виконані роботи за листом відповідача від 26.10.2015 року. Доводи скаржника про необґрунтованість заявлених вимог за актом № 400524 від 10.12.2015 року та виконання цих робіт, як додаткових за п.3.6 договору, також не відповідають дійсності, оскільки судом першої інстанції досліджено, що вказані роботи здійснені відповідно до п.п.1.1, 1.2.5, 3.10 договору, як технічне обслуговування установки автоматичної пожежної безпеки, зокрема, яка вийшла з ладу по спливу гарантійного строку на обладнання, встановленого заводом-виготовлювачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Розглядаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції встановив наступне.

12.10.2017 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 25 447,19 грн., з яких: 15320,00 грн. основна заборгованість, 7378,78 грн. неустойки, 2748,41 грн. - 3% річних (а.с.3-5).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 02.11.2017 року (а.с.1).

02.11.2017 року відповідачем до господарського суду поданий відзив на позовну заяву та заява про застосування строків позовної давності, в якій ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" просило застосувати до вимог щодо стягнення неустойки наслідки спливу строку позовної давності, оскільки остаточні розрахунки між сторонами мали відбутись у строк до 24.03.2016 року, таким чином, право застосування стягнення неустойки у позивача виникло з 25.03.2016 року, за ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України строк позовної давності за цим видом відповідальності є спеціальним та обмежується одним роком, отже, вказаний строк закінчився 24.03.2017 року, позивач же з позовом звернувся лише у жовтні 2017 року (а.с.36-37, 38-40).

В судовому засіданні 02.11.2017 року була оголошена перерва до 14.11.2017 року та, в подальшому, до 21.11.2017 року.

14.11.2017р. позивачем до Господарського суду Дніпропетровської області в порядку ст.22 ГПК України подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з відповідача 16 084,88 грн., з яких: 15 320,00 грн. основного боргу, 764,88 грн. - 3% річних (а.с.80-81). Вказана заява обґрунтована невірним розрахунком позивачем вимог щодо стягнення 3% річних та погодженням з доводами відповідача щодо пропуску спеціального строку позовної давності відносно вимог по стягненню неустойки, невірним зазначенням форми товариства відповідача - публічне акціонерне товариство замість приватне акціонерне товариство. Зазначена заява була прийнята судом до розгляду.

21.11.2017 року позивачем до господарського суду надані письмові пояснення, з додатковими доказами (листом № 1059 від 26.10.2015 року (а.с.85-87).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 року позовні вимоги задоволені повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 15 320,00 грн. основної заборгованості, 764,88 грн. - 3% річних, 1600 грн. судового збору.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що:

- відповідачем неналежним чином виконано свої договірні зобов'язання з повної та своєчасної оплати виконаних позивачем підрядних робіт, чим порушено приписи статі 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України. В зв'язку з чим суд вбачає підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 15 320,00 грн.;

- розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, не містить арифметичних помилок. В зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 764,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню;

- заперечення відповідача щодо того, що акт здачі-приймання робіт № 400524 від 10.12.2015 року на суму 5 000,00 грн., не містить обов'язкових реквізитів та посилання на договір, через що не вбачається приналежність даного акту до правовідносин між сторонами, які регулюються саме договором № 6-ПУ-ЦП від 06.02.2015 року, судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, листом відповідача № 1059 від 26.10.2015 року.

При з'ясуванні законності та обґрунтованості прийнятого місцевим господарським судом рішення суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до матеріалів справи, 06.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник), та Дніпропетровським обласним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України (підрядник), був укладений договір на технічне обслуговування систем устаткування пожежної автоматичної сигналізації № 6-ПУ-ЦП, відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати роботи по технічному обслуговуванню устаткування автоматизованої пожежної сигналізації на об'єктах: головний корпус, їдальня, матеріальний склад, підстанція перевантажувальної станції №2; будівля АБК та системи АПТ підстанцій №1-4 головного корпусу, що знаходяться на території філії "ЦОФ" Павлоградська" ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля" за адресою: Павлоградський район, с.Вербки, вул. Шахтарська, 8 (п.1.1 р.1 договору (а.с.9-12)).

Пунктом 1.2 розділу 1 договору сторони узгодили, що технічне обслуговування включає в себе здійснення технічного нагляду за правильним утриманням та організацією експлуатації обладнання замовника, а також проведення дрібного ремонту технічних засобів, що входять до складу обладнання; проведення планових регламентних робіт, необхідних для утримання обладнання в справному стані; здійснення контролю технічного стану обладнання для своєчасного проведення ремонтів та замін з метою підтримання робочого стану технічних засобів, які входять до складу устаткування; надання технічної допомоги замовнику в питаннях, що стосуються експлуатації устаткування (проведення інструктажу, складання інструкцій та ін.); усунення несправностей в устаткуванні за викликом замовника відповідно до п.3.10 даного договору; видачу технічних рекомендацій по покращенню роботи устаткування.

Згідно пунктів 2.1, 2.1.1.1, 2.1.2 розділу 2 договору загальна вартість виконаних підрядником робіт за даним договором визначена сторонами в додатку №2 (договірна ціна), який є невід'ємною частиною даного договору та складає 28 380,00 грн. у тому числі ПДВ 20% - 4 730,00 грн. Вартість виконаних підрядником робіт включає в себе всі витрати підрядника, пов'язані з виконанням зобов'язань по даному договору. Щомісячна оплата по технічному обслуговуванню устаткування буде складати 2 580,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 430,00 грн.

Пунктом 2.2 р.2 договору сторони визначились, що оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт по технічному обслуговуванню устаткування та виставлення рахунку підрядником.

Пунктом 3.1 р.3 договору сторони передбачили, що найменування робіт та строк виконання здійснюється відповідно з регламентом робіт по технічному обслуговуванню устаткування, складеним підрядником та погодженим з замовником (додаток №1), який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.6 р.3 договору сторони визначили, що усунення несправностей обладнання устаткування, яке вийшло зі строю з вини замовника або в результаті природного процесу зношення, здійснюється підрядником за додаткову плату, яка розраховується на підставі дефектного акту, в зв'язку з чим, оформлюється додаткова угода та кошторисна документація до даного договору.

Пунктом 3.7 розділу 3 договору сторонами погоджено, що щомісячно, після виконання робіт по технічному обслуговуванню, підрядник, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконувалися роботи, здає, а замовник приймає виконані роботи шляхом підписання Акта виконаних робіт або надає мотивовану відмову від приймання робіт.

За п.3.10 р.3 договору ремонт установок, які вийшли з ладу, здійснюється:

- протягом встановленого заводом-виготовлювачем гарантійного строку на обладнання - за рахунок коштів організації, яка монтувала цю установку;

- по закінченні встановленого заводом-виготовлювачем гарантійного строку на обладнання - силами підрядника, за рахунок коштів замовника, за виключенням випадків, коли підставою несправності є нездійснення, або неякісне виконання технічного обслуговування.

Відповідно до п.8.2 р.8 договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2015 року включно, а у випадку неналежного виконання сторонами усіх прийнятих зобов'язань - до повного їх виконання.

До договору сторонами підписаний додаток № 1 - Перелік регламентних робіт з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики (а.с.13).

Позивачем договірні зобов`язання виконувались належним чином та у встановлені строки, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №400411 від 22.09.2015 року, №400470 від 23.10.2015 року, №400517 від 27.11.2015 року, №400578 від 24.12.2015 року, кожен на суму 2580,00 грн. (в тому числі 430 грн. ПДВ) (а.с.14-17)). Вказані акти підписані відповідачем без зауважень щодо якості, кількості, вартості послуг, засвідчені печатками обох підприємств.

26.10.2015 року листом № 1059 відповідач просив позивача для відновлення робочого стану автоматичної пожежної сигналізації в приміщеннях головного корпусу відповідно до договору № 6-ПУ-ЦП від 06.02.2015 року здійснити ремонт приладу ППКП "Омега", блок розширення ППКП "Омега" з блоком живлення БЖ-120 (а.с.87).

На виконання умов договору та вказаного листа між сторонами підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №400524 від 10.12.2015 року на суму 5000,00 грн. (в тому числі 833,33 грн. ПДВ) (а.с.18)). Вказаний акт підписаний з боку відповідача без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості наданих послуг; містить посилання на те, що сторони претензій одна до одної не мають.

З урахуванням умов п. 2.2 договору щодо термінів оплати, надані послуги мали бути оплачені відповідачем, за останнім актом, у строк до 24.03.2016 року.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 320,00 грн., що підтверджено матеріалами справи, не спростовано відповідачем, що і стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Аналізуючи правовідносини сторін, колегія суддів приходить до висновку, що укладений між сторонами договір є договором підряду, який регламентований главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст.853 ЦК України регламентовано, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково; підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що акти здачі-приймання виконаних підрядних робіт були підписані сторонами 22.09.2015, 23.10.2015, 27.11.2015, 10.12.2015 та 24.12.2015 року без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо якості, кількості, вартості виконаних робіт, доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідно до договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт, отже, оплати мали бути здійснені - до 22.12.2015р., 23.01.2016р., 27.02.2016р., 10.03.2016р., 24.03.2016р. (відповідно), то господарським судом обґрунтовано задоволено позов та стягнено з відповідача на користь позивача 15 320,00 грн. заборгованості за виконані роботи.

Крім того, за неналежне виконання договірних зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт, позивачем відповідно до ст.625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних у розмірі 764,88 грн. за період з 22.12.2015 по 11.10.2017 (за кожним актом окремо).

З урахуванням вимог, викладених в п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", здійснено перевірку розрахунку 3% річних, за яким, відповідно до періодів прострочення виконання грошового зобов`язання, розмір належної до стягнення суми є правильним, в зв`язку з чим обґрунтовано задоволений судом першої інстанції у повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів скаржника про те, що позивачем не було належним чином виконано обов`язку, передбаченого п.2.2 р.2 договору щодо надання повного пакету документів, а саме направлення рахунку, що є підставою невиконання обов`язку по оплаті вартості виконаних робіт, то ці доводи не приймаються колегією суддів, оскільки: по-перше, відповідно до вимог законодавства, зокрема, ст.854 Цивільного кодексу України, відсутність рахунків не звільняє замовника від обов'язку оплатити виконані роботи, який виникає на підставі факту остаточного прийняття таких робіт; по-друге, законодавство, зокрема ст. 530 ЦК України, та договір № 6-ПУ-ЦП від 06.02.2015 року пов'язують обов'язок оплати виконаних робіт (наданих послуг) з підписанням відповідного акту приймання, та спливом 90 календарних днів, а не з фактом надіслання рахунку боржнику.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок (рахунок-фактура) є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання такого рахунку не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Також колегія суддів зазначає, що відповідач протягом строку виконання зобов`язання (90 календарних днів), не звертався до позивача з вимогою про надання рахунку в зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням позивачем п.2.2 договору, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Стосовно доводів скаржника про неналежність, як доказу, акту здачі-приймання робіт № 400524 від 10.12.2015 року на суму 5000,00 грн. з ПДВ, який не відповідає вимогам до складення такого виду документів, та безпідставне посилання суду на лист відповідача до позивача за № 1059 від 26.10.2015 року, за яким вказаний акт віднесено до укладеного між сторонами договору, посилання скаржника в зв`язку з цим на п.3.6 договору, за яким додаткові роботи мають оформлюватись додатковою угодою і дефектним актом, не приймаються колегією суддів, враховуючи наступне.

По-перше, ремонт обладнання за актом № 400524 від 10.12.2015 року здійснено на прохання самого відповідача, викладеного в листі від 26.10.2015 року № 1059, з посиланням на договір № 6-ПУ-ЦП від 06.02.2015 року; доказів, що між сторонами існували інші договірні відносини, що б давало законні підстави сумніватись у віднесенні вказаного акту до укладеного між сторонами договору, скаржником до матеріалів справи не надано; по-друге, вказані ремонті роботи були здійснені відповідно до п.1.1, 3.10 договору, як технічний супровід обладнання, яке вийшло з ладу, а не п.3.6 договору, як додаткові роботи, з відповідним укладенням додаткової угоди та дефектного акту.

Крім того, колегія суддів зауважує, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХVІ (зі змінами та доповненнями) є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, та має містити такі обов`язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Будь-яких інших реквізитів, таких, як номер договору, вищевказаний Закон для первинних документів не вимагає.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, підстава для здійснення операції (номер договору) відноситься до додаткових реквізитів первинного бухгалтерського документу та може бути включений до нього, але не має обов`язкового характеру.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 06.07.2016р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 року у справі № 904/8932/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.01.2018 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

С.Г. Антонік

Суддя

---

Л.О. Чимбар