Рішення

від 11.12.2006 по справі 13/291-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/291-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.06р.

Справа № 13/291-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь, Дніпропетровська область

до В-1: Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ

В-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертрейдінг систем”, м. Дніпропетровськ

В-3: Відкритого акціонерного товариства „Ясиновський коксохімічний завод”, м. Макіївка, Донецька область

про стягнення 4 940 грн. 75 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача - Бойко Н.Л., юрисконсульт, довіреність № 71-4016 від 18.08.2006 р.

від відповідача-1 - Шляєв І.В., юрисконсульт, довіреність № 218 від 01.01.2006р.

від відповідача-2 - Сакало А.А., представник, довіреність № 1591 від 01.08.2006р.

від відповідача-3 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів” просить стягнути з належного Відповідача вартість майнової шкоди у розмірі 4 940 грн. 75 коп. На підставі договору постачання № 31-05/05-01/1998 від 21.06.2005 р.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що строк позовної давності, встановлений для пред'явлення позову, пропущений позивачем.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає. Вважає, що вимоги, зазначені у позовній заяві не підлягають задоволенню. Вказує, що відповідно до даних комерційних актів № БН 743540/269, № БН 743544/273, № БН 743545/274 та № БН 743549/278 відповідальність за нестачу вантажу несе ДП “Придніпровська залізниця” –Відповідач-1 у справі.

Відповідач-3 надав відзив по позовну заяву у якому проти позову заперечує, вважає, що вина ВАТ „Ясиновський коксохімічний завод” відсутня, оскільки комерційними актами № БН 743544/273, № БН 743545/274 та № БН 743549/278 зафіксовані ознаки незбережного перевезення у виді поглиблень на поверхні вантажу, що свідчить про те, що нестача коксового горішка є наслідком втрати вантажу на шляху слідування. Представник Відповідача-3 у судове засідання не з'явився (про час і місце засідання суду повідомлений належним чином: поштове повідомлення від 17.10.2006р).

За згодою представників Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов договору поставки № 31-05/05-01/1998 від 21.06.2005 р., укладеному між Відкритим акціонерним товариством „Нікопольський завод феросплавів” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтертрейдінг систем”, вантажовідправником на адресу Позивача 05.11.2005 р., 06.11.2005 р., 08.11.2005 р. у 4-х вагонах № 66727520, 64897663, 67862466, 67195289 було направлено коксовий горішок.

Під час видачі вантажу з перевіркою, була встановлена вагова недостача продукції в кількості 8 700 кг. З урахуванням норми недостачі –1 %, та перерахунком за сухою вагою відповідальна вагова недостача склала 5 370 кг на суму 4 940 грн. 75 коп. Недостача продукції документально підтверджена комерційними актами № БН 743544/273, 743545/274 від 06.11.2005 р. та № БН 743549/278 від 08.11.2005 р., 743540/569 від 05.11.2005 р. Опис комерційних актів по відправці № 52790947, 52790946, 52790977 містять напис про наявність поглиблень та складання акту загальної форми, а також висновок, що вантаж якого не достає міг поміститися у вагонах. Завантаження вантажу відбувалося засобами відправника - Відповідача-3.

Рахунки за поставлену продукцію № 1767, 1769 від 10.11.2005 р., № 1773 від 11.11.2005 р. сплачені Позивачем у повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами.

Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчується комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до матеріалів справи недостача продукції документально підтверджена комерційними актами БН 743544/273 від 06.11.2005 р., БН 743545/274 від 06.11.2005 р., БН 743549/278 від 08.11.2005 р., 743540/569 від 05.11.2005 р. Згідно даних комерційних актів зафіксовані ознаки необережного перевезення у виді заглиблень на поверхні вантажу. Дані факти свідчать про очевидні ознаки порушення поверхні вантажу є наслідком втрати вантажу на шляху слідування.

Таким чином, відповідальність за недостачу вантажу несе ДП “Придніпровська залізниця” – Відповідач-1 у справі.

В задоволенні вимог до Відповідача-2 та Відповідача-3 слід відмовити, оскільки їх вина в нестачі вантажу відсутня.

Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості врегулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.

Звертаючись до суду з даним позовом Позивач - Відкрите акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів” цей строк пропустило.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач-1 у відзиві на позов заявив про застосування позовної давності.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог до Відповідача-1 слід відмовити через сплив строку позовної давності.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-86, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити.

Суддя                                                                                                                               І.А.Рудь

Рішення підписано 11.12.2006 р.