Ухвала

від 22.01.2018 по справі 466/8146/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/8146/17

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2018 року м.Львів

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , прокурора у кримінальному провадженні-прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_5 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на бездіяльність органу досудового розслідування - військової прокуратури Західного регіону України у кримінальному провадженні №42017140400000108 від 23.10.2017 року за ч. 3 ст. 191 КК України щодо повернення майна, вилученого під час проведення обшуку,-

встановив:

19.12.2017 року адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова зі скаргою в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність органу досудового розслідування - військової прокуратури Західного регіону України у кримінальному провадженні №42017140400000108 від 23.10.2017 року за ч. 3 ст. 191 КК України щодо повернення майна, вилученого під час проведення обшуку.

Обгрунтовуючи скаргу заявник зазначив, що під час досудового розслідування кримінального провадження за клопотанням прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_6 про проведення обшуку, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 01.11.2017 р. у справі №466/8146/17 прокурором відділу військової прокуратури Західного регіону України ст.л-том юстиції ОСОБА_5 06.11.2017 р. проведений обшук по місцю проживання ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 , під час чого були влучені:

1) Грошові кошти на загальну суму 99000,00 грн.;

2) Валютні кошти в сумі 850,0 Євро та 885,0 доларів США;

3) Мобільний телефон марки «LENOVО PI» з двома sim-картами операторів мобільного зв"язку «Vodafone Україна».

До цього часу доля вилученого у ОСОБА_3 майна невідома і воно не повернуто законному володільцю, що унеможливлює подальше користування та розпорядження своєю особистою власністю.

Письмовою інформацією за вих.№ 10/3/1-742 вих.-17 від 06.12.2017 р. на адресу заявника було повідомлено, що: «вилучення 06.11.2017 указаних у зверненні грошових коштів та майна під час проведення обшуку ... здійснено з дотриманням вимог чинного законодавства. На даний час підстав для повернення указаних у зверненні грошових коштів та майна не вбачається...» (копія повідомлення додається).

Таке повідомлення заявники вважають необгрунтованим, безпідставним, незаконним та абсолютно протирічить вимогам КПК України. Свої твердження обґрунтовують наступним:

По-перше, скарга від 28.11.2017 р. на бездіяльність органу досудового розслідування військової прокуратури була скерована на адресу військового прокурора Західного регіону України саме на дії відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Західного регіону України, яке перебуває у підпорядкуванні військового прокурора Західного регіону.

А, відповідно, до отриманої інформації, її розглядала саме та службова особа, дії та бездіяльність якої були оскаржені, оскільки саме за клопотанням прокурора відділу ОСОБА_6 була отримана ухвала суду на проведення обшуку у ОСОБА_3 (копії ухвали суду та протоколу обшуку додаються).

По-друге, у поданій скарзі предметом оскарження був не процес проведення обшуку, а неповернення особистих грошових коштів та майна, яке було вилучено під час цього обшуку, яке (вилучені гроші та майно) будь- якої доказової інформації злочинної діяльності ОСОБА_3 не несе та органом досудового розслідування це не доведено і у відмові в задоволення скарги це не спростовується.

По-третє, вилучення під час обшуку 06.11.2017 року грошових коштів та особистих речей, доля яких до даного часу не вирішена у встановленому законом порядку, свідчить про бездіяльність органу досудового розслідування, що виразилось у нездійсненні відповідних процесуальних дій, порушення вимог ст.28 КПК України щодо дотримання розумних строків здійснення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, проведення досудового розслідування.

У відповідності до положень ч.1 п.1 ст. 303 КПК України бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні, яка виразилась у довготривалому неповерненні вилученого у володільця майна відповідно до протоколу обшуку від 06.11.2017 року, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначені Кримінальним процесуальним Кодексом строк, призвела до порушення загальних засад кримінального провадження, передбачених положеннями ст.7 КПК України, законних прав та інтересів ОСОБА_3 , в тому числі передбачених ст.41 Конституції України в частині права володіння, користування та розпорядження своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Оскільки вилучені у ОСОБА_3 грошові кошти та мобільний телефон не є носієм будь-якої інформації, яка би свідчила про наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягає доказуванню, як-то передбачено у ст.84 КПК України, тому це майно будь-якого відношення до предмету дослідження у кримінальному провадженні не має, а тому воно підлягає поверненню.

Крім того, органом досудового розслідування до цього часу не встановлені будь-які обставини, які були би підставою для оголошення підозри ОСОБА_3 у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним Кодексом України.

В той же час вказує, що проведення обшуку, безпідставне утримання тривалий час вилученого майна, не винесення відповідного процесуального рішення стосовно вилученого майна, унеможливлює реалізацію особистих прав ОСОБА_3 , що порушує основні конституційні права та свободи останнього, передбачені ст.ст. 23, 28, 32, 41, 43 Конституції України, що є недопустимим.

Крім того, заявник наголошує, що ч. 1 ст. 167 КПК України дає визначення підставам тимчасового вилучення майна, які зазначаються як фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тобто, застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе тільки відносно підозрюваного і лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна. До цього часу ОСОБА_3 в кримінальному провадженні не є підозрюваним.

В ч. 3 статті 168 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов`язана скласти відповідний протокол.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст. 169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч.5 ст. 171, ч.6 ст. 173 цього Кодексу.

При цьому, в ч. 5 ст. 171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

В даному випадку, зазначене в ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано не було, при цьому слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Системний аналіз положень КПК України свідчить,

що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, а речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають одних з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку; 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідні до ч. 1 ст. 167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення (ч. 7 ст. 236, ч. 1 ст. 98, ч. 2 ст. 168 КПК України).

Визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна за минуванням стадії накладення на нього арешту, відповідно до правил ч. 5 ст. 171 КПК України, діючим КПК України не передбачено.

Нічого цього зроблено не було до цього часу. А з моменту вилучення майна у ОСОБА_3 пройшло майже 2 місяці.

На час подання скарги достовірно встановлено, що на вилучене у ОСОБА_3 майно арешт не накладався і це майно речовими доказами не визнавалось.

Також, необхідно додатково наголосити, що відповідно до ч. ст. 167 КПК тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тобто у цій статті зазначається, що вилучення може здійснюватися за наявності особи, якій у передбаченому КПК порядку було оголошено підозру.

То чи є законним вилучення особистого майна, особистих грошових заощаджень тощо в рамках проваджень, де немає підозрюваних? А особливо в підприємств та організацій, у котрих їх посадові особи мають статус свідків? Мабуть, ні.

Правовою підставою арешту майна є ухвала слідчого судді або суду. Це положення обумовлене вимогою ст. 41 Конституції України, яка передбачає винятково судовий порядок позбавлення права власності.

Оскільки на даний час будь-якого судового рішення щодо позбавлення ОСОБА_3 права власності на вилучене у нього гроші та майно у вигляді телефону не має, тому воно підлягає поверненню законному володільцю.

Крім того, відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Будь-яких підстав вважати, що вилучені у ОСОБА_3 грошові та валютні кошти, які належать йому та членам його сім`їх на праві спільної сумісної власності, здобуті злочинним шляхом, не має.

Очевидно, що зазначених у ст.98 КПК України підстав для визнання вилученого майна у ОСОБА_3 речовими доказами не встановлено.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, є важливою гарантією захисту прав учасників кримінального процесу і однією із засад кримінального провадження.

Крім того, з моменту реєстрації в ЄРДР кримінального провадження органом досудового розслідування не вчинено жодних передбачених кримінально-процесуальним законом дій щодо встановлення процесуального статусу ОСОБА_3 .

В той же час, проведення обшуку по місцю проживання та роботи останнього, членів її сім`ї, вилучення особистого майна тощо фактично позбавило його права власності, викликало постійне відчуття страху за свою долю та долю рідних, невизначеність щодо подальшого приватного життя та виробничої діяльності.

Зазначене не тільки порушує вимоги кримінального процесуального законодавства України, в тому числі загальні засади судочинства, а й порушує Конституційні права ОСОБА_3 як людини і громадянина на особисту недоторканність невтручання у особисте життя, право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, право на працю тощо.

Подібна бездіяльність органу досудового розслідування заподіює ОСОБА_3 не тільки матеріальну, а й моральну шкоду.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_4 підтримали скаргу та просили її задовольнити, надавши суду письмові докази у підтвердження мотивів викладених у скарзі.

Прокурор військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_5 просив у задоволенні скарги відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши матеріали по скарзі, які долучені прокурором та захисником, вважає, що скарга підлягає до задоволення.

Статтею 303 КПК України передбачено виключний перелік обставин по яких на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора.

У частині 1 п.1 ст. 303 КПК України зазначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржено бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу військової прокуратури Західного регіону України знаходяться матеріали кримінального провадження № 42017140400000108, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_3 на даний час не перебуває в статусі ні підозрюваного, ні обвинуваченого в даному кримінальному провадженні, адже, згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

В межах даного кримінального провадження проведено ряд слідчих дій, зокрема, 01 листопада 2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Західного регіону України про надання дозволу на проведення обшуку та іншого володіння за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Згідно зазначеної ухвали від 01.11.2017р., суддею надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення наступних речей, документів, цінностей:

Мобільні телефони, флеш-накопичувачі, комп`ютерна техніка та обладнання, записні книжки, блокноти, зошити, чорнові записи, інші документи, які використовуються для вчинення наведених злочинів та в яких задокументована протиправна діяльність ДП «Чернівецьке лісове господарство» та інших фігурантів кримінального провадження щодо проведення різних видів рубки лісу, у тому числі незаконної, на територіях ДП «Берегометське лісомисливське господарство», ДП «Чернівецьке лісове господарство» та інших підприємств Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, та подальшого привласнення одержаної у такий спосіб лісодеревини, а також щодо привласнення та розтрати коштів, що підлягали сплаті за виконані роботи із проведення рубок лісу та з лісодеревиною, та були одержані унаслідок її реалізації.

Матеріали лісовпорядкування, матеріали відведення ділянок у рубки, лісорубні квитки, паспорти на лісові ділянки, книги обліку лісопорушень, акти проведення ревізії по обходах, відношення про виявлені самовільні порубки, акти огляду місць вчинення правопорушень лісового законодавства, документи щодо організації та виконання робіт, пов`язаних з лісозаготівлею, прийманням, переміщенням та реалізацією заготовленої лісопродукції, тощо, документи, записники з чорновими записами, в яких відображено прізвища та/або імена осіб, які здійснювали заготівлю деревини та її подальшу реалізацію, грошові кошти, речі та матеріальні цінності, які були здобуті внаслідок протиправної діяльності, банківські картки та документи, що засвідчують наявність рахунків в державних та іноземних банках; електронні носії інформації з відомостями про протиправну діяльність ДП «Чернівецьке лісове господарство» та інших фігурантів кримінального провадження, телефони якими користується і по яким проводить розмови та переписки, щодо вирішення питань з проведення рубки, у тому числі незаконної, та реалізації лісопродукції, знаряддя вчинення злочину, за допомогою яких зрізувалась (зрубувалась) та переміщалась вирубана лісопродукція, комп`ютерна техніка та електронні носії інформації, які використовувались в злочинній діяльності;

Матеріали щодо діяльності та результатів перевірок ДП «Чернівецьке лісове господарство».

Службова та кадрова документація ДП «Чернівецьке лісове господарство», яка має значення для кримінального провадження;

Документальні матеріали, які засвідчують примусову реалізацію лісодеревини, яка реалізується ДП «Чернівецьке лісове господарство» та іншими лісовими господарствами Чернівецької області.

Документальні матеріали, що засвідчують господарську діяльність ДП «Чернівецьке лісове господарство».

Інші речі, предмети і документи, які мають суттєве значення для встановлення істини та важливих обставин у кримінальному провадженні.

Під час проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 , працівниками правоохоронних органів були влучені:

1) Грошові кошти на загальну суму 99000,00 грн.;

2) Валютні кошти в сумі 850,0 Євро та 885,0 доларів США;

3) Мобільний телефон марки «LENOVО PI» з двома sim-картами операторів мобільного зв"язку «Vodafone Україна», які перебували у заявника на праві власності.

Проте, ухвали слідчого судді про накладення арешту на вилучено майно, прокурором не долучено.

Процесуальний статус та доля вилученого під час обшуку 01.11.2017 року майна заявнику та його адвокату, станом на час розгляду скарги, невідома.

В судовому засіданні прокурором надано слідчому судді письмову відповідь від 15.01.2018р., з якої вбачається, що грошові кошти та майно, вилучене у гр. ОСОБА_3 під час проведення обшуку у приміщенні останнього, відповідно до акту прийому-передачі майна на зберігання від 22.11.2017р. перебуває на відповідальному зберіганні у відділенні м. Львова ПАТ КБ «Приватбанк». Проте прокурором не надано слідчому судді відповідного акту прийому-передачі майна на зберігання від 22.11.2017 року.

Крім того, прокурором не надано в судовому засіданні слідчому судді постанови про визнання речовими доказами грошових коштів на загальну суму 99000,00 грн.; валютних коштів в сумі 850,0 Євро та 885,0 доларів США; мобільного телефону марки «LENOVО PI» з двома sim-картами операторів мобільного зв"язку «Vodafone Україна», вилучених під час проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 131 КПК України, тимчасове вилучення майна є видом забезпечення кримінального провадження. Для можливості його подальшого утримання та накладення арешту у кримінальному провадженні слідчим повинна бути доведена наявність обґрунтованої підозри.

Відтак, слідчий повинен довести зв`язок вчиненого кримінального правопорушення та знаходження грошових коштів, які необхідно вилучити.

Слід зазначити, що у разі надання дозволу на вилучення коштів, здобутих злочинним шляхом, ці грошові кошти повинні бути ідентифіковані шляхом позначення серії та номеру купюри, саме в ухвалі слідчого судді, оскільки тільки так можливо встановити належність коштів до певного злочину.

З долученого до матеріалів скарги протоколу обшуку від 06.11.2017р. вбачається, що вилучені грошові кошти не ідентифіковані шляхом позначення серії та номеру купюри.

Частина 1 ст.167 КПК України дає визначення підставам тимчасового вилучення майна, які зазначаються як фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. КПК передбачає можливість тимчасового вилучення майна у трьох випадках: 1) у затриманої особи; 2) при проведенні огляду; 3) при проведенні обшуку. Майно є тимчасово вилученим до його повернення або вирішення питання про його арешт.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна, передбачені в ст. 169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених ч.5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

При цьому, в частині 5 ст. 171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відтак, на вилучені особисті речі та грошові кошти заявника не було накладено арешт та не визнано речовими доказами у кримінальному провадженні по якому статус заявника скарги визначено як володілець тимчасово вилученого майна.

Зі змісту ч.7 ст.236 КПК України,ч.1 ст.98 КПК України,ч.2 ст.168 КПК України, вбачається, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, про те- кошти, речі та документи, вилучені при проведенні обшуку, можуть мати такі процесуальні статуси:

1)речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку;

2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто,- тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до частини 1ст. 167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення.

Тобто, застосування тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного і лише до вирішення питання про арешт такого майна або його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем наступної долі тимчасово вилученого майна.

Визнання речовими доказами можливо лише вилучених речей і документів, які входили до переліку, щодо якого судом прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, арештованого майна відповідно до правил ст. 98 КПК України.

Водночас, визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна за минуванням стадії накладення на нього арешту відповідно до правил ч. 5 ст. 171 КПК України, діючим КПК України не передбачено.

Судом встановлено, що заявник не перебуває в статусі ні підозрюваного, ні обвинуваченого в даному кримінальному провадженні.

В ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова від 01.11.2017р. слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення наступних речей, документів, цінностей:

Мобільні телефони, флеш-накопичувачі, комп`ютерна техніка та обладнання, записні книжки, блокноти, зошити, чорнові записи, інші документи, які використовуються для вчинення наведених злочинів та в яких задокументована протиправна діяльність ДП «Чернівецьке лісове господарство» та інших фігурантів кримінального провадження щодо проведення різних видів рубки лісу, у тому числі незаконної, на територіях ДП «Берегометське лісомисливське господарство», ДП «Чернівецьке лісове господарство» та інших підприємств Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, та подальшого привласнення одержаної у такий спосіб лісодеревини, а також щодо привласнення та розтрати коштів, що підлягали сплаті за виконані роботи із проведення рубок лісу та з лісодеревиною, та були одержані унаслідок її реалізації.

Матеріали лісовпорядкування, матеріали відведення ділянок у рубки, лісорубні квитки, паспорти на лісові ділянки, книги обліку лісопорушень, акти проведення ревізії по обходах, відношення про виявлені самовільні порубки, акти огляду місць вчинення правопорушень лісового законодавства, документи щодо організації та виконання робіт, пов`язаних з лісозаготівлею, прийманням, переміщенням та реалізацією заготовленої лісопродукції, тощо, документи, записники з чорновими записами, в яких відображено прізвища та/або імена осіб, які здійснювали заготівлю деревини та її подальшу реалізацію, грошові кошти, речі та матеріальні цінності, які були здобуті внаслідок протиправної діяльності, банківські картки та документи, що засвідчують наявність рахунків в державних та іноземних банках; електронні носії інформації з відомостями про протиправну діяльність ДП «Чернівецьке лісове господарство» та інших фігурантів кримінального провадження, телефони якими користується і по яким проводить розмови та переписки, щодо вирішення питань з проведення рубки, у тому числі незаконної, та реалізації лісопродукції, знаряддя вчинення злочину, за допомогою яких зрізувалась (зрубувалась) та переміщалась вирубана лісопродукція, комп`ютерна техніка та електронні носії інформації, які використовувались в злочинній діяльності;

Матеріали щодо діяльності та результатів перевірок ДП «Чернівецьке лісове господарство».

службова та кадрова документація ДП «Чернівецьке лісове господарство», яка має значення для кримінального провадження;

Документальні матеріали, які засвідчують примусову реалізацію лісодеревини, яка реалізується ДП «Чернівецьке лісове господарство» та іншими лісовими господарствами Чернівецької області.

Документальні матеріали, що засвідчують господарську діяльність ДП «Чернівецьке лісове господарство».

Інші речі, предмети і документи, які мають суттєве значення для встановлення істини та важливих обставин у кримінальному провадженні, однак не надано прямого дозволу на відшукання та вилучення саме його майна (заявника). Відтак, вважаю, що вилучене у заявника майно знаходиться в органах досудового розслідування незаконно.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Вищевикладене також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норми закону.

Під час проведення обшуку житла, в якому заявник проживав, ним було повідомлено працівників правоохоронних органів, що виявлені та вилучені ними гроші, є його(заявника) особистими коштами, які офіційно задекларовані та отримані законним шляхом, про що свідчать долучені ним декларації. Дану обставину зазначив в суді заявник та його адвокат.

Заявник надав суду декларацію про отримані ним кошти у 2016-2017 р.р. та сплачені державі податки, на підтвердження своїх вимог у скарзі.

Стаття 220 КПК України передбачає, що клопотання сторони учасників процесу про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Як вбачається з долученої копії відповіді на звернення ОСОБА_3 за підписом прокурора військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_6 від 06.12.2017 р. , з якої вбачається, що вилучення 06.11.2017 указаних у зверненні грошових коштів та майна під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 01.11.2017р. з дотриманням вимог чинного законодавства. На даний час підстав для повернення вказаних у зверненні грошових коштів та майна не вбачається. У азі незгоди з прийнятим рішенням, маєте право оскаржити його вищестоящому прокурору або суду.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Відтак, вважаю, що гроші та речі заявнику слідчим не повернені всупереч чинному законодавству, під вимоги статті 167 КПК України вони не підпадають, внаслідок їх вилучення заявника протиправно позбавлено права користуватись своїм майном.

На підставі наведеного вище, вважаю, що слід визнати бездіяльність органу досудового розслідування - військової прокуратури Західного регіону України у кримінальному провадженні №42017140400000108 від 23.10.2017 року за ч. 3 ст. 191 КК України щодо повернення майна, вилученого під час проведення обшуку 06 листопада 2017 року-неправомірною та зобов`язати орган досудового розслідування - військову прокуратуру Західного регіону України повернути ОСОБА_3 майно, вилучене під час проведення обшуку 06.11.2017 року, відповідно до протоколу обшуку, зазначеного в описовій частині клопотання, а саме: грошові кошти на загальну суму 99 000,00грн.; валютні кошти в сумі 850,00 євро та 885,00 доларів США; мобільний телефон марки «LENOVO P1» з двома sim-картами операторів мобільного зв`язку «Vodafone Україна».

Керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 307, 376 ч.2 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на бездіяльність органу досудового розслідування - військової прокуратури Західного регіону України у кримінальному провадженні №42017140400000108 від 23.10.2017 року за ч. 3 ст. 191 КК України щодо повернення майна, вилученого під час проведення обшуку - задовольнити.

Визнати бездіяльність органу досудового розслідування - військової прокуратури Західного регіону України у кримінальному провадженні №42017140400000108 від 23.10.2017 року за ч. 3 ст. 191 КК України щодо повернення майна, вилученого під час проведення обшуку 06 листопада 2017 року-неправомірною.

Зобов`язати орган досудового розслідування - військову прокуратуру Західного регіону України повернути ОСОБА_3 майно, вилучене під час проведення обшуку 06.11.2017 року, відповідно до протоколу обшуку, зазначеного в описовій частині клопотання, а саме: грошові кошти на загальну суму 99 000,00грн.; валютні кошти в сумі 850,00 євро та 885,00 доларів США; мобільний телефон марки «LENOVO P1» з двома sim-картами операторів мобільного зв`язку «Vodafone Україна».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1