Рішення

від 23.01.2018 по справі 826/6146/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2018 року 15:58 № 826/6146/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Мині І.В., за участю представника позивача Роїк В.І., представника відповідача Гайдай В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Євроколор додержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Євроколор (далі - позивач/ ТОВ Євроколор ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2015 №0006352202, №0006362202.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ Євроколор при взаємовідносинах з ТОВ Скай-Холдинг ЛТД за період з 01.01.2014 по 01.07.2015.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю Євроколор :

- п.138.1 статті 138, пп.139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшене від'ємне значення об'єкту оподаткування всіх видів діяльності за 2014 рік на суму 133703 грн. та встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплат в бюджет за перевіряє мий період на загальну суму 188013 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 188013 грн.;

- п.185.1 статті 185, пп. 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Євроколор занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період на загальну суму 235644 грн., в тому числі за жовтень 2014 року на суму 235644 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 28.09.2015 №860/26-54-22-02-21669345 (далі по тексту - акт перевірки) та прийняті податкові повідомлення рішення:

- 12.10.2015 №0006352202, відповідно до якого позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 235016,00 грн., з яких 188013 грн. нараховано за основним платежем та 47003 грн. нараховано за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 12.10.2015 №0006362202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 294555,00 грн., з яких 235644 грн. - за основним платежем, 58911 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 28.09.2015 №860/26-54-22-02-21669345, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю Євроколор приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Скай-Холдинг ЛТД .

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю Євроколор (ЄДРПОУ 21669345) зареєстроване за адресою: 04073, м. Київ, пр-т Московський, 8, види діяльності: виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик, діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціальних магазинах, консультування з питань комерційної діяльності й керування, дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю Скай-Холдинг ЛТД (ЄДРПОУ 39270629) зареєстроване за адресою: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 27, види діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарів широкого асортименту, оптова торгівля фруктами й овочами, надання інших допоміжних комерційних послуг, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, вантажний автомобільний транспорт, дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

Фінансово-господарські операції позивача (замовник) з ТОВ Скай-Холдинг ЛТД (виконавець) ґрунтувались на договорі про надання послуг з передпродажної підготовки від 22.09.2014 №2209/02, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати передпродажну підготовку тонуючого обладнання замовника, що передбачає налагоджування тонуючого обладнання, його чищення, проведення профілактичних та ремонтних робіт для подальшого продажу (перелік обладнання знаходиться у Додатку №1), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послугу відповідно до умов дійсного договору.

Відповідно до пункту 2.7 Договору фактом надання послуг згідно договору є акт виконаних робіт який сторони зобов'язуються підписати на протязі 3-х робочих днів.

Згідно пункту 3.1 Договору ціна Договору складає 1413863,51 грн., в тому числі ПДВ 235643,92 грн. Замовник зобов'язаний провести оплату послуг частинами в термін до 31.10.2014.

Договір набирає сили з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014 року (пункт 5.1 Договору).

На підтвердження виконання вказаного договору від 22.09.2014 №2209/02, руху активів в процесі здійснення господарської операції, позивачем надані до суду копії: додатку№1 від 22.09.2014 до договору від 22.09.2014 №2209/2 з переліком тонуючого обладнання, яке надається замовником для проведення виконавцем передпродажної підготовки, акту від 30.10.2014 №ОУ-000237, відповідно до якого були проведені роботи - передпродажна підготовка тонуючого обладнання загальною вартістю 1178219,59 грн. та ПДВ - 235643,92 грн., податкових накладних, банківських виписок.

На обґрунтування ділової доцільності відповідних взаємовідносин позивачем надано штатний розпис ТОВ Євроколор , відповідно до якого станом на 01.10.2014 затверджений штат у кількості двох одиниць (генерального директора та головного бухгалтера),копії документів, що посвідчують придбання фарбо змішувального і тонуючого обладнання позивачем, договір від 30.09.2014№ 1-ОБЛ, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Тіккуріла з первинною документацією (акт прийому-передачі обладнання, видаткові накладні), що посвідчують подальшу реалізацію тонуючого обладнання.

У свою чергу, висновки контролюючого органу ґрунтуються (за змістом акту перевірки позивача) на аналізі фінансово-господарської діяльності ТОВ Скай-Холдинг ЛТД , відповідно до якої підприємство не звітує про наявність основних засобів, амортизацію не нараховує, не звітує про суми доходів.

Поряд з цим, ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на постанову СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до якої проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №32015100040000037 від 09.06.2015 за ознаками частини першої статті 212 Кримінального кодексу України, зазначає, під час якого встановлено ТОВ Скай-Холдинг ЛТД та ряд інших є підприємствами з ознаками фіктивності, та протокол допиту свідка громадянина ОСОБА_3, який значиться засновником та посадовою особою ТОВ Скай-Холдинг ЛТД .

Ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому суд керується пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Більше того, в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру),

Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 12.10.2015 №0006352202, №0006362202 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євроколор" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12 жовтня 2015 року №0006352202 та №0006362202.

3. Відшкодувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євроколор" витрати по сплаті судового збору в сумі 7943,57грн. (сім тисяч дев'ятсот сорок три грн. 57 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві .

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян