Постанова

від 23.01.2018 по справі 826/7047/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/436/18 826/7047/13-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Павловича Д.М. за довіреністю від 14.12.2017р. №108/26-50-10-20

Перепелюка О.В. за довіреністю від 15.12.2017р. №121/26-50-10-20

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2013 р. (суддя Пащенко К.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 р. (судді: Міщук М.С., Білова Л.В., Гром Л.М.) у справі № 826/7047/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алмаз-демонтаж до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

у с т а н о в и в :

14 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Алмаз-демонтаж (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 0007802270, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 43426 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 311 грн., та № 0007812270, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 37098 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 9275 грн., з підстав протиправності їх прийняття.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 27.06.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 р., позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Суперолл та Товариством з обмеженою відповідальністю СКП Київ-Запчастина за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., результати якої викладені в акті перевірки від 04.12.2012 р. № 542/1-22-70-35981116, у якому зафіксовані порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 43426 грн. та податок на додану вартість на суму 37098 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що правочини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Суперолл та Товариством з обмеженою відповідальністю СКП Київ-Запчастина укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, в межах якої позивач отримав товар (сегменти для дисків, сегменти для коронок, двигун у зборі, підшипник тощо) та отримав послуги (діагностування обладнання, алмазне різання тощо), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними.

Судами встановлено також, що за результатами відповідних господарських операцій повністю оплачена вартість товарів та послуг, суми оплати включені до витрат, а сплачений за результатами придбання товарів та послуг податок на додану вартість віднесений до податкового кредиту у липні-жовтні 2011 року. На момент складання всіх первинних документів, включаючи податкові накладні, Товариство з обмеженою відповідальністю Суперолл та Товариство з обмеженою відповідальністю СКП Київ-Запчастина включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що за висновком судів доводить їх загальну та спеціальну дієздатність.

Суди попередніх інстанцій обґрунтували висновок щодо неприйнятності підстав спростування здійснення господарських операцій фактом порушення кримінальної справи № 70-556.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ці рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України та порушенням норм процесуального права щодо належності та допустимості доказів.

Також відповідач посилається на знаходження у провадженні слідчого управління Державної податкової служби у місці Києві кримінальної справи № 70-556, яка порушена за фактом створення невстановленими слідством особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, зокрема, на підставі первинних документів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 КАС України, частиною четвертою якої передбачалось, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 КАС України (в редакції Закону від 3.10.2017 року).

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону № 996-XIV, а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оцінюючі долучені до матеріалів справи первинні документи судами першої та апеляційної інстанцій порушено процесуальні принципи допустимості та належності доказів в розумінні частини другої статті 74 КАС України, що доводить порушення судами норм процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконних рішень.

Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями, оскільки договір між позивачем і контрагентами взагалі відсутній, в долучених до матеріалів справи первинних документах, а саме: податкових накладних, актах здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткових накладних не зазначено посаду осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, місце їх складання, що доводить невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суди першої та апеляційної інстанцій визнали встановленими.

Прийняття до обліку неналежних первинних документів обумовило безпідставне формування Товариством (позивачем у справі) витрат та податкового кредиту з порушенням норм податкового законодавства, а саме, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Крім того, в матеріалах справи є наявними письмові пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю Суперолл ОСОБА_3, який пояснив, що до фінансової господарської діяльності цього Товариства не має ніякого відношення та повідомив, що в 2009 році він, перебуваючи у м. Києві, втратив паспорт громадянина України. Аналогічна ситуація наведена актом перевірки стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю СКП Київ-Запчастина , засновником та директором якого є ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сам факт порушення кримінальної справи № 70-556 не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, з цими контрагентами, зазначені прізвища саме цих осіб.

Судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Право на віднесення сум до складу витрат при обчисленні об'єкту оподаткування податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Факт відсутності, або невідповідності первинного документу, який посвідчує господарську операцію, встановленим вимогам, унеможливлює формування на його підставі витрат або податкового кредиту.

В межах розгляду даної справи має місце неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставами для скасування судових рішень повністю та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, що передбачено частинами першою та другою статті 351 КАС України.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 р. скасувати.

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Алмаз-демонтаж до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2012 року № 0007802270, № 0007812270.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді С.С.Пасічник

В.П. Юрченко