Постанова

від 15.01.2018 по справі 914/1566/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р. Справа № 914/1566/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих б/н від 03.11.2017р. (вх.№01-05/5353/17 від 14.11.2017р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2017р. (суддя Ділай У.І.) (повний текст рішення складено 29.09.2017р.)

у справі № 914/1566/17

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»

до відповідача: Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих

про стягнення заборгованості за договором №426/Л від 01.09.2011р.,

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 12.01.2018р.),

ВСТАНОВИВ:

26.07.2017р. Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих 23313,12грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, в т.ч. 18386,03 грн. - основного боргу, 614,05 грн. - пені, 817,37 грн.- 3% річних та 3495,67 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2017р. у справі №914/1566/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 614,05 грн. пені, 817,37 грн. 3% річних, 3495,67 грн. інфляційних втрат та 296,00 грн. судового збору. Припинено провадження в частині стягнення 18386,03 грн. основного боргу на тій підставі, що після порушення провадження у даній справі Підприємство сплатило вказану заборгованість.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що позивач в порушення положень ч. 1 ст. 56 ГПК України не надіслав йому копії позовної заяви з доданими до неї документами. Вказує, що ухвалу суду про відкладення розгляду даної справи на 26.09.2017р. отримав після прийняття оскаржуваного рішення, тому не мав можливості подати письмовий відзив на позовну заяву та забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника, однак суд не надав даному факту належної оцінки чим порушив принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2017р. у справі № 914/1566/17, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу на приєднані до позовної заяви опис вкладення в цінний лист та поштову квитанцію, які підтверджують надіслання відповідачу позовної заяви з додатками. Зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 31.07.2017р. було відкрито провадження у даній справі і відповідач мав близько 2-х місяців для підготовки відзиву та ознайомлення з матеріалами справи, тому вважає безпідставними твердження скаржника про обмеження його процесуальних прав. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2017р. у справі №914/1566/17, апеляційну скаргу Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Позивач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника. Згідно ознайомлення під розписку від 18.12.2017р. обізнаний з датою, часом і місцем розгляду апеляційної скарги.

Суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання представників сторін. Отже, в силу положень частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності позивача.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2017р. у справі № 914/1566/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011р. між Львівським швейним підприємством «Силует» Українського товариства глухих (споживач) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (теплопостачальна організація) укладено договір № 426/Л про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с.11-17).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1 договору).

Права, обов'язки споживача та теплопостачальної організації визначені в розділах 3,4 договору.

Так, згідно п.п. 3.2.2 п. 3.2 договору споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при відсутності - розрахунковим способом.

Розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження (розділ 6 договору).

Відповідно до п.п 7.2.3 п. 7.2 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п. 10.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2012 року.

Пунктом 10.4 передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як видно з наявних у судовій справі копій, договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 426/Л від 01.09.2011р. та додатки до нього підписані обидвома сторонами і скріплені відтисками їхніх печаток.

Згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 426/Л від 01.09.2011р., відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати одержаної теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.10.2015р. по 30.06.2017р. в сумі 18386,03 грн. (а.с.20-21).

За прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 614,05 грн., 3 % річних в сумі 817,37 грн. та інфляційні в сумі 3495,67 грн. (а.с.22-24).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті одержаної теплової енергії.

Згідно ухвали господарського суду Львівської області від 31.07.2017р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 19.09.2017 року (а.с. 2). Згідно повідомлення відділення поштового зв'язку ДП Укрпошта № 7901411291394 вказану ухвалу суду вручено уповноваженій особі Львівського швейного підприємства Силует 18.08.2017 року (а.с.3).

В подальшому, 26.09.2017р. позивач надав суду першої інстанції довідку за № 08-234 від 22.09.2017р., в якій повідомив, що станом на 21.09.2017р. сума основного боргу відповідачем сплачена, що підтверджується банківськими виписками (а.с.31-43).

При винесенні постанови, колегія суддів враховує таке.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 426/Л від 01.09.2011р., за умовами якого відповідач зобов'язався оплачувати одержану від позивача теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В ході розгляду апеляційної скарги Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих суд встановив, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання щодо оплати одержаної від позивача теплової енергії в терміни, передбачені договором № 426/Л від 01.09.2011р., у зв'язку з чим станом на 17.07.2017р. в нього виникла заборгованість у розмірі 18386,03 грн., що підтверджується проведеним позивачем розрахунком заборгованості за період з 01.10.2015р. по 30.06.2017р., належним чином не спростованим.

З аналізу банківських виписок по рахунку та довідки ЛМКП Львівтеплоенерго №08-234 від 22.09.2017р. суд встановив, що після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив основний борг по договору №426/Л від 01.09.2011р., який є предметом судового розгляду. Вказаної обставини відповідач не оспорює.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд законно і обгрунтовано припинив провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 18386,03 грн. основного боргу відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції станом на 26.09.2017р.).

Разом з тим, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунків 3% річних та суми, на яку збільшилась заборгованість відповідача внаслідок інфляційних процесів, не спростованих відповідачем, позивач нарахував за період з 16.11.2015р. по 15.07.2017р. 3% річних в сумі 817,37 грн. та 3495,67грн. інфляційних за період з 01.12.2015р. по 30.06.2017р.

Перевіривши вказані розрахунки заборгованості в цій частині позову, колегія суддів вважає, що суд правомірно задоволив дані позовні вимоги.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 614,05 грн. пені за період з 16.03.2017р. по 15.07.2017р., слід зазначити таке.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.п 7.2.3 п. 7.2 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Оскільки відповідачем порушено зобов'язання з оплати одержаної теплової енергії, суд першої інстанції підставно задоволив вимогу позивача щодо стягнення з Львівського швейного підприємства «Силует» Українського товариства глухих на його користь пені в сумі 614,05 грн.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника про те, що позивач в порушення положень ч. 1 ст. 56 ГПК України не надіслав йому копії позовної заяви з доданими до неї документами, оскільки в матеріалах справи міститься опис вкладення в цінний лист (поштове відправлення №7901411420759), яким підтверджується факт надіслання Львівському швейному підприємству «Силует» Українського товариства глухих позовної заяви у даній справі з доданими до неї документами.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що про дату судового засідання, в якому було оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення, апелянт дізнався після 26.09.2017р., необхідно зазначити таке.

Отримавши ухвалу суду першої інстанції від 31.07.2017р. про порушення провадження у даній справі, підтвердженням чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №7901411291394 (а.с.3), відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 19.09.2017р. При цьому, він мав можливість дізнатись про хід наступних судових засідань з Єдиного державного реєстру судових рішень. Також відповідачу було надіслано ухвалу суду про відкладення розгляду даної справи на 26.09.2017р., про що свідчить відповідна відмітка суду.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст. 129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2017р. у справі №914/1566/17, апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Главою 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

ОСОБА_1