Постанова

від 24.01.2018 по справі 810/3626/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3626/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

24 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Літвіної Н.М.,

Троян Н.М.,

за участю секретаря Капші А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства "Агро-Ленд-1" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Агро-Ленд-1" до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2017 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Агро-Ленд-1" з позовом до Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Київської області про визнання протиправною та скасування постанови №3-0610/6-10/10-57/0610/06/02 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06 жовтня 2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року позовну заяву приватного підприємства "Агро-Ленд-1" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Не погоджуючись з ухвалою про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а адміністративну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом в оскаржуваній ухвалі не вказується закон, на підставі якого даний адміністративний позов вважається майновим, чим, на думку апелянта, не дотримано вимоги статті 159 КАС України про законність і обґрунтованість судового рішення. Також апелянт зазначає, що встановлений частиною першою статті 5 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" 15-тиденний строк для оскарження постанови, ним не пропущено.

До початку розгляду справи до Київського апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке зареєстроване 23.01.2018 за вх. № 2841.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року зміні в мотивувальній частині, в іншій - без змін, враховуюче таке.

Залишаючи адміністративний позов без руху, суд першої інстанції виходив з того, що даний адміністративний позов є майновим, у зв'язку з чим надано строк для надання можливості позивачу доплатити судовий збір. Крім того, суд вказав про необхідність подання до суду письмового обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з доказами на його підтвердження та, за необхідності, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного:

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання адміністративного позову та прийняття оскаржуваної ухвали) до позовної заяви додається, зокрема, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Розмір ставок судового збору визначається статею 4 Закону України "Про судовий збір", частиною першою якої встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту першого пункту третього частини другої статті 4 вказаного Закону, розмір ставки судового збору за подання позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, за подання позовної заяви, ставка судового збору залежить від того, якою є юридична природа правовідносин сторін, з ознаками майнового чи немайнового характеру.

Суд першої інстанції правильно визначив предмет спору сторін та дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги містять ознаки майнового характеру.

У відповідності до пункту першого частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання адміністративного позову та прийняття оскаржуваної ухвали) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Таким чином, звернення до суду з вимогою про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Як вбачається з позовної заяви, вона містить одну вимогу майнового характеру - визнати протиправною та скасувати постанову від 06.10.2017 № 3-0610/6-10/10-57/0610/06/02 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 1515600 грн.

З огляду на те, що спір сторін зводиться до оскарження позивачем постанови відповідача, як суб'єкта владних повноважень, про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, такі позовні вимоги носять майновий характер у розумінні чинного законодавства.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів прийшла до висновку, що звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими, а отже позивачем не в повній мірі сплачено судовий збір, а тому не виконано вимоги частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання адміністративного позову та прийняття оскаржуваної ухвали), у зв'язку з чим оскаржувана ухвала Київського окружного адміністративного суду у цій частині є обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Водночас, перевіряючи доводи позивача про дотримання ним 15-тиденного строку для оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, встановленого частиною першою статті 5 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , колегія суддів вважає, що такий позивачем не пропущено враховуючи таке.

Судом із матеріалів справи встановлено, що оскаржувану постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-0610/6-10/10-57/0610/06/02 відповідачем винесено 06.10.2017, а з адміністративним позов позивач звернувся 23.10.2017 згідно відтиску поштового штемпеля на конверті (а.с.29), тобто протягом 15 днів з дня винесення з урахуванням вихідних днів.

На підтвердження подачі адміністративного позову саме 23.10.2017 позивачем до апеляційної скарги додано квитанції від 23.10.2017 про відправку поштового відправлення (а.с.37).

Проте, судом першої інстанції помилково встановлено, що дану позовну заяву подано до суду 25.10.2017, а не 23.10.2017, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем 15-тиденного строку для оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є необґрунтованим та не знайшов свого підтвердження у суді апеляційної інстанції.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції як на підставу для залишення позовної заяви без руху на необхідність витребувати від позивача письмове обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та, за необхідності, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом, оскільки строк звернення з позовною заявою позивачем не пропущено.

Згідно із пунктом другим частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції після 15.12.2017), за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції після 15.12.2017), підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи

Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено питання щодо необхідності залишення позовної заяви без руху через несплату позивачем судового збору в повному обсязі, проте в мотивувальній частині суд помилково послався на необхідність витребувати від позивача письмове обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та, за необхідності, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом, колегія суддів вважає необхідним змінити мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції шляхом виключення із неї посилання на порушення позивачем строку звернення до суду. В іншій частині ухвала про залишення позовної заяви без руху є правильною та підлягає залишенню без змін.

Керуючись частиною четвертою статті 229, статтями 243, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Агро-Ленд-1" - задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Повний текст постанови складено 24 січня 2018 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Н.М. Літвіна

Н.М. Троян