Постанова

від 23.01.2018 по справі 2а-1870/5800/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/1608/18 2а-1870/5800/12 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю:

представника позивача - не з'явився

представників відповідача - Пишного Р.Ю. за довіреністю від 19.12.2017р., Павловича Д.М. за довіреністю від 22.01.2018 р.

прокурора - Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року (судді: Перцова Т.С., Жигилій С.П., Русанова В.Б.) у справі № 2а-1870/5800/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго - сервісне підприємство Атлант-С до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, за участю Прокуратури Сумської області про скасування податкових повідомлень - рішень,

у с т а н о в и в :

18.02.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго-Сервісне підприємство Атлант - С (далі - товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 09.02.2010р. №0000162314/0/7585, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 620786 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 310393 грн., та №0000152314/0/7586, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 720675грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 369167 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2012р. справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, з мотивів того, що судами не були належним чином встановлені фактичні обставини справи, а саме, що сума занижених податкових зобов'язань за результатами перевірки у цій справі відмінна від суми занижених податкових зобов'язань встановлених вироком районного суду у кримінальній справі (т. 6 арк. справи 63-66).

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 25 вересня 2012 р. у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив повністю з огляду на те, що всі господарські договори та документи первинного бухгалтерського обліку від імені контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-Сервіс Груп підписані ОСОБА_4, як керівником підприємства контрагента позивача, стосовно якого постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.06.2010 р. у кримінальній справі звільнено від кримінальної відповідальності за статтею 28 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України в зв'язку з застосуванням до нього статті 1 пункту в Закону України Про амністію від 12.12.2008 року.

Суд першої інстанції виходив також із обставин встановлених вироком Зарічного районного суду міста Суми від 21.12.2010 року по кримінальній справі №1-442/10 стосовно керівника Товариства (позивача у справі) в частині використання первинних документів контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-Сервіс Груп про виконання робіт, які фактично не виконувались або виконувались власними силами Товариства, або працівниками інших підприємств.

Висновок суду першої інстанції полягає у порушенні позивачем норм матеріального права, а саме, положень статті 5, 8 Закону України Про оприбуткування прибутку підприємств та статті 7 Закону України Про податок на додану вартість щодо прийняття до бухгалтерського та податкового обліку документів контрагента, фіктивність якого встановлена постановою та вироком у кримінальних справах.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.11.2013р. постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. скасував та прийняв нову постанову, якою позов Товариства задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення податкового органу.

Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції виходив із засвідчення господарських операцій первинними документами, які долучені до матеріалів справи.

В порядку нового розгляду справи, виконуючи вказівку суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції з посиланням на частину 1 статті 72 КАС України, яка діяла в редакції, чинній на момент прийняття постанови, виклав обставини, які встановлені вироком Зарічного районного суду міста Суми від 21.12.2010 р. та постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.06.2010 р., зазначивши при цьому, що вироком встановлено фактичне невиконання лише окремих робіт, відображених в актах прийому-передачі по окремим будівельним проектам, на певні суми, а не всіх господарських операцій за угодами між Товариством (позивачем у справі) та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Атлант-Сервіс Груп .

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року.

Доводами касаційної скарги відповідач визначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке полягає у неналежній оцінці судом апеляційної інстанції доказів в порушення статті 86 КАС України, що призвело до прийняття незаконного та обґрунтованого рішення всупереч статті 159 цього Кодексу.

Норми матеріального права, які порушені судом, відповідач визначає норми, покладені податковим органом в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, посилаючись на те, що всі послуги (роботи) отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-Сервіс Груп , як фіктивного підприємства, не можуть бути підставою для формування витрат та збільшення податкового кредиту.

Позивачем надані заперечення на касаційну скаргу, якими він просить в задоволенні касаційної скарги відмовити. Товариство зазначає, що 24 грудня 2013 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення податкового органу від 17 грудня 2013 року № 0001502314 та від 17 грудня 2013 року № 0001512314, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 297508,5 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 238005,3 грн., тим самим відповідач відізвав податкові повідомлення-рішення від 09 лютого 2010 року, які є предметом оскарження в даній справі відповідно до пп.60.1.3, 60.1.5 п.60.1 ст.60 ПК України.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у січні 2010 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., результати якої викладені в акті перевірки від 02.02.2010р. № 652/2314/31849941/8, на підставі якого 09.02.2010р. прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

В основу визначення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток покладені норми пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5. п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та порушення норм п.5.1, п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.3.1 п.8.3., пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997 року № 283/97.

Суди встановили, що склад податкових правопорушень відповідно до акту перевірки полягає у тому, що Товариство, як платник податків, відобразило результати господарської діяльності по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Атлант-Сервіс Груп по виконанню будівельно-монтажних робіт.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Крім того, аналіз положень Закону № 168/97-ВР, Закону № 334/94-ВР та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено вище, всі господарські договори та документи первинного бухгалтерського обліку від імені контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-Сервіс Груп підписані особою, як керівником підприємства контрагента позивача, яку постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.06.2010 р. у кримінальній справі звільнено від кримінальної відповідальності за статтями 28 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2, 358 ч.3 КК України у зв'язку із застосуванням до нього положень статті 1 пункту в Закону України Про амністію від 12.12.2008 р.

Суд зазначає, що амністія є звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. ОСОБА_4, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-Сервіс Груп , визнаний винним у вчиненні злочину, проте його звільнено від кримінальної відповідальності, даний факт унеможливлює прийняття до податкового обліку підписані ним первинні документи та податкові накладні.

Така неможливість обумовлена тим, що фіктивність створення Товариства з моменту його державної реєстрації доводить відсутність законодавчо передбаченої мети створення суб'єкта господарювання, внаслідок чого, господарські операції позивача з його контрагентом не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вироком Зарічного районного суду міста Суми від 21.12.2010 р. по кримінальній справі №1-442/10 встановлено фактичне невиконання лише окремих робіт, відображених в актах прийому-передачі по окремим будівельним проектам, на певні суми, а не всіх господарських операцій за угодами між Товариством (позивачем у справі) та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Атлант-Сервіс Груп , з огляду на те, що весь обсяг витрат та податкового кредиту сформований позивачем виключно за взаємовідносинами з цим контрагентом.

Системний та буквальний аналіз норм свідчить про те, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов'язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Заперечення позивача на касаційну скаргу стосовно нових податкових повідомлень-рішень, які прийняті за цими самими операціями в 2013 році, колегія суддів не приймає, зважаючи на те, що нові податкові повідомлення-рішення не мають відношення до предмету спору. Крім того, в момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень (09.02.2010р.) в податковому законодавстві діяв пріоритет податкового спору над кримінальним відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III. З набранням чинності Податкового кодексу України, закріплений пріоритет кримінального спору над податковим. Це означає, що до закінчення кримінальної справи, в межах якої здійснено перевірку, як слідчу дію, прийняття податкового повідомлення-рішення є неможливим. У той час, коли за раніше діючими нормами розгляд кримінальної справи був неможливим до закінчення податкового спору.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі № 2а-1870/5800/12 скасувати.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі № 2а-1870/5800/12 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Васильєва

С.С.Пасічник