Ухвала

від 17.01.2018 по справі 815/3266/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3266/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білгоро-Дністровський елеватор" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

20.06.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Білгоро-Дністровський елеватор" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2017 № 0012911405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 383 114 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 1 107 453 грн. та штрафними санкціями - 275 661 грн. та № 0012921405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 500 000 грн., в т.ч. за основним платежем на 1 200 000 грн. та штрафними санкціями - 300 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій по поставці ячменю від ТОВ "Б'ютіс Вікторі" та консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_2 є неправомірними, оскільки позивач отримав товар та послуги та використав у своїй господарській діяльності, що підтверджується первинними документами.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про правомірність дій при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року адміністративний позов задоволений повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначав, що суд першої інстанції не врахував доводи податкового органу, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Б'ютіс Вікторі" та ФОП ОСОБА_2 не підтверджені обов'язковими первинними документами та не пов'язані з використанням у власній господарській діяльності.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Білгрод-Дністровський елеватор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2015 по 31.12.2016, за результатами якої 25.05.2017 року складений акт № 450/15-32-14-05/40043961, встановлені порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 107 453 грн.,

- п.44.1 ст.44, ч."а" п.198.1 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за червень 2016 на суму 1 200 000 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Б'ютіс Вікторі" по поставці ячменю та ФОП ОСОБА_2 по наданню консультаційних послуг.

На підставі акту перевірки 08.06.2017 ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0012911405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 383 114 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 1 107 453 грн. та штрафними санкціями - 275 661 грн.,

- № 0012921405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 500 000 грн., в т.ч. за основним платежем на 1 200 000 грн. та штрафними санкціями - 300 000 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками, зазначеними у акті перевірки.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Порядок формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся, врегульований ст.198 ПК України, відповідно до п.198.3 якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пункт 44.1 ст.44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2016 року позивач уклав з ТОВ "Б'ютіс Вікторі" договір № 41/3/16, відповідно до якого останній зобов'язується поставити у власність позивача сільськогосподарську продукцію врожаю 2016 року у кількості, асортименті, у терміни та за цінами, зазначеними у додатку до договору. Згідно додатку № 1 до договору предметом поставки є ячмінь 3 класу у кількості 2 000 тонн.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано, як до перевірки, так і до суду першої інстанції видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, платіжні документи щодо оплати позивачем вартості товару, складські квитанції на зерно, що підтверджують факт прийняття ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" ячменю 3 класу, врожаю 2016 року на свій склад, картки аналізу зерна, проведеного позивачем, про що докладно зазначено судом першої інстанції.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність певних недоліків у заповненні ТТН, що стало єдиною підставою для висновку про не підтвердження господарської операції, зокрема, відсутність марки, моделі автомобіля та причепу, не зазначення автомобільного перевізника, номеру посвідчення водія, конкретної адреси навантаження та розвантаження продукції, відсутність даних відповідальної особи вантажоодержувача, не є достатньою підставою для висновку про не підтвердження реальності такої операції, оскільки з інших документів вбачається фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків - ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор".

Разом з тим, ТТН, які надані позивачем, містять реєстраційний номер вантажного автомобілю та причепу, прізвища водіїв, дані замовника, вантажовідправника та вантажоотримувача. Кожна ТТН містить відмітки про отримання зерна на склад ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор" із зазначенням дати та ваги, прізвища та посади осіб, що прийняли вантаж для відправлення та здали покупцю, що на думку судової колегії є достатнім доказом на підтвердження перевезення товару від ТОВ "Б'ютіс Вікторі" до ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор".

Позивачем, серед видів діяльності якого є оптова торгівля зерном (КВЕД 46.21), підтверджено використання вказаної господарської операції у власній діяльності. Так, отриманий ячмінь в подальшому проданий позивачем ТОВ "Іст Оіл Україна", що не заперечується відповідачем.

Вказане у сукупності спростовує доводи апелянта про непідтвердження первиними документами здійснення господарської опреації позивача з ТОВ "Б'ютіс Вікторі".

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 судом першої інстанції вірно встановлено, що 01.12.2015 укладений договір № 8, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 надає консультаційні послуги, зазначені у пункті 1.1 цього Договору, що полягають у наданні консультацій (письмових, усних, за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, тощо) з питань комерційної діяльності, маркетингу, керування, а також консультування відносно дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

На виконання умов договору від 01.12.2015 р. № 8 сторонами складені акти прийому-передачі наданих послуг: № б/н від 31.12.2015р., на суму 26 724,00 грн., № б/н від 31.01.2016р. на суму 60 831,00 грн., № б/н від 29.02.2016р. на суму 65 160,00 грн. ТОВ "Білгород- Дністровський елеватор" у відповідності до складених актів прийому-передачі виконаних робіт здійснило відповідні розрахунки у безготівковій формі на підставі платіжних доручень № 92 від 23.12.2015 р., № 103 від 28.12.2015 р., № 108 від 29.12.2015 р., № 136 від 11.01.2016 р., № 144 від 12.01.2016 р., № 193 від 28.01.2016 р., № 243 від 08.02.2016 р., № 270 від 18.02.2016 р., № 299 від 23.02.2016 р., № 311 від 25.02.2016 р.

Податковий орган не має жодних претензій до діяльності ФОП ОСОБА_2, основним видом якої є діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (КВЕД 69.20).

Разом з тим, вважає, що оскільки з актів приймання-передачі робіт/послуг неможливо встановити зміст та обсяг проведених господарських операцій, позивач невірно сформував валові витрати та податковий кредит за рахунок сум по господарській операції з ФОП ОСОБА_2 (стор.14 акту перевірки).

Як зазначає позивач, вказані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Білгород-Дністровський елеватор", оскільки ФОП ОСОБА_3 надавала консультативні послуги у формі проведення семінарів, відеоконференцій, а також у вигляді роз'яснень телефоном з різних питань аналізу господарської діяльності підприємства. На підтвердження зазначеного на вимогу апеляційного суду позивачем надані звіти про обсяги виконаних робіт, які є додатками до актів про надання консультативних послуг, та містять теми семінарів, відеоконференцій, дати та час їх проведення та надання загальних консультацій, кількість витраченого часу.

Відповідно до ч.1 ст.6 Господарського кодексу України у державі існує свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, яка полягає у праві без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем не доведена наявність взаємоузгоджених зловмисних дій між позивачем та його контрагентом, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу та моральних засад. Відсутні докази фіктивності діяльності ФОП ОСОБА_2

Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстав для висновку, що доводи апелянтау про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум по операціям з ТОВ "Б'ютіс Вікторі" та ФОП ОСОБА_2 не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, що є недостатніми для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,329 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 18 січня 2018 року.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян