Ухвала

від 19.01.2018 по справі 331/8900/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

19.01.2018 Справа № 8/331/3/18

331/8900/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2018 ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Антоненко М.В

при секретарі Андрієнко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ФОП ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю: ОСОБА_2, відповідач -1 ОСОБА_3, відповідач -2 ОСОБА_4, третя особа 1 Товариство з обмеженою відповідальність Верона Груп , третя особа 2 ОСОБА_5 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у справі 331/8900/15-ц від 04 квітня 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 особі представника за довіреністю: ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у справі 331/8900/15-ц від 04 квітня 2016 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що 04 квітня 2016 року рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 331/8900/15-ц відмовлено повністю у задоволені позовної заяви ФОП ОСОБА_1 (Позивач) до ОСОБА_3 (Відповідач), ОСОБА_4 (Відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕРОНА ГРУП (Третя особа 1), ОСОБА_5 (Третя особа 2) про витребування майна, а саме: нежитлових будівель загальною площею 1 766,90 м2 (адміністративна будівля, літ. А-2 , площею 561.9 м2; гараж, літ. Б , площею 16,2 м2; магазин, літ. А-3>/, площею 1 188,8 м2), що знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Благовіщенська (колишня назва вулиці Ілліча) будинок 49 (нерухоме майно) з володіння у Відповідача 1 та Відповідача 2 (рішення першої інстанції).

При винесенні Рішення першої інстанції Жовтневий районний суд міста Запоріжжя відмовив у задоволені позовної заяви позивача, зокрема, з підстав того, що свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, з реалізації предмета іпотеки від 01 серпня 2013 року № 2224, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 ТОВ ОСОБА_7 (код ЄДРПОУ 38489344) на нерухоме майно, придбане на прилюдних торгах 22 липня 2013 року (свідоцтво), яке підтверджує право власності третьої особи 1 на нерухоме майно, не є скасованим.

22 червня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області у справі № 331/8900/15-ц відмовлено у задоволені апеляційної скарги позивача та залишено без змін рішення першої інстанції.

4 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 331/8900/15-ц відмовлено у задоволені касаційної скарги позивача та залишено без змін рішення першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції.

24 квітня 2017 року ТОВ APT PEHTAЛ звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача: ТОВ ВЕРОНА ГРУП , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ФОП ОСОБА_1, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 липня 2017 року у справі № 910/6866/17 позовну заяву ТОВ APT РЕНТАЛ було залишено без задоволення.

22 листопада 2017 постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/6866/17 задоволено апеляційну скаргу ТОВ APT РЕНТАЛ та визнано недійсним свідоцтво.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд під час розгляду справи № 910/6866/17 підтвердив юридичний факт, який існував під час розгляду справи № 331/8900/15-ц у Жовтневому районному суді міста Запоріжжя про те, що видача такого Свідоцтва не мала жодних правових наслідків.

Судом апеляційної інстанції в рамках розгляду справи № 910/6866/17 було встановлено те, що за правовою природою, процедура реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є правочином. Визнання недійсним результатів таких торгів тягне за собою необхідність відновлення становища, яке існувало до укладення такого правочину (проведення торгів). Цей правовий принцип, крім іншого, означає існування передбачених законом обов'язків сторін такого правочину вжити певні дії для повернення майна, яке було реалізоване на торгах, на стадію проведення таких торгів у межах примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

У зв'язку з тим, що свідоцтво третьої особи 1 на нерухоме майно визнане недійсним постановою апеляційної інстанції, до даних правовідносин необхідно застосувати норми частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На думку позивача, рішення першої інстанції підлягає перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, оскільки обставина є істотною для справи № 331/8900/15-ц та такою, що не була і не могла бути відома позивачу на час розгляду даної справи.

Позивач вважає, що факт визнання недійсним свідоцтва є істотною обставиною для даної справи з огляду на наступне:

19 листопада 2013 року між третьою особою 1 та відповідачем 1, відповідачем 2, укладено договір купівлі продажу нерухомого майна. Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу, третя особа 1 продала та передала у власність відповідачу 1, відповідачу 2, а відповідач 1 та відповідач 2 купили та прийняли належне третій особі 1 нерухоме майно в рівних частках по 1 /2 частині.

Позивач звергає увагу на те, що третя особа 1 набула право власності на нерухоме найно за результатами прилюдних торгів, які оформлені протоколом проведення прилюдних торгів ПП Нива-В.Ш. № 13/27/1, затвердженим 22 липня 2013 року та актом державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_8 від 26 липня 2013 року. На підставі зазначеного акту 01 серпня 2013 року третьою особою 2 було видано третій особі 1 свідоцтво.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 березня 2015 року у справі № 910/17564/13 за позовом позивача до ПП Нива-В.Ш. , третьої особи 1, ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_9 , відділу примусового виконання рішень ДВС України, визнано недійсними та скасовано результати прилюдних торгів, які проведені ПП Нива-В.Ш. з реалізації нерухомого майна, яке належало позивачу, та оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 13/27/1 затвердженим 22 липня 2013 року, та актом головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_8 від 26 липня 2013 року.

Таким чином, результати прилюдних торгів, в тому числі свідоцтво видане третій особі 1, які були визнані недійсними, не породжують жодних правових наслідків, в тому числі наслідків набуття третьою особою 1 права власності на нерухоме майно.

Враховуючи положення статті 388 Цивільного кодексу України, а також положення пунктів 21, 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року № 5 відсутність у володільця права на відчуження майна, а також можливість застосування механізму витребування майна на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, пов'язується з укладенням бодай одного договору відчуження спірного майна з поруш енним закону (зокрема, укладення незаконного договору із первинним власником;, після якого будь-які інші зміни власника такого спірного майна є незаконними.

Враховуючи те, шо третя особа 1 набула право власності на нерухоме майно за наслідками проведення прилюдних торгів, які були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 04 березня 2015 року у справі № 910/17564/13. Третя особа 1 ніколи не була власником нерухомого майна та не мала права відчужувати нерухоме майно на користь відповідача 1 та відповідача 2.

Основною підставою відмови у задоволенні позовних вимог позивачу, суд першої інстанції у тексті рішення першої інстанції вказав наступне:

Зазначені в договорі купівлі-продажу (з відстрочкою платежу) від 19.11.2013 року за реєстровим номером 3438 свідоцтво та рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2013 року, провадження 2о/331/89/13 ЄУН 331/8359/ 13-ц на теперішній час є чинними. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що встановлення обставин відчуження спірного нерухомого майна помимо волі позивача, необхідних для витребування ним цього майна за нормами cт. 388 ЦК України. перебуває у залежності від дійсності свідоцтва про права власності та рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. При цьому суд враховує, що за таких обставин, не скасоване свідоцтво про придбання спірного нерухомого майна із прилюдних торгів, видане ТОВ Верона Груп , підтверджує права ТОВ Верона Груп на спірне нерухоме майно (ч.2 cт. 11, cт. 204 ЦКУкраїни).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено у cт. 203 ЦK України. Зокрема, згідно з ч. 3 cт. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Недотримання цієї вимоги згідно з ч. 1ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

За таких підстав, суд приходить до висновку що в задоволенні позову необхідно відмовити з тих підстав, що свідоцтво про право власності та рішення суду, на підставі якого проведено відчуженим нерухомого майна ТОВ Верона Груп позивачем не оспорювалися, на час розгляду справи є чинними, а тому позов в порядку ст. 388 ЦК України про витребування майна є передчасним .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2017 року була встановлена обставина, що свідоцтво є недійсним, що в свою чергу, надає усі законні підстави для перегляду рішення першої інстанції за нововиявленими обставинами.

В тексті рішення першої інстанції, суд першої інстанції стверджує: що є ще одна додаткова підстава, якою суд обґрунтовує відмову у задоволені позовних вимог позивачу в період розгляду справи, а саме - рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21 жовтня 2013 року у справі 331/8359/13-ц, яке в день винесення рішення першої інстанції ніким не оспорюється та не скасоване.

Зазначене вище судове рішення, як додаткова підстава, яка впливає на задоволення позовної заяви позивача не повинна братись до уваги Жовтневим районним судом міста Запоріжжя у справі № 331/8900/15-ц з огляду на наступне:

Зокрема, в тексті рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21 жовтня 2013 року у справі 331/8359/13-ц встановлено юридичний факт не про те, що третя особа 1 законно набула права власності на нерухоме майно, та не встановлено законності свідоцтва, яке було видано третій особі 1 на нерухоме майно, а лише те, що третя особа 1 придбала магазин літ. А-3 , а не магазин літ. А'-З . Цим рішенням усунуто помилку та не співпадіння даних свідоцтва із даними технічного паспорта на нерухоме майно, що підтверджується резолютивною частиною рішення у якій зазначено наступне:

Встановити факт, що об'єкт нерухомого майна магазин літ. А-3 , площею 1 188,8 кв. м., що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Ілліча, будинок 49, зазначений у свідоцтві, виданому 01 серпня 2013 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, та магазин літ. А'-З , площею 1 188,8 кв. м. ,що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Ілліча, будинок 49 є одним і тим самим об'єктом нерухомого майна .

Таким чином, встановлений юридичний факт, рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 21 жовтня 2013 року у справі 331/8359/13-ц, не має істотного значення для розгляду даної справи та не є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на нерухоме майно тому, що єдиним правовстановлюючим документом, який було видано третій особі 1 як документи на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності, в реєстрі речових прав на нерухоме майно є виключно свідоцтво, яке визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/6866/17 від 22 листопада 2017 року, а тому зазначене вище судове рішення не може входити до предмету доказування та слугувати підставою відмови у задоволені позовних вимог позивачу, адже за своєю суттю є формальним судовим рішенням, яким встановлено співпадіння літер на один і той самий об'єкт нерухомого майна.

Отже, обставина про, яку стало відомо 22 листопада 2017 року та, яка існувала на час розгляду справи Жовтневим районним судом міста Запоріжжя є істотною та може входити до предмету доказування у справі № 331/8900/15-ц, оскільки суд першої інстанції у тексті рішення першої інстанції чітко стверджує, що підставою відмови у задоволені позовних вимог є чинне свідоцтво третьої особи 1.

Обставина не була та не могла бути відома позивачу під час розгляду справи з огляду на наступне:

Позивач не знав та не міг знати про наявність такої обставини у період розгляду справи № 331/8900/15-ц Жовтневим районним судом міста Запоріжжя, оскільки про обставину, в день винесення рішення першої інстанції не було відомо та дане питання не досліджувалося в межах розгляду даної справи.

Дана обставина стала відома позивачу 22 листопада 2017 року лише після винесення Київським апеляційним господарським судом судового рішення в рамках справи № 910/6866/17, у якій визнано недійсним свідоцтво.

Отже, обставина спростовує наявність у відповідача 1 та відповідача 2 законно набутого права власності на нерухоме майно враховуючи те, що право власності на нерухоме майно придбане в третьої особи 1, яка не мала права його відчужувати тобто, з порушенням частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України.

З огляду на зазначене вище, позивач вважає, що рішення першої інстанції підлягає скасуванню.

Крім цього, відповідно до пункту 3 Постанови, нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Позивачу стало відомо про наявність обставин щодо визнання недійсним свідоцтва з постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/6866/17, яка набрала законної сили з дня її проголошення, а саме 22 листопада 2017 року.

Посилаючись на вищенаведені обставини, заявник просить суд:

Скасувати рішення Жовтневого суду міста Запоріжжя у справі № 331/8900/15-ц від 04 квітня 2016 року.

Прийняти нове рішення, яким:

- витребувати від ОСОБА_3 нежитлові будівлі загальною площею

1 766,90 м2 (адміністративна будівля, літ. А-2 , площею 561,9 м2; гараж, літ. Б , площею 16,2 м2; магазин, літ. А-3 , площею 1 188,8 м2), що знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Благовіщенська (колишня назва вулиці Ілліча) будинок 49 (частка в розмірі 1/2);

- витребувати від ОСОБА_4 нежитлові будівлі загальною площею

1 766,90 м2 (адміністративна будівля, літ. А-2 , площею 561,9 м2; гараж, літ. Б , площею 16,2 м2; магазин, літ. А-3 , площею 1 188,8 м2), що знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Благовіщенська (колишня назва вулиці Ілліча) будинок 49 (частка в розмірі 1/2);

-визнати право власності на нежитлові будівлі загальною площею 1 766,90

м2 (адміністративна будівля, літ. А-2 , площею 561,9 м2; гараж, літ. Б , площею 16,2 м2; магазин, літ. А-3 , площею 1 188,8 м2), що знаходяться за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Благовіщенська (колишня назва вулиці Ілліча) будинок 49 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації м. Дніпро, вул. Альвінського, буд. 4);

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації м. Дніпро, вул. Альвінського, буд. 4) судові витрати з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації м. Запоріжжя, вул. Епронівська б. 214) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3, місце реєстрації м. Запоріжжя, вул. Епронівська б. 214).

В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_1 заяву підтримав наполягав на скасуванні рішення Жовтневого суду міста Запоріжжя у справі № 331/8900/15-ц від 04 квітня 2016 року, витребуванні спірного майна, визнання права власності.

Представник ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні проти заяви заперечував, звернув увагу суду на те, що спірне майно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України позивач як власник майна, переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до набувача цього майна як і до наступних набувачів. Надав суду письмові пояснення.

Товариство з обмеженою відповідальність Верона Груп та ОСОБА_5 були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, до суду не з'явились, про причину неявки суд не повідомили.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши надані матеріали дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.-ч. 1, 4 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

Згідно матеріалів цивільної справи № 2/331/288/2016 р., під час звернення з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року позивач вже посилався на хибний висновок суду першої інстанції щодо встановлення обставин відчуження спірного нерухомого майна помимо волі позивача, необхідних для витребування ним цього майна за нормами cт. 388 ЦК України, перебуває у залежності від дійсності свідоцтва про право власності та рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя та зазначав, що такий висновок суперечить існуючий судовій практиці, що підтверджується апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_10, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погодились з такими доводами та зазначили у своїх запереченнях на апеляційну скаргу, що "обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та правильно, проте висновок з установлених обставин, що в задоволенні позову необхідно відмовити з тих підстав, що свідоцтво про право власності та рішення суду, на підставі якого проведено відчуження нерухомого майна ТОВ Верона Груп позивачем не оспорювалося, на час розгляду справи є чинним, а тому позов в порядку cт. 388 ЦК України про витребування майна є передчасним зроблено неправильно, хоча в суді першої інстанції відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звертали увагу суду у своїх письмових запереченнях стосовно того, що зазначене спірне майно, яке було предметом іпотеки і саме позивачем ФОП ОСОБА_1 як власником особисто та двічі добровільно передано спочатку іпотекодержателю АКІБ УкрСиббанк , а потім зі згоди першого іпотекодержателя наступному іпотекодержателю ТОВ Український промисловий банк в іпотеку, не може вважатися таким, що вибуло з володіння ОСОБА_1 як власника поза його волею іншим шляхом". Вказане підтверджується запереченнями на апеляційну скаргу, яка знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ухвали апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2016 року по даній справі підставою для відхилення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року з урахуванням письмових заперечень відповідачів на спростування доводів апеляційної скарги було зазначено, що "Спірне майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому відповідно до ч. 2 cт. 388 ЦК України позивач як власник майна, переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до набувача цього майна як і до наступних набувачів, зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_4В."

Позивачем та відповідачами були подані касаційні скарги, в обгрунтування доводів яких сторони по справі посилалися на ті самі обставини, які були зазначені у суді апеляційної інстанції.

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року по даній справі підставами для відхилення касаційних скарг ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було зазначено, що "Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (cт. 212 ЦПК україни), обґрунтовано виходив з того, що спірне майно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому відповідно до ч. 2 cт. 388 ЦК України позивач як власник майна, переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до набувача цього майна як і до наступних набувачів. ... Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду щодо їх оцінки ".

Не погодившись з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року ФОП ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 була подана заява про перегляд зазначеної ухвали в порядку ст. 355 ЦПК України, в обгрунтування доводів якої посилався на ті самі обставини, які були зазначені у суді апеляційної та касаційної інстанції.

Згідно ухвали Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року по даній справі підставою для відмови у допуску до провадження Верховного Суду України справи за даним позовом за заявою ФОП ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року було зазначено "У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції ,з висновком якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, на підставі оцінених доказів, поданих сторонами виходив з того, що спірне майно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому відповідно до частини 2 статті 388 ЦК України позивач як власник майна, переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до набувача цього майна як і до наступних набувачів ".

Таким чином, правовим обгрунтуванням у відмові в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1С, відхиленні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1С, відхиленні касаційних скарг ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, відмови у допуску до провадження Верховного Суду України, які встановлені відповідно судами першої, апеляційної, касаційної інстанціями та Верховним Судом України є те, що - спірне майно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України позивач як власник майна, переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до набувача цього майна як і до наступних набувачів, а не з правовим обгрунтуванням, що - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, з реалізації предмета іпотеки від 01 серпня 2013 року, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 2224 було чинним та не скасовано на час розгляду справи, що виключає істотність зазначеної обставини для справи, яка не могла вплинути на висновки судів при ухваленні рішень, та зводиться лише до переоцінки доказів, оцінених судами у процесі розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що заява ФОП ОСОБА_1 зводиться лише до переоцінки доказів, оцінених судами у процесі розгляду справи. Посилання заявника на постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/6866/17 від 22 листопада 2017 як на нововиявлену обставину, суд вважає хибним, оскільки спірне майно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому скасування судом свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, з реалізації предмета іпотеки від 01 серпня 2013 року № 2224 жодним чином не може спростувати або іншим чином поставити під сумнів висновки, викладені в рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у справі 331/8900/15-ц від 04 квітня 2016 року.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 423-429 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю: ОСОБА_2, відповідач -1 ОСОБА_3, відповідач -2 ОСОБА_4, третя особа 1 Товариство з обмеженою відповідальність Верона Груп , третя особа 2 ОСОБА_5 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у справі 331/8900/15-ц від 04 квітня 2016 року, у зв'язку з нововиявленими обставинами - відмовити.

Залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у справі 331/8900/15-ц від 04 квітня 2016 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньодо Апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя М.В. Антоненко