Постанова

від 04.04.2018 по справі 910/22950/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2018 р. Справа№ 910/22950/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.

за участю представників:

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Аромат"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018

у справі №910/22950/17 (суддя В.П. Босий)

за позовом Приватного підприємства "Хутірець"

до Дочірнього підприємства "Аромат"

про стягнення 98 584,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі №910/22950/17 позов Приватного підприємства "Хутірець" задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Аромат" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10; ідентифікаційний код 30737268) на користь Приватного підприємства "Хутірець" (20001, Черкаська обл., м. Христинівка, вул. Гоголя, 19; ідентифікаційний код 32353677) 3% річних у розмірі 16829 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 85 коп., інфляційних у розмірі 80125 (вісімдесят тисяч сто двадцять п'ять) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 1573 (одна тисяча п'ятсот сімдесят три) грн. 57 коп. Видано наказ.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Дочірнє підприємство "Аромат" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі №910/22950/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватному підприємству "Хутірець" повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" у справі №910/22950/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" залишено без руху, надавши останньому строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, надання доказів сплати судового збору та доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

27.02.2018 Відповідачем подано до суду квитанцію №18699927 від 26.02.2018 про сплату судового збору та квитанцію КМД ПАТ "Укрпошта" від 21.02.2018 №0209606922236 з описом вкладення у цінний лист в якості доказів надсилання апеляційної скарги іншій стороні у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі №910/22950/17 та призначено розгляд справи на 21.03.2018.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, 21.03.2018 судове засідання у справі №910/22950/17 не відбулось.

Враховуючи вихід головуючого судді Смірнової Л.Г. з лікарняного, справу призначено до розгляду 04.04.2018.

У судове засідання 04.04.2018 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

31.12.2014 між ПП "Хутірець" (продавець) та ДП "Аромат" (покупець) було укладено договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 3 (надалі - "Договір"), відповідно до положень якого продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину-молоко коровяче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662-97, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № 911/1332/16 за позовом ПП "Хутірець" до ДП "Аромат" про стягнення 581927,02 грн., позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ДП "Аромат" на користь ПП "Хутірець" 436 893,02 грн. основного боргу, 12218,41 грн. 3% річних, за період з 01.06.2015 по 04.05.2016, 16625,13 грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2015 по 31.03.2016 та 6 986,05 грн. судового збору.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних у розмірі 80562,70 грн. за період з квітня 2016 по вересень 2017 та 3% річних у розмірі 18021,76 грн. за період з 05.05.2016 по 12.09.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобов'язання відповідача по сплаті позивачу грошових коштів у розмірі 436893,02 грн. підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № 911/1332/16.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, рішення господарського суду Київської області від 17.05.2016 у справі № 911/1332/16 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

При цьому, слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню, присуджена до стягнення за рішенням суду від 17.05.2016 у справі № 911/1332/16 заборгованість сплачувалась відповідачем починаючи з 20.07.2017 та була повністю погашена 13.09.2017.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Із доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивачем не вірно розраховано інфляційну складову за лютий 2017 року, оскільки зазначено, що індекс інфляції за вказаний місяць складає 101,1 %, тоді як, відповідно до інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України (https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/2017) він склав 101,0 %, що в свою чергу призвело до необґрунтованого збільшення інфляційної складової за заявлений період.

З урахуванням викладеного, здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 80125,81 грн. за заявлений період.

Стосовно заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 18021,76 грн. суд відзначає, що у позовній заяві позивачем правомірно визначено період стягнення з 05.05.2016 по 12.09.2017.

В той же час, із розрахунку 3 % річних, доданого до позовної заяви, вбачається, що його здійснено за період з 01.04.2016 по 12.09.2016, тобто охоплено період, за який рішенням суду від 17.05.2016 у справі № 911/1332/16 вже стягнуто, а саме з 01.04.2016 по 04.05.2016.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 16829,85 грн. за період з 05.05.2016 по 12.09.2017.

Суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДП "Аромат" на користь ПП "Хутірець" 3% річних у розмірі 16 829,85 грн. та інфляційних у розмірі 80 125,81 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог (інфляційні у розмірі 436,89 грн. та 3% річних у розмірі 1191,91) необхідно відмовити з викладених підстав.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 у справі №910/22950/17.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі №910/22950/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі №910/22950/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22950/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко