Постанова

від 21.08.2017 по справі 814/1125/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

21 серпня 2017 року Справа № 814/1125/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Фартоп", вул. Набережна, 5/7,Миколаїв,54001

доГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2017р. № НОМЕР_1, від 12.05.2017р. № НОМЕР_2, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фартоп (далі-позивач, ТОВ Торговий дім Фартоп ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області, податкова, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0009141408 від 12.05.2017 р. та №0009151408 від 12.05.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкова безпідставно дійшла висновку про не підтвердження факту отримання позивачем товару від контрагента-постачальника у перевіряємому періоді, оскільки всі первинні документи, що свідчать про реальність господарських операцій за цей період позивачем були надані до перевірки та містяться в матеріалах справи, відтак оскаржувані рішення податкового органу підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 13.03.2017 р. 17.03.2017 р. податковою проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Торговий дім Фартоп з питань дотримання вимог податкового законодавства податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2015 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Шанс та контрагентами покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари, придбані у вищезазначеного постачальника, за результатами якої складено акт перевірки №67/14-29-14-04/35402983 від 24.03.2017 року.

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту податковою прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0009141408 від 12.05.2017 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 114099,00 грн.;

- Податкове повідомлення-рішення №0009151408 від 12.05.2017 р. про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 182148,75 грн.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на висновках податкової про безтоварність характеру господарських операцій позивача з контрагентом-постачальником ТОВ Шанс .

Суд надаючи правову оцінку обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В ході розгляду справи судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємову періоді позивачем з ТОВ Шанс укладено договір поставки №04/12-2014 від 04.12.2014 року, за яким позивачем отримано від постачальника товар (вугільну продукцію, арк. с. 31-32).

На підтвердження реальності здійснення вищезазначеної господарської операції позивачем надано до суду специфікації, видаткові накладні, акти приймання-передачі вугілля, залізничні накладні, актами здачі прийняття робіт (послуги з перевезення вантажів), посвідчення про якість вугілля, договір №1301573/478 від 29.12.2007 року про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послугу, договір про надання послуг проведення розрахунків за користування власними вагонами на під'їзних коліях, договір про надання послуг з проведення розрахунків за користування власними вагонами від 03.01.2012 року, розрахунковими документами залізниці, платіжними дорученнями, податковими накладними, що підтверджують оплату наданих залізницею послуг, договори оренди складських приміщень для зберігання вугілля, платіжні доручення про оплату за отримане вугілля, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН.

Таким чином, факт отримання та поставки товару, а також подальша його реалізація підтверджується вищезазначеними документами.

В акті перевірки податковою зазначено, що невідомо джерело походження вугілля придбаного позивачем по ланцюгу постачання від ТОВ Шанс , однак на спростування такого твердження позивачем надано до суду копію журналу-ордеру по рахунку 631 та копію договору поставки №7/08 від 07.08.2015 року, укладеного між ТОВ Шанс та ТОВ Енергоресурм Груп .

Отже, в ході розгляду справи податковою не доведено обгрунтованість висновків щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентами у перевіряємий період, в свою чергу позивачем надано до суду достатньо доказів на підтвердження реального отримання від контрагента-постачальника вугілля.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Отже, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятих ним рішень. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №0009141408 від 12.05.2017 р, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фартоп" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 114099 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №0009151408 від 12.05.2017 р, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фартоп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 182148,75 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням на 145719,00 грн. та за штрафними санкціями на 36429,75 грн.

4.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Фартоп" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області сплачений згідно платіжного доручення №1161 від 06.06.2017 року судовий збір в сумі 4443,72 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич