Постанова

від 03.05.2018 по справі 331/8900/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1470/18 Головуючий у 1-й інстанції: Антоненко М.В.

Є.У.№ 331/8900/15 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ФОП ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Верона Груп , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння ,

за апеляційною скаргою ФОПОСОБА_3 в особі представника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 19 січня 2018 року про відмову у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ Верона Груп , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В позові зазначав, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2010 року у справі 25/184-09 за позовом ТОВ Український промисловий банк до ФОП ОСОБА_3, ТОВ ВКФ Будівел , ПП Стройсервіс-2000 про стягнення заборгованості з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 10 984 303,17 гривень. На підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2010 року у справі № 25/184-09 про примусове виконання рішення спеціалізованою організацією ПП Нива-В.Ш. проведені прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належало ОСОБА_3 Згідно із протоколом проведення прилюдних торгів ПП Нива-В.Ш. № 13/27/1, затвердженим 22.07.2013 року, та актом про реалізацію предмета іпотеки від 26.07.2013 року переможцем прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належало ОСОБА_3, визнано ТОВ Верона Груп . Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 року у справі № 910/17564/13 за позовом ФОП ОСОБА_3 визнано недійсними та скасовано результати прилюдних торгів, які проведені ПП Нива-В.Ш. з реалізації нерухомого майна, яке належало ОСОБА_3 та які були оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 13/27/1, затвердженим 22.07.2013 року та актом головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Пінського Ю.В. від 26.07.2013 року. Оскільки ОСОБА_3 був протиправно позбавлений права власності на спірні нежитлові будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ілліча, 49, а ТОВ Верона Груп здійснило продаж вказаного нерухомого майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом про витребування майна від добросовісних набувачів відповідно до вимог ч.1 ст. 388 ЦК України.

Просив суд витребувати від ОСОБА_4, ОСОБА_5 належні їм на праві спільної часткової власності по 1/2 кожному нежитлові будівлі загальною площею 1 766,90м2 (адміністративна будівля літ А-2 площею 561,9 м2, гараж літ. Б площею 16,2 м2, магазин літ. А-3 площею 1 188,8 м2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2016 року і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 24 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У грудні 2017 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами, якими, на думку заявника, є постанова апеляційного господарського суду міста Києва від 22 листопада 2017 року у справі № 910/6866/17 про визнання недійсним свідоцтва від 01.08.2013 року №2224 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. ТОВ Верона Груп .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2018 року у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ФОП ОСОБА_3 в особі представника - адвоката ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, переглянути рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами і задовольнити його позов у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Відмовляючи у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні передбачені статтею 423 ЦПК України підстави для скасування за нововиявленими обставинами судового рішення.

Вказаний висновок відповідає наявним у справі документам, узгоджується з нормами процесуального права.

Судом було з'ясовано, що на виконання судового рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ Український промисловий банк заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 10 984 303,17 грн. було звернуто стягнення на належне позивачеві нерухоме майно, яке перебувало в іпотеці банку.

Реалізація спірного майна відбулася на прилюдних торгах, які проводилися 22.07.2013 року приватним підприємством Нива-В.Ш , переможцем прилюдних торгів було визначено ТОВ Верона-Груп .

В подальшому ТОВ Верона-Груп за нотаріально посвідченим договором продало спірне майно відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5

Постановою Вищого Господарського суду України від 04 березня 2015 року у справі № 910/17565/13 визнано недійсними та скасовано результати прилюдних торгів, які проведені 22.07.2013 року приватним підприємством Нива-В.Ш з реалізації нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлових будівель загальною площею 1 766,90 кв.м.( адміністративна будівля , літ. А-2, інвентарний номер 066, гараж , літ. Б, інвентарний номер 067, магазин літ. А-3, інвентарний номер 066), яке належить ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1), які оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 13/27/1 від 22.07.2013 та актом державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінського Ю.В., прийнятого за результатами проведення прилюдних торгів нерухомим майном , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 22.07.2013.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України позивач як власник майна, переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до набувача цього майна як і до наступних набувачів, зокрема, до ОСОБА_4, ОСОБА_5

Обґрунтовуючи свої вимоги про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ФОП ОСОБА_3 зазначає, що судовим рішенням в іншій справі, ухваленим після набрання законної сили рішенням у цій справі, визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів ТОВ Верона Груп .

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

У пункті 3 постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справу від 30 березня 2012 року Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами зазначено, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин ( частина друга статті 361 ЦПК в редакції 2004 року). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1,2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обв'язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначених пунктами 3,4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі ( зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення ), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставини, на які посилається заявник для перегляду рішення суду першої інстанції не являються нововиявленими, оскільки підставою для відмови у задоволенні позову було те, що спірне майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України позивач як власник майна, переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до набувача цього майна.

Рішенням апеляційного господарського суду про скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів не встановлено і не підтверджено факту неправомірності набуття відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на спірні приміщення.

Крім того, судове рішення, з яким позивач пов'язує підстави для застосування ст.423 ЦПК України, скасовано постановою Верховного Суду України від 13 березня 2018 року.

Тому суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини, прийнявши до уваги положення статті 423 ЦПК України, дійшов правильного висновку про відмову ФОП ОСОБА_3 у перегляді рішення суду в цій справі за нововиявленими обставинами.

Ухвала відповідає наявним у справі документам, узгоджується з нормами процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що питання вирішено неправильно.

Фактично всі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з ухваленим у цій справі судовим рішенням, яке було предметом перегляду судів апеляційної і касаційної інстанцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367,374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 в особі представника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: