Постанова

від 26.06.2019 по справі 552/3570/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 552/3570/17-ц

провадження № 61-14293св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Тетяна Євгеніївна ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 04 жовтня 2017 року у складі судді Турченко Т. В. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2018 рокуу складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати незаконними нотаріальні дії, вчинені приватним нотаріусом, щодо нотаріального оформлення та посвідчення договорів дарування нерухомого майна, а також скасувати прийняті ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо указаного майна.

Позов мотивований тим, що із жовтня 2011 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , у якому ними набуте нерухоме майно, а саме домоволодіння та земельні ділянки, яке є спільною сумісною власністю.

Право власності на це майно набуте ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання.

У 2017 році їй стало відомо, що приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Т. Є. були вчинені нотаріальні дії та прийняті рішення з нотаріального оформлення угод дарування, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0, 10 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) і 0, 0856 га (кадастровий номер НОМЕР_1).

Нотаріусом під час укладення даних угод не було здійснено перевірку документів на відповідність їх чинному законодавству України. Не дотримано порядку встановленого законом при укладенні договорів дарування, не з`ясовано дійсних намірів дарувальника і усвідомлення ним наслідків порушення її прав, як дружини.

Короткий зміст рішення та постанови суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 04 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що підстави для визнання незаконними нотаріальних дій приватного нотаріуса щодо нотаріального оформлення та посвідчення договорів дарування відсутні, оскільки за своєю формою і змістом відповідають вимогам закону, волі і волевиявленню сторін та на момент їх вчинення не порушували права та інтереси позивача, а також приватним нотаріусом здійснено державну реєстрацію права власності у відповідності до вимог закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування ними норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди не надали належної оцінки тому, що нотаріусом до складу відчужуваного нерухомого майна внесено знищений сарай, ОСОБА_2 неправильно зазначено податковий номер у заявах на ім`я нотаріуса, а тому нотаріусу слід було відмовити у вчиненні нотаріальної дії. Узаконення самовільно збудованих об`єктів відбулося у 2012 році у період перебування відповідача з нею у шлюбі, а тому це вказує на належність майна до їхньої спільної власності із ОСОБА_2 та необхідність у отриманні нотаріусом згоди у неї на відчуження цього майна.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Т. Є., а також ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали відзиви, у яких просять залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржувані судові рішення, як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 04 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року, витребувано справу № 552/3570/17-ц із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 16 січня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

16 січня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки ВСО № 226280, площею 1 856 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

01 березня 2006 року ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 .

До 19 травня 2009 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5

Із 15 жовтня 2011 року по 22 серпня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

18 жовтня 2016 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 належний йому на праві особистої приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, а також земельну ділянку площею 0, 10 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на якій він розташований, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

25 жовтня 2016 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку площею 0, 0856 га, надану для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Відповідно до статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до пункту 4.4. глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з документа, що посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистим. Приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах передбаченим шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 зазначеного Закону).

Тобто, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

У спірних правовідносинах нотаріус, маючи повноваження на вчинення реєстраційних дій, реалізовував волю власника майна.

Судами встановлено, що право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, а також на земельну ділянку ОСОБА_2 набув у 2006 році, а шлюб із ОСОБА_1 уклав у 2011 році. До 2009 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 .

Отже ОСОБА_2 набув право власності на указане майно до укладення шлюбу із ОСОБА_1 , а відтак воно є його особистою приватною власністю.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що підстави для визнання незаконними нотаріальних дій нотаріуса відсутні, так само як і для визнання незаконними та скасування рішень нотаріуса про державну реєстрацію прав обдарованого на подароване йому нерухоме майно, оскільки ОСОБА_2 , подарувавши вищевказане майно, не порушив права ОСОБА_1 як дружини, так як розпоряджався майном, належним йому на праві особистої приватної власності.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

Обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Київського районного суду міста Полтави від 04 жовтня 2017 року та постанови апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року , оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 04 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук