Рішення

від 18.01.2018 по справі 910/22950/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.01.2018Справа №  910/22950/17 Суддя господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного підприємства «Хутірець» до Дочірнього підприємства «Аромат» про стягнення 98 584,46 грн.,            ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Хутірець» (надалі – ПП «Хутірець») звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Аромат» (надалі – ДП «Аромат») про стягнення 98 584,46 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № 911/1332/16 стягнуто з ДП  «Аромат» на користь ПП  «Хутірець» 436  893,02 грн. основного боргу, 12   218,41 грн. 3% річних, 16   625,13 грн. інфляційних втрат та 6  986,05 грн. судового збору. Відповідачем встановлена заборгованість не була погашена, а тому позивачем нараховані інфляційні у розмірі 80  562,70 грн. та 3% річних у розмірі 18  021,76 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2017 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. Зазначена ухвала суду вручена ДП «Аромат» 26.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103044208834, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано. Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.    Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне. 31.12.2014 між ПП     «Хутірець» (продавець) та ДП     «Аромат»     (покупець) було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 3 (надалі – «Договір»), відповідно до положень якого продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину-молоко коровяче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № 911/1332/16 за позовом      ПП     «Хутірець» до ДП     «Аромат» про стягнення 581     927,02 грн., позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ДП     «Аромат» на користь ПП     «Хутірець» 436 893,02 грн. основного боргу, 12 218,41 грн. 3% річних, за період з 01.06.2015 по 04.05.2016, 16   625,13 грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2015 по 31.03.2016 та 6 986,05 грн. судового збору. Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних у розмірі 80   562,70 грн. за період з квітня 2016 по вересень 2017 та 3% річних у розмірі 18   021,76 грн. за період з 05.05.2016 по 12.09.2017. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Наявність грошового зобов'язання відповідача по сплаті позивачу грошових коштів у розмірі 436 893,02 грн. підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № 911/1332/16. Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2013  «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Отже, рішення господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № 911/1332/16 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують. Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора. Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013  «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. При цьому, слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що в силу приписів ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню, присуджена до стягнення за рішенням суду від 17.05.2016 у справі № 911/1332/16 заборгованість сплачувалась відповідачем починаючи з 20.07.2017 та була повністю погашена 13.09.2017. Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Із доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивачем не вірно розраховано інфляційну складову за лютий 2017 року, оскільки зазначено, що індекс інфляції за вказаний місяць складає 101,1 %, тоді як, відповідно до інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України (https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/2017) він склав 101,0 %, що в свою чергу призвело до необґрунтованого збільшення інфляційної складової за заявлений період. З урахуванням викладеного, здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 80   125,81 грн. за заявлений період. Стосовно заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 18  021,76 грн. суд відзначає, що у позовній заяві позивачем правомірно визначено період стягнення з 05.05.2016 по 12.09.2017. В той же час, із розрахунку 3 % річних, доданого до позовної заяви, вбачається, що його здійснено за період з 01.04.2016 по 12.09.2016, тобто охоплено період, за який рішенням суду від 17.05.2016 у справі № 911/1332/16 вже стягнуто, а саме з 01.04.2016 по 04.05.2016.   Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3 % річних  у розмірі 16 829,85 грн. за період з 05.05.2016 по 12.09.2017. За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДП    «Аромат» на користь ПП «Хутірець» 3% річних у розмірі 16 829,85 грн. та інфляційних у розмірі 80   125,81 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог (інфляційні у розмірі 436,89 грн. та 3% річних у розмірі 1   191,91) необхідно відмовити з викладених підстав. Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позов Приватного підприємства «Хутірець» задовольнити частково. 2.   Стягнути з Дочірнього підприємства «Аромат» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10; ідентифікаційний код 30737268) на користь Приватного підприємства «Хутірець» (20001, Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Гоголя, 19; ідентифікаційний код 32353677) 3% річних у розмірі 16 829 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 85 коп., інфляційних у розмірі 80  125 (вісімдесят тисяч сто двадцять п'ять) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 1 573 (одна тисяча п'ятсот сімдесят три) грн. 57 коп. Видати наказ. 3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                             В.П. Босий