Рішення

від 22.01.2018 по справі 478/1294/17

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/1294/17

Пров. №2-а/478/1/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2018 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді - Томашевського О.О.,

при секретарі - Фалій В. В.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Євсюкова С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, телефон НОМЕР_2) до Великоолександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (56040, Миколаївська область, Казанківський район, с. Великоолександрівка, вул. Гагаріна, будинок 33, ЄДРПОУ 04375300), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Миколи Аркаса, 2, ЄДРПОУ 39620182) про визнання недійсним рішення сільської ради, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Великоолександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, в якому просить суд:

- визнати незаконним встановлення плати за землю на території Великоолександрівської сільської ради за 2017 рік за ставкою земельного податку згідно рішення Великоолександрівської сільської ради № 63/13 від 07.02.2017 року про внесення змін до рішення сесії № 41/7 від 13.07.2016 року Про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради ;

- визнати незаконним встановлення плати за землю на території Великоолександрівської сільської ради за 2017 рік за ставкою земельного податку згідно рішення Великоолександрівської сільської ради № 71/16 від 27.04.2017 року про внесення змін до рішення сесії № 63/13 від 07.02.2017 року Про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради ;

- зобов'язати здійснити перерахунок земельного податку з фізичної - особи підприємця ОСОБА_3 та його орендодавців за 2017 рік згідно рішення Великоолександрівської сільської ради від 13.07.2016 року № 41/7 про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради.

В обґрунтування доводів поданого адміністративного позову ОСОБА_3 зазначає, що є фізичною-особою підприємцем 2 групи єдиного податку, та орендує у орендодавців земельні паї, які розташовані на території Великоолександрівської сільської ради.

07 лютого 2017 року Великоолександрівською сільською радою Казанківського району Миколаївської області прийнято рішення № 63/13 про внесення змін до рішення сесії № 41/7 від 13.07.2016 року Про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради , яким затверджено ставку земельного податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь, нормативно грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) - 0,3 % від їх нормативно грошової оцінки землі, та яке всупереч закону набрало чинності 01 січня 2017 року.

27 квітня 2017 року Великоолександрівською сільською радою Казанківського району Миколаївської області прийнято рішення № 71/16 про внесення змін до рішення сесії № 63/13 від 07.02.2017 року Про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради , яким затверджено ставку земельного податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь, нормативно грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) - 0,6 % від їх нормативно грошової оцінки землі та 0,3 % на земельні ділянки в межах населеного пункту (городи), яке всупереч закону набрало чинності 01 травня 2017 року.

07 серпня 2017 року позивачем було отримано реєстр для сплати земельного податку орендодавцями земельних паїв за 2017 рік за збільшеною ставкою, яка на думку позивача повинна діяти з 2018 року.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення будуть діяти лише з 01 січня 2018 року, а на 2017 рік потрібно застосовувати ставку оподаткування земельних ділянок згідно рішення сільської ради від 13 липня 2016 року за № 41/7 за ставкою 0,1 % від нормативної грошової оцінки землі, а не 0,3 % як передбачено оскаржуваними рішеннями.

Заперечуючи проти позовних вимог, представником відповідача було подано суду заперечення проти позовних вимог та відзив, де він зазначив про законність прийнятих сільською радою рішень, а також звернув увагу на відсутність порушення прав та законних інтересів безпосередньо позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, судові витрати стягнути з відповідача. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Великоолександрівської сільської ради № 41/7 від 13 липня 2016 року Про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради крім іншого, вирішено, затвердити положення про встановлення плати за землю на території Великоолександрівської сільської ради (Додаток 5).

Згідно з вказаним положенням, ставка земельного податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь, нормативно грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) становить 0,1 % від їх нормативної грошової оцінки.

Рішенням Великоолександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області № 63/13 від 07 лютого 2017 року Про внесення змін до рішення сесії № 41/7 від 13.07.2016 року Про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради затверджено ставку земельного податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь, нормативно грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) - 0,3 % від їх нормативно грошової оцінки землі.

Рішенням Великоолександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області № 71/16 від 27 квітня 2017 року Про внесення змін до рішення сесії № 63/13 від 07.02.2017 року Про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради затверджено ставку земельного податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь, нормативно грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) - 0,6 % від їх нормативно грошової оцінки землі та 0,3 % на земельні ділянки в межах населеного пункту (городи).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_3 виданого 29.01.2004 року, ОСОБА_3 (позивач) є зареєстрованим фізичною особою - підприємцем, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру за № 25130170000000369.

Згідно із свідоцтвом платника єдиного податку, серії НОМЕР_4 позивач є платником єдиного податку 2 групи.

Також, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку позивач є власником земельної ділянки площею 6,6900 га, цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з адміністративного позову та пояснень представника позивача, проваджуючи підприємницьку діяльність, позивач використовує орендовані у громадян земельні ділянки (паї), які розташовані на території Великоолександрівської сільської ради, а також є податковим агентом між органом фіскальної служби та орендодавцями.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини у даній справі виникли між фізичною особою - підприємцем, як особою, яка є користувачем земельних ділянок (паїв) стосовно яких виникає спір з приводу ставки податку, та органом місцевого самоврядування в особі Великоолександрівської сільської ради, рішенням якої, ставки земельного податку були змінені.

Позовні вимоги позивача суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України (далі - ЗК України), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із ст. 269 та ст. 270 ПК України платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

З огляду на п. 297.1 ст. 297 даного Кодексу, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Як було встановлено в ході судового розгляду даної справи, позивач згідно свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника єдиного податку є фізичною собою - підприємцем, платником єдиного податку 2 групи та проваджуючи свою підприємницьку діяльність використовує орендовані земельні ділянки (паї), а також власну земельну ділянку площею 6,6900 га, які розташовані на території Великоолександрівської сільської ради.

Факт використання земельних ділянок (як орендованих так і власних) позивачем у власній підприємницькій діяльності знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи, зокрема це вбачається як із змісту адміністративного позову так і з отриманих в судовому засіданні усних пояснень представника позивача.

Аналіз наведених вище норм податкового законодавства, а також встановлені судом обставини дають підстави суду вважати, що провадження особою підприємницької діяльності із застосуванням 2 групи єдиного податку та використанням нею земельних ділянок в своїй підприємницькій діяльності не покладає на неї обов'язку щодо сплати земельного податку.

З огляду на ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист, зокрема шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно - правового акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та інше.

В своєму Рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з п. 4.1 ч. 4 вказаного Рішення, відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів державної влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини та громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

Таким чином, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи законні інтереси у сфері публічно-правових відносин. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи законні інтереси у сфері публічно - правових відносин.

Отже, у розумінні КАС України захист прав, свобод та законних інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

У свою чергу, само по собі порушення вимог закону діями або рішенням суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх незаконними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або законний інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, оскаржуючи рішення відповідача позивач обґрунтовує свої вимоги покладанням на нього обов'язку сплати земельного податку за незаконно (на його думку) збільшеними ставками.

В той же час, позовні вимоги позивача не містять обґрунтування негативного впливу оскаржуваних ним рішень відповідача на конкретні, реальні, індивідуально виражені його права, свободи чи законні інтереси, оскільки позивач взагалі не довів суду наявність у нього обов'язку зі сплати земельного податку.

Посилання позивача на ту обставину, що він є податковим агентом фізичних осіб, у яких ним було орендовано земельні ділянки суд не приймає до уваги, оскільки податковим агентом визнається особа, на яку ПК України покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Тобто, податковий агент є платником податку з доходів фізичних осіб до бюджету, а не платником податку на землю.

Посилання під час судового розгляду справи представника позивача на ту обставину, що позивач є землекористувачем та відповідно на нього як на землекористувача покладено обов'язок сплачувати земельний податок, суд також не приймає до уваги, оскільки землекористувачами в розумінні п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнаються юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Доказів того, що позивач використовує земельні ділянки державної та/або комунальної власності суду надано не було.

Крім того, суд зазначає, що 20.12.2016 року Верховною Радою України було прийнято Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році № 1791-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 року (далі - Закон № 1791).

Вказаним Законом № 1791 було змінено ставки та порядок розрахунку окремих податків та зборів, які необхідні для забезпечення збалансованості бюджету України у 2017 році за умови збільшення розміру мінімальної заробітної плати практично в 2 рази.

Так, п. 274.1 ст.274 ПК України було визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Тобто, з 01.01.2017 року, згідно із змінами податкового законодавства, були збільшені ставки земельного податку, зокрема, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Отже, приймаючи рішення № 63/13 від 07.02.2017 року про внесення змін до рішення сесії № 41/7 від 13.07.2016 року Про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради відповідач фактично вчинив приведення раніше встановленої ставки податку у відповідність до мінімальної ставки земельного податку визначеної ПК України (ст. 274 Кодексу) на 2017 рік, а тому навіть скасування відповідного рішення сільської ради фактично не призведе до зменшення ставки земельного податку для його платників.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи ту обставину, що позивачем були понесені витрати пов'язані із розглядом справи, в якій було відмовлено в задоволенні позову, суд вважає необхідним покласти судові витрати позивача на його рахунок.

Крім того, враховуючи, що відповідачем не було надано до суду розрахунку або розмір витрат при розгляді справи, а також відсутність заяв щодо їх надання після ухвалення судового рішення, суд вважає, що такі витрати слід віднести на його рахунок.

Керуючись, ст. ст. 2, 94, 132, 139, 161, 240 - 246, 250, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, телефон НОМЕР_2) до Великоолександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (56040, Миколаївська область, Казанківський район, с. Великоолександрівка, вул. Гагаріна, будинок 33, ЄДРПОУ 04375300), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Миколи Аркаса, 2, ЄДРПОУ 39620182) про визнання незаконним встановлення плати за землю на території Великоолександрівської сільської ради за 2017 рік за ставкою земельного податку згідно рішення Великоолександрівської сільської ради № 63/13 від 07.02.2017 року про внесення змін до рішення сесії № 41/7 від 13.07.2016 року Про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, телефон НОМЕР_2) до Великоолександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (56040, Миколаївська область, Казанківський район, с. Великоолександрівка, вул. Гагаріна, будинок 33, ЄДРПОУ 04375300), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Миколи Аркаса, 2, ЄДРПОУ 39620182) про визнання незаконним встановлення плати за землю на території Великоолександрівської сільської ради за 2017 рік за ставкою земельного податку згідно рішення Великоолександрівської сільської ради № 71/16 від 27.04.2017 року про внесення змін до рішення сесії № 63/13 від 07.02.2017 року Про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, телефон НОМЕР_2) до Великоолександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (56040, Миколаївська область, Казанківський район, с. Великоолександрівка, вул. Гагаріна, будинок 33, ЄДРПОУ 04375300), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Миколи Аркаса, 2, ЄДРПОУ 39620182) про зобов'язання здійснити перерахунок земельного податку з фізичної - особи підприємця ОСОБА_3 та його орендодавців за 2017 рік згідно рішення Великоолександрівської сільської ради від 13.07.2016 року № 41/7 про встановлення місцевих податків і зборів на території Великоолександрівської сільської ради - відмовити.

Судові витрати сторін покласти на їх рахунок.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею: 22.01.2018 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О. Томашевський