Постанова

від 03.05.2018 по справі 910/22462/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/22462/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.05.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018

у справі №910/22462/17 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві

до Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування

про стягнення 22 103,95 грн.

В судовому засіданні 03.05.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування (відповідач) про стягнення 22 103,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг №5Г/01-16 від 29.01.2016 в частині здійснення оплати спожитої теплової енергії за 2016 рік на суму 22 103,95 грн. При цьому, як вказує позивач, спірна заборгованість виникла у відповідача внаслідок здійснення позивачем перерахунку вартості спожитих послуг за 2016 рік, враховуючи висновки ревізії, проведеної Північним офісом Держаудитслужби у 2017 році.

03.01.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що спірна заборгованість за 2016 рік виникла з вини позивача, яким було допущено помилку при розрахунку опалювальних площ за відповідний період. При цьому, за твердженнями відповідача, протягом спірного періоду останній своєчасно та в повному обсязі сплачував рахунки, які виставлялись позивачем, однак проти сплати додатково нарахованої суми в розмірі 22 103,95 грн. заперечив, оскільки таке зобов'язання не було взято на облік органами казначейства та не враховано при плануванні кошторису відповідача на 2017 рік. Також відповідач просив суд залишити судовий збір за позивачем, оскільки спір виник з неправильних дій останнього.

09.01.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві здійснило перерахунок вартості спожитих послуг за 2015, 2016 та 2017 роки. При цьому, відповідач сплатив додатково нараховану суму за 2017 рік, що на думку позивача, свідчить про визнання відповідачем також спірної заборгованості за 2016 рік.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі №910/22462/17 позов задоволено.

Стягнуто з Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві грошові кошти в сумі 22 103,95 грн.

Розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням мотивоване доведеністю позовних вимог та не спростуванням відповідачем розміру здійсненого позивачем донарахування за договором.

Під час винесення рішення суд першої інстанції керувався ст.ст. 7, 11, 179, 204, 509, 525, 526, 530, 612, 613, 626, 627 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 2, 116 Бюджетного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, не повним з'ясуванням обставин справи, що потягло за собою прийняття необґрунтованого та незаконного рішення, що підлягає частковому скасуванню.

Апелянт вважає, що судом не повно враховані причини виникнення заборгованості, не доказана вина відповідача щодо виникнення заборгованості та не враховані та не досліджені обставини часу виникнення помилки відповідача щодо опалювальних площ.

Зазначає, що судом не враховані обставини про те, що позивач, як балансоутримувач, відповідно до положень ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законом звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Апелянт вказує, що заборгованість щодо оплати комунальних послуг (на суму 22 103,95 грн.) на початок 2017 року не була зареєстрована та не взята на облік органами Державного казначейства України, як кредиторська заборгованість за минулі роки, та не була врахована при плануванні кошторису ГАКЦПР на 2017 рік. Відтак не бюджетне фінансове зобов'язання - вартість спожитої теплової енергії за 2016 рік, яка не була звята на облік в органах Державної казначейської служби України погашенню не підлягає.

Ну думку апелянта, судом не повно досліджено питання, що господарське зобов'язання , у конкретній ситуації, взаємопов'язане з бюджетним зобов'язанням , а також те, що кошторисом відповідача на 2018 рік не передбачено погашення не бюджетної кредиторської заборгованості, яку повинен сплатити відповідач відповідно до оскаржуваного рішення суду.

Заперечуючи на апеляційну скаргу, позивач у відзиві зазначає, що у зв'язку з завищенням опалювальних площ, головним управлінням за рахунок бюджетних коштів здійснено покриття витрат сторонньої юридичної особи (відповідача) за спожиті нею комунальні послуги (теплопостачання) в період з січня 2015 по квітень 2017 на суму 44 359,57 грн. На підставі акту ревізії Головне управління листом від 12.10.2017 №65/4/5547 звернулося до Відповідача з проханням відшкодувати вартість спожитої теплової енергії на суму 44 359, 57 грн., а саме: за 2015 рік - 13 685, 60 грн., за 2016 рік - 22 103,95 грн., за 2017 рік - 8 580,57 грн.

На що була отримана відповідь про те, що відповідач може погасити заборгованість лише за 2017 рік (що і було зроблено), проте за 2015-2016 роки зазначена заборгованість, на думку Відповідача, погашенню не підлягає.

Також відповідач підписував акти надання послуг без жодних заперечень як ті, які надавалися позивачем до виявлення ревізією завищення опалювальних площ (2015-24.05.2017), так і ті, які надавалися після виявлення завищення опалювальних площ (25.05.2017-31.12.2017).

Зазначає, що відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Звертає увагу, що відповідач не заперечує проти розрахунків, наданих Головним управлінням для оплати та не спростовує заявленої позивачем суми стягнення. Крім того, після отримання листа Головного управління №65/4/5547 від 12.10.2017 та витягу з акта ревізії, під час якої було виявлено порушення, відповідачем суло сплачено додатково нараховану суму за 2017 рік в розмірі 8 502,02 грн.

На думку Головного управління судом вірно встановлено, що чинне законодавство розрізняє поняття бюджетне зобов'язання та господарське зобов'язання , які відповідач безпідставно ототожнює.

У відповіді на відзив відповідач дублює положення апеляційної скарги.

У запереченнях, поданих представником позивача, останній вказує про необґрунтованість апеляційної скарги та відповіді на відзив та повторює твердження, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

У додаткових запереченнях проти апеляційної скарги представник позивача уточнює обставини, викладені в акті ревізії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 05.02.2018 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 апеляційну скаргу Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі № 910/22462/17 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду 19.02.2018 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено оригінал квитанції про сплату судового збору за вірними банківськими реквізитами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2018 у справі № 910/22462/17 відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Під час розгляду справи на підставі ст. 216 ГПК України, у справі оголошувалась перерва, останній раз на 03.05.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.05.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати частково в частині відшкодування вартості спожитої теплової енергії за 2015 рік на загальну суму 22 103,95 грн.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.05.2018 заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та інших документах у відповідь на заперечення відповідача, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.01.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Службою координації авіаційних робіт з пошуку та рятування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (орендар) укладено договір оренди №7038 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Договором №7038/01 від 27.09.2015 про внесення змін до договору оренди №7038 від 27.01.2015 найменування орендаря змінено на Головний авіаційний координаційний центр пошуку і рятування (ідентифікаційний код 30971145) у зв'язку зі зміною повного найменування юридичної особи.

Згідно з пунктом 1.1 договору оренди №7038 від 27.01.2015 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 223,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, 6 (на п'ятому на шостому поверхах ДПРЧ-25), що перебуває на балансі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (ідентифікаційний код 38620155).

У пункті 5.10 договору оренди №7038 від 27.01.2015 орендар зобов'язався здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Строк дії договору оренди №7038 від 27.01.2015 встановлений у пункті 10.1 цього договору та складає 2 роки 11 місяців з 27.01.2015 до 27.12.2017 включно.

27.01.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та відповідачем підписано акт приймання-передачі орендованого майна за договором оренди №7038 від 27.01.2015.

29.01.2016 між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (сторона 1) та Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування (сторона 2) укладено договір №5Г/01-16 на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг в будівлі ДПРЧ-25 по вул. Малиновського, 6 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору сторона 1 укладає угоди з постачальниками води та електроенергії на загальний об'єм послуг і відповідно сплачує їх. Вартість послуг, які споживає сторона 2 і відшкодовує стороні 1, визначається відповідно до методики розрахунку, який є невід'ємним додатком до договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору вартість послуг може бути зменшена або збільшена в залежності від фактичного споживання тепло-, водопостачання та електроенергії, а також при зміні тарифів.

Оплата коштів стороною 2 здійснюється в безготівковому порядку згідно з актами наданих послуг (рахунками), наданими стороною 1 до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Сторона 2 здійснює оплату протягом 10 календарних днів після надання актів наданих послуг (рахунків) (п. 2.4 Договору).

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що щомісячно, в останній його день, представник сторони 1 спільно з представником сторони 2 знімають показники лічильників води та електроенергії, засвідчують особистими підписами, розподіляють кількісні показники між споживачами відповідно до узгодженого сторонами механізму для подальшого оформлення стороною 1 стороні 2 акту наданих послуг на оплату і звітування стороною 1 перед постачальниками послуг.

Строк дії Договору встановлено сторонами з дати його підписання і до 31.12.2016 включно, а також передбачено що його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2016 (п. 9.1 Договору).

У додатку №1 до Договору сторони виклали методику розрахунку вартості спожитих послуг, відповідно до якої вартість послуг з теплопостачання визначається, виходячи з обсягу фактично спожитої теплової енергії пропорційно до займаної відповідачем площі. Станом на дату укладення Договору співвідношення площ становило 98,05% до 1,95%.

Додатковими угодами №1 від 21.06.2016, №2 від 14.07.2016, №3 від 22.09.2016, №4 від 09.12.2016, №5 від 21.12.2016 сторонами вносились зміни до Договору в частині зміни орієнтовної суми договору.

Виконавцем послуг з теплопостачання у будівлі ДПРЧ-25 по вул. Малиновського, 6 у м. Києві є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на підставі укладеного з позивачем договору №230159 від 16.02.2005 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Листом вих.№65/4/5547 від 12.10.2017 позивач повідомив відповідача, що при перевірці діяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві за період з 10.05.2015 по 02.08.2017, проведеної Північним офісом Держаудитслужби, було встановлено, що внаслідок завищення опалювальних площ за період з січня 2015 року по квітень 2017 року позивачем було недоотримано від відповідача кошти за спожиту теплову енергію на загальну суму 44 369,57 грн., в тому числі: за 2015 рік - 13 685,60 грн., за 2016 рік - 22 103,95 грн., за 2017 рік - 8 580,02 грн. Разом з вказаним листом позивачем було направлено відповідачу відповідні рахунки на оплату.

У відповідь на лист позивача вих.№65/4/5547 від 12.10.2017 відповідач у листі вих.№96-25/417 від 18.10.2017 вказав, що Головний авіаційний координаційний центр пошуку і рятування є бюджетною установою та утримується за рахунок державного бюджету, а тому зобов'язання з оплати вартості спожитих послуг за 2015-2016 роки не підлягають погашенню, оскільки такі зобов'язання не були взяті на облік органами казначейства. При цьому, відповідач зазначив, що заборгованість за 2017 рік може бути погашена після підписання додаткової угоди про внесення змін до договору на підставі відповідного акту наданих послуг.

Спір у справі виник у зв'язку з неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідача сплатити додатково нараховану суму за спожиту теплову енергію за 2016 рік.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві за період з 01.01.2015 по 01.07.2017 №06-30/730 від 09.08.2017, проведеної північним офісом держаудтслужби Державної аудиторської служби України відповідно до додатків 8 до договору на постачання теплової енергії №230159 від 16.02.2005, укладеного ГУ ДСНС України з ПАТ Київенерго опалювальна площа службових (нежитлових) приміщень 25 ДПРЧ за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, 6, протягом періоду, що ревізувався, становила:

- в 2015-2016 роках - 7 794,4 кв.м. (загальна опалювальна площа 10 530,4 кв.м., в тому числі житлова площа - 2 736 кв.м.);

- з 24.05.2017 - 11 092,3 кв.м. (загальна опалювальна площа 13 054,5 кв.м., в тому числі житлова площа 1 962,2 кв.м.), що підтверджено актом обстеження 25 ДПРЧ від 24.05.2017 №3/2370, складеним представником СВП КТМ ПАТ Київенерго в присутності представника ГУ ДСНС України у м. Києві.

Проте, при укладанні ГУ ДСНС України у м. Києві договорів на відшкодування орендарем (Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування - далі ГАКЦПР) витрат на оплату комунальних послуг (тепло-, водопостачання та електроенергії) по будівлі 25 - ДПРЧ за адресою:м. Київ, вул. Малиновського, 6:

- договір №14Г/03-15 від 10.03.2015;

- договір №5Г/01-16 від 29.01.2016;

- договір №12Г/02-17 від 13.02.2017;

в розрахунках вартості спожитих комунальних послуг, які підлягають відшкодуванню орендарем, загальна опалювальна площа нежитлових приміщень 25 - ДПРЧ за адресою : м. Київ, вул. Малиновського, 6 в 2015, 2016 та 2017 роках становить 11 454,4 кв.м., що не відповідає опалювальним площам, зазначеним в додатку 8 до Договору на постачання теплової енергії №230159 від 16.02.2005, укладеному з теплопостачальною організацією та акту обстеження №3/2370 від 24.05.2017.

Відповідно до умов договорів на відшкодування комунальних послуг сума відшкодування послуг з теплопостачання, спожитих орендарем (ГАКЦПР), визначалась виходячи з фактичного обсягу спожитої теплової енергії для обігріву службових (нежитлових приміщень) 25 ДПРЧ відповідно до відсоткового співвідношення площ, зокрема: загальна опалювальна площа нежитлових приміщень згідно додатків до договорів на відшкодування 11 454,5 кв.м. орендована площа ГАКПР - 223 кв.м., відповідно відсоткове співвідношення становить - 98,05 % до 1,95 %.

Тобто, внаслідок завищення опалювальних площ службових (нежитлових) приміщень по 25 ДПРЧ в розрахунках, які є додатками до Договорів на відшкодування комунальних послуг, укладених з ГАКЦПР, ГУ ДСНС України у м. Києві за рахунок бюджетних коштів здійснено покриття витрат сторонньої юридичної особи (ГАКЦПР) за спожиті нею комунальні послуги (теплопостачання) в період з січня 2015 по квітень 2017 на суму 44 369,57 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) установі на вказану суму та є порушенням вимог п. 11 Методики № 786.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №5Г/01-16 від 29.01.2016 на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг в будівлі ДПРЧ-25 по вул. Малиновського, 6 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При цьому, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Стаття 613 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як зазначалось судом, у пункті 2.4 Договору сторони передбачили, що оплата коштів відповідачем здійснюється в безготівковому порядку згідно з актами наданих послуг (рахунками), наданими позивачем до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Відповідач здійснює оплату протягом 10 календарних днів після надання актів наданих послуг (рахунків).

Тобто, обов'язок відповідача оплачувати спожиті комунальні послуги безпосередньо пов'язаний з фактом виставлення позивачем відповідних рахунків на оплату (актів наданих послуг).

Матеріали справи свідчать, що у період з січня по грудень 2016 року позивачем складались відповідні акти наданих послуг, які в повному обсязі оплачувались відповідачем.

Однак, 12.10.2017 позивачем було направлено відповідачу рахунок №000000001028 від 02.10.2017 на оплату додатково нарахованої суми в розмірі 22 103,95 грн. за послуги з теплопостачання за Договором за 2016 рік.

При цьому, з акту ревізії вбачається, що додаткове нарахування було здійснено у зв'язку з виявленням помилки при здійсненні попередніх розрахунків за спірний період, а саме було встановлено завищення опалюваної площі службових (нежитлових) приміщень по 25-ДПРЧ.

З додаткових пояснень позивача вбачається, що при укладенні договору між Головним управлінням та ПАТ Київенерго № 230159 від 16.02.2005 на постачання теплової енергії у гарячій воді у додатку 8 до вказаного договору, станом на 01.02.2005, визначалася опалювальна площа приміщень будівлі за адресою: вул. Малиновського, 6 в Оболонському районі м. Києва. Так, у стовпчику № 8 зазначено, що загальна опалювальна площа приміщень дорівнює 10 530,4 кв.м, площа мешканців (житлова площа приміщень) дорівнює 2 736 кв.м, про що зазначено в стовпчику № 10. З цього виходить, що опалювальна площа нежитлових приміщень у будівлі за адресою: вул. Малиновського, 6 в Оболонському районі м. Києва дорівнює 7 794,4 кв.м (10 530,4-2 736=7 794,4), про що і зазначено в стовпчику № 14.

Згідно додатку №8 до договору № 230159, станом на 2016 рік, визначалися такі самі дані.

Разом з тим, при укладанні договору на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг від 29.01.2016 № 5Г/01-16 розрахунок вартості теплопостачання (додаток № 1 до договору) здійснювався на підставі плану БТІ будівлі 25-ДПРЧ, згідно якого загальна площа будівлі складає 13416,6 кв.м, з них: 11454,4 кв.м - площа нежитлових приміщень, 1962,2 кв.м - площа житлових приміщень (план БТІ долучається).

Цим же розрахунком вартості теплопостачання (додаток № 1 до договору) визначалося відсоткове співвідношення площ для визначення суми, яку відповідач повинен був відшкодувати, зокрема: відсоткове співвідношення становило - 98.05 % до 1.95 %.

Даний відсоток вираховувався наступним чином:

за 100% бралася загальна опалювальна площа нежитлових приміщень, яка згідно додатку № 1 до договору № 5Г/01-16 становила 11 454,4;

223 кв.м, які займає відповідач згідно з Договором оренди № 7038 нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.01.2015, бралися за X;

223 кв.м *100%/11454,4 кв.м=1,95%.

Проте, у зв'язку з тим, що відповідно до Договору № 230159 в 2016 році загальна опалювальна площа нежитлових приміщень становила 7 794,4 кв.м, відсоткове співвідношення повинно було вираховуватися наступним чином:

за 100% треба було брати загальну опалювальну площу, нежитлових приміщень за Договором № 230159, що становило 7 794,4 кв.м;

223 кв.м, які займає відповідач згідно з Договором оренди № 7038 нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.01.2015, треба брати за X;

223 кв.м* 100%/7 794,4 кв. м=2,86%.

Таким чином, замість відсоткового співвідношення 97,14% до 2,86% було передбачено співвідношення 98.05 % до 1.95 %. Дане порушення було виявлено лише в травні 2017 року, після чого його одразу ж було усунуто та внесено зміни до Договору № 23ОД 59.

З розрахунку відшкодування послуг з теплопостачання, спожитих орендарем ТУ ДСНС України у м. Києві (ГАКЦПР - 223 кв. м) за адресою м. Київ, вул. Малиновського, 6, який складений ревізією Держаудитслужби та є додатком № 69 до акту ревізії від 09.08.2017 № 06-30/730, вбачається, що:

- у колонці № 2 вказано фактичну кількість гКал, яку було спожито для обігріву нежитлових приміщень 25-ДПРЧ Головного управління (в тому числі відповідачем), що дорівнює 459,82428 та підтверджується обліковою карткою за січень 2016 року, що надана для сплати Публічним акціонерним товариством Київенерго Головному управлінню;

- у колонці № 3 вказано вартість фактично спожитої теплової енергії, що дорівнює 691 297,9772 грн. Дана сума відповідає тій сумі, яка була розрахована і Головним управлінням під час розрахування вартості спожитого теплопостачання, яке підлягає відшкодуванню відповідачем;

- у колонці № 4 вказано нежитлову опалювальну площу 25-ДПРЧ відповідно до плану БТІ (11 454,4 кв. м), на підставі якого проводився підрахунок відшкодування вартості теплопостачання.

- у колонці № 5 вказано суму, яку було нараховано для відшкодування відповідачем на користь Головного управління за спожите теплопостачання за 223 кв. м. Для цього потрібно вирахувати вартість спожитого за 1 кв. м теплопостачання нежитловими приміщеннями (691 297,9772/11 454,4=60,35 грн.)

60,35грн.*223 кв. м (площа, яку займає відповідач) = 13 458,54 грн.

Зазначена сума була сплачена відповідачем, що підтверджується актом надання послуг № 204 від 17.02.2016.

- у колонці №6 зазначена опалювальна площа службових приміщень відповідно до додатку № 8 до Договору № 230159. Вона була вирахована шляхом віднімання від загальної опалювальної площі 25-ДПРЧ житлової площі та дорівнює 10 530,4-2 736=7 794,4 кв. м.

Тобто, вартість спожитого за 1 кв. м теплопостачання нежитловими приміщеннями за умовами Договору № 230159 дорівнює (691 297,9772/7 794,4=89,13 грн.)

Таким чином, замість 13 458,54 грн. Відповідачем повинно бути відшкодовано 19 876,74 грн. (89,13 грн.*223 кв. м=19 876,74 грн.), про що і зазначено в колонці №7 .

Аналогічним чином вираховується сума відшкодування і за інші місяці опалювального сезону.

У зв'язку з тим, що за умовами договору на відшкодування витрат на оплату комунальних послуг від 29.01.2016 № 5Г/01-16 замість відсоткового співвідношення 97,14% до 2,86% було передбачено співвідношення 98.05 % до 1.95 %, у відповідача перед Головним управлінням за період з січня 2015 року по квітень 2017 року виникла заборгованість на суму 44 359, 57 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про те, що судом не повно враховані причини виникнення заборгованості, не доказана вина відповідача щодо виникнення заборгованості та не враховані і не досліджені обставини часу виникнення помилки відповідача щодо опалювальних площ, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції прийнято до уваги, що відповідач не висловив заперечень проти розрахунків, проведених позивачем, та не спростував розміру заявленої до стягнення суми. До того ж, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що після отримання претензії позивача вих.№65/4/5547 від 12.10.2017 та витягу з акту ревізії Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування було сплачено додатково нараховану суму за 2017 рік в розмірі 8 580,02 грн., а також визнав, що протягом 2016 році отримував комунальні послуги своєчасно та в повному обсязі.

Крім того колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта зазначив, що Головний авіаційний координаційний центр пошуку і рятування визнає наявність заборгованості за 2015-2016 роки.

Доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом не повно досліджено питання, що господарське зобов'язання , у конкретній ситуації, взаємопов'язане з бюджетним зобов'язанням , а також те, що кошторисом відповідача на 2018 рік не передбачено погашення не бюджетної кредиторської заборгованості, яку повинен сплатити відповідач відповідно до оскаржуваного рішення суду, є безпідставними з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, визнається порушенням бюджетного законодавства.

Бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який затверджено на виконання частини 7 статті 48 Бюджетного кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за №419/20732 (далі - Порядок), також визначає, що бюджетним фінансовим зобов'язанням є зобов'язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто - бюджетна кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством; зобов'язанням є будь-яке розміщення замовлення, укладення договору чи виконання інших аналогічних операцій, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України, законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет, в частині перевищення повноважень.

Таким чином, чинне законодавство розрізняє поняття "бюджетне зобов'язання" та "господарське зобов'язання", які відповідач безпідставно ототожнює.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК України).

При цьому, закінчення строку дії договору не звільняє його сторін від обов'язку належного виконання господарських зобов'язань, які виникли на підставі такого договору.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Висновки апелянта про те, що не бюджетне фінансове зобов'язання - вартість спожитої теплової енергії за 2016 рік, яка не була звята та облік в органах Державної казначейської служби України - погашенню не підлягає є помилковими, оскільки відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Доводи позивача, викладені у відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі №910/22462/17.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного авіаційного координаційного центру пошуку і рятування на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі №910/22462/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі №910/22462/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22462/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України з урахуванням перехідних положень ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Повний текст постанови складено 07.05.2018.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська