Постанова

від 17.01.2018 по справі 818/820/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 р. Справа № 818/820/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобісзнесальянс" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2017, суддя Гелета С.М., м. Суми, повний текст складено 30.10.17 по справі № 818/820/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобісзнесальянс"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобізнесальянс" (далі - ТОВ "Енергобізнесальянс") звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2017 № 0001731405, № 0001741405, №0001751405.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Енергобізнесальянс" до ГУ ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2017 № 0001751405, № 0001741405, № 0001731405 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо неправомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень посилається на те, що висновки податкового органу щодо безтоварності угоди між товариством та його контрагентами не відповідають фактичним обставинам, операції щодо поставки товарів фактично відбувалися, використані при здійсненні господарських операцій. Також стверджує про безпідставність призначення перевірки на підставі ухвали слідчого судді в рамках кримінального провадження за № 42017200000000026.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач вказав на те, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ "Енергобізнесальянс" було занижено суму податку на прибуток та занижено суму податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Унікомб", ТОВ "Каоліопе", ТОВ "Кротос-С", ТОВ "Еліта", ТОВ "Стакстрой", в зв'язку із тим, що у позивача відсутні документи, що беззаперечно підтверджують реальність виконання господарських операцій із даними контрагентом.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Енергобізнесальянс" за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, про що складено акт від 24.04.2017 №197/18-28-14-05-20/37785653/64.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Сумській області зроблено висновок про заниження ТОВ "Енергобізнесальянс" суми податку на додану вартість за березень-травень 2015р., вересень-грудень 2015р., січень 2016р., вересень-грудень 2016р. на загальну суму 833379 грн., в зв'язку із чим завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації з ПДВ за грудень 2016р.) в сумі 479923 грн., а також занижено ТОВ "Енергобізнесальянс" суму податку на прибуток за 2015р. на загальну суму 110209 грн.

За результатами проведеної перевірки складено податкові повідомлення-рішення від 24.05.2017 №0001731405 про збільшення суми податку на додану вартість в сумі 833379 грн. основного платежу та 208345 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0001741405 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість, № 0001751405 про збільшення суми податку на прибуток в сумі 110209 грн.

Не погодившись із такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з урахуванням системного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, дійшов висновку про те, що в порушення приписів ст. 712 Цивільного кодексу України фактична передача товару та його транспортування не здійснювалося, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Унікомб", ТОВ "Каоліопе", ТОВ "Кротос-С", ТОВ "Еліта", ТОВ "Стакстрой", а тому і безпідставне формування на їх підставі податкового кредиту та валових витрат ТОВ "Енергобізнесальянс".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних, документів або сплати грошових коштів а також брати участь у формування податку на прибуток.

Колегія суддів зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари (послуги) фактично не поставлялися (не надавалися), то придбання таких товарів (послуг) не відбулося.

Спірним у вказаній справі є надання окремим господарським операціям, що здійснюються позивачем з його контрагентами, реального характеру.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача із ТОВ "Унікомб", ТОВ "Каоліопе", ТОВ "Кротос-С", ТОВ "Еліта", ТОВ "Стакстрой", на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарської операції, колегія суддів виходить з такого.

Перевіряючи зміст господарських взаємовідносин ТОВ "Енергобізнесальянс" із зазначеними контрагентами, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено фактичного здійснення господарських операцій з придбання товару саме від ТОВ "Унікомб", ТОВ "Каоліопе", ТОВ "Кротос-С", ТОВ "Еліта", ТОВ "Стакстрой", не надано суду жодного належного доказу того, яким чином відбулося постачання товару, не надано доказів належного приймання, зберігання товару, такі документи відсутні у позивача були і при проведенні перевірки, і на час розгляду справи в суді.

Колегія суддів зазначає, що до суду апеляційної інстанції позивачем також не надано доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин, які б підтверджували факти реальності таких господарських операцій.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 30.11.2015 було визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.205 КК України за матеріалами кримінального провадження №32015200000000053, зареєстрованого в Єдиному Реєстрі досудових розслідувань 18.06.2015 року. Судом встановлено, що ОСОБА_1 19 жовтня 2015 року уклав з прокурором прокуратури Сумської області угоду про визнання винуватості у пред'явленому обвинуваченні по ст. 205 ч. 1 КК України (справа №592/10041/15 к). Таким чином ОСОБА_1 визнав свою вину у фіктивному підприємництві, а саме реєстрації за винагороду на підставних осіб підприємств ТОВ "Унікомб" та ТОВ "Каоліопе" без мети здійснення ними господарської діяльності. Згідно показів директора ТОВ "Унікомб" (протокол допита свідка від 16.09.2015) ОСОБА_2. та директора ТОВ "Каоліопе" (протокол допита свідка від 17.09.2015) ОСОБА_3, які зазначили про перереєстрацію зазначених підприємств за винагороду проте фактично господарською діяльністю не займались, поточні та розрахункові рахунки вказаних підприємств не відкривали, печатки не отримували, звітність ТОВ "Унікомб" до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві та ТОВ "Каоліопе" до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві не подавали. Даний вирок суду набрав законної сили, 31.12.2015, що підтверджується відміткою суду.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів, дають підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентами ТОВ "Унікомб", ТОВ "Каоліопе", діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені осіб, яка заперечили свою участь у їх діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1статті 138 ПК витрат є безпідставними.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 26.01.2016 у справі №2а-15327/12/2670, від 14.06.2016 у справі №826/14268/14.

Щодо правовідносин ТОВ "Енергобізнесальянс" з ТОВ "Кротос-С", ТОВ "Еліта" та ТОВ "Кратос-С", то колегія суддів погоджується із встановленими судом першої інстанції обставинами щодо безтоварності спірних господарських операцій та відхиляє посилання апелянта на те, що доставка та отримання товару по договорам підтверджується видатковими та податковими накладними, враховуючи те, що частина видаткових накладних взагалі не містить підпису особи, що отримувала товар, такий товар відсутній у позивача на час здійснення перевірки, відсутні докази подальшої реалізації товару іншим суб'єктам господарювання або використання такого товару у власній господарській діяльності, факт зберігання товару у інших осіб спростовані матеріалами справи. Посилання апелянта на те, що товар зберігався на складах у постачальниках товару, колегія суддів сприймає критично, враховуючи те, що жодні письмові документи, які б підтверджували такі обставини не були надані ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції. Окрім того, суд апеляційної інстанції враховує висновки податкового органу щодо відсутності матеріально-технічної бази для зберігання товару у контрагентів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем копії договорів, вибіркових видаткових накладних не є достатніми доказами фактичного виконання спірних господарських операцій, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності спірних постачальників свідчить про безтоварність більшості господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на безпідставність призначення перевірки, оскільки питання законності призначення перевірки не порушувалися позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає що, якщо позивач вважає порушення відповідачем порядку та підстав призначення податкової перевірки, такі обставини мали бути підставою для не допуску посадових осіб податкового органу до перевірки, чим позивач не скористався.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.12.2010 року у справі №21-25а10, у разі коли платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду у суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що положення підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є імперативними щодо обов'язку контролюючого органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання рішення суду. При цьому виконання такого обов'язку не передбачає дослідження контролюючим органом підстав призначення відповідної перевірки, оцінювання правомірності та законності ухвали та підстав призначення перевірки.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування податкових повідомлень - рішень від 24.05.2017 № 0001751405, № 0001741405, № 0001731405, а тому вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв на підставі та у спосіб, що передбачені діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобісзнесальянс" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 по справі № 818/820/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 22.01.2018.