Постанова

від 16.01.2018 по справі 334/3267/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/3267/17 Головуючий у 1-й інстанції Добрєв М.В.

Провадження № 22-ц/778/221/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2017 року у справі за поданням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Романа Сергійовича про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них судовими рішеннями відносно боржника ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половніков Р.С. звернувся до суду із поданням про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них судовими рішеннями відносно боржника ОСОБА_4

В обґрунтування подання заявник зазначав, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління юстиції у Запорізької області перебуває виконавче провадження № 49730421 з примусового виконання виконавчого листа № 2-561/2010 виданого 10.10.2014 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 9336481,97 грн.

Державним виконавцем винесено постанову про відкриття провадження та надано строк для добровільного виконання рішення суду.

Однак, у добровільному порядку боржником рішення суду про стягнення грошових коштів не виконано.

Державний виконавець вважає, що існує ймовірність виїзду боржника за кордон та ухилення ним від виконання рішення суду.

На підставі викладеного заявник просить тимчасово обмежити ОСОБА_4 у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2017 року у задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Половнікова Р.С. відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання.

Особи, що беруть участь у справі, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) (а.с.105-107 ) до апеляційного суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 371, 372 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів про ухилення ОСОБА_4 від виконання зобов'язань, та які є підставою вважати, що боржник може виїхати за кордон для того, щоб уникнути виконання покладених на нього обов'язків.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

Судом встановлено, що на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 25.12,2015 року пред'явлено виконавчий лист № 2-561/2010 від 10.10.2014 року виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя. про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 9336481,97 грн.

Державним виконавцем винесено постанову ВП № 49730421 від 28.12.2015 року про відкриття виконавчого провадження та надано добровільний строк для виконання рішення суду.

Однак, у добровільний строк боржником рішення суду про стягнення грошових коштів не виконано.

В поданні Державний виконавець зазначає, що існує ймовірність виїзду боржника за кордон,та ухилення ним від виконання рішення суду. В зв'язку з цим просить суд винести ухвалу про тимчасове обмеження громадянина-боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх обов'язків.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ч.1 ст. 377-1 ЦПК України ( в редакції 2004 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

За змістом наведених вище норм чинного законодавства, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, і саме з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України ( в редакції 2004 року) суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Отже, виходячи з положень ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України ( в редакції 2004 року) тягар доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається саме на державного виконавця, як особу, що приймає участь у судовому засіданні, зважаючи, що участь сторін та інших заінтересованих осіб у засіданні не передбачена.

Вказане подання було розглянуто 26 травня 2017 року без участі державного виконавця (а.с. 63а).

Крім того, всупереч вимогам процесуального та матеріального права, судом першої інстанції не з'ясував чи дійсно ОСОБА_4, свідомо не виконує належні до виконання зобов'язання, не дав оцінку доказам, які надані державним виконавцем при поданні подання, тобто не провів повний і всебічний розгляд зазначеного подання державного виконавця. При цьому, судом було лише зазначено, що в поданні та доданих до нього документів відсутні будь-які дані, які б свідчили про ухилення боржника від виконання грошового зобов'язання. Проте, колегія суддів звертає увагу, що дана обставина не є підставою для відмови у задоволенні подання, без детального дослідження кожного доказу.

Матеріалам виконавчого провадження, які додані до подання про обмеження виїзду за кордон, судом першої інстанції в порушення вимог ч. 3 ст. 212 ЦПК України, не надана оцінка.

Таким чином, вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні, а також без належної перевірки обставин щодо ухилення ОСОБА_4 від виконання судового рішення, доведення яких є обов'язковою умовою для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволення подання є передчасним.

За наведених обставин, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою, тому відповідно ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2017 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судового рішення буде складено 18.01. 2018 року.

Головуючий

Судді: