Рішення

від 10.01.2018 по справі 145/1330/17

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

"10" січня 2018 р. 145/1330/17

2/145/67/2018

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Мазурчака А. Г.

за участі секретаря Мигдальської Н.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Московко О.О.,

представника органу опіки і піклування Сікори О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Агро Інвест Україна" про визнання договору оренди недійсним, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, орган опіки і піклування Тиврівська РДА,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в якому вказує, що їй на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 площею 5,0893 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, що стверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 15 березня 2012 року.

Вказаною земельною ділянкою користується ТОВ Агро Інвест Україна в особі філії Стояни . Вона звернулася до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки, оскільки має намір обробляти її самостійно. Однак відповідач відмовився повернути їй вказану земельну ділянку, мотивуючи тим, що між ними в письмовій формі укладено договір оренди цієї земельної ділянки №166 від 05 жовтня 2011 року терміном на 15 років.

Однак договір вона не укладала, підпис на договорі та в акті прийому-передачі не її. Про даний договір їй нічого не відомо, на момент підписання договору вона не досягла повноліття, а отже не могла самостійно його укласти.

Просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 5,0893 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області №166 від 05 жовтня 2011 року, укладений між нею та ТОВ Агро Інвест Україна .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Україна на її користь судові витрати.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 позов підтримали із наведених в ньому підстав.

Крім того, позивачка пояснила, що земельний пай вона успадкувала після смерті свого батька, який помер в ІНФОРМАЦІЯ_1. Про передачу в оренду ТОВ Агро Інвест Україна земельного паю вона дізналась за рік до пред'явленя даного позову від своєї матері і вирішила обробляти його самостійно, тому наполягає на задоволенні позову і поверненні їй орендованої земельної ділянки.

Представник позивачки ОСОБА_1 зазначив, що на момент укладення договору оренди позивачці було 14 років, в договорі оренди зазначено, що вона була стороною договору однак підпис вчинено не нею, до нього не долучено згоду органу опіки і піклування, як це передбачено ч. 2 ст. 32 ЦК України, а також відсутня нотаріальна згода батьків. Спірний договір ніби підписала мати позивачки, однак в договорі відсутня будь- яка інформація про те, що його укладала і підписала мати відповідачки в інтересах неповнолітньої дитини. Договір укладено строком на 15 років і, досягнувши повноліття, позивачка позбавлена свого законного права володіти, користуватись і розпоряджатись належною їй земельною ділянкою. Надання доручення на отримання оплати за користування земельною ділянкою не свідчить про згоду позивачки на укладення договору оренди. Із моменту досягнення повноліття позивачкою до дня звернення з даним позовом не минуло трьох років, а тому строк позовної давності не пропущено.

Представники відповідача ОСОБА_7 та Московко О.О. позов не визнали, про що надали письмові заперечення.

Крім того, ОСОБА_7 зазначила, що 04.10.2011 року позивачка надавала доручення своїй матері - ОСОБА_6 на отримання орендної плати, а 05.10.2011 року був укладений спірний договір, який підписала її мати. Підписуючи договір оренди, мати додала до нього копію свідоцтва про народження позивачки та доручення від 04.10.2011 року, а 26.11.2012 року договір був належним чином зареєстрований. Підставою для виплати орендної плати є договір оренди, а, оскільки позивачка постійно отримує орендну плату через представників, це свідчить про її згоду на укладення даного договору. Вважає, що договір оренди укладено із дотриманням вимог чинного законодавства, всі договори оренди землі також укладено на 15 років, тому один договір не міг укладатись на менший строк, так як це унеможливить планування обробітку землі, дотримання сівозміни та підтримання родючості ґрунтів. Також від моменту підписання договору пройшло більше 6 років, а тому позивачкою пропущено строк позовної давності і просить відмовити в задоволенні позову з даної підстави.

Представник органу опіки і піклування Сікора О.І. зазначила, що в матеріалах органу опіки і піклування (Тиврівської РДА) відсутні документи, які б свідчили про надання згоди на укладення договору оренди земельної ділянки, що належить позивачці. Також зазначила, що орган опіки і піклування вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки на день укладення договору щодо нерухомості, позивачці було лише 14 років і тому, навіть за умови, що мати, підписуючи спірний договір, вважала, що діяла в інтересах дитини, вона все одно не в праві була підписати договір на строк більше, ніж до досягнення донькою 18 років, оскільки з настанням даного віку автоматично припиняються права батьків, як опікунів своїх дітей, а ті в свою чергу набувають повної цивільної дієздатності. Тобто, набувши повної дієздатності позивачка, через укладений матір'ю договір, на довгі роки позбавлена законного права користуватись належною їй земельно ділянкою.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленою про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, заяв про відкладення справи від неї не надходило. Її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно договору від 05.10.2011року, укладеного між ТОВ "Агро Інвест Україна" та від імені ОСОБА_4, остання передала в оренду земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,0893 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області на строк 15 років. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Тиврівському районі за № 052450004003656 (а.с.4 ).

Право власності на дану земельну ділянку належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на землю серії № НОМЕР_3 від 06.03.2012 року, зареєстрованого Відділі Держкомзему у Тиврівському районі за № 052450001002316 (а.с.3).

ОСОБА_4, 14.11.1996 року, (а.с. 7), а на момент вчинення вказаного правочину їй було 14 років, тобто була неповнолітньою ( ч.1 ст. 32 ЦК України). В договорі оренди земельної ділянки від 05.10.2011року за ОСОБА_4 розписалась її мати ОСОБА_6 Батько позивачки помер в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до чинної на час укладення договору ч. 2 ст. 32 ЦК України, на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Проте, згоди органу опіки та піклування на укладення договору від 05.10.2011року не було.

Слід також зазначити, що вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 17 Закону України Про охорону дитинства заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення прав особи, в інтересах якої пред'явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо його власного майна.

Передбачене статтею 17 Закону України Про охорону дитинства положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке мають діти, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання такого договору недійсним за позовом їх батьків є порушення майнових прав дітей унаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на його укладення.

Суд вважає, що договір від 05.10.2011року не лише укладено з порушенням встановленого законом порядку, але і суперечить правам та інтересам позивача : звужує обсяг її існуючих майнових прав, порушує охоронювані законом інтереси, обмежує її права та інтереси щодо майна, яке є її власністю.

Так, відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1, 3 ст. 318 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Договір оренди земельної ділянки від 05.10.2011року укладено строком на 15років, тобто до 05.10.2026року. Позивачка 14.11.2014 року досягла повноліття, тобто набула повної цивільної дієздатності ( ч.1 ст. 34 ЦК України, ч.2 ст. 6 СК України ). З вказаного часу вона вправі самостійно володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю.

Проте, укладеним договором від 05.10.2011року, всупереч ч.1 ст. 317, ч.1, 3 ст. 318 , ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, позивачка протиправно позбавлена права вільно володіти, користуватись та розпоряджання своїм майном впродовж до 05.10.2026року.

Мати позивачки, яка була її законним представником до досягнення нею повноліття, не наділена правом вирішувати долю майна позивачки після досягнення нею повноліття.

Отримання орендної плати, за умови, що договір оренди землі не підписувався орендодавцем, говорить лише про досягнення згоди між сторонами про тимчасове користування земельної ділянки. До такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 22.04.2015 року (справа №6-48цс15).

А довіреність позивачки від 27.10.2014року, якою вона уповноважила ОСОБА_9 на укладення договору оренди земельної ділянки від її імені, не свідчить про досягнення згоди щодо умов договору від 05.10.2011року.

За таких обставин, суд вважає що договір слід визнати недійсним на підставі частини третьої, шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Суд також вважає, що позивачкою не пропущено строки позовної давності.

Так, згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України загальна позовна давність, тобто строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки.

Так, відповідно до довіреностей 04.10.2011 року, 28.07.2014 року позивачка уповноважувала ОСОБА_6 на отримання орендної плати за земельний пай. Проте, на час видання вказаних довіреностей позивачка була в неповнолітньому віці. Повної цивільної дієздатності вона досягла, а відтак набула і права самостійно звернутись до суду із даним позовом з досягненням 18-ти річного віку.

Відповідно до ч. 4 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи починається від дня досягнення нею повноліття.

Так як позивачка досягла повноліття 14.11.2014року, а позов до суду нею подано 31.08.2017року (а.с.1), отже в межах трьох річного строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, строки позовної давності на подання даного позову вона не пропустила.

Керуючись ст.ст. .2,3 5,7, 9,10-13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст.6 Сімейного Кодексу України, ст.ст.16, 32, 202, 203, 215, 256,257, ч.4 ст.261, 316, 317, 318, 321, 325, ст. 17 Закону України Про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року N 2402-III,

вирішив:

Позов задовільнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,0893 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 166 від 05 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ "Агро Інвест Україна".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Вінницької області.

Суддя Мазурчак А. Г.