Постанова

від 13.10.2017 по справі 804/6127/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2017 р. Справа № 804/6127/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Руспромпостач до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Руспромпостач (далі- ТОВ Руспромпостач , підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р :

- №0011021421 від 04.08.2017р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 402 071, 25 грн. (у тому числі: основний платіж -321 657, 00 грн., штрафні санкції - 80 414, 25 грн.);

- №0011031421 від 04.08.2017р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 504 379,75 грн. (у тому числі: основний платіж - 419 252, 00 грн., штрафні санкції - 85 127,75 грн.).

В обґрунтування пред'явленого позову, ТОВ Руспромпостач зазначило, що відповідач за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки підприємства дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього сум податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентами ТОВ Агатоптторг , ТОВ Бенилюкс , ТОВ Еліт Технолоджи , ТОВ Солархейт , ТОВ Ламберг , ТОВ Дашар , ТОВ Профпідряд , ТОВ МВКТ Трейд , ТОВ Дорнес , ТОВ Катркапітал , ТОВ Самора-Вест в ході здійснення реальних господарських операцій, а також правомірно сформував свої витрати за цими правочинами. Вказані правочини недійсними у судовому порядку не визнавались та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, в той час як акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину. Крім того, позивач зазначив, що в ході перевірки посадовими особами контролюючого органу не вимагалось усунення недоліків в оформленні документів та взагалі не повідомлялось про існування певних порушень в оформленні документів або відсутності певних документів, що нібито не надані до перевірки, а висновки зроблені відповідачем на підставі даних податкової звітності підприємств-контрагентів (постачальників), наявності кримінальних проваджень стосовно посадових осіб контрагентів. Водночас, позивач зауважує, що відсутні жодні докази, зокрема - вироки суду, які б встановлювали вину посадових осіб вищевказаних контрагентів позивача щодо будь-яких зловживань, зокрема, здійснення фіктивної діяльності, ухилення від сплати податків, укладення нікчемних правочинів чи здійснення нереальної господарської діяльності у правовідносинах із позивачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем письмових заперечень до суду не надано.

У судове засідання від 13.10.2017р. представник відповідача не з'явився. Відповідач, суб'єкт владних поноважень, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомив.

З огляду на приписи ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Руспромпостач (код ЄДРПОУ 34545415) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу Виконавчим комітетом Криворізької міській ради Дніпропетровської області від 28.08.2006р. за №12271020000006939.

Підприємство перебуває на податковому обліку в Криворізькій північній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (в т.ч. і як платник податку на додану вартість (далі-ПДВ) від 07.09.2006р. за індивідуальним податковим номером 345454104817 згідно Свідоцтва №100332060 серії НБ №173368 від 14.04.2011р.).

На підставі наказу №2297-п від 03.05.2017р., повідомлення №1282 від 03.05.2017р. та згідно направлень виданих Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 19.05.2017 року за №8219, №8220, №8221, №8222, у період з 22.05.2017р. по 12.06.2017р. фахівцями Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Руспромпостач з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Руспромпостач (код ЄДРПОУ 34545415) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. за №6509/04-36-14-03/34545415 від 19.06.2017р. (далі-акт перевірки), яким, зокрема, зафіксовано встановлене під час перевірки допущення позивачем порушення приписів що оспорюються:

- п. 44.1 ст. 44, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010року №2755-VI (із змінами та доповненнями) з податку на прибуток за 2014рік, - п. 44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010року №2755-VI (із змінами та доповненнями) з податку на прибуток за 2015-2016рр., у зв'яку з чим підприємству донараховано податок на прибуток у сумі 419 252, 00 грн. в тому числі: за 2014 рік - 288 311, 00 грн., за 2015 рік - 78 741, 00 грн., за 2016 рік -52 200, 00 грн.;

-п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), - п.2 , п.3, ст. 4, п.6 ст.8, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-ХІ, -п.п.1.2 ст.1, п.п.2.1, п.п.2.2, п.п.2.4, п.п.2.15, п.п.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, у зв'язку з чим ТОВ Руспромпостач донараховано за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. податок на додану вартість у сумі 465 835, 00 грн. (в тому числі по періодам: за квітень 2014 року -36 200, 00 грн., за травень 2014 року - 79 645, 00 грн., за червень 2014 року -28 333, 00 грн., за липень 2014 року -50 000,00 грн., за серпень 2014 року - 20 000,00 грн., за вересень 2014 року -34 167, 00 грн., за жовтень 2014 року -28 667, 00 грн., за листопад 2014 року -31 667, 00 грн., за грудень 2014 року -11 666, 00 грн., за березень 2015року -42 083, 00 грн., за квітень 2015року-21 667, 00 грн., за травень 2015року-12 165, 00 грн., за червень 2015 року-9908, 00 грн., за липень 2015року-1667, 00 грн., за квітень 2016 року - 16 333, 00 грн., за травень 2016 року-21 667, 00 грн., за червень 2016 року - 10 000, 00 грн., за липень 2016 року - 10 000, 00 грн.).

Вищенаведені висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що в ході її проведення відповідачем встановлено наявність взаємовідносин позивача із сумнівними контрагентами, а саме: ТОВ Агатоптторг , ТОВ Бенилюкс , ТОВ Еліт Технолоджи , ТОВ Солархейт , ТОВ Ламберг , ТОВ Дашар , ТОВ Профпідряд , ТОВ МВКТ Трейд , ТОВ Дорнес , ТОВ Катркапітал , ТОВ Самора-Вест , внаслідок чого контролюючий орган дійшов до висновку щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, що призвело до заниження ТОВ Руспромпостач податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

А саме, відповідач в акті перевірки зазначає про наступне:

1. Стосовно отриманих послуг транспортного експедирування від ТОВ Агатоптторг , ТОВ Еліт Технолоджи , ТОВ Солархейт , ТОВ Дашар , ТОВ Самора-Вест зазначається:

До перевірки не надано інших документів, які могли свідчити про присутність експедитора даного постачальника.

Підписів експедиторів їх прізвищ немає не в одному документі, в актах виконаних робіт підписи директорів.

В ході перевірки документально не отримано додаткових документів, що надають можливість пов'язати транспортне експедирування з господарською діяльністю ТОВ РУСПРОМПОСТАЧ .

Окрім того, стосовно взаємовідносин з ТОВ Агатоптторг зазначено, що підприємством до перевірки не надано сертифікати та паспорти якості, у зв'язку з чим неможливо встановити ланцюг походження товару.

2. Стосовно отриманих рекламних послуг від ТОВ Бенилюкс , ТОВ Профпідряд , ТОВ Карткапітал , ТОВ Дорнес , ТОВ МВК Трейд зазначається:

В ході перевірки документально не отримано додаткових документів та не підтверджено куди та кому поширювались рекламні листівки, та для яких цілей здійснювалась реклама, також відсутні пояснення та документи, що надають можливість пов'язати рекламу з господарською діяльністю ТОВ РУСПРОМПОСТАЧ .

3. Стосовно отриманих юридичних послуг від ТОВ Ламберг , ТОВ МВК Трейд , ТОВ Карткапітал , ТОВ Дорнес зазначається:

В ході перевірки ТОВ Руспромпостач не надані наступні документи: замовлення на надання юридичних послуг, на підставі яких визначаються склад і обсяг послуг; інформація щодо особистого надання послуг підприємством чи із залученням інших осіб; інформація щодо обґрунтування вартості послуги із зазначенням виду послуги, обсягу, структури вартості послуги, затрачених на її виконання люд/годин, матеріальних ресурсів, інші документи, складанням яких закріплюється результат послуги (звіти, висновки, пропозиції, проміжні результати та ін.).

Отже, в акті перевірки ставиться під сумнів реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Агатоптторг , ТОВ Бенилюкс , ТОВ Еліт Технолоджи , ТОВ Солархейт , ТОВ Ламберг , ТОВ Дашар , ТОВ Профпідряд , ТОВ МВК Трейд , ТОВ Дорнес , ТОВ Катркапітал , ТОВ Самора-Вест , оскільки в останніх відсутні в достатній кількості основні фонди, трудові ресурси.

В акті перевірки вказуються кримінальні провадження та вироки, а саме зазначено наступне:

1.Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень Ухвалою по справі №200/15373/15-к від 05 серпня 2015 року по справі №32014040040000065 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України визначено, ТОВ АРТ Платінум (код 38598434) здійснював фінансово-господарськи операції з підприємствами …, ТОВ Агатоптторг (код ЄДРПОУ 38910671), ТОВ БЕНИЛЮКС (код ЄДРПОУ 32083308), ТОВ Солархейт (код ЄДРПОУ 39289963) які мали безтоварний характер, а лише проводилось їх документальне оформлення за період 2013-2014 років з метою ухилення від сплати в бюджет податку на прибуток. (стор. 31 акта перевірки);

2. Відповідно до ухвали від 10 липня 2015 року по справі №757/23965/15-к, впродовж 2014, 2015 років організована група з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з проведенням безтоварних фінансових операцій, наданням незаконних послуг з переведення безготівкових коштів у готівку, незаконним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат для підприємств реального сектору економіки, створила, придбала і використовувала ТОВ Еліт Технолоджи (код 39247411), та інші підприємства, за результатами чого штучно створено податковий кредит з податку на додану вартість для підприємств реального сектору економіки (стор. 48-49 акта перевірки);

3. По ТОВ ЛАМБЕРГ наявний вирок Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2016 по справі №757/14966/16-к, згідно якому: Невстановлені слідством особи склали статутні документи ТОВ Ламберг (код ЄДРПОУ 39606152), в які внесли завідомо неправдиві відомості щодо мети здійснення легальної господарської діяльності. Необхідні для перереєстрації документи ТОВ Ламберг 30.01.2015р. подані невстановленою органом досудового розслідування особою до державного реєстратора, на підставі яких 30.01.2015р. проведена державна перереєстрація зазначеного підприємства на ім'я ОСОБА_2. Після перереєстрації ТОВ Ламберг на своє ім'я ОСОБА_2, виступивши засновником підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленим слідством особам. Дії ОСОБА_2, який перереєстрував на своє ім'я ТОВ Ламберг (код ЄДРПОУ 39606152), здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, а саме: ст.ст. 1, 14 Закону України Про підприємництво №698-ХІІ від 02.07.1991 року, із змінами та доповненнями; п. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р., п. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991р., із змінами та доповненнями, ст.ст. 81, 87 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 56, 57, 88, 89 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 8, ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. 4 Закону України "Про господарські товариства". Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, що виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 КК України. (стор. 68 акта перевірки);

4. По ТОВ ДАШАР (п.н. 39588191) відкрито кримінальне провадження №42014000000000259 від 10.04.2014 р. за ч.2 ст.364, ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України (стор.77 акта перевірки);

5. По ТОВ ПРОФПІДРЯД наявний вирок Печерського районного суду м.Києва від 09.12.2015 по справі №757/44864/15-к, згідно якому: ОСОБА_2, 20 січня 2015 року, в денний період часу, знаходячись в офісному приміщенні неподалік станції метро Арсенальна , не маючи на меті ведення підприємницької діяльності, зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) - ТОВ Профпідряд (код 39596478) (далі по тексту ТОВ Профпідряд ), з метою прикриття незаконної діяльності. Для реалізації злочинного умислу, направленого на здійснення фіктивного підприємництва, ОСОБА_2 надав невстановленим особам копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру. На підставі наданих документів (паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_2.) невстановлені слідством особи склали статутні документи ТОВ Профпідряд , в які внесли завідомо неправдиві відомості щодо мети здійснення легальної господарської діяльності. Необхідні для реєстрації документи ТОВ Профпідряд 20 січня 2015 року подані невстановленою слідством особою до державного реєстратора, на підставі яких 22 січня 2015 року проведена державна реєстрація зазначеного підприємства на ім'я ОСОБА_2.Після реєстрації ТОВ Профпідряд на своє ім'я ОСОБА_2, виступивши засновником підприємства, самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленим слідством особам.24.11.2015 ОСОБА_2 органом досудового розслідування повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, тобто у вчиненні фіктивного підприємництва - створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності . (стор. 82 акта перевірки);

6. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2016р. по справі №335/12752/16-к в рамках кримінального провадження по справі №32016080000000095 від 07 вересня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України встановлено: В ході досудового розслідування встановлено, що керівник ТОВ Багатопрофільна індустріальна компанія Контур ОСОБА_2, виконуючи адміністративно-розпорядчі функції та будучи особою, відповідальною за нарахуванням та сплату податків на підприємстві, вступив до змови з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 організували діяльність конвертаційного центру , діяльність якого спрямована на надання реальним суб'єктам господарювання послуг з мінімізації податкових зобов'язань та конвертації грошових коштів, шляхом перекручення даних податкового обліку. З метою прикриття незаконної діяльності зазначені особи створили ряд фіктивних суб'єктів господарської діяльності: …, ТОВ Самора вест (код 40047882), банківські рахунки яких, стали використовувати для проведення безтоварних господарських операцій. (стор. 100-101 акта перевірки);

7. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 21.12.2016р. по справі №11-сс/796/4192/2016 підтримано державного обвинувачувача та накладено арешт на рахунки …, ТОВ Карткапітал (код 40048142), відкриті у ПАТ АКБ Конкорд та інших банківських установах. Наявне кримінальне провадження №32015100000000248 від 02.10.2015р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,5 ст. 191, ч.ч. 2,3 ст. 212, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 220-1, ч. 1 ст. 218-1 Кримінального кодексу України,- в рамках якого накладено арешт на рахунки …, ТОВ Карткапітал (код 40048142), відкриті у ПАТ АКБ Конкорд та інших банківських установах (стор.107 акта перевірки);

8. По постачальнику ТОВ ДОРНЕС (код 38864259) - ТОВ Емерс (код 40053697) наявний вирок Печерського районного суду м.Києва від 13.02.2017 по справі №757/5986/17-к, згідно якому: ОСОБА_2, в грудні 2015 року зареєстрував на своє ім'я за грошову винагороду, суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) - ТОВ Емерс (код 40053697) з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат, в т.ч. для…, ТОВ ДОРНЕС (код ЄДРПОУ 39936769),.. ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, тобто у вчиненні фіктивного підприємництва - створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності (стор. 112 акта перевірки).

04.08.2017р. на підставі акта перевірки відповідачем сформовано наступні податкові повідомлення рішення:

- №0011021421, яким збільшено суму грошового зобов'язання підприємства з податку на додану вартість в розмірі 402 071, 25 грн. (в т.ч.: основний платіж - 321 657, 00 грн., штрафні санкції - 80 414, 25 грн.);

- №0011031421, яким збільшено суму грошового зобов'язання підприємства з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 504 379, 75 грн. (в т.ч.: основний платіж - 419 252, 00 грн., штрафні санкції - 85 127,75 грн.).

Правомірність вищенаведених податкових повідомлень-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є предметом даної адміністративної справи. Розглядаючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що позивачем, як покупцем, протягом періоду, що перевірявся, було укладено договори із постачальниками товарів та послуг.

Факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його вищевказаними контрагентами-постачальниками за укладеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договорами, рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками щодо здійснення оплати за отриманий товар та отримані послуги.

Судом встановлено, що поставлені позивачу товарно-матеріальні цінності та послуги за договорами поставки ТОВ Руспромпостач у повному обсязі.

За загальним правилом, визначеним ст.208 Цивільного кодексу України, угоди між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі. Проте в силу ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок не передбачений прямо законом, не тягне за собою його недійсність.

Відповідно до журналів-ордерів по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по всім вищевказаним контрагентам кредиторська/дебіторська заборгованість не обліковуються, що свідчить про рух коштів та оплату у повному обсязі за поставлені ТМЦ та надані послуги згідно з укладеними договорами.

Таким чином, факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем та його вищенаведеними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, а також документами, оформленими на виконання умов укладених договорів, копії яких наявні в матеріалах справи, та які повністю відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача та рух його активів.

Наведені первинні документи були надані позивачем до перевірки та відображені в акті перевірки, складеному за результатами її проведення.

Так, при дослідженні вказаних документів судом встановлено, що такі документи містять всі необхідні реквізити, відображають зміст та обсяги даних операцій, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, тобто є первинними документами у розумінні чинного законодавства.

При цьому наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.

Придбання означених товарно-матеріальних цінностей та послуг безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача. Зокрема, придбані у контрагентів-постачальників матеріли були використані в результаті продажу товару покупцям, отримані послуги були використані у зв'язку з повідомленням потенційних споживачів про постачання палива.

Отже, наявний безпосередній зв'язок придбаних позивачем товарів і послуг з господарською діяльністю ТОВ Руспропостач .

Відносно доводів відповідача, викладених в акті перевірки стосовно нереальності господарських операцій на підставі отриманої податкової інформації, у відповідності до якої у вищевказаних контрагентів позивача відсутні складські, офісні, трудові ресурси для здійснення господарських операцій, перебування контрагентів позивача у стані припинення, суд зазначає про таке.

Жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Навіть, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

Окрім того, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків та не ставить цей факт у залежність від дотримання вимог податкового законодавства третіми особами або іншими суб'єктами господарювання.

У відповідності до положень ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України - ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

У рішенні від 31.01.2011р у справі №21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід мати на увазі, що в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України необхідною умовою для висновку про нікчемність правочину є докази наміру сторін на протизаконний результат. При цьому намір юридичної особи визначається умислом особи, яка підписала відповідний договір.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Так, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, як на час укладення угод між позивачем та вищезазначеними контрагентами, так і на час їх виконання, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні за вказаними операціями.

Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів позивача із його контрагентами-постачальниками.

При цьому, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивності господарської діяльності контрагентів позивача, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків за господарськими операціями з позивачем або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає, що посилання відповідача в акті перевірки на порушені кримінальні справи за фактом фіктивного підприємництва відносно контрагентів-контрагентів та контрагентів позивача за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою ст. 205 Кримінального кодексу України не можуть бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій, оскільки у наведених в акті перевірки вироках суду відсутні посилання на господарські відносини, що здійснювались контрагентами позивача безпосередньо із ТОВ Руспромпостач . Відсутні в акті перевірки також посилання на рішення суду, якими договори, укладені між позивачем та його контрагентами визнано нікчемними.

Водночас, порушення кримінального провадження відносно контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Крім того, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «Булвес АД» проти Болгарії (заява №3991/03) було встановлено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України").

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Факт передання товару (набуття платником права власності)/отримання послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Зміни майнового стану ТОВ Руспромпостач відображено у бухгалтерському та податковому обліку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність свого рішення та його відповідність нормам діючого законодавства України, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що на підставі ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 13 596, 77 грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Руспромпостач до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р №0011021421 від 04.08.2017р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 402 071, 25 грн. (чотириста дві тисячі сімдесят одна гривня двадцять п'ять копійок) (у тому числі: основний платіж -321 657, 00 грн. (триста двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят сім гривень), штрафні санкції - 80 414, 25 грн. (вісімдесят тисяч чотириста чотирнадцять гривень двадцять п'ять копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р №0011031421 від 04.08.2017р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 504 379,75 грн. (п'ятсот чотири тисячі триста сімдесят дев'ять гривень сімдесят п'ять копіойк) (у тому числі: основний платіж - 419 252, 00 грн. (чотириста дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят дві гривні), штрафні санкції - 85 127,75 грн. (вісідесят п'ять тисяч сто двадцять сім гривень сімдесят п'ять).

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Руспромпостач (код за ЄДРПОУ 34545415) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 13596,77 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень сімдесят сім копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1