Постанова

від 22.01.2018 по справі 816/1762/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: С.С. Сич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1762/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2017, повний текст складено 06.11.17 по справі № 816/1762/17

за позовом Горішньоплавнівського міського центр зайнятості

до Управління Держпраці у Полтавській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Горішньоплавнівський міський центр зайнятості /надалі - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області /надалі - відповідач/ про скасування припису від 31.08.2017 № 16-02-242/674-534.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 позовні вимоги Горішньоплавнівського міського центр зайнятості задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 16.01.2018, учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Горішньоплавнівський міський центр зайнятості (ідентифікаційний код 22533903) зареєстрований як юридична особа 26.03.1991; до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування юридичної особи у процесі припинення з 22.12.2016 за рішенням засновників /а.с. 50 - 54/.

У період з 28.08.2017 по 31.08.2017 заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Гриценком Г.Г. на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 24.07.2017 № 42 /а.с. 41-42/ та направлення на перевірку від 22.08.2017 № 1237 /а.с. 35/ проведено планову перевірку на предмет додержання вимог загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у діяльності Горішньоплавнівського міського центру зайнятості, за результатами якої складено акт перевірки додержання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 16-02-242/674 /а.с. 43-46/.

В акті перевірки, серед іншого, зафіксовано, що наказом центру зайнятості від 30.05.2017 № НТ170530 гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (заява про надання статусу безробітного від 24.05.2017) надано статус безробітного з 24.05.2017. Наказом від 31.05.2017 № НТ170531 ОСОБА_2 (заява про призначення виплати допомоги по безробіттю від 24.05.2017) призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхованого стажу відповідно до частин 2, 4 ст. 22, частини 3 ст. 23 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" протягом 659 к. д. (передпенсійний вік) з 31.05.2017 по 20.03.2019. Відповідно до "Персональної картки" безробітного в розділі "Останнє місце роботи (документи) зазначено дату звільнення з роботи "02.02.2016 року", причина звільнення - ст.38 КЗпПУ (неповажн. прич.) (пп.а п.7 ст.26 ПВОіВС), Розторгнення безстрок. труд. договору з ініціативи працівн. без поваж. прич.(для військовосл. включно)", "трудовий стаж за останні 12 місяців, що передують реєстрації" зазначено "0 місяців", "страховий стаж за останні 12 місяців, що передують реєстрації" - "0 місяців", загальний страховий стаж склав 22 роки. Наказом від 31.05.2017 НТ170531 особі скорочено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп. 1 п.5 ст.31 ЗУпЗДССВБ (звільнення з останнього місця роботи чи служби за власним бажанням) на 90 календарних днів з 31.05.2017 по 28.08.2017. Цим же наказом гр. ОСОБА_2 скорочено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з недотриманням рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до пп. 5 ч. 5 ст. 31 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" на 15 к.д. з 29.08.2017 по 12.09.2017 (в додатку 1 до "Персональної картки" проти дати "31.05.2017" значиться напис "не з'явився на прийом до ЦЗ"). Наказом від 12.06.2017 № НТ170612 безробітному ОСОБА_2 у зв'язку із недотриманням рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно пп. 5 ч. 5 ст. 31 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне стпотання.

За результатами проведеної перевірки, оформленої актом № 16-02-242/674, Управління Держпраці у Полтавській області, винесено припис № 16-02-242/674-534 від 31 серпня 2017 року /а.с. 47-49/, яким приписано забезпечити виконання вимог абз. 2 п. 2 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198, в частині терміну припинення реєстрації протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборні Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (на 31-ий день).

У приписі зазначено про необхідність у строк до 30 вересня 2017 року письмово інформувати (із наданням підтверджуючих документів) про виконання вимог припису Управління Держпраці у Полтавській області.

Позивач не погодився з приписом Управління Держпраці у Полтавській області № 16-02-242/674-534 від 31 серпня 2017 року та звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що припис Управління Держпраці у Полтавській області від 31.08.2017 р. № 16-02-242/674-534, складений на підставі вказаного вище висновку акту перевірки № 16-02-242/674, є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що з аналізу абз. 2 пп. 2 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 189 від 20.03.2013 р. (далі Порядок № 198) вбачається, що вказана норма конкретно визначає початок строку 30 робочих днів, а саме: з дати прийняття рішення про таке відвідування (на 31 день). У зв'язку з цим, апелянт по справі зазначив, що, оскільки першим робочим днем було 06.06.2017 р. (дата прийняття рішення про відвідування), то останнім (31 днем) є 19.07.2017 р., а не 20.07.2017 р., так як за твердженням контролюючого органу цей день є 32 днем припинення реєстрації, що є порушенням вимог чинного законодавства. При цьому, апелянт по справі вказав на безпідставність посилання суду першої інстанції на положення ст. 253 ЦК України.

Положеннями ст. 43 Закону України Про зайнятість населення передбачено, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам ; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 44 зазначеного Закону, зареєстровані безробітні зобов'язані відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.

Пунктом 29 Порядку № 198, визначено, що дата наступного відвідування безробітним центру зайнятості, в якому він зареєстрований, встановлюється центром зайнятості не рідше ніж один раз на 30 календарних днів за погодженням з безробітним, що зазначається в додатку до персональної картки.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення , реєстрація безробітного припиняється у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування, а відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 37 Порядку № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію: у разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості: протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (крім тих, що беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проходять професійне навчання за направленням центру зайнятості, зайняті працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів) (на 31-й день).

З наведених вище норм права слідує, що, за загальним правилом, у разі невідвідування безробітним без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування центр зайнятості повинен припинити реєстрацію безробітного на 31-й день.

Колегія суддів зазначає, що в межах розгляду цієї справи спірним є питання щодо початку перебігу строку у 30 робочих днів, та як наслідок, правильного визначення 31 дня, після початку цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про зайнятість населення , відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , іншими актами законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З приписів Закону України Про зайнятість населення та Порядку № 198 вбачається, що початок 30-денного строку пов'язується з датою прийняття рішення про відвідування, а тому, враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, початок перебігу цього строку повинен починатися з наступного дня після прийняття рішення про відвідування, а не з дати прийняття цього рішення, як на цьому наполягає відповідач.

Враховуючи те, що рішення про відвідування безробітного ОСОБА_2 прийнято Полтавським міським центром зайнятості 06.06.2017 р., перебіг строку невідвідування безробітним центром зайнятості (30 робочих днів) розпочався 07.06.2017 р. та закінчився 19.07.2017 р., а 31-й робочий день припав на 20.07.2017 р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку з приводу того, що Полтавським міським центром зайнятості прийнято наказ про припинення реєстрації безробітного ОСОБА_2 № НТ 190720 від 20.07.2017 р. у відповідності до вимог Закону України Про зайнятість населення та п. 37 Порядку № 198, а тому припис відповідача є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2017р. по справі № 816/1762/17 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 по справі № 816/1762/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов