Ухвала

від 19.01.2018 по справі 22/192-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" січня 2018 р., м. Київ Справа № 22/192-10

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства Укргазпромбанк , від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1, № 1716/17-Л від 22.12.2017 на дії Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.01.2011 у справі за позовом публічного акціонерного товариства Укргазпромбанк до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 53039,02 грн,

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_3 (дов. № 56 від 15.09.2017);

відповідача: не з'явився;

відділу ДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Київської області від 03.12.2010 у справі № 22/192-10 позов задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» 46270,00 грн. заборгованості по кредиту; 6769,02 грн. процентів за користування кредитом; 530,39 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

19.01.2011 на виконання рішення господарського суду Київської області від 03.12.2010 у справі видано наказ.

09.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства Укргазпромбанк , від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1, № 1716/17-Л від 22.12.2017 на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.01.2011. Скаржник стверджує, що дії Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.02.2017 є неправомірними та просить визнати недійсним таке повідомлення.

Відповідно до положень ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2018 розгляд скарги призначено на 19.01.2018.

В судове засідання 19.01.2018 з'явився представник скаржника, він підтримав вимоги викладені в скарзі в повному обсязі. Представники ДВС та боржника в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Отже, враховуючи те, що ДВС та відповідач були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, суд, розглянувши скаргу за наявними матеріалами, заслухавши пояснення представника скаржника, встановив наступне.

27.01.2016 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4 в рамках виконавчого провадження № 24208233 було винесено постанову про повернення наказу №22/192-10 від 19.01.2011 без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (у редакції дійсній на момент винесення постанови); встановлено строк для повторного пред'явлення наказу до 27.01.2017.

Скаржник повторно звернувся до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою № 34/17-Л від 12.01.2017 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №22/192-10 від 19.01.2011.

03.02.2017 Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було винесено повідомлення про повернення наказу №22/192-10 від 19.01.2011 без виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження (у редакції дійсній на момент винесення) у зв'язку з тим, що у виконавчому документі не зазначено дати народження боржника.

Скаржник зазначає, що вважає вказане повідомлення незаконним з підстав того, що Законом України Про виконавче провадження (у редакції дійсній на момент видання наказу) було встановлено, що у виконавчому документі, зокрема, зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо .

Так, скаржник посилається положення ст. 58 Конституції України, якою встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, на думку скаржника, виходячи з того, що на момент винесення наказу від 19.01.2011 у справі №22/192-10 законом не вимагалось обов'язково зазначення дати народження боржника у виконавчому документі та оскільки закон не має зворотної дії в часі, державний виконавець безпідставно повернув наказ від 19.01.2011 у справі №22/192-10.

Суд погоджується із твердженнями скаржника та зазначає наступне.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент винесення повідомлення), у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Згідно ч.ч. 5, 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про виконавче провадження , виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, предявляються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на момент винесення повідомлення), виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом встановлено, що п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (у редакції дійсній на момент видання наказу) було встановлено, що у виконавчому документі, зокрема, зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Отже, Законом (у редакції чинній на момент видання наказу) не встановлювалось обов'язковість зазначення дати народження боржника у виконавчому документі. Відтак, наказ від 19.01.2011 у справі №22/192-10 повністю відповідає вимогам до виконавчого документу, що ставились до нього законом на момент його видання.

Після видачі виконавчого документа змінились вимоги закону до оформлення виконавчого документу в частині обов'язковості зазначення дати народження боржника, разом з тим, закон не має зворотної сили, а тому дані вимоги не поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, зокрема не можуть бути підставою для висновку про невідповідність закону виконавчого документа, який був отриманий стягувачем на законних підставах та у відповідності до вимог закону, чинного на момент отримання виконавчого документу.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст.18 Закону України Про виконавче провадження (у редакції чинній на момент винесення повідомлення) під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Отже, відсутність у наказі від 19.01.2011 у справі №22/192-10 дати народження боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, в зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню в частині вимоги про визнання дій Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.02.2017 неправомірними, оскільки внаслідок повернення виконавчого документа порушені права стягувача на виконання судового рішення.

Щодо вимоги скаржника про визнання недійсним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.02.2017, то в задоволенні вказаної вимоги суд відмовляє виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З аналізу вказаної норми вбачається, що суд не уповноважений на скасування чи визнання недійсним процесуального документу державного виконавця, оскільки така вимога скаржника передбачає втручання в діяльність суб'єкта владних повноважень Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, який уповноважений приймати відповідні рішення, тоді як, суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень щодо реалізації ним власних повноважень, наданих законодавством.

Щодо строку звернення заявника зі скаргою, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Судом встановлено, що заявником не порушено процесуальний строк звернення до суду зі скаргою, оскільки про порушення своїх прав заявник дізнався 18.12.2017, що підтверджується відомостями з сайту ПАТ Укрпошта (штрихкодовий ідентифікатор 0740021799606), тоді як скарга направлена на адресу суду 27.12.2017.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Враховуючи вищевикладене та керуючись розділом VI, ст.ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» , від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1, № 1716/17-Л від 22.12.2017 на дії Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.01.2011 задовольнити частково.

2. Визнати дії Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.02.2017 неправомірними та зобов'язати Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у місті Києві усунути вказане порушення (поновити порушене право заявника).

3. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 22.01.2018

Суддя А.Ф. Черногуз