Рішення

від 22.01.2018 по справі 826/5309/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2018 року № 826/5309/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації Правова держава до Адміністрації Президента України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Громадська організація Правова держава (далі також - ГО Правова держава , позивач) з позовом до Адміністрації Президента України (далі також - відповідач), третя особа: ОСОБА_1, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації про видатні заслуги перед Україною ОСОБА_1, що стали підставою для нагородження відзнакою Іменна вогнепальна зброя та надання копії нагородного листа для пред'явлення до нагородження відзнакою Іменна вогнепальна зброя ОСОБА_1.

- зобов'язати відповідача надати інформацію про видатні заслуги перед Україною ОСОБА_1, що стали підставою для нагородження відзнакою Іменна вогнепальна зброя та надання копії нагородного листа для пред'явлення до нагородження відзнакою Іменна вогнепальна зброя ОСОБА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року в даній справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 10 серпня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом залучено ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність нагородження третьої особи відзнакою Іменна вогнепальна зброя з огляду на порушення під час такого нагородження вимог чинного законодавства, зокрема, положень Закону України Про державні нагороди України та Положення про відзнаку Президента України Іменна вогнепальна зброя , затвердженого указом Президента України № 341/95 від 29 квітня 1995 року.

Додатково до вказаного позивач стверджує про порушення порядку надання відповідачем відповідей на його запити на отримання публічної інформації.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 07 грудня 2017 року суд, на підставі вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 13.07.2017р.), перейшов до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що Указом Президента України Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівника суду № 703/2015 від 15 грудня 2015 року Голову Вищої ради юстиції ОСОБА_1 нагороджено відзнакою Іменна вогнепальна зброя .

02 березня 2017 року Головою громадської організації Правова держава Кравцем Р.Ю. до Адміністрації Президента України було направлено запит, в якому ставилась вимога надати інформацію про видатні заслуги перед Україною третьої особи, що стали підставою для нагородження відзнакою Іменна вогнепальна зброя .

У своєму листі від 13 березня 2017 року № 12-08/744 відповідач повідомив про те, що подання про нагородження ОСОБА_1 було внесено Вищою радою юстиції.

17 березня 2017 року позивачем до Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України було направлено запит, в якому ставилась вимога надати копію нагородного листа для представлення до нагородження відзнакою Іменна вогнепальна зброя ОСОБА_1

Листом від 27 березня 2017 року відповідачем, у відповідь на запит позивача, було повідомлено, що надання копії запитуваного документа суперечать вимогам чинного законодавства України і призведе до порушення законних прав та інтересів нагородженого.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає протиправним нагородження третьої особи відзнакою Іменна вогнепальна зброя з огляду на порушення під час такого нагородження вимог чинного законодавства, зокрема, приписів Закону України Про державні нагороди України та Положення про відзнаку Президента України Іменна вогнепальна зброя , затвердженого указом Президента України № 341/95 від 29 квітня 1995 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Зазначені висновки були неодноразово відображені в судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема в рішенні від 02 квітня 2014 року, прийнятому по справі № К/800/42688/13.

Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Враховуючи зазначене, в межах розгляду даної адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов'язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що правовідносини щодо нагородження ОСОБА_1 відзнакою Іменна вогнепальна зброя мають індивідуальних характер, оскільки охоплюють визначене коло осіб. В свою чергу, позивачем не було наведено доводів або надано доказів на підтвердження обставин порушення його прав та/або інтересів, створення для нього додаткових обов'язків у зв'язку з обставинами здійснення такого нагородження, що свідчить про необґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

Окремо, щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання інформації, додатково до наведеного вище суд звертає увагу на наступне.

Бездіяльністю є певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків згідно із законодавством України.

Відповідно до вимог статей 19 - 20 Закону України Про доступ до публічної інформації , запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже було зазначено вище, відповідачем були надані відповіді на обидва запити на отримання інформації, які надійшли на його адресу від позивача.

Отже, оскільки складення та направлення відповідачем листів від 13 березня 2017 року та 27 березня 2017 року фактично свідчить про здійснення ним дій, тобто активної поведінки, у відповідь на запити позивача, суд вважає не доведеним факт наявності бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ГО Правова держава в наведеній частині вимог.

Крім того, з урахуванням наведених вище доводів в їх сукупності, суд також вважає необґрунтованими і похідні від наведених вимоги ГО Правова держава про зобов'язання відповідача вчинити дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 244-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Громадської організації Правова держава (код ЄДРПОУ 39256740, 04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 4б) - відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України .

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур