Рішення

від 18.01.2018 по справі 906/932/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2018 р. Справа № 906/932/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі: Радченко О.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, виконавчого директора, наказ №2-К від 08.05.2015р,

від відповідача: ОСОБА_2, представника за довіреністю №3 від 20.09.2017р,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Полісся" (с.Осники, Черняхівський район, Житомирська область)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" (м.Житомир)

про стягнення 482706,06 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос Полісся" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" про стягнення 482706,06грн, з яких: 388352,38грн основного боргу, 14895,71грн пені, 77670,48грн штрафу та 1787,49грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.11.2017р позовну заяву ТОВ "Колос Полісся" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2017р та зобов'язано сторони надати документи необхідні для розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2017р, зважаючи на неявку представника відповідача та надіслане ним клопотання №142Ф від 04.12.2017р та з метою повного всебічного і об'єктивного розгляду справи було відкладено розгляд справи на 19.12.2017р.

Господарський суд ухвалою від 19.12.2017р відклав розгляд справи на 18.01.2018р, зважаючи на неявку представника відповідача, заявлене ним клопотання про відкладення розгляду справи №156Ф від 18.12.2017р та необхідністю застосування при розгляді даної справи нової редакції Господарського процесуального кодексу України, яка набрала чинності 15.12.2017.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 482706,06грн, з яких: 388352,38грн основного боргу, 14895,71грн пені, 77670,48грн штрафу, 1787,49грн 3% річних та судовий збір.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.01.2018р наявність заборгованості визнала. Зазначила, що станом на час розгляду справи заборгованість становить 388352,38грн, а тому відповідач визнає нараховані 14895,71грн пені та 1787,49грн 3% річних. Заявила усне клопотання про зменшення суми штрафу з 77670,48грн до 10000,00грн, посилаючись, зокрема на скрутне матеріальне становище товариства. Також просила відкласти розгляд справи для врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди.

Представник позивача заперечив щодо заявлених представником відповідача клопотань про відкладення розгляду справи та зменшення штрафу, посилаючись зокрема на те, що у відповідача було достатньо часу для врегулювання спору мирним шляхом, однак він не звертався до позивача з такими пропозиціями. Крім того, вказав, що відповідач не надав жодних доказів про скрутне матеріальне становище, а тому просив позов задовольнити в повному обсязі.

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 195 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Строк розгляду даної справи сплинув, а тому відкладення розгляду справи в межах строків визначених ч.2 ст.195 ГПК України не є можливим, у зв'язку з чим господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Крім того, суд наголошує, що розгляд справи неодноразово відкладався господарським судом, зважаючи, в тому числі, на нез'явлення в засідання суду представника відповідача та його клопотаннями від 04.12.2017р., від 18.12.2017р. про відкладення розгляду справи, а тому відповідач мав достатньо часу та можливості для подачі письмового відзиву на позов та вирішення питання щодо укладення мирової угоди.

Також господарський суд звертає увагу, що сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії виконання рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос Полісся" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №22/08/17КПФП (далі - договір, а.с.10-12), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується у зумовлені строки поставити та передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію власного виробництва (надалі - "товар"), а покупець - у порядку й на умовах, передбачених договором, зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Підпунктом 1.1.1 договору сторони визначили, що товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, визначена у специфікаціях до договору, які є його невід'ємними додатками.

Загальна кількість поставленого за договором товару визначається шляхом підсумовування кількості товару, зазначеного у видаткових накладних, підписаних сторонами на виконання договору та не може бути меншою ніж у п.1.2. специфікації до договору (п.2.1 договору).

Згідно п.3.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строк або термін, що погоджується сторонами у специфікаціях на поставку товару, в місці поставки, визначеному договором.

Умови поставки товару згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року: EXW: вул.Індустріальна, 42, смт.Черняхів, Житомирська область (ПАТ "ДПЗКУ" "Черняхівський елеватор") (пп.3.1.1 договору).

Відповідно до п.3.2. договору постачальник зобов'язаний передати товар відповідної якості та у кількості відповідно до умов договору за адресою, визначеною в пп. 3.1.1. договору у строк, що визначається сторонами у специфікаціях.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що сума договору складається із загальної вартості партій товару, поставленого протягом строку дії договору, вказаної у підписаних сторонами специфікації та видаткових накладних.

До договору поставки №22/08/17КПФП сторонами було підписано специфікацію №1 від 22.08.2017р, відповідно п.1.2 та п.1.4 до якої, сторонами було погоджено: кількість товару, яка поставляється - 450 (чотириста п'ятдесят) тон +/- 2%; загальна вартість товару, що поставляється - 1845001,80грн разом з ПДВ (а.с.13).

Згідно п.2.1. специфікації №1 від 22.08.2017р оплата товару покупцем здійснюється на підставі п.6.1. протягом 1 (одного) банківського дня з моменту переоформлення товару, але за умови додержання п.6.3. договору.

Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на зазначений постачальником банківський рахунок або дата внесення готівки до каси постачальника, або виконання покупцем фінансових зобов'язань за договором іншим способом, передбаченим чинним в Україні законодавством (п.6.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №22/08/17КПФП, позивачем було поставлено відповідачу товар - пшеницю 6-го класу, урожаю 2017 року, в кількості 450тон на суму 1 845 001,80грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №6 від 23.08.2017р (а.с.15), довіреністю №130 від 22.08.2017р (а.с.16), а також актом приймання-передавання зерна №2923 від 23.08.2017р в кількості 450 тон (а.с.27).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, згідно погоджених сторонами строків проведення розрахунків, за отриманий товар відповідач зобов'язаний був провести оплату в сумі 1 845 001,80грн в строк до 24.08.2017р. Проте, у зазначений строк відповідачем оплата проведена не була.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 29.08.2017р до договору поставки №22/08/17КПФП було укладено додатковий договір №1, відповідно до п.1. якого сторони внесли зміни до п.1.2 специфікації №1 до договору та виклали його в такій редакції: "1.2 кількість товару, що поставляється: 94,72 тон (дев'яносто чотири тони 720 кілограм) +/-2%".

Пунктом 2 додаткового договору №1 від 29.08.2017р, сторонами погоджено внести зміни до п.1.4. специфікації №1 до договору та викласти його в такій редакції: "1.4. загальна вартість товару, що поставляється складає: 323 626 (триста двадцять три тисячі шістсот двадцять шість) гривень 98 копійок, ПДВ - 64 725,40 гривень, разом - 388 352 (триста вісімдесят вісім тисяч триста п'ятдесят дві) гривні 38 копійок." (а.с.14).

Матеріали справи свідчать про те, що за зворотною накладною №1 від 30.08.2017р покупець (відповідач) повернув постачальнику (позивач) 355,280 тон пшениці 6-го класу на суму 1 456 649,42грн разом з ПДВ (а.с.28), що підтверджується також актом приймання-передавання зерна №3006 від 30.08.2017р. (а.с.29).

Отже, враховуючи здійснену позивачем поставку товару на суму 1845001,80грн та повернення відповідачем частини товару позивачу на суму 1456649,42грн., неоплаченим станом на час звернення позивача з позовом залишився товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною №6 від 23.08.2017р на суму 388352,38грн, що також підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 30.09.2017р (а.с.30) та довідками позивача про заборгованість №65 від 05.12.2017р (а.с.26), №67 від 19.12.2017р (а.с.40), №10 від 18.01.2018р (а.с.48).

На час розгляду справи, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлений строк не виконав, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 388352,38грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Представник відповідача в судовому засіданні 18.01.2018р заборгованість перед позивачем в сумі 388352,38грн визнала, однак доказів погашення суду не подала.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 388352,38грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 14895,71грн пені, 77670,48грн штрафу та 1787,49грн 3% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої від суми несвоєчасно погашеної заборгованості, за кожен день допущення несвоєчасної оплати. У випадку порушення строків оплати товару, більш ніж на 10 (десять) календарних днів покупець зобов'язаний на протязі одного банківського дня з моменту отримання вимоги постачальника сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% (двадцяти) від вартості неоплаченого вчасно товару.

Позивач, на виконання умов п.7.2 договору, направив на адресу відповідача претензію-вимогу за вих.№55 від 04.10.2017р, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос Полісся" просило відповідача погасити заборгованість в сумі 388352,38грн, пеню в розмірі 5745,49грн та штраф в сумі 77670,48грн до 12.10.2017р. (а.с.17). Проте, відповідач відповіді на претензію-вимогу позивача не надав, розрахунки з позивачем не провів.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня в сумі 14895,71грн та штраф в сумі 77670,48грн (розрахунки аркуші справи 4-5).

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявлених до стягнення з відповідача сум пені та штрафу, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 14895,71грн та штрафу в розмірі 77670,48грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши усне клопотання представника відповідача про зменшення заявленої до стягнення з ТОВ "Флора Трейд" суми штрафу, господарський суд відмовляє у його задоволенні, оскільки представником відповідача не наведено правових підстав за нормами Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень господарського суду вирішувати дане питання та не надано доказів в його обґрунтування.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми та умов п.7.1 договору, згідно з яким, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1787,49грн (розрахунок аркуш справи 5).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 1787,49грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 388352,38грн основного боргу, 14895,71грн пені, 77670,48грн штрафу та 1787,49грн 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флора Трейд" (10001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36249788)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Полісся" (12342, Житомирська область, Черняхівський район, с.Осники, вул.Гагаріна, буд.42; ідентифікаційний код 39785042):

- 388 352,38грн основного боргу,

- 14 895,71грн пені,

- 77 670,48грн штрафу,

- 1 787,49грн 3% річних,

- 7 240,59грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.01.18

Суддя Кравець С.Г.

Друк: 1 - у справу, 2,3 - сторонам (рек. з пов.).