Рішення

від 13.06.2007 по справі 01/86-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01/86-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "13" червня 2007 р.                                                       по справі  № 01/86-38

за позовом закритого акціонерного товариства «Волар», м.Київ

до відкритого акціонерного товариства «Володимирцукор»

про стягнення 90411,30 грн.,

                                                                                                    Суддя  Якушева І.О.   

Представники:   

від позивача: Гороховська А.О. (дов. № 79 від 01.05.2005р.)

від відповідача: Журавель Ю.В. – юрисконсульт (дов. № 421/1 від 17.05.2007р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 90411,30 грн., з них: 32004 грн. заборгованості за переданий на підставі договору купівлі-продажу № 09/2/06 від 09.02.2006р. товар, 58407,30 грн. штрафу, нарахованого на підставі п.6.3. договору № 09/2/06 від 09.02.2006р.

Представник позивача в судовому засіданні подала клопотання про зменшення позовних вимог: просить стягнути з відповідача 32004 грн. заборгованості, 15000 грн. штрафу.

Оскільки відмова позивача  від позову не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, відмову судом прийнято, наслідки її відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України роз'яснено.

Відповідач в поясненні, представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково в розмірі 32004 грн., в стягненні  пені просить відмовити, посилаючись на те, що договір ВАТ «Володимирцукор»  підписаний не був і відповідно не вступив у силу, отже відповідальність, яку просить застосовувати позивач застосовувати неможливо. Вважає, що підстави для нарахування пені в таких розмірах відсутні, оскільки товар був отриманий від позивача  згідно накладної № РН-0000081 від 09.02.2006р., в якій терміну проведення розрахунків не вказано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

встановив:

09.02.2006р. сторони у справі за допомогою факсового зв'язку уклали договір купівлі-продажу № 09/2/06.

Підписання договору зі сторони відповідача підтверджується підписом голови правління ВАТ «Володимирцукор» Палійчука В.М. на договорі, а тому доводи відповідача про те, що договір не було укладено, оскільки його не було підписано, відхилено.

Відповідно до п.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з п.1.1. договору № 09/2/06 від 09.02.2006р. продавець зобов'язався передати, а покупець – прийняти та оплатити в поряду передбаченим договором гумовотехнічні вироби, асортимент, кількість якого визначена в видаткових накладних або специфікаціях.

Пунктом 5.2. даного договору відповідач зобов'язувався провести розрахунок за отриманий товар на протязі тридцяти календарних днів з моменту отримання товару. Датою отримання вважається дата підписання видаткових накладних.

На виконання умов цього договору позивач передав відповідачу товару на загальну  суму  32004 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000081 від 09.02.2006р., довіреністю ЯЛН № 663386 від 07.02.2006р.

Відповідач отриманий товар не оплатив, заборгованість на момент розгляду справи складає 32004 грн.

29.11.2006р., 18.12.2006р., 16.03.2007р. позивач звертався до відповідача з вимогами про оплату товару шляхом надіслання вимог про оплату №№ 672, 719, 153 від 23.11.2006р., проте відповіді не отримав. Як видно із змісту листів позивач також за допомогою поштового зв'язку надсилав відповідачу для підписання договір. Доказом того, що відповідач отримав зазначені листи позивача є повідомлення про вручення  поштового відправлення відповідачу 04.12.2006р., 12.01.2007р., 23.03.2007р.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що  у певних умовах звичайно  ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 32004 грн. заборгованості за переданий йому товар обґрунтована і підлягає до задоволення.

Як зазначено в п.п.6.1., 6.2. договору № 09/2/06 від 09.02.2006р. при розгляді питання за несвоєчасне виконання зобов'язань, взятих за договором, сторони не керуються ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96р. № 543/96 ВР, а керуються умовами договору.

У випадку порушення строків оплати або відвантаження товару винна сторона сплачує на користь потерпілої пеню в розмірі 0,01 % від вартості неоплаченого чи невідвантаженого товару за кожен день прострочення.  

Пунктом 6.3. договору передбачено, що сторони вправі застосувати  і інші дозволені законодавством санкції відносно невиконання зобов'язань, в т.ч. втрачену вигоду та сплати штрафу у розмірі 0,5% від суми неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2006 року сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу № 09/2/06 без будь-яких зауважень.

Отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст. 181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій.

Відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п. 5 ст. 231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведене, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятого за договором           № 09/2/06 від 09.02.2006р. зобов'язання, неоплатою товару, з нього слід стягнути  15000 грн. штрафу.

В позові про стягнення 43407,30 грн. (58407,30 - 15000) штрафу слід відмовити, оскільки позивач зменшив позовні вимоги в цій частині.

Керуючись ст.ст.181, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 599, 611, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Володимирцукор» (м.Володимир-Волинський, вул.Луцька, 230, код ЄДРПОУ 00372664) на користь закритого акціонерного товариства «Волар» (м.Київ, вул.М.Раскової, 23, оф.609, код ЄДРПОУ 31750075) 32004 грн. заборгованості, 15000 грн. штрафу, 470 грн. 60 коп. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 61 грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові про стягнення 43407 грн. 30 коп. штрафу відмовити.

          Суддя