Постанова

від 13.06.2018 по справі 826/5309/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5309/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Пушка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Громадської організації Правова держава до Адміністрації Президента України, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Громадської організації Правова держава на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

Громадська організація Правова держава звернулася у суд із позовом до Адміністрації Президента України, у якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання інформації про видатні заслуги перед Україною ОСОБА_3, що стали підставою для нагородження відзнакою Іменна вогнепальна зброя та надання копії нагородного листа для пред'явлення до нагородження цією відзнакою, та зобов'язати відповідача надати таку інформацію та копію нагородного листа.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що клопотання про нагородження зазначеною відзнакою було внесено не уповноваженим суб'єктом, а ненадання відповідачем інформації про нагородний лист містить ознаки приховування правопорушення. Також, позивач зазначає, що лист від 13.03.2017 року №12-08/744 є відповіддю не по суті запиту, та уважається неправомірною відмовою у наданні інформації та не відповідає вимогам Закону Про публічну інформацію , оскільки не містить порядку оскарження відмови.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Судове рішення умотивовано тим, що правовідносини щодо нагородження ОСОБА_3 відзнакою мають індивідуальних характер. Позивачем не наведено доводів на підтвердження порушення його прав або інтересів, створення для нього додаткових обов'язків у зв'язку з обставинами такого нагородження. Окрім того, місцевий суд дійшов до висновку, що складення та направлення листів від 13 та 27 березня 2017 року свідчить про здійснення відповідачем дій у відповідь на запити позивача, а тому факт бездіяльності не доведено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що підстави для нагородження, пов'язані із обставинами, що становлять суспільний інтерес та спрямовані на створення і збереження громадського суспільства. Таким чином, на думку позивача, місцевим судом проігноровано факт порушення його прав на належне управління державними справами. Позивач вважає, що суспільство має знати інформацію про підстави нагородження державними відзнаками, оскільки їх виготовлення відбувається за рахунок державного бюджету та нагородження здійснюється від імені держави, а посадові особи суб'єктів владних повноважень мають обмежене право на приватне життя взятими на себе публічними обов'язками по відношенню до кожного громадянина країни щодо формування національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 02 березня 2017 року Головою громадської організації Правова держава Кравцем Р.Ю. до Адміністрації Президента направлено запит, у якому заявник просив надати інформацію про видатні заслуги перед Україною третьої особи, що стали підставою для нагородження державною відзнакою Іменна вогнепальна зброя .

Листом від 13 березня 2017 року № 12-08/744 відповідач повідомив про те, що подання про нагородження ОСОБА_3 було внесено Вищою радою юстиції.

17 березня 2017 року позивачем до Комісії державних нагород та геральдики при Президентові направлено запит з проханням надати копію нагородного листа для представлення до нагородження відзнакою Іменна вогнепальна зброя ОСОБА_3

Листом від 27 березня 2017 року відповідачем позивача повідомлено, що надання копії запитуваного документа суперечить законодавству і призведе до порушення законних прав та інтересів нагородженого.

Уважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації протиправною, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Зазначена норма кореспондує з положеннями попередньої редакції КАС, статтею 6 якого передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд в рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначив: поняття охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права має один і той же зміст .

Також, Конституційний Суд, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції, в рішенні від 14.12.11р. № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа , стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення Аксу проти Туреччини [Aksu v. Turkey] пункт 50; Берден [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; Тенасе проти Молдови [Tгnase v. Moldova]).

Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 15.12.15р. у справі № 800/206/15, від 26.03.2013 у справі № 21-438а12, від 10.04.12р. у справі № 21-1115во10, а також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06.07.2017 року у справі №826/8161/16, від 18.08.2016 року у справі №826/2706/15.

Позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права чи права інших осіб, які є членами організації у правовідносинах, пов'язаних з нагородженням відзнакою третьої особи.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є обґрунтованим.

До того ж, відповідно до вимог статей 19 - 20 Закону Про доступ до публічної інформації , запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідачем були надані відповіді на запити на отримання інформації, тому в діях останнього відсутня бездіяльність та порушення вимог Закону Про доступ до публічної інформації .

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Громадської організації Правова держава залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 18 червня 2018 року.)