Постанова

від 16.01.2018 по справі 804/9058/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 рокусправа № 804/9058/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Кругового О.О. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ГРУП на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року (суддя Царікова О.В.), ухвалену в місті Дніпрі в порядку письмового провадження, в адміністративній справі № 804/9058/16 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ГРУП про стягнення податкового боргу на суму 185526,95грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ГРУП на користь бюджету заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2016 рік в сумі 185091,55 грн., який виник на підставі поданої відповідачем 17.02.2016 року декларації № 907885046, та заборгованості з податку на додану вартість в сумі 435,40 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.09.2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ГРУП просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши в рахунок погашення податкового боргу 36508,69 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та 435,40 грн. - з податку на додану вартість.

Доводи скаржника:

- невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, оскільки 28.04.2016 року позивачем до контролюючого органу - відповідача по справі, була подана уточнююча податкова декларація з податку на нерухоме майно, відповідно до якого податкові зобов'язання зі сплати цього податку у розмірі 61698,23 грн. на квартал і у розмірі 246792,91 грн. за 2016 рік були зняті у повному обсязі;

- неповне встановлення судом першої інстанції обставин у справі:

1) ТОВ РІЕЛТІ ГРУП мав статус управителя нерухомого майна до 23 лютого 2016 року на підставі договору довірчого управління майном, укладеного з Приватною акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю ФІЛЛ ТРЕЙД ЛІМІТЕД (Сполучене Королівство);

2) рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року у цивільній справі № 200/1429/16-ц (провадження № 2/200/2003/16-ц), яке набрало законної сили 01.03.2016 року, припинено право власності ПАКзОВ ФІЛЛ ТРЕЙД ЛІМІТЕД на зазначене нерухоме майно і визнано право власності за ОСОБА_1, а також припинено договір довірчого управління майном.

Скаржник визнає позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати податку на додану вартість на суму 435,40 грн. та заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 36508,69 грн. (з 01 січня по 23 лютого 2016 року (54 календарні дні) х 676, 14 грн. - 3,14 грн. (переплата).

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу (вх. № 44915/17 від 11.12.2017 року позивач - Державна податкова інспекція у Шевченківському (Бабушкінському) районі м. Дніпра (м. Дніпропетровська) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без змін. Вказує на те, що відповідачем 17.02.2016 року надано звітну податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, зареєстровану за № НОМЕР_2, яка містила річну суму нарахування 246792,91 грн. (поквартальні нарахування - 61698,23 грн.) за кодом типу об'єкта 9, зазначеному у колонці 2. Уточнюючою податковою декларацією, поданою відповідачем 28.04.2016 року та зареєстрованою за № НОМЕР_3, зменшено суму раніше нарахованого податку в повному обсязі, проте в колонці 2 не зазначено типу об'єкту, за якими дані вищезазначеної декларації повинні бути імпортовані до інтегрованої картки платника. У зв'язку з цим, показники даної декларації не підлягають автоматичному імпортуванню до інтегрованої картки платника та не коригують раніше задекларовані показники. Коригування суми податкового боргу відповідача можливе після подання підприємством уточнюючої декларації з урахуванням вимог п.п.266.8.1 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України, Методичних рекомендацій щодо заповнення податкових декларацій та за наявності законних підстав для зменшення раніше задекларованих сум податку.

У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справи, не прибули.

11 січня 2017 року до суду апеляційної інстанції електронними засобами зв'язку надійшло клопотання за підписом представника ТОВ РІЕЛТІ ГРУП ОСОБА_2 про відкладення розгляду справу на іншу дату. Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів керується положеннями частини 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статусу, положення (само представництво юридичної особи), або через представника. Статтею 57 цього ж Кодексу визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Зважаючи на відсутність документів, що підтверджують статус ОСОБА_2 як адвоката або законного представника, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, яке подано не уповноваженою особою.

10 січня 2017 року від представника позивача до суду апеляційної інстанції надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі а також здійснення процесуального правонаступництва позивача у справі - Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України колегією суддів здійснено процесуальне правонаступництво позивача у справі.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

Згідно облікових даних Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, відповідач має податковий борг перед бюджетом в сумі 185526,95 грн. (з яки 185091,55 грн. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, 435,40 грн. - податок на додану вартість). Податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, виник внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов'язання відповідно до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 17.02.2016 року №901885046: з терміном сплати 29.04.2016 в сумі 61698,23 грн. (І квартал 2016 року), з терміном сплати 29.07.2016 в сумі 61698,23 грн. (ІІ квартал 2016 року), з терміном сплати 29.10.2016 в сумі 61698,23 грн. (ІІІ квартал 2016 року). Станом на 29.04.2016 року відповідач мав переплату в сумі 3,14 грн., а тому сума податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, становить 185091,55 грн. Сума податкового боргу з податку на додану вартість виникла в розмірі 435,40 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 14.09.2016 року №0009601201, яке складене на підставі акту камеральної перевірки від 11.08.2016 року №2812/04-62-12-01/33516577, за яким визначено штрафні санкції за порушення п. 120.1 ст. 120, 201 Податкового Кодексу України. На виконання вимог п.59.1 ст.59 ПК України позивач сформував та направив відповідачу копію податкової вимоги від 10.05.2016 №1510-17 (форма Ю ), яку відповідачем отримано 31.05.2016 року.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, відповідність дійсним обставинам та матеріалам справи, оскільки відповідач заперечень проти позову та доказів про сплату податкового боргу в розмірі 185526,95 грн. не надав.

Скаржник стверджує, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки ґрунтуються на неповно встановлених обставинах у справі.

Аналізуючи доводи скаржника та зазначений висновок суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскаржена постанова суду першої інстанції в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 435,40 грн. перевірці не підлягає з огляду на визнання відповідачем цієї позовної вимоги.

Щодо правильності рішення суду про задоволення позовної вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 185091,55 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

На підтвердження зазначених вище доводів скаржником до апеляційної скарги додані копії документів, засвідчених вірності оригіналу, які він просить розглянути в якості письмових доказів у справі: договір довірчого управління від 03 березня 2011 року, укладений між ПАКзОВ ФІЛЛ ТРЕЙД ЛІМІТЕД та ТОВ РІЕЛТІ ГРУП , інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 53566091 від 18.02.2016 року, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року у цивільній справі № 200/1429/16-ц (провадження № 2/200/2003/16-ц), Квитанція № 2 від 17.02.2016, податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (звітна за 2016 рік), додаток до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - відомості про наявні об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, Квитанція № 2 від 28.04.2016 року, податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (уточнююча за 2016 рік), додаток до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - відомості про наявні об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи був призначений судом першої інстанції у відкритому судовому засіданні на 10 січня 2017 року об 11.00 год. (а.с.2). Представник відповідача до суду не прибув. Судова повістка, направлена судом на адресу відповідача, повернулась за закінченням зберігання, що, відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається належним повідомленням сторони.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, не застосувавши приписи пункту 3 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд відкладає розгляд справи у разі неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вважає за можливе дослідити письмові докази, надані скаржником на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.п. 266.7.5. п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Наявними у справі письмовими доказами підтверджується обставина того, що відповідач виконав зазначені вище вимоги, подавши до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 17 лютого 2016 року звітну податкову декларацію з податку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік та додаток до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - відомості про наявні об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (а.с.75-79).

Підпунктом 266.8.1. пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (п.п. 266.8.2. ПК України).

Як стверджує скаржник, термін дії договору довірчого управління майном сплинув 23 лютого 2016 року, тому податок ним має бути сплачений за період з 01 січня по 23 лютого 2016 року, тобто за 54 календарних дні.

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що Засновник (ПАКзОВ ФІЛЛ ТРЕЙД ЛІМІТЕД ) передав належне йому на праві власності нерухоме майно в управління Управителю на термін до 23 лютого 2016 року (п.1.1. Договору). Нерухоме майно розташовано в м. Дніпропетровську по вул. Барикадній, будинок 5/7 та передається за актом прийому-передачі (п. 1.3. Договору). Термін дії договору - з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п.2.18 Договору). За відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього договору після закінчення терміну управління майном він вважатиметься продовженим на той же термін і на тих же умовах (п.2.19 Договору). По закінченні строку управління, майно, що знаходиться в довірчому управлінні, передається Засновнику управління за актом прийому-передачі (п.2.21 Договору) - а.с. 52-55.

На підтвердження своїх доводів про припинення терміну дії договору 23 лютого 2016 року скаржником не надано доказів, якими, відповідно до умов зазначеного вище Договору, є заява однієї або обох сторін, або акт прийому-передачі майна Засновнику . Відтак, зазначене твердження скаржника є неспроможним.

Разом з цим, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року у цивільній справі № 200/1429/16-ц (провадження № 2/200/2003/16-ц) Договір довічного управління майном від 03 березня 2011 року, укладений між Приватною акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю ФІЛЛ ТРЕЙД ЛІМІТЕД (PHILL TRADE LIMITED (ідентифікаційний номер 5358667), Англія, м. Бермінгем, Ньюхолл Стріт, Корноуолл Білдінгс, 45-51, оф. 330, Великобританія, Обєднане королівство) та Товариством з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ГРУП , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 344 - припинений (а.с.68-74). Право власності на нерухоме майно, яке за цим Договором було передано в довірче управління ТОВ РІЕЛТІ ГРУП , визнано за ОСОБА_1.

Зважаючи на те, що зазначене рішення суду за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 01 березня 2016 року, припинення дії Договору довірчого утримання слід вважати саме з цієї дати.

На підставі п.п. 266.8.1. п. 266.8 статті 266 Податкового кодексу України податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності (п.п. 266.8.2.)

З урахуванням наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що недоїмка в сумі 185091,55 грн. визначена позивачем без врахування наведених вище обставин, а відповідач повинен сплатити податкове зобов'язання за період з 01 січня по 01 березня 2016 року.

Неспроможними є і доводи позивача про наявність підстав для неприйняття уточнюючої податкової декларації, поданої відповідачем 28 квітня 2016 року через незаповнення колонки 2 щодо типу об'єкту нерухомості.

Так, згідно п. 49.8. статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Такий показник, як тип об'єкту нерухомості, до переліку реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, не включений.

Крім того, квитанція № 2 від 38.04.2016 року (а.с.38) не містить інформації про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин, як це передбачалось п. 7.6 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 (діяла до 06 червня 2017 року).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення. Згідно пункту 3 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, оскільки скаржник просив скасувати оскаржену постанову суду першої інстанції повністю.

Постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін в частині стягнення з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податкового боргу з податку на додану вартість на суму 435,40 грн. у зв'язку із визнанням відповідачем цієї позовної вимоги.

Постанова суду в частині стягнення податкового боргу на суму 185091,55 грн. підлягає скасуванню як така, що ухвалена без встановлення всіх обставин, що мають значення для справи. У задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити, незважаючи на визнання відповідачем суми боргу у розмірі 36508,69 грн., оскільки наведений ним розрахунок не відповідає приписам статті 288 Податкового кодексу України в частині кількості днів, за які він має сплатити податок. Крім того, визначення грошового зобов'язання зі сплати податків належить до компетенції контролюючого органу. Колегія суддів зазначає, що відмова у задоволенні позову в частині стягнення 185091,55 грн. не позбавляє позивача можливості здійснити розрахунок наявного податкового боргу з урахуванням обставин, встановлених при розгляді цієї справи, та не звільняє відповідача від обов'язку сплатити податок з нерухомого майна за період з 01 січня по 01 березня 2016 року, як це передбачено статтею 288 Податкового кодексу України, а також інші суми недоїмки, врахувавши переплати.

На підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень пропорційно задоволених вимог апеляційної скарги.

Такими витратами є сплата судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3060,20 грн. (а.с.43). Стягненню підлягає 3052,85 грн., що складає 99,76 % від задоволених вимог апеляційної скарги ( 185091,55 + 435,40=185526,95 (загальна сума, яка була стягнута за рішенням суду першої інстанції). Скасовано за постановою суду апеляційної інстанції в частині 185091,55 грн. Сума сплаченого судового збору - 3060,20 грн. х 99,76 % = 3052,85грн.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ГРУП - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року в адміністративній справі № 804/9058/16 - скасувати в частині стягнення з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ГРУП в обслуговуючих банках на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 185091 (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'яносто одна) грн. 55 коп.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у задоволенні позовної вимоги про стягнення з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ГРУП в обслуговуючих банках в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 185091 (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'яносто одна) грн. 55 коп.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року в адміністративній справі № 804/9058/16 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ГРУП податку на додану вартість в розмірі 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 40 коп. - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39734820, м. Дніпро, пр. Б. Хмельницького, 25) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РІЕЛТІ ГРУП (код ЄДРПОУ 33516577, м.Дніпро, вул.Барикадна, 5) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору на суму 3052 (три тисячі п'ятдесят дві) грн. 85 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови викладено 19 січня 2018 року.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук