Рішення

від 16.01.2018 по справі 918/890/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2018 р. Справа № 918/890/14

Господарський суд Рівненської області у складі колегії суддів: Марача В.В. (головуючий суддя), ОСОБА_1, ОСОБА_2 при секретарі Ярощук О.П., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лювада"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державний реєстратор реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції ОСОБА_5

про визнання відсутнім права на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про право власності

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_6, ОСОБА_7

від третьої особи на стороні позивача: представник ОСОБА_8

від відповідача: представник ОСОБА_9, ОСОБА_10І

від третьої особи на стороні відповідача: не з"явився

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ПАТ "Волинь-Цемент" (правонаступником якого є ПАТ "Дікергофф Цемент Україна") (надалі Позивач, ПАТ "Дікергофф Цемент Україна") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лювада" (надалі Відповідач, ТзОВ "Лювада") третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДТГО "Львівська залізниця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції ОСОБА_5, з вимогами про:

- визнання недійсним свідоцтва №8116108 від 17.08.2013 р. про право власності на нерухоме майно - під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором ОСОБА_4 районного управління юстиції для ТзОВ "Лювада";

- скасування державної реєстрації права власності ТзОВ "Лювада" на під'їзді залізничні колії довжиною 2,1 км., які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 17 жовтня 2002 року Державний орган приватизації - Український концерн підприємств та організацій цементної і азбестоцементної промисловості Укрцемент ОСОБА_9 передачі нерухомого майна передав у власність ОСОБА_4 акціонерному товариству відкритого типу по виробництву цементу і шиферу Волинь нерухоме майно, яке включало в себе залізничні колії широкі (пункт 245 ОСОБА_9) та залізничні колії з 5 стрілковими переводами (пункт 250 ОСОБА_9).

Позивач є правонаступником ПАТ "Волинь-цемент", яке, в свою чергу було правонаступником ОСОБА_4 відкритого акціонерного товариства Волинь-Цемент (ОСОБА_4 акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу Волинь ).

1 липня 2004 року прийнятий Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , відповідно до п.4. ст. З вказаного Закону України - Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Станом на момент передачі нерухомого майна у власність ОСОБА_4 акціонерному товариству відкритого типу по виробництву цементу і шиферу Волинь 17 жовтня 2002 року, згідно положень на той час діючого законодавства, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна не здійснювалась.

Таким чином, у відповідності до положень, ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та їх обтяжень презюмується право власності Волинь-Цемент на залізничні під'їзні колії без його державної реєстрації.

Згадані колії проходять через земельну ділянку, власником якої є ТзОВ "Лювада".

Підставою для виникнення у ТзОВ "Лювада" права власності на під'їзні колії є Свідоцтво №8116108 від 17.08.2013 року видане реєстраційною службою ОСОБА_4 районного управління юстиції.

Отже позивач вважає, що він є законним власником залізничних під'їзних колій, та зазначає, що видача Свідоцтва на право власності ТзОВ Лювада на залізничні під'їзні колії порушує вимоги чинного законодавства України.

Зокрема Позивач зазначає, що враховуючи приписи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 1, 4, 5), Цивільного кодексу України (статті 181, 182, 316, 317, 334), враховуючи відсутність державної реєстрації права власності у ТОВ "ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» на під'їзні залізничні колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, останнє не набуло право власності на вказане майно, а тому не мало право розпоряджатися ним та відчужувати його шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ «Лювада» .

Також Позивач, в обгрунтування своїх вимог, посилається на те, що відповідно до пункту 50 Порядку проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27-29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи.

У разі коли внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи здійснюється іншою юридичною особою, заявник, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав рішення про внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи, прийняте уповноваженим органом управління такої юридичної особи.

Враховуючи, що одним із засновників ТОВ «Лювада» була юридична особа - ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» , заявник (ТОВ «Лювада» ) повинен був подати до реєстраційної служби рішення ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» про внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Лювада» .

В реєстраційній справі відсутнє рішення товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» - засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Лювада» про внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Лювада» .

Неподання ТОВ «Лювада» рішення ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» про внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Лювада» свідчить про невідповідність поданих документів вимогам законодавства (пункт 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV), про невиконання заявником (ТОВ «Лювада» ) вимог пункту 50 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, заявлене ТОВ «Лювада» право власності на під'їзні залізничні колії, не відповідало законодавству у зв'язку із відсутністю права власності на це майно в його відчужувача - ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» .

Враховуючи вказані обставини (невідповідність заявлених прав вимогам законодавства; невідповідність поданих документів вимогам законодавства) Позивач вважає, що державний реєстратор Реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції повинен був керуватись частиною 2 статті 24 та пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV та повинен був прийняти рішення про відмову в державній реєстрації права власності ТОВ «Лювада» на під'їзні залізничні колії.

Крім того Позивач стверджує, що ОСОБА_9 щодо передачі нерухомого майна ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лювада» є таким, що вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, так як тільки з 25 липня 2012 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Лювада» набуло статусу юридичної особи, стало учасником цивільних правовідносин та потенційним суб'єктом права власності (стаття 2, частина 4 статті 87, стаття 318 Цивільного кодексу України), набуло цивільної дієздатності (частина 4 статті 91 Цивільного кодексу України), орган (директор) товариства отримав правову можливість набувати цивільних прав і обов'язків та здійснювати їх (частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України) від імені товариства.

У свою чергу відповідач у відзиві на позов та додаткових поясненнях до відзиву вказує, що з метою виконання Державної приватизації майна державних підприємств, керуючись Законом України Про приватизацію майна державних підприємств , наказом РВ ФДМУ по Рівненській області № 1 від 03.01.1993 року було затверджено перелік об'єктів, що підлягають приватизації, в якій увійшло орендне підприємство ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій . Наказом РВ ФДМУ по Рівненській області № 19 від 11.01.1994 року було створено інвентаризаційну комісію та комісію по оцінці вартості майна орендного підприємства ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій . По результатам засідання інвентаризаційної комісії було складено протокол № 1 від 19 січня 1994 року та зведений інвентаризаційний опис основних засобів станом на 01.01.1994 року та відомість розрахунку відновної вартості будівель і споруд станом на 01.01.1994 p., в яких за інвентаризаційними №/№ 21,34 було відображено залізничні колії ОСОБА_4 заводу залізобетонних конструкцій . Розпорядженням № 5 від 28.01.1994 року та наказом № 57 від 28.01.1994 року РВ ФДМУ по Рівненській області затвердило акт оцінки цілісного майнового комплексу орендного підприємства ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій в сумі 896163 тис.крб. 22 березня 1994 року начальником РВ ФДМУ по Рівненській області було затверджено план приватизації орендного підприємства ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій . 31 березня 1994 року між організацією орендарів трудового колективу ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій і РВ ФДМУ по Рівненській області було укладено договір № 4 купівлі-продажу державного майна ОП ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій посвідченого у ОСОБА_4 нотаріальній конторі 12.04.1994 р. за № 1-626, а також був складений акт прийому-передачі майна від 30.06.1994 р.

РВ ФДМУ по Рівненській області було надано свідоцтво про власність від 30.06.1994 р. за реєстраційним № 81 на майно цілісного майнового комплексу ОСОБА_4 заводу залізобетонних конструкцій, в тому числі і на спірні залізничні колії.

16 червня 2005 року між ОСОБА_4 міською радою і АВКТ ВТ ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 10,2323 га яка була надана для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд, в т.ч. і для залізничних колій.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,9490 га, на якій розташовані спірні залізничні колії, АВКТ ВТ ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій продав підприємцю ОСОБА_11, а останній перепродав зазначену земельну ділянку підприємцю ОСОБА_12 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 11.09.2009 року. Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2011 р. площею 1,9490 га, на якій розташовані спірні залізничні колії, право власності набуло ТзОВ ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій , яке в подальшому виступило засновником ТзОВ Лювада і в якості внеску до статутного капіталу передало майно, в т.ч. спірні залізничні колії.

Таким чином, враховуючи все викладене вище, відповідач вважає, що він є законним власником спірних залізничних колій та відповідно мав право реєструвати за собою право власності на даний об'єкт нерухомості.

Ухвалою суду від 25.06.2017 року розгляд справи №918/890/14 прийнято до свого провадження колегією суду у складі суддів Марач В.В. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2 та розгляд справи розпочато з початку.

Третя особа - Державний реєстратор реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції ОСОБА_5 у судове засідання не з"явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень, наявне в матеріалах справи.

Представник третьої особи - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, зазначив, що власником спірних колій є саме Позивач і що між ним та Укрзалізницею укладено договір про експлуатацію залізничних під"їзних колій.

До початку розгляду справи по суті від Позивача надійшла заява про зміну предмету позову в якій останній просить суд:

1. Визнати відсутнім у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Лювада права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.

2. Визнати недійсним Свідоцтво на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, видане державним реєстратором ОСОБА_4 районного управління юстиції для ТОВ Лювада .

3. Усунути перешкоди в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна за його, цільовим призначенням.

ОСОБА_13 заява подана представником Позивача до початку розгляду справи по суті та у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, а відтак приймається судом до розгляду.

З огляду на вищезазначене предметом позову у справі є:

1. Визнання відсутнім у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Лювада права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.

2. Визнання недійсним Свідоцтва на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, видане державним реєстратором ОСОБА_4 районного управління юстиції для ТОВ Лювада .

3. Усунення перешкоди в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна за його, цільовим призначенням.

Відповідач проти змінених позовних заперечив пославшись, зокрема на те, що і у попередніх відзивах та запереченнях та на те, що: Позивач не довів наявність порушеного права, яке б підлягало судовому захисту саме у обраний ним спосіб, надані Позивачем документи щодо корпоратизації ОСОБА_4 цементно-шиферного комбінату не підтверджують право власності Позивача на під"їзні залізничні колії або її частину, вимога Позивача про визнання відсутнім у Відповідача права власності на під"їзні залізничні колії спрямована на встановлення юридичного факту, що не входить до компетенції господарських судів, для захисту прав Позивача підлягають застосуванню спеціальні засоби права власності, передбачені ст.ст. 386-388, 391-394 ЦК України, державна реєстрація права власності на спірні під"їзні залізничні колії за Відповідачем та видача свідоцтва про право власності здійснені на підставі законного рішення державного реєстратора а свідоцтво про право власності не може бути визнано недійсним на підставі п.10 ч.1 ст.16, ч.1 ст.21, ч. 1 ст. 393 ЦК України.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні в справі докази та давши їм належну оцінку, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Як свідчать обставини справи, станом на 1994 рік на території м. Здолбунова за адресою: Рівненська область, м.Здолбунів, вул. Шевченка, 1, знаходилися два державні підприємства:

- ОСОБА_4 цементно-шиферний комбінат (ОСОБА_4 ЦШК), правонаступником якого є ПАТ «Діккегрофф Цемент Україна» , відповідно до свідоцтва від 13.12.1994 про державну реєстрацію ОСОБА_4 АТВТ по виробництву цементу і шиферу «Волинь» ;

- ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій (ОСОБА_4 ЗБК), частина майна якого належить ТОВ «Лювада» , що підтверджується матеріалами приватизації.

ПАТ «Діккергофф Цемент Україна» є правонаступником ПАТ «Волинь-Цемент» , яке є правонаступником ОСОБА_4 відкритого акціонерного товариства «Волинь-Цемент» (зміна типу на ПАТ відбулося у відповідності до Перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. № 514-VI), яке є правонаступником ОСОБА_4 акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь» , що засноване відповідно до рішення концерну "Укрцемент" від 19.11.1994р. шляхом перетворення ДП "ОСОБА_4 цементно-шиферного комбінату" у Здолбунівське акціонерне товариство відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь» в процесі корпоратизації на підставі Указу Президента України № 210/93 від 15 червня 1993 року «Про корпоратизацію підприємств» .

01 вересня 1990 року ОСОБА_14 міністрів Української PCP № 238 було створено Український державний концерн по виробництву цементу і азбестоцементних виробів (Укрцемент), до складу якого увійшов ОСОБА_4 цементно-шиферний комбінат імені 50-річчя СРСР.

На підставі ОСОБА_14 Кабінету Міністрів України № 717 від 08 вересня 1993 року «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації» 01.11.1994р. було проведено оцінку вартості об'єкта приватизації - ОСОБА_4 цементно-шиферного комбінату.

У відповіності з пунками 10, 11 ОСОБА_14 КМУ № 717 від 08 вересня 1993 року, до переліку майна об'єкта приватизації включалися основні засоби, в тому числі споруди, транспортні засоби та інше майно державного підприємства.

В матеріалах справи наявна відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв ОСОБА_4 ЦШК станом на 01.11.1994 року, згідно якої останній був власником споруд, будівель, іншого майна, в тому числі і залізничних колій (т.1, а.с.50-58). Зокрема, в розділі Цех-12, транспортний, вказано: «жел. дор. пути широкой колеи дл. 11929 м. (рік введення в експлуатацію 01.01.56)» , «жел. дор. пути с 5стр. переводом прот.10 (рік введення в експлуатацію 01.09.86)» .

У паспорті залізнодорожних шляхів ОСОБА_4 ЦШК від 24.10.1989 року (т.2, а.с.33-72), в технічному паспорті колій ПАТ «Волинь-Цемент» 2012 року (т.1, а.с.187-223) відображено під»їзні залізничні колії, а саме №№52, 6,11,12,13 і 14.

Крім того, згідно доповнення до паспорту залізнодорожних шляхів ОСОБА_4 ЦШК (т.2, а.с.72), між ОСОБА_4 ЦШК - правопопередником ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» та ОСОБА_4 ЗБК - попереднім власником колій, які були передані до статутного капіталу ТОВ «Лювада» , було погоджено, що ОСОБА_4 ЗБК експлуатує залізничні шляхи (№ 52 - від стрілки 2а до тупіка, № 11 - від стрілки 37, № 14 - від стрілки 10, шлях «з'їзд» - від стрілки 22а), які з'єднані із залізничними шляхами ОСОБА_4 ЦШК та які не зображені в Паспорті ОСОБА_4 ЦШК 1989 року.

Відтак, залізничні під'їзні колії, зображені в паспорті ОСОБА_4 ЦШК 1989 року, експлуатувалися ОСОБА_4 ЦШК, а ОСОБА_4 ЗБК експлуатував колії, які знаходились за межами залізничних під'їзних колій ОСОБА_4 ЦШК.

За результатами вивченням матеріалів приватизаційної справи орендного підприємства «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» (т.1, а.с. 121-151), майном якого на даний час володіє ТОВ «Лювада» , судом встановлено, що у матеріалах даної справи зазначено наступне майно - «железнодорожн.пути км.» 1978 року побудови, кількість 2,1, інвентарний номер 21 та «железнодорожн. пути п/м» 1988 року побудови, кількість 60, інвентарний номер 34.

Роки побудови колій, що відображені в інвентаризаційних справах, ОСОБА_4 ЦШК та ОСОБА_4 ЗБК є різними, що дозволяє зробити висновок про те, що це різні об'єкти цивільних прав.

Крім того, суд зазначає, що залізничні колії та під'їзні залізничні колії - це різні об'єкти, які відрізняються технічними характеристиками та експлуатаційними можливостями.

Статтею 1 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що під'їзні колії - залізничні колії, які призначені для обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Так, відповідно до п.1.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. під'їзні залізничні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування. Тобто вони мають безперервне з'єднання із загальною мережею залізниць на відміну від залізничних колій.

Відповідно до п.3.3.2.1.1 Рекомендацій щодо вживання термінів та визначень з безпеки руху поїздів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №464 від 03.06.2004 р., залізничні колії - комплекс інженерних споруд та пристроїв, що утворюють дорогу із рейковою колією, призначені пропускати залізничний рухомий склад із установленою швидкістю.

Підставою для висновку, що у правопопередника позивача ОСОБА_4 цементно-шиферного комбінату перебували саме під»їзні залізничні колії, є відомості розрахунку вартості будівель, споруд та передавальних пристроїв станом на 01.11.1994р., в яких вказані «жел. дор. пути широкой колеи дл. 11929 м. (рік введення в експлуатацію 01.01.56)» , «жел. дор. пути с 5стр. переводом прот.10 (рік введення в експлуатацію 01.09.86)» (т. 1 а.с. 55), Паспорті залізнодорожних шляхів ОСОБА_4 ЦШК 1989р., де вказані колії № 52, 6, 11, 12, 13, 14 та Технічному паспорті під»їзних колій ПАТ «Волинь-Цемент» по ст.. Здолбунів 2012р.

При цьому, розглядаючи залізничні під»їзні колії як об'єкт цивільних прав судом враховується і їх функціональне призначення та використання підприємством. Так у відомості розрахунку вартості будівель, споруд та передавальних пристроїв станом на 01.11.1994р. ОСОБА_4 ЦШК в розділі Цех-03 сировинний зазначено споруди 1951-1957 років забудови. В даному документі містяться відомості щодо введення в експлуатацію під»їзних залізничних колій протяжністю 11929 м., введених в експлуатацію 1959 р.

У матеріалах справи наявний Висновок №617/681 від 30.12.2016 року комплексної судової залізнично-транспортної та земельно-технічної експертизи (надалі Висновок) по господарській справі №918/890/14 за позовом ПАТ «Волинь-Цемент» до ТОВ «Лювада» , третя особа ДТГО «Львівська залізниця» та державний реєстратор ОСОБА_5 (т.2, а.с.134-158), який оцінюється судом як доказ у справі за правилами ст.. 43 ГПК України.

У відповідності до Висновку (т. 2, а.с. 156), за аналізом технологічної карти маневрової роботи з подавання, збирання й розставлення вагонів на вантажних фронтах та схему під»їзної колії ПАТ «Волинь-цемент» експертом зроблено висновок, що колії № 13, № 6 та особливо стрілочний перевод № 2 є важливими елементами єдиного технологічного процесу і відносяться до єдиного технологічного комплексу.

Також висновком зазначено, що характеристики відкритих для руху залізничних колій № 6, 11 ,12 ,13, 52, приведених у Технічному паспорті під'їзної залізничної колії ТОВ «Лювада» на станції Здолбунів ДТГО «Львівська залізниця» 2015р. співвідносяться з характеристиками під»їзних залізничних колій № 6, 11, 12, 13, 52, які відображені у технічному паспорті під»їзних колій ПАТ «Волинь-Цемент» по станції Здолбунів 2012р. як одна є частиною іншої (т. 2 а.с. 156).

При цьому експертом встановлено, що загальна довжина залізничних колій, які розташовані на земельних ділянках із кадастровими номерами 5622610100:00:002:0084, 5622610100:00:002:0086 1833,8 м, в той час, коли у відповідності з актом, що оспорюється, довжина колій, що передавалася ТОВ «Лювада» складає 2,1 км (що свідчить про відсутність здійснення інвентаризації та ідентифікації об"єктів на час підписання акта).

Підтвердженням висновку, що у правопопередника позивача ОСОБА_4 цементно-шиферного комбінату перебували саме під»їзні залізничні колії, є договори, укладені між Львівською залізницею та правопопередниками позивача. Зокрема у відповідності до договорів експлуатації під»їзної залізничної колії (1991, 1996, 2001, 2006р.р. т. 2 , а.с. 109-132) ОСОБА_4 ЦШК, Здолбунівське акціонерне товариство відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь» , ВАТ «Волинь-цемент» визначені як «вітковласник» , в той час, як за умовами даних договорів правопопередники АВКТ «ОСОБА_4 завод ЗБК» визначаються як «контрагент» , тобто підприємство, яке має у межах під»їзної залізничної колії іншого підприємства свої склади або колії, що примикають до неї (п. 2.7 Правил обслуговування під"їзних залізничних колій). Зміст даних договорів свідчить про те, що ОСОБА_4 ЗБК не мав у власності залізничних колій, які б мали безпосереднє з»єднання з залізничним транспортом загального користування, водночас був власником колій, що примикали до під»їзних залізничних колій.

Одночасно суд зазначає, що документи, подані на заперечення позову відповідачем 1 не містять доказів, що у правопопередників ТОВ «Лювада» перебували у власності такі об'єкти як під»їзні залізничні колії.

Натомість, рішення господарського суду Рівненської області від 12.05.2010 у справі №3/55, яким визнано право власності АВКТВТ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» на майно: залізничну колію довжиною 2,1 км та залізничну колію довжиною 60 м, розташовані в м.Здолбунів, Рівненської області, на яке посилається відповідач 1, заперечуючи позовні вимоги, судом не приймаються як доказ у справі, оскільки суд не вважає вищевказане рішення таким, що встановлює преюдиційні факти і може застосуватись судом відповідно до вимог ст.35 ГПК України, так як останнім визнано право власності за АВКТВТ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» на залізничні колії в м. Здолбунів по вул.. Шевченка, 1. При цьому суд виходив з даних, визначених в плані приватизації цілісного майнового комплексу ОСОБА_4 заводу залізобетонних конструкцій, в т.ч. залізничну колію 2,1 км інвентарний номер 21, 1978 року побудови та залізничну колію 0,6 км 1988 року побудови, що не спростовується та не заперечується позивачем у справі.

Водночас, суд звертає увагу на той факт, що залізничні колії, визначені у рішенні суду у справі № 3/55 як власність АВКТВТ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» за договором купівлі-продажу передані у власність ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» (за твердженням представника відповідача 1 даний договір відсутній у ТОВ «Лювада» , а юридичну особу ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» припинено, тому оцінити його у суду можливості немає), а останнє внесло їх до статутного капіталу ТОВ «Лювада» за правочином, який оспорюється, не можуть буди доказом набуття права власності на під»їзні залізничні колії, оскільки і у рішенні суду і в приватизаційних документах об'єктами права визначені залізничні колії 2,1 км та 0,6 км відповідно.

Судом береться до уваги також наступне.

Розпорядженням Виконавчого комітету ОСОБА_4 районної ради народних депутатів Рівненської області № 132-р від 13 грудня 1994 року було зареєстровано Здолбунівське акціонерне товариство відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дікергофф Цемент Україна» .

Станом на момент переходу майна у власність ОСОБА_4 акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь» діюче на той час законодавство не містило норм, які б пов'язували факт виникнення права власності на нерухоме майно з його державною реєстрацію.

Частиною 4 статті 3 Закону України № 1952-ІУ встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрації прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відтак, враховуючи, що на момент виникнення в ОСОБА_4 акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь» права власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації права власності на нерухоме майно, ПАТ «Дікергофф Цемент Україна» , як правонаступник ОСОБА_4 акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь» , є власником вказаного нерухомого майна.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що зазначеними матеріалами справи підтверджується право володіння та користування даним під»їзними залізничними коліями правопопередниками позивача - ОСОБА_4 АТВТ по виробництву цементу і шиферу «Волинь» та ОСОБА_4 цементно-шиферним комбінатом.

10 липня 2012 року ОСОБА_13 та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій", як засновники ТзОВ "Лювада" з однієї сторони, та ОСОБА_13, як директор ТзОВ "Лювада" з іншої сторони, підписали ОСОБА_9 приймання-передачі майна до статутного капіталу ТзОВ "Лювада". (т. 1 а.с. 26-27)

Відповідно до акту, засновники ТзОВ "Лювада" передали, а директор ТзОВ "Лювада" прийняв, зокрема під'їзні колії, довжиною 2,1 км., початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В позначених на плані меж земельної ділянки.

17 серпня 2013 року державний реєстратор Реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції Рівненської області видав товариству з обмеженою відповідальністю "Лювада" Свідоцтво №8116108 про право власності на залізничні під'їзді колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 та прийняв рішення (індексний номер 5086450) про реєстрацію права власності ТзОВ "Лювада" на залізничні під'їзді колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, зазначивши, що підставою виникнення права власності є вищезазначене Свідоцтво.

Позивач, вважаючи, що він є власником під'їзних залізничних колій як правонаступник Публічного акціонерного товариства "Волинь-Цемент", яке, у свою чергу, є правонаступником ОСОБА_4 акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу "Волинь" та набуло у власність під'їзні залізничні колії у процесі корпоратизації Державного підприємства "ОСОБА_4 цементно-шиферний комбінат", звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи позовні вимоги суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 1 статті 115 Цивільного кодексу України встановлено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що товариство є власником, зокрема, майна переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Частиною 1 статті 113 Цивільного кодексу України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою вважається організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Загальний порядок створення та реєстрації юридичної особи встановлений статтями 87, 88, 89 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 4 статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. ОСОБА_13 державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина 1 статті 89 Цивільного кодексу України).

Таким чином, господарське товариство, як суб'єкт цивільних правовідносин виникає з дня його державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 144 Цивільного кодексу України встановлено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вкладів його учасників. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції від 18 грудня 2011 року) установчі документи повинні містити, зокрема, відомості про розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу.

Частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення (тобто, з моменту державної реєстрації в силу положень частини 4 статті 87 Цивільного кодексу України) і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, юридична особа як учасник цивільних правовідносин та як суб'єкт права власності виникає з дня її державної реєстрації.

Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю (статут) підлягають державній реєстрації (стаття 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» ).

Враховуючи це, а також те, що юридична особа стає учасником цивільних правовідносин з дня її державної реєстрації, установчі документи юридичної особи набувають чинності з дня державної реєстрації такої юридичної особи.

Відтак, органи юридичної особи вважаються такими, що діють від імені юридичної особи та на підставі установчих документів юридичної особи після (з дня) державної реєстрації юридичної особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Лювада» (код ЄДРПОУ 38305990) зареєстровано 25 липня 2012 року, номер запису 1 596 102 0000 000969.

Відтак, суд приходить до висновку, що саме з 25 липня 2012 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Лювада» набуло статусу юридичної особи, стало учасником цивільних правовідносин та потенційним суб'єктом права власності, набуло цивільної дієздатності, виконавчий орган товариства отримав правову можливість набувати цивільних прав і обов'язків та здійснювати їх від імені товариства.

Разом з тим, ОСОБА_9 приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лювада» було підписано директором товариства 10 липня 2012 року, тобто за 15 днів до державної реєстрації ТОВ «Лювада» .

Спірний акт укладений зі сторони ТОВ «Лювада» директором товариства, проте відповідно до п.5.3 статуту товариства, наявного в матеріалах справи (т.2,а.с. 203-219) призначення і звільнення виконавчого органу товариства (згідно п.5.6 статуту - Директора) належить до виключної компетенції зборів учасників товариства. Тобто, до моменту створення товариства та його реєстрації виконавчого органу товариства існувати не могло, у матеріалах справи відсутні рішення зборів учасників щодо призначення ОСОБА_13 на посаду директора.

Суд не погоджується із твердженнями представників ТзОВ «Лювада» щодо правомочності директора товариства укладати угоди до моменту реєстрації юридичної особи на підставі ст. 8 Закону України «Про господарські товариства» , а також щодо подальшого схвалення товариством акту-прийому передачі майна.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України "Про господарські товариства" товариство може відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази схвалення товариством спірного правочину.

Крім того, суд бере до уваги те, що відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови подальшого схвалення товариством у порядку, визначеному законом та установчими документами.

Проте, як вже зазначено вище, спірний правочин укладено не засновником, а директором товариства.

Окрім того відсутні будь-які докази на підтвердження правомірності розпорядження під"їзними залізничними коліями ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» , оскільки правовстановлюючого документа, за яким би останній набув права власності на дане майне відповідачем 1 не надано з причини його відсутності, юридичну особу товариства припинено.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що правочин щодо передачі під'їзних залізничних колій ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лювада» є таким, що вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

У свою чергу, частиною 6 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІУ (надалі Закон № 1952-ІУ ) (в редакції станом на момент вчинення правочину) встановлено, що будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, якою встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або

якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Отже, правочин щодо відчуження нерухомого майна може вчиняти лише особа, право власності якої на нерухоме майно, яке є предметом правочину, зареєстровано за такою особою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ОСОБА_9 приймання - передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лювада» особою, яка передавала майно, а отже, і мала бути власником такого майна було товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» (код ЄДРПОУ 37646057).

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» (відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) було зареєстроване як юридична особа 15 квітня 2011 року, запис № 1 596 102 0000 000871.

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав, право власності на об'єкт нерухомого майна (номер об'єкта - 135486356226) - під'їзні залізничні колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбнівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, реєструвалося лише за ТОВ «Лювада» 17 серпня 2013 року на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції і така реєстрація проводилася вперше. Тобто, з моменту введення в дію Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , який встановив обов'язкову державну реєстрацію факту виникнення або переходу права власності на нерухоме майно (в тому числі під'їзні залізничні колії), право власності на вказане майно не реєструвалося.

Діюче на той час законодавства (2010-2012 роки) - Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 1, 4, 5), Цивільний кодекс України (статті 181, 182, 331, 334 ) пов'язувало факт виникнення або переходу права власності не нерухоме майно з моментом (днем) державної реєстрації.

Так, відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої державної реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності - це право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Отже, враховуючи приписи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 1, 4, 5), Цивільного кодексу України (статті 181, 182, 316, 317, 334), враховуючи відсутність державної реєстрації права власності у ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» на під'їзні залізничні колії довжиною

2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка,

1, останнє не набуло право власності на вказане майно, а тому не мало право розпоряджатися ним та відчужувати його шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ «Лювада» .

Таким чином, відчуження нерухомого майна - під'їзних залізничних колій довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, - від ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» до ТОВ «Лювада» шляхом внеску до статутного капіталу, є незаконним, оскільки відповідно до частини 6 статті 3 Закону № 1952-IV (в редакції станом на момент вчинення правочину) укладення правочинів можливе лише щодо нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано.

Згідно із ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Водночас, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи наведене до предмету дослідження у даній справі входить питання, в якій мірі та яким чином передання до статутного капіталу відповідача 1 майнового внеску ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» порушує права позивача у справі.

Відтак, включення до змісту правочину (акту прийому-передачі) від 10 липня 2012 року умови щодо передачі під'їзних залізничних колій, довжиною 2,1км, із наступною ідентифікацією: початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В позначених на плані меж земельної ділянки, порушується право власності позивача, так як цим формулюванням включені усі колії, що знаходились на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В, в той час як частина з них належать позивачу. ( Вказане досліджується судом з метою виконання вказівок, зазначених у ОСОБА_14 Вищого господарського суду України у даній справі від 16 серпня 2017 року, стосовно дослідження питання яким чином акт прийому-передачі порушує права позивача).

Суд також зазначає, що у жодному документі, наданому відповідачем 1, не вказано місце розташування колій, що належали АВКТ «ОСОБА_4 завод ЗБК» , технічний паспорт під»їзної колії виготовлено ТОВ «Лювада» лише у 2015р., а тому станом на час вчинення правочину 10.07.2012р., у ТОВ «ОСОБА_4 ЗБК» були відсутні правові підстави стверджувати про місцезнаходження об'єкта (залізничних колій). Твердження відповідача 1, що дані колії знаходяться на земельних ділянках, що належать йому на праві власності, не є доказом права власності на самі об»єкти. Приходячи до такого висновок суд враховує факт суміжності даних ділянок, а також спільну юридичну адресу підприємств (м. Здолбунів, вул.. Шевченка, 1), відсутність ідентифікації місцезнаходження колій у будь-яких документах.

В той же час суд погоджується з запереченням відповідача 1, що технічний паспорт не є належним доказом права власності на залізничні колії, водночас правові висновки щодо належності під"їзних залізних колій позивачу судом постановляються на підставі усіх досліджених доказів у сукупності із врахуванням вимог нормативних актів на час введення їх в експлуатацію та протягом періоду користування.

Суд не приймає заперечення відповідача 1 щодо неможливості існування права на колії, зареєстровані за ТОВ "Лювада" у позивача, оскільки у відповідності до даних реєстру у останнього зареєстровано колії більшою довжиною, ніж визначено відомостями розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв ОСОБА_4 ЦШК, оскільки позивачем надано документи, що свідчать про добудову колій впродовж 2009-2011р.р. вугільного комплексу загальною протяжністю 2860,4 км.

Також суд не погоджується з запереченнями відповідача 1 щодо неправильного способу захисту порушеного права та необхідність застосування ст.388 ЦК України, оскільки ніким не спростовано факт перебування у користуванні та володінні саме позивача залізничних під»їзних колій, як на час вчинення оспорюваного правочину так і на час розгляду справи, що унеможливлює застосування такого способу захисту як віндикація.

Проаналізувавши описане вище, та беручи до уваги те що спірний акт прийому-передачі не порушує прав позивача в частині передачі іншого зазначеного в даному акті майна, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині та визнання відсутнім у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Лювада права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1. довжиною 2,1 км, початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В позначених на плані меж земельної ділянки.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, видане державним реєстратором ОСОБА_4 районного управління юстиції для ТОВ Лювада суд вважає їх такими, що підлягають до задоволення, у зв'язку із наступним.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відновлення становища, яке існувало до порушення. Суть цього способу захисту права полягає у відміні всіх юридичних наслідків, які виникли внаслідок та після порушення відповідного права.

Враховуючи встановлені обставини щодо відсутності у ТОВ "Лювада" права власності на нерухоме майно: під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, суд вважає видачу свідоцтва про права власності на зазначене майно таким, що носить похідний характер та має наслідком порушення права позивача, а відтак підлягає визнанню недійсним.

Крім того до висновку про задоволення вказаних вимог суд дійшов і з огляду на наступне.

Процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, станом на момент внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Лювада» та на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Лювада» була встановлена Законом № 1952-ІУ та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого ОСОБА_14 Кабінету Міністрів України номер від 12 грудня 2011 року.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону № 1952-IV документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, заявлені для реєстрації права мають відповідати законодавству та поданим документам.

У вищенаведеному вже було вказано на обставини, які свідчать про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» зареєстрованого права власності на нерухоме майно - під'їзні залізничні колії, які були предметом правочину щодо внесення до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лювада» . Тому, враховуючи положення частини 6 статті Закону № 1952-IV, товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» не мало права передавати нерухоме майно в будь-який спосіб та будь-яким особам, в тому числі шляхом передачі права власності (відчуження) на нерухоме майно шляхом здійснення внеску до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Лювада» .

Отже, заявлене ТОВ «Лювада» право власності на під'їзні залізничні колії, не відповідало законодавству у зв'язку із відсутністю права власності на це майно в його відчужувача - ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» . Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до пункту 50 Порядку проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з внесенням до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27-29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи.

У разі коли внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи здійснюється іншою юридичною особою, заявник, крім документів, що зазначені в абзаці першому цього пункту, подає органові державної реєстрації прав рішення про внесення нерухомого майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) юридичної особи, прийняте уповноваженим органом управління такої юридичної особи.

Враховуючи, що одним із засновників ТОВ «Лювада» була юридична особа - ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» , заявник (ТОВ «Лювада» ) повинен був подати до реєстраційної служби рішення ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» про внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Лювада» .

Частиною 1 статті 14 Закону № 1952-IV встановлено, що реєстраційна справа включає документи, в яких містяться відомості про нерухоме майно, право власності на нього, інші речові права та їх обтяження.

Відповідно до пункту 55 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого ОСОБА_14 Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року реєстраційна справа відкривається на кожний окремий об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше.

Пунктом 56 Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого ОСОБА_14 Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року встановлено, що реєстраційна справа є формою групування документів, що були видані, оформлені або отримані під час проведення державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, на який відкрито таку реєстраційну справу, яка включає, зокрема, копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів, визначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в інших нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до зазначеного Порядку.

Відтак, реєстраційна справа конкретного об'єкта нерухомого майна має складатися з усіх поданих заявником документів, в тому числі й тих, на підставі яких було прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Однак, в матеріалах реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна - залізничні під'їзні колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, відсутні документи, які визначені законодавством, як обов'язкові.

Так, в реєстраційній справі відсутнє рішення товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» - засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Лювада» про внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Лювада» .

Неподання ТОВ «Лювада» рішення ТОВ «ОСОБА_4 завод залізобетонних конструкцій» про внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Лювада» свідчить про невідповідність поданих документів вимогам законодавства (пункт 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV), про невиконання заявником (ТОВ «Лювада» ) вимог пункту 50 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи вказані обставини (невідповідність заявлених прав вимогам законодавства; невідповідність поданих документів вимогам законодавства;) державний реєстратор Реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції повинен був керуватись частиною 2 статті 24 та пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV та повинен був прийняти рішення про відмову в державній реєстрації права власності ТОВ «Лювада» на під'їзні залізничні колії.

Невиконання державним реєстратором Реєстраційної служби ОСОБА_4 районного управління юстиції імперативних норм закону (частина 2 статті 24 Закону № 1952-IV встановлює, що за наявності підстав для відмови в держаній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в держаній реєстрації прав та їх обтяжень) свідчить про протиправність видачі свідоцтва про права власності на нерухоме майно - під'їзні залізничні колії які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 та протиправність зазначення його, як підстави виникнення права власності в рішенні про державну реєстрацію права власності ТОВ «Лювада» на зазначене майно, що, відповідно є підставою для визнання його недійсним.

Окрім того Свідоцтво про право власності ТОВ Лювада на нерухоме майно №8116108, видане 17 серпня 2013 року є недійсним з огляду на наступне.

Стаття 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції станом на момент видачі Свідоцтва) містила перелік підстав за наявності яких видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно:

1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Залізничні під'їзні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, не могли бути побудовані чи реконструйовані Відповідачем, оскільки передані Позивачу шляхом приватизації майна державного підприємства.

2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.

ОСОБА_13 підстава не може бути підставою для оформлення Свідоцтва за Відповідачем, оскільки останній має статус господарського товариства.

3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Як було відмічено вище, Позивач, з урахування правонаступництва, набув право власності на залізничні під'їзні колії 1994 року, ПАТ Волинь-Цемент не вносив даного майна до статутного фонду будь-якого суб 'єкту господарювання.

4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується).

ПАТ Волинь-Цемент не ліквідовувалось та не реорганізовувалась.

5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм.

Жодних рішень щодо виходу з складу засновників та виділення їм майна уповноваженими органами управління ПАТ Волинь-Цемент не приймалось.

6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна.

Даний пункт не стосується юридичних осіб, зокрема Позивача та Відповідача.

7) у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів.

Позивач не проводив виокремлення нерухомого майна.

8) фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки.

Зміна фондів нерухомого майна в даному випадку не проводилось.

8і ) фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, ОСОБА_14 міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Даний пункт не стосується іншого майна, окрім земельної ділянки.

9) в інших випадках, встановлених законом.

Будь-які інші випадки, що могли призвести до видачі Свідоцтва відсутні.

Таким чином видача Свідоцтва на право власності ТзОВ Лювада на залізничні під'їзні колії які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, порушує вимоги ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Стосовно обраних Позивачем способів захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 15 Цивільного кодексу України кожній особі надано право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 цього ж Кодексу та статтею 20 Господарського кодексу України передбачені способи, якими особа може захистити свої цивільні права та інтереси. Крім того вказаними статтями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одночасно статтею 20 Цивільного кодексу України встановлено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Тобто вказані норми хоча і встановлюють способи, якими особа може захистити свої цивільні права та інтереси, однак не встановлюють імперативної заборони особі захистити їх іншим способом.

Таким чином, з огляду на вищевказані норми закону, особа вправі захистити порушене цивільне право або інтерес тим способом, який вона вважає найбільш ефективним, за умови, що даний спосіб не суперечить законодавству.

Також суд зазначає, що статтею 5 Господарському процесуальному кодексі України ( в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII) встановлено способи судового захисту. Зокрема відповідно до норм вказаної статті здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В даному випадку суд вважає, що обрані Позивачем способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме визнання відсутнім у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Лювада права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 та визнання недійсним Свідоцтва на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, видане державним реєстратором ОСОБА_4 районного управління юстиції для ТОВ Лювада являються найбільш ефективними і не суперечать чинному законодавству.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що право власності Позивача на зазначене ним нерухоме майно буде захищено лише в разі визнання відсутнім такого права у Відповідача та визнання недійсним свідоцтва про право власності Відповідача на нього, оскільки наслідком саме таких дій буде поновлення права власності Позивача на частину під'їзних колій (колія № 52 (з'єднувальна) від стрілки 2 до стрілки 4, колія № 6 (навантажувальна) від стрілки 14 до стрілки 2, колія № 13 (розвантажувальна) від стрілки 2 до воріт ТОВ «Лювада» , колія № 11 (деповська) від стрілки 6 до воріт ТОВ «Лювада» , колія № 12 (розвантажувальна) від стрілки 8 до воріт ТОВ «Лювада» , яке в свою чергу було набуто Позивачем в процесі корпоратизації ОСОБА_4 цементно-шиферного комбінату.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Про необхідність дотримання принципів, встановлених вищезазначеною статтею Конвенції, відмічено, зокрема, в Рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2017 року у справі "Д.С. проти України" (Заява №24107/13). В даному рішенні ЄСПЛ відмітив, що обставинами, що призвели до порушення Конвенції є відсутність ефективного засобу правового захисту скарг заявника.

Таким чином безпідставними є твердження Відповідача про те, що Позивачем неправомірно обрано способи захисту, які не передбачені законом і що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зокрема на під"їзні залізничні колії, не може бути визнано недійсним в судовому порядку .

Однак вимоги Позивача про усунення перешкод в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна - залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1 за його, цільовим призначенням суд вважає заявленими Позивачем передчасно, так як до постановлення рішення у даній справі та у справі №918/1377/16 кожна сторона вважала себе законним власником, зазначеного майна і мала на нього відповідні документи, і ні судом, ні іншими компетентними державними органами вказані документи не визнавалися недійсними та не скасовувалися, а отже жодна із сторін не мала права стверджувати, що інша сторона чинить перешкоди у користуванні зазначеним майном.

Суд зазначає, що тільки після набрання законної сили рішеннями у даній справі та у справі №918/1377/16 Позивач вправі вимагати від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лювада" усунення перешкод, при їх наявності, в користуванні нерухомим майном - залізничними під'їзними коліями, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.

Відтак вимоги Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" про усунення перешкод в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна задоволенню не підлягають.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд вважає, що Позивач довів належними та допустимими доказами факт часткового порушення його цивільних прав та інтересів зі сторони Відповідачів, його вимоги ґрунтуються на законі, є частково правомірними, і, відповідно підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати відсутнім у ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Лювада" (35705, м. Здолбунів, Рівненська обл., вул. Незалежності, буд, 42. і.к. 38305990) права власності на нерухоме майно: залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, довжиною 2,1 км. початок яких знаходиться на земельній ділянці площею 1,9490 га від точки Б до точки В позначених на плані меж земельної ділянки.

3. Визнати недійсним Свідоцтво на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17.08.2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, видане державним реєстратором ОСОБА_4 районного управління юстиції для ТОВ "Лювада» .

4. В решті позову відмовити в задоволенні.

5. Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Лювада» (35705, м. Здолбунів, Рівненська обл., вул. Незалежності буд, 42, і.к.38305990) на користь Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна» 2436, 00 грн. судового збору.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Головуючий суддя Марач В.В.

Судді Войтюк В.Р.

ОСОБА_2