Рішення

від 18.01.2018 по справі 910/22462/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.01.2018Справа №  910/22462/17 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Князьков В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві, м. Київ до відповідача: Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування, м.  Київ про стягнення 22  103,95  грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування (відповідач) про стягнення 22  103,95 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг №5Г/01-16 від 29.01.2016 в частині здійснення оплати спожитої теплової енергії за 2016 рік на суму 22  103,95  грн. При цьому, як вказує позивач, спірна заборгованість виникла у відповідача внаслідок здійснення позивачем перерахунку вартості спожитих послуг за 2016 рік, враховуючи висновки ревізії, проведеної Північним офісом Держаудитслужби у 2017 році. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті  250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2017 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. 29.12.2017 відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін по справі. Розглянувши вказане клопотання відповідача, господарський суд зазначає наступне. Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Як встановлено судом, заявляючи клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, відповідач послався на відповідну норму процесуального права, однак не надав суду будь-якого обґрунтування неможливості розгляду справи без проведення судового засідання в письмовому провадженні, тобто за наявними у справі матеріалами. У даному випадку судом враховано, що предметом позову є стягнення малозначної суми, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Враховуючи наведене, на підставі частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. 03.01.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що спірна заборгованість за 2016 рік виникла з вини позивача, яким було допущено помилку при розрахунку опалювальних площ за відповідний період. При цьому, за твердженнями відповідача, протягом спірного періоду останній своєчасно та в повному обсязі сплачував рахунки, які виставлялись позивачем, однак проти сплати додатково нарахованої суми в розмірі 22  103,95 грн. заперечив, оскільки таке зобов'язання не було взято на облік органами казначейства та не враховано при плануванні кошторису відповідача на 2017 рік. Також відповідач просив суд залишити судовий збір за позивачем, оскільки спір виник з неправильних дій останнього. 09.01.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві здійснило перерахунок вартості спожитих послуг за 2015, 2016 та 2017 роки. При цьому, відповідач сплатив додатково нараховану суму за 2017 рік, що на думку позивача, свідчить про визнання відповідачем також спірної заборгованості за 2016 рік. У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, у тому числі письмові пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: 27.01.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.  Києву (орендодавець) та Службою координації авіаційних робіт з пошуку та рятування  Державної служби України з надзвичайних ситуацій (орендар) укладено договір оренди №7038 нерухомого майна, що належить до державної власності. Договором №7038/01 від 27.09.2015 про внесення змін до договору оренди №7038 від 27.001.2015 найменування орендаря змінено на Головний авіаційний координаційний центр пошуку і рятування (ідентифікаційний код 30971145) у зв'язку зі зміною повного найменування юридичної особи. Згідно з пунктом 1.1 договору оренди №7038 від 27.01.2015 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові приміщення загальною площею 223,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м.  Київ, вул.  Малиновського, 6 (на п'ятому на шостому поверхах ДПРЧ-25), що перебуває на балансі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві (ідентифікаційний код 38620155). У пункті 5.10 договору оренди №7038 від 27.01.2015 орендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. Строк дії договору оренди №7038 від 27.01.2015 встановлений у пункті 10.1 цього договору та складає 2 роки 11 місяців з 27.01.2015 до 27.12.2017 включно. 27.01.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.  Києву та відповідачем підписано акт приймання-передачі орендованого майна за договором оренди №7038 від 27.01.2015. 29.01.2016 між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві (сторона 1) та Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування (сторона 2) укладено договір №5Г/01-16 на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг в будівлі ДПРЧ-25 по вул.  Малиновського, 6 (далі – Договір). Відповідно до пункту 2.1 Договору сторона 1 укладає угоди з постачальниками води та електроенергії на загальний об'єм послуг і відповідно сплачує їх. Вартість послуг, які споживає сторона 2 і відшкодовує стороні 1, визначається відповідно до методики розрахунку, який є невід'ємним додатком до договору. Згідно з пунктом 2.3 Договору вартість послуг може бути зменшена або збільшена в залежності від фактичного споживання тепло-, водопостачання та електроенергії, а також при зміні тарифів. Оплата коштів стороною 2 здійснюється в безготівковому порядку згідно з актами наданих послуг (рахунками), наданими стороною 1 до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Сторона 2 здійснює оплату протягом 10 календарних днів після надання актів наданих послуг (рахунків) (п.  2.4 Договору). У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що щомісячно, в останній його день, представник сторони 1 спільно з представником сторони 2 знімають показники лічильників води та електроенергії, засвідчують особистими підписами, розподіляють кількісні показники між споживачами відповідно до узгодженого сторонами механізму для подальшого оформлення стороною 1 стороні 2 акту наданих послуг на оплату і звітування стороною 1 перед постачальниками послуг. Строк дії Договору встановлено сторонами з дати його підписання і до 31.12.2016 включно, а також передбачено що його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2016 (п. 9.1 Договору). У додатку №1 до Договору сторони виклали методику розрахунку вартості спожитих послуг, відповідно до якої вартість послуг з теплопостачання визначається, виходячи з обсягу фактично спожитої теплової енергії пропорційно до займаної відповідачем площі. Станом на дату укладення Договору співвідношення площ становило 98,05% до 1,95%. Додатковими угодами №1 від 21.06.2016, №2 від 14.07.2016, №3 від 22.09.2016, №4 від 09.12.2016, №5 від 21.12.2016 сторонами вносились зміни до Договору в частині зміни орієнтовної суми договору. Виконавцем послуг з теплопостачання у будівлі ДПРЧ-25 по вул.  Малиновського, 6 у м. Києві є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» на підставі укладеного з позивачем договору №230159 від 16.02.2005 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Листом вих.№65/4/5547 від 12.10.2017 позивач повідомив відповідача, що при перевірці діяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві за період з 10.05.2015 по 02.08.2017, проведеної Північним офісом Держаудитслужби, було встановлено, що внаслідок завищення опалювальних площ за період з січня 2015 року по квітень 2017 року позивачем було недоотримано від відповідача кошти за спожиту теплову енергію на загальну суму 44  369,57  грн., в тому числі: за 2015 рік – 13  685,60  грн., за 2016 рік – 22  103,95  грн., за 2017 рік – 8  580,02  грн. Разом з вказаним листом позивачем було направлено відповідачу відповідні рахунки на оплату. У відповідь на лист позивача вих.№65/4/5547 від 12.10.2017 відповідач у листі вих.№96-25/417 від 18.10.2017 вказав, що Головний авіаційний координаційний центр пошуку і рятування є бюджетною установою та утримується за рахунок державного бюджету, а тому зобов'язання з оплати вартості спожитих послуг за 2015-2016 роки не підлягають погашенню, оскільки такі зобов'язання не були взяті на облік органами казначейства. При цьому, відповідач зазначив, що заборгованість за 2017 рік може бути погашена після підписання додаткової угоди про внесення змін до договору на підставі відповідного акту наданих послуг.   Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідача сплатити додатково нараховану суму за спожиту теплову енергію за 2016 рік. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626  Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір договір №5Г/01-16 від 29.01.2016 на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг в будівлі ДПРЧ-25 по вул.  Малиновського, 6  як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. При цьому, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Стаття 613 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Як зазначалось судом, у пункті 2.4 Договору сторони передбачили, що оплата коштів відповідачем здійснюється в безготівковому порядку згідно з актами наданих послуг (рахунками), наданими позивачем до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Відповідач здійснює оплату протягом 10 календарних днів після надання актів наданих послуг (рахунків). Тобто, обов'язок відповідача оплачувати спожиті комунальні послуги безпосередньо пов'язаний з фактом виставлення позивачем відповідних рахунків на оплату (актів наданих послуг). Матеріали справи свідчать, що у період з січня по грудень 2016 року позивачем складались відповідні акти наданих послуг, які в повному обсязі оплачувались відповідачем. Однак, 12.10.2017 позивачем було направлено відповідачу рахунок №000000001028 від 02.10.2017 на оплату додатково нарахованої суми в розмірі 22  103,95  грн. за послуги з теплопостачання за Договором за 2016 рік. При цьому, зі змісту наданого позивачем розрахунку ціни позову та інших письмових пояснень по справі вбачається, що додаткове нарахування було здійснено у зв'язку з виявленням помилки при здійсненні попередніх розрахунків за спірний період, а саме було встановлено завищення опалюваної площі службових (нежитлових) приміщень по 25-ДПРЧ. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин  1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У даному випадку судом прийнято до уваги, що відповідач не висловив заперечень проти розрахунків, проведених позивачем, та не спростував розміру заявленої до стягнення суми. До того ж, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що після отримання претензії позивача вих.№65/4/5547 від 12.10.2017 та витягу з акту ревізії Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування було сплачено додатково нараховану суму за 2017 рік в розмірі 8  580,02  грн., а також визнав, що протягом 2016 році отримував комунальні послуги своєчасно та в повному обсязі Однак, відповідач заперечив проти погашення спірної заборгованості, оскільки такі зобов'язання не є бюджетними та виникли після закінчення строку дії договору. З приводу вказаних заперечень господарський суд зазначає, що, дійсно, згідно з п.  20 ч.  1 ст.  116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства. Бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п.  7 ч.  1 ст. 2 Бюджетного кодексу України). Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який затверджено на виконання частини 7 статті 48 Бюджетного кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за №419/20732 (далі – Порядок), також визначає, що бюджетним фінансовим зобов'язанням є зобов'язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто - бюджетна кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством; зобов'язанням є будь-яке розміщення замовлення, укладення договору чи виконання інших аналогічних операцій, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет, в частині перевищення повноважень. Таким чином, чинне законодавство розрізняє поняття «бюджетне зобов'язання» та «господарське зобов'язання», які відповідач безпідставно ототожнює. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України). При цьому, закінчення строку дії договору не звільняє його сторін від обов'язку належного виконання господарських зобов'язань, які виникли на підставі такого договору. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи принцип обов'язковості належного виконання господарського зобов'язання, приймаючи до уваги, що відповідачем не було спростованого розміру здійсненого позивачем донарахування за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві до Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування про стягнення 22  103,95  грн. підлягають задоволенню. При розподілі судових витрат господарський суд зазначає наступне. Згідно з п.  2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)  поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд залишити судовий збір за розгляд даної справи за позивачем, оскільки спір виник з неправильних дій останнього. Вказані доводи відповідача прийняті судом до уваги як обґрунтовані, оскільки з фактичних обставин справи вбачається, що спірна заборгованість виникла саме з вини позивача, яким було допущено помилки при визначенні вартості комунальних послуг, спожитих відповідачем, та при виставленні останньому відповідних рахунків на оплату. При цьому, при здійсненні досудового вирішення спору відповідачем було добровільно сплачено донараховану позивачем заборгованість за поточний бюджетний період (2017 рік), однак вказано на неможливість погашення заборгованості за минулі бюджетні періоди без взяття відповідних бюджетних зобов'язань (2015, 2016 роки). Враховуючи наведене, приймаючи до уваги поведінку сторін справи у спірних правовідносинах та їх дії щодо досудового вирішення спору, господарський суд вважає за необхідне судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1  600,00  грн. покласти на позивача. Керуючись ст.  ст.  129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві задовольнити повністю. 2. Стягнути з Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування (04212, м.  Київ, вул.  Малиновського, буд.  6; ідентифікаційний код 30971145) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.  Києві (01601, м.  Київ, вул.  Володимирська, буд.  13; ідентифікаційний код 38620155) грошові кошти в сумі 22  103 (двадцять дві тисячі сто три) грн. 95 коп. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом  17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                       В.В. Князьков