Ухвала

від 17.01.2018 по справі 814/1125/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1125/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фартоп" до Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

07.06.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фартоп" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2017 № 0009141408 про зменшення розміру від'ємного значення сум ПДВ на 114 099 грн. та № 0009151408 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 182 148,75 грн., в т.ч. за основним платежем на 145 719 грн. та штрафними санкціями - 36 429,75 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій по поставці вугілля від ТОВ "Шанс" є неправомірними, оскільки позивач отримав товар та використав у своїй господарській діяльності, що підтверджується первинними документами.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про правомірність дій при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року адміністративний позов задоволений повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області зазначило, що в наданих до перевірки актах приймання передачі вугілля, отриманих позивачем від ТОВ ШАНС за період серпень - вересень 2015 року, не зазначені посадові особи, відповідальні за здійснення господарської операції і правильність оформлення актів приймання передачі, проставлені лише підписи, не зазначено місце передачі ТМЦ, а тому не можливо ідентифікувати, кому вони належали. З наданих до перевірки документів вбачається, що поставка вугілля на адресу відповідача здійснена ТОВ Енергоресурс Груп , а не від ТОВ ШАНС , але вказані обставини безпідставно не враховані судом першої інстанції.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД Фартоп з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за серпень, вересень 2015 року по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ ШАНС (код 30982094) по операціям, здійсненим в серпні, вересні 2015 року та контрагентами - покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів - постачальників, встановлені порушення:

- п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за серпень-вересень 2015 року на суму 145 719 грн.,

- п.198.1 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, пп.7 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Мінфіну України від 23.09.2014 року № 966, в результаті чого завищено суму від'ємного значення сум ПДВ за вересень-жовтень 2015 року на суму 114 099 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Шанс" по поставці вугілля.

На підставі акту перевірки 12.05.2017 ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0009141408 про зменшення розміру від'ємного значення сум ПДВ на 114 099 грн.,

- № 0009151408 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 182 148,75 грн., в т.ч. за основним платежем на 145 719 грн. та штрафними санкціями - 36 429,75 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Шанс".

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Порядок формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся, врегульований ст.198 ПК України, відповідно до п.198.3 якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2014 року позивач уклав з ТОВ "Шанс" договір поставки вугільної продукції № 04/12-2014. Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка продукції покупцю здійснюється залізничним транспортом. Згідно специфікації № 1, яка є додатком до вказаного договору поставляється вугілля марки АМ (13-25) та вугілля марки АС (6-13).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано, як до перевірки, так і до суду першої інстанції: видаткові накладні, акти приймання-передачі вугілля, посвідчення про якість продукції, податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджують факт оплати позивачем поставленого товару, залізничні накладні на підтвердження факту поставки позивачу товару до станцій Помічна, Гайворон, Ново-Українка, Одеської залізниці.

Доводи податкового органу, що видаткові накладні та акти приймання-передачі товару не є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції, в зв'язку із не зазначенням в них прізвища посадових осіб постачальника та покупця, судова колегія вважає непідтвердженими.

Так, видаткові накладні містять прізвище посадової особи продавця - директора ОСОБА_2(т.1 а.с.34,40,51,57,64), акти приймання-передачі вугілля також містять прізвища посадових осіб - директорів підприємств, як покупця, так і продавця товару. Крім того, у графі 53 залізничних накладних містяться дані посадової особи покупця - директора ОСОБА_3 та реквізити довіреності на отримання товару. Враховуючи викладені обставини в сукупності, судова колегія приходить до висновку, що посилання податкового органу на неможливість ідентифікувати підписи посадових осіб у первинних документах, є хибними.

Щодо доводів апелянта про недоведеність поставки вугілля саме від ТОВ "Шанс", оскільки у залізничних накладних воно не зазначено, судова колегія вважає, що вони спростовуються матеріалами справи.

У своїх численних поясненнях позивач зазначає, що ТОВ "Шанс", який здійснював закупівлю вугілля у ТОВ "Енергоресурс Груп", а той - у ТОВ "К.С.В.-М", є посередником.

Вказані обставини пояснюють той факт, що у залізничних накладних на поставку вугілля відправником значиться ТОВ "К.С.В.-М", а одержувачем - ТОВ "ТД "Фартоп" за договором з ТОВ "Енергоресурс Груп" (т.1 а.с.36,42,43,59,66,67).

Разом з цим, право власності ТОВ "Шанс" на відвантажений товар на адресу ТОВ "ТД "Фартоп" до станцій Помічна, Гайворон, Ново-Українка, Одеської залізниці зі станції Торез Донецької області підтверджується листами ТОВ "Енергоресурс Груп" (т.1 а.с. 38, 48, 49, 55, 61, 70), тобто на кожну поставку вугілля. Матеріали справи містять також копію договору поставки вугілля від 07.08.2015 року між ТОВ "Енергоресурс Груп" (постачальник) та ТОВ "Шанс" (покупець). Зміст вказаного договору відрізняє поняття покупця та вантажоотримувача. Відповідно до п.2.2 договору останній має зазначатися у додаткових угодах чи специфікаціях до цього договору.

Судова колегія також враховує, що основним видом діяльності ТОВ "Шанс" є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (КВЕД 46.71) (т.2 а.с.99-101, стор.10 акту перевірки).

Судова колегія погоджується з доводами позивача, що посередницька діяльність, якою займається ТОВ "Шанс", не потребує наявності значного штату працівників та вантаж основних засобів, оскільки вугілля фактично перевозиться від виробників (з шахт) до складських приміщень вантажоотримувачів - дрібнооптових постачальників, яким є в т.ч. і ТОВ "ТД "Фартоп". При цьому, залізнична накладна не передбачає граф, в якій би зазначався посередник продажу товару.

Матеріали справи містять надані позивачем договори оренди складських приміщень на станціях розвантаження - Помічна, Гайворон, Ново-Українка, Одеської залізниці, договори про надання послуг з проведення розрахунків за користування вагонами на під'їзних коліях, відомості про виконану роботу та її оплату, в яких вантажовласником зазначено ТОВ "ТД "Фартоп", а також копії первинних документів щодо подальшого продажу отриманого вугілля своїм контрагентам-покупцям у роздріб (т.1 а.с.76-126, 158-250, т.2 а.с.4-21).

На думку судової колегії, відсутність документів щодо відрядження директора ТОВ "ТД "Фартоп" ОСОБА_3 у м.Дніпропетровськ для підписання договору з ТОВ "Шанс" не є обставиною, що спростовує реальність вказаної операції по поставці товару, оскільки договір від постачальника міг передаватися покупцю поштою або з іншими документами, а тому вказані доводи податкового органу судова колегія не приймає до уваги.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем надано достатніх доказів на підтвердження реальності операцій з контрагентом-постачальником - ТОВ "Шанс", використання отриманого товару у власної господарської діяльності та на спростування доводів податкового органу про зворотне.

Підставою для висновку про непідтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ "Шанс" стала наявна податкова інформація ДПІ в м.Амур-Ніжньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 20.05.2016 № 205/04-61-14-01 щодо непідтвердження операцій ТОВ "Шанс" з ТОВ "Енергоресурс Груп" та контрагентами покупцями за серпень-вересень 2015 року. Разом з тим, відповідачем не надано інформації, з яких підстав зроблений такий висновок та які наслідки визначені податковим органом внаслідок складання такої інформації.

Оскільки позивач не мав безпосередніх відносин, ані з ТОВ "Енергоресурс Груп", ані з вантажовідправником ТОВ "К.С.В.-М", висновки про наявність в діях цих контрагентів порушень податкового законодавства не може мати негативні наслідки для ТОВ "ТД "Фартоп".

Судова колегія також зазначає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДФС повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з ТОВ "Шанс" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою зменшення податкових зобов'язань. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє. У даній справі ДФС не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Певні порушення податкового законодавства контрагентом позивача не тягнуть за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат по операціям з таким контрагентом.

Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстав для висновку, що доводи податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "Шанс" не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень, які вірно скасовані судом першої інстанції.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,329 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 18 січня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян