Ухвала

від 18.01.2018 по справі 619/3381/14-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 619/3381/14-ц

провадження № 61-1205 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція ,

відповідачі: ОСОБА_4, відділ Держгеокадастру в Дергачівському районі Харківської області, Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на ухвалу апеляційного суду Харківської області у складі судді Кіпенка І. С. від 5 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2014 року прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція звернувся до суду із позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_4, відділу Держгеокадаструв Дергачівському районі Харківської області, Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, витребування земельної ділянки від добросовісного набувача.

Позовна заява мотивована тим, що 29 серпня 2008 року розпорядженням Дергачівської державної адміністрації Харківської області передано у власністьОСОБА_4 земельну ділянку площею 1 га для ведення особисто селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку. Разом з тим передана у власність відповідачу земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду та знаходиться на території земель, які надані у постійне користування державному підприємству Харківська лісова науково-дослідна станція . Отже, спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_4 усупереч встановленого законом порядку зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення та всупереч належного порядку вилучення земельних ділянок з постійного користування державних підприємств.

У зв'язку з цим прокурор просив суд: визнати розпорядження Дергачівської державної адміністрації Харківської області від 29 серпня 2008 року Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради громадянину ОСОБА_4. та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1 га , виданий на ім'я ОСОБА_4, недійсними; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4на користь держави в особі державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція земельну ділянку площею 1 га, яка знаходитьсяна території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року позов прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція задоволено.

Визнано розпорядження Дергачівської державної адміністрації Харківської області від 29 серпня 2008 року Про передачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Малоданилівської селищної ради громадянину ОСОБА_4. недійсним.

Визнано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1 га, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, виданий на ім'я ОСОБА_4, недійсним.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція земельну ділянку площею 1 га, яка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_4 з порушенням земельного законодавства.

Додатковим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16 травня 2016 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник у наданий йому строк не усунув недоліків апеляційної скарги, а саме не в повному обсязі сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки позов містив вимоги майнового і немайнового характеру.

26 жовтня 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права,просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, постановивши ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, надіслав її копію для виконання лише його довірителю , а йому, як представнику, що подав апеляційну скаргу, зазначена копія ухвали апеляційного суду надіслана не була, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості усунути недоліки поданої ним в інтересах ОСОБА_4 апеляційної скарги. Крім того, копію ухвали апеляційного суду про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги не було надіслано ні йому, ні його довірителю.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 грудня 2017 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам, встановленими статтею 295 ЦПК України (2004 року).

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (2004 року) до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленимистаттею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу .

Апеляційним судом установлено, що подана представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5- апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 295 ЦПК України (2004 року), оскільки судовий збір за її подання заявником сплачено у меншому розмірі, ніж це встановлено законодавством.

Ухвалою апеляційного суду від 6 червня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано п'ятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали усунути виявлені недоліки, а саме доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги за ставками, встановленими для позовів як майнового так і немайнового характеру (витребування майна, визнання недійсним розпорядження і державного акту).

Копію зазначеної ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху надіслано для виконання ОСОБА_4, відповідачу у справі, яка ним отримана 17 червня 2016 року (а. с. 81, т. 2).

На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_4 29 червня 2016 року надіслав до суду заяву, у якій зазначив, що судовий збір за подання апеляційної скарги ним сплачено у повному обсязі, оскільки позов містив вимоги немайнового характеру і про визнання права власності у ньому не йдеться, тобто у справі відсутня позовна вимога майнового характеру (а. с. 82, т. 2).

Отже, сторона у справі, відповідач, від імені якого була подана апеляційна скарга, отримавши ухвалу апеляційного суду, виконав її таким чином, як вважав за необхідне (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Разом з тим такі доводи ОСОБА_4 є неправильними і не відповідають обставинам справи та змісту оскаржуваного ним судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 80 ЦПК України (2004 року) ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Отже, позов про витребування майна є позовом майнового характеру.

У пунктах 10, 12, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати , судам роз'яснено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьоюстатті 6 Закону України Про судовий збір підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами. У разі якщо рішенням суду вирішено різні вимоги наприклад, майнового та немайнового характеру, судовий збір за подання апеляційної чи касаційної скарги сплачується за ставками, передбаченими для відпоавдних вимог.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року Про судовий збір , зі змінами, внесеними Законом України від 22 травня 2015 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору (чинними на час спірних правовідносин) за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином апеляційний суд, надавши правову оцінку заяві ОСОБА_4 від 29 червня 2016 року, надісланої на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, дійшов вірного висновку про те, що заявник недоліків апеляційної скарги на рішення суду не усунув, у зв'язку з чим ухвалою від 5 липня 2016 року правомірно визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її заявнику.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України (2004 року) представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

Доводи представникаОСОБА_4 - ОСОБА_5- про те, що йому не було надіслано копію ухвали апеляційного суду про залишення поданої ним в інтересах ОСОБА_4 апеляційної скарги, у зв'язку із чим він був позбавлений можливості усунути недоліки апеляційної скарги не свідчать про незаконність судового рішення, так як представник діє від імені та в інтересах особи, яку він представляє, і ця особа, а саме відповідач ОСОБА_4, отримав ухвалу суду і надав на неї відповідь, не виконавши її.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк