Ухвала

від 15.01.2018 по справі 755/18089/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/18089/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2018 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. розглянувши заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Феттрейд - Гирі Марії Миколаївни про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Феттрейд до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

29 листопада 2017 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Феттрейд до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

05 грудня 2017 року вказану позовну заяву було передано в провадження судді Катющенко В.П. в порядку визначеному ст. 11-1, ч.1 ст. 118 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент подання позову).

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року було відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено підготовче судове засідання на 15 лютого 2018 року на 14-00 годин.

11 січня 2018 року до суду було подано заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Феттрейд - Гирі Марії Миколаївни про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Феттрейд до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якій остання просила суд: забезпечити позов шляхом накладення арешту на транспортний засіб Toyota Camry, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, VIN код НОМЕР_3, зареєстрований 08 червня 2017 року на ім'я ОСОБА_3, ІПН: НОМЕР_2.

В обґрунтування поданої заяви, заявник посилається на те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_3 виступав співвласником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ЗОЛОТА НИВА-2000 з адресою реєстрації у Луганській області, Лугутинський район, село Македонівка, вул. Ювілейна, буд. 1. Проте 19 березня 2013 року юридична особа припинила свою діяльність. В будь-яких інших господарських товариствах ані в статусі замовника, ані в статусі керівника ОСОБА_3 на теперішній час не значиться. Зазначене свідчить про те, що будь-якого офіційного джерела доходу відповідач по справі не має, що може свідчити про неможливість в подальшому виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, якщо таке буде ухвалене судом на користь позивача. Разом з тим, відповідач має у власності рухоме та нерухоме майно, а саме: за даними Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником двокімнатної квартири № 63 в будинку № 3 у кварталі 40 років Перемоги у м. Лутугине Лутугинського району Луганської області на підставі договору дарування від 09 квітня 2012 року, а також квартири № 14 в будинку № 3 у кварталі Алєксєєва у місті Луганську на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2011 року. Разом з тим, обидва об'єкти нерухомого майна розташовані на непідконтрольній Україні території, що свідчить не лише про неліквідність цих активів, але й про неможливість вчинення будь-яких юридично значимих дій щодо них, включаючи неможливість фізичного доступу державних виконавців до об'єктів, обмеження їх в цивільному обігу на випадок реалізації майна боржника на випадок реалізації майна боржника примусово шляхом проведення публічних торгів тощо. При цьому, ОСОБА_3 має у власності автомобіль Toyota Camry, 2017 року випуску. На сьогоднішній день середня ринкова вартість зазначеного автомобіля складає близько 30 000 доларів США. Ціна заявленого позову до ОСОБА_3 складає 134 195,68 гривень + усі судові витрати по справі, що в сукупності складає суму близько 150 000 гривень. Відповідач зареєстрований у місті Луганську, тобто на тимчасово окупованій території, у місті Києві мешкає як внутрішньо переміщена особа. У разі його наміру ухилитись від виконання судового рішення про стягнення з нього грошових коштів за відсутності офіційних джерел доходу і майна, на яке можливо буде звернути стягнення, ОСОБА_3 може повернутись до місця своєї реєстрації та постійного проживання, уникнувши у такий спосіб будь-якої відповідальності, оскільки органи державної влади не здійснюють свої повноваження у місті Луганську. На теперішній час автомобіль відповідача - єдиний важіль впливу на нього і в тому разі, коли він дізнався про ініціацію цього позову до нього, може без будь-яких перешкод провести відчуження автомобіля на користь третіх осіб, потенційно унеможливлюючи будь-яке позитивне виконання судового рішення, що може бути ухвалене у цьому спорі на користь позивача. Вважає, що арешт належного відповідачу автомобіля є єдиним адекватним, справедливим, співмірним засобом забезпечення позову, який може бути застосований судом з урахуванням фактичних обставин справи і наданих доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Феттрейд матеріальну шкоду в сумі 134 195,68 гривень.

В той же час, позивачем не надано суду належних підтверджуючих відомостей на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловлене припущення про подальшу неможливість виконання рішення суду, в той час як справа по суті не розглядалася, що не може свідчити про подальше його невиконання з боку відповідача. При цьому, судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Феттрейд - Гирі Марії Миколаївни про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Феттрейд до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Феттрейд - Гирі Марії Миколаївни про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Феттрейд до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: