Постанова

від 17.01.2018 по справі 355/1218/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1218/17 Головуючий у І інстанції Литвиненко О. Л.Провадження № 22-ц/780/239/18 Доповідач у 2 інстанції МатвієнкоКатегорія 53 18.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді:Матвієнко Ю.О.,

суддів Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі: Марченку Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вері Велл Проект-2» на рішення Баришівського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вері Велл Проект-2» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що з 18 січня 2017 року він працював на посаді вантажника в ТОВ «Вері Велл Проект-2».

08 серпня 2017 року ОСОБА_1 надав відповідачу повістку про виклик його на 21 серпня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 для призову на строкову військову службу та відправку до Збройних Сил України.

18 серпня 2017 року відповідач ознайомив позивача із листом №11/2017-юр від 17 серпня 2017 року про звільнення його із займаної посади на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України з 20 серпня 2017 року.

Своє звільнення позивач ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки він вступив на військову службу за призовом під час дії особливого періоду та на умовах, передбачених Конституцією України, Законами України «Про оборону України» та «Про військовий обов`язок та військову службу», отже має гарантії від держави на збереження місця роботи та середнього заробітку на період служби в Збройних Силах України, що передбачені положеннями ч. 3 ст. 119 КЗпП України, в якій зазначено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі на посаді вантажника в ТОВ «Вері Велл Проект-2» та на підставі ст. 235 КЗпП України стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 серпня 2017 року по день фактичного поновлення на роботі. Крім того, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Вері Велл Проект-2» завдану йому незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та притягнути до матеріальної відповідальності посадову особу, з вини якої його неправомірно було звільнено з роботи.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано наказ ТОВ «Вері Велл Проект-2» № 194/2017-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.3 ст. 36 КЗпП Українинезаконним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поновлено на роботі в ТОВ «Вері Велл Проект-2» на посаді вантажника з 20 серпня 2017 року.

Стягнуто з ТОВ «Вері Велл Проект-2» (вул. Ділова, 6, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41078340) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2017 року по день ухвалення рішення в розмірі 6 632 грн. 48 коп.

Стягнуто з ТОВ «Вері Велл Проект-2» (вул. Ділова, 6, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41078340) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на роботі та в частині стягнення з ТОВ «Вері Велл Проект-2» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , середнього заробітку за один місяць в розмірі 3 316 грн. 24 коп.

Стягнуто з ТОВ «Вері Велл Проект-2» (вул. Ділова, 6, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 41078340) судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікацій доходів бюджету: 22030106).

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач ТОВ «Вері Велл Проект-2» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. В скарзі посилався на те, що на час звільнення ОСОБА_1 з роботи 20 серпня 2017 року особливий період на території України не діяв, а остання мобілізація оголошувалась Указом Президента України ще у січні 2015 року строком на 210 днів, тому на ОСОБА_1 гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України не поширюються, отже звільнення його за п. 3 ст. 36 КЗпП є законним та таким, що його прав не порушує.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що, на його переконання, його було звільнено під час дії особливого періоду і гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, на нього поширюються, тому рішення суду про поновлення його на роботі та стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законним та обґрунтованим і скасуванню в апеляційному порядку не підлягає.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ТОВ «Вері Велл Проект - 2» № 13/2017-к від 17.01.2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТОВ «Вері Велл Проект - 2» на посаду вантажника з випробувальним строком три місяці та з 18 січня 2017 року з оплатою праці згідно зі штатним розписом (а.с.27).

Згідно витягу з книги протоколів засідань комісії з питань призову Баришівського РВК від 04.08.2017 року протокол № 1 ОСОБА_1 , 1997 року народження, рішенням призовної комісії згідно Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у ЗСУ визнаний придатним до військової служби, згідно Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» рішенням районної призовної комісії призваний на строкову військову службу (а.с.77).

Також встановлено, що ОСОБА_1 отримав повістку, згідно якої він згідно із Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» призваний на строкову військову службу і зарахований у команду № НОМЕР_1 та йому необхідно з`явитися 21.08.2017 року до Баришівського РВК для відправлення на збірний пункт (а.с.73).

20.08.2017 року позивача ОСОБА_1 в зв`язку з призовом на військову службу звільнено з посади вантажника ТОВ «Вері Велл Проект - 2» згідно з п. 3 ст. 36 КЗпП України на підставі повістки ІНФОРМАЦІЯ_1 для ОСОБА_1 з датою явки на збірний пункт 21.08.2017 року, що підтверджується наказом ТОВ «Вері Велл Проект - 2» № 194/2017-к від 17.08.2017 року (а.с.28). При звільненні ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Вері Велл Проект - 2» трудову книжку та усю суму, що належить йому при звільненні у повному розмірі, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 18.08.2017 року (а.с.45).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Гарантії по збереженню місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності за громадянами України, які призвані на строкову військову службу були передбачені у обов`язок, і почали діяти з 08 лютого 2015 року, відповідно до Закону України від 15 січня 2015 року № 116-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду».

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - за призовом або у добровільному порядку (за контрактом). Частиною 4 цієї ж статті визначені види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період, військова служба за контрактом.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Поняття особливого періоду наведене у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за правилами якої особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У ч. 4 ст. 3Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-УІІ поширено дію ч. 2 і 3 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ч. 3 ст. 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15 січня 2015 року» ВВР, 2015, №6, метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено: «Оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом».

Таким чином, з Указу вбачається, що ним встановлюється період проведення мобілізації, яка закінчилася 17 серпня 2015 року (210 діб з 15 січня 2015 року).

Враховуючи те, що на момент призову ОСОБА_1 на строкову військову службу 21 серпня 2017 року мобілізація, оголошена Указом Президента України від 14 січня 2015 року, закінчилася, особливий стан запроваджений не був, як не був оголошений і воєнний стан на території України, гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, на позивача ОСОБА_1 щодо збереження за ним місця роботи та середнього заробітку на час проходження строкової військової служби, не поширюються, і підстави для висновку про порушення відповідачем при звільненні позивача вимог трудового законодавства та прав останнього в справі відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції неправильно застосована норма матеріального права (норма ч. 3 ст. 119 КЗпП України), яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, наслідком чого стало ухвалення помилкового рішення про задоволення позову та поновлення позивача на роботі, як незаконно звільненого, із стягненням на його користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, колегія суддів на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вері Велл Проект-2» - задовольнити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вері Велл Проект-2» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: