Ухвала

від 23.01.2018 по справі 552/3570/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/3570/17 Номер провадження 22-ц/786/46/18Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Гальонкіна С.А., Лобова О.А., при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Полтава від 04 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Тетяни Євгеніївни про визнання нотаріальних дій незаконними та визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Полтави з вищезазначеним позовом. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що в період з 15.10.2011 року по даний час вона перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4. Вказувала, що у шлюбі ними було набуте рухоме та нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, яке належить їм за законом на праві спільної сумісної власності. Право власності на дане майно було зареєстровано за її чоловіком в серпні 2012 року. Домоволодіння АДРЕСА_1 та земельні ділянки до нього були набуті ними на підставі договору довічного утримання з ОСОБА_5. В 2006 році було здійснено самочинне будівництво гаражу, який до цього часу не введений в експлуатацію та нього відсутні правовстановлюючі документи. В 2016 році був зареєстрований та оформлений знищений в 2006 році сарай.

Вказувала, що в 2017 році їй стало відомо, що приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Т.Є. були вчинені нотаріальні дії та прийняті рішення з нотаріального оформлення угод дарування та реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: договору дарування житлового будинку у АДРЕСА_1 від 18.10.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6,а також договору дарування земельної ділянки площею 0,10га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 від 18.10.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, договору дарування земельної ділянки площею 0,0856га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер НОМЕР_2 від 25.10.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Позивач посилалась на те, що нотаріусом під час укладення даних угод не було здійснено перевірку документів на відповідність їх чинному законодавству України, а також не було перевірено відповідність заявлених прав до прав зареєстрованих і поданих документів вимогам законодавства України. Крім того, відповідачем не було дотримано порядку встановленого законом при укладенні договорів дарування, не було з'ясовано дійсних намірів дарувальника і усвідомлення ним наслідків порушення її прав, як дружини. В зв'язку з чим, позивач просила суд визнати незаконними нотаріальні дії, щодо нотаріального оформлення та посвідчення договору дарування вищезазначеного нерухомого майна, а також скасувати рішення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Т.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 04 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Тетяни Євгеніївни про визнання нотаріальних дій незаконними та визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію - відмовлено за безпідставністю.

З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохала скасувати рішення Київського районного суду м. Полтава від 04 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що дане рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також, посилається на те, що судом першої інстанції не доведено та неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Відповідач та третя особа по справі, подали до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказували на необґрунтованість доводів апелянта та правильність рішення суду.

Судове засідання проводилося за участі апелянта, та представників апелянта і третьої особи, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено , що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 16 січня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купив житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, який складався в цілому з: житлового будинку, зазначеного в плані під літерою А-1 , житловою площею 33,8 кв.м, загальною площею 73,5 кв.м, сараю Б, вбиральні В, погребу б, гаражу Б*, гаражу Е, огорожі №1, водогону дворового К, сараю Ж, сараю Ж*, погребу ж2, навісу З (а.с.66).

Також, 16 січня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки ВСО №226280, згідно якого ОСОБА_4 придбав у особисту приватну власність у продавця ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1856 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі даного договору купівлі продажу ОСОБА_4 01.03.2006 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3.

Також судом встановлено, що до 19 травня 2009 року ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7. Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було розірвано 19 травня 2009 року, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №147 від 19.05.2009 року.

15 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб (а.с.8). Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22.08.2017 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано.

18 жовтня 2016 року ОСОБА_4 подарував своєму сину ОСОБА_6 належні йому на праві особистої приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, а також земельну ділянку площею 0,10 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на якій він розташований, які знаходяться за адресою: Полтавська область, АДРЕСА_1. Крім того, 25 жовтня 2016 року ОСОБА_4 подарував своєму сину ОСОБА_6 належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку площею 0,0856 га, надану для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Подарований житловий будинок, відповідно до технічного паспорту від 20.07.2012 року, складався в цілому з: житлового будинку, зазначеного в плані під літерою А-1 , житловою площею 34,2 кв.м, загальною площею 76,3 кв.м; сараю - Б, Ж, Ж*, Л; вбиральні - В; погребу - б, Ж2; гаражу - Б*,М; огорожі - №1,№2,№3; навісу - З (а.с.66). Зміна складу нерухомого майна відбулася у зв'язку з узаконенням відповідачем самовільно збудованих у 2006 році: сараю літ. Л та гаражу літ. М , а також добудови до житлового будинку тамбур а1 (І) площею 2,4 кв.м. Вказане узаконення відбулося згідно рішення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради від 28.08.2012 року №428 Про проведення робіт в домоволодіннях та окремих квартирах багатоповерхових будинків .

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що договори дарування посвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Т.Є. з дотриманням вимог Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 року та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 з послідуючими змінами. Крім того, суд зазначив, що нотаріусом правомірно здійснено державну реєстрацію власності обдарованого ОСОБА_6 на подароване йому нерухоме майно відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном ст. 317 ЦК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ст. 81 ЦПК України.

Так, відповідно до зібраних по справі доказів вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки за вищевказаною адресою є особистою власністю ОСОБА_4. Крім того, дане майно було набуте ним до укладення шлюбу з позивачем ОСОБА_2, в період коли остання перебувала у шлюбі з іншим чоловіком.

У відповідності до вимог ст. 57 СК України майно, набуте кожним із подружжям до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Відповідно до пункту 4.4. глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з документа, що посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистим. Приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах передбаченим шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо.

Тобто, з викладеного вбачається, що ОСОБА_4 подарував своєму сину ОСОБА_6 майно, яке було його особистою власністю, а тому відповідно до вимог закону нотаріус не зобов'язаний був отримувати письмову нотаріально посвідчену згоду його дружини ОСОБА_2 щодо відчуження цього майна.

Позивачем не надано до суду доказів того, що спірне нерухоме майно в цілому чи його частина, є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4, і що даний факт був відомий нотаріусу на момент посвідчення договорів дарування.

Доводи апелянта, щодо того що нотаріусом до складу відчужуваного нерухомого майна внесено знищений сарай Е, і це свідчить про незаконність вчинених нотаріальних дій, є необґрунтованою, оскільки виходячи з матеріалів справи дана обставина є опискою, не впливає на законність вчиненої нотаріальної дії та може бути усунена в порядку передбаченому законом.

Не є підставою для визнання незаконними дій відповідача неправильне зазначення ОСОБА_4 податкового номеру у заявах останнього на ім'я нотаріуса, оскільки дана обставина була усунена при звірці зазначених даних з підтверджуючими первинними документами.

Доводи апелянта щодо того, що при посвідченні договору дарування житлового будинку нотаріусом було використано технічний паспорт, який не відповідав вимогам закону та відповідно не витребувано належний документ, також є не обґрунтованими, оскільки станом на жовтень 2016 року даний документ був дійсний, не містив суперечностей щодо складу відчужуваного нерухомого майна, а тому потреб у витребуванні додаткових даних чи перевірки існуючих у нотаріуса не було.

Доводи апелянта, що на даний час зазначений об'єкт нерухомості має у своєму складі об'єкт самочинного будівництва, не впливає на законність вчинених нотаріальних дій.

Доводи апелянта, що оскільки узаконення самовільно збудованих об'єктів відбулося в 2012 році в період перебування відповідача з нею у шлюбі, це вказує на належність даного майна до їх спільного та необхідність у отриманні нотаріусом згоди у неї на його відчуження, є також не обґрунтованими, оскільки відповідно до технічних паспортів на спірний житловий будинок, їх будівництво було проведено в 2006 році, коли сторони у шлюбі не перебували, а позивачка перебувала у шлюбі з іншим чоловіком.

Інші доводи апелянта суттєвими не являються, оскільки сформовані в результаті неправильного розуміння змісту документів нотаріальної справи, а тому не вливають на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Таким чином, підстав для визнання незаконними нотаріальних дій приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Т.Є. щодо нотаріального оформлення та посвідчення укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договорів дарування від 18 жовтня 2016 року і від 25 жовтня 2016 року спірного нерухомого майна відсутні, оскільки за своєю формою і змістом вони повністю відповідають вимогам закону, волі і волевиявленню сторін та на момент їх вчинення не порушували права і інтереси позивача ОСОБА_2

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання незаконними та скасування рішень нотаріуса про державну реєстрацію прав обдарованого ОСОБА_6 на подароване йому нерухоме майно.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтава від 04 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ С.А. Гальонкін /підпис/ О.А. Лобов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: