Постанова

від 18.01.2018 по справі 904/8137/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2018 року Справа № 904/8137/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Вечірко І.О.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 18.09.2017 р., адвокат;

представники відповідачів 1,2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_2 компанія "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_2" м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 року у справі № 904/8137/17 ухвалене суддею Панна С.П., повний текст якого складений 06.11.2017 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" м. Дніпро

до Відповідача-1: Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_2 компанія "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_2" м. Київ

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр Телеком" м. Дніпро

про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування в розмірі 106 943,01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства „ОСОБА_2 компанія» Українська страхова група» та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Днепр Телеком» (з врахуванням уточнень позовних вимог від 31.10.2017 року) про стягнення з відповідача-1 суми пені в розмірі 30 416,47 грн., 3% річних у розмірі 5 731,80 грн., інфляційні витрати у сумі 22 339,60 грн., та стягнення солідарно з відповідача-1, та відповідача-2 суму у розмірі 500,00 грн., судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем-1 умов договору добровільного страхування майна № 12-0197-14-00074 від 22.12.2014 року та невиконанням відповідачем-2 умов договору поруки № 77PB від 01.02.2015 року укладеного в забезпечення виконання умов договору добровільного страхування майна № 12-0197-14-00074 від 22.12.2014 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 року по справі №904/8137/17 (суддя Панна С.П.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_2 компанія "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" пеню у розмірі 23 944,30 грн., інфляційні втрати в розмірі 22 339,60 грн.; 3% річних у розмірі 5 589,99 грн., судовий збір в розмірі 1 604,16 грн.

Стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_2 компанія "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" суму у розмірі 500 грн.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр Телеком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" суму у розмірі 500 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем-1 неналежно виконано умови договору добровільного страхування майна № 12-0197-14-00074 від 22.12.2014 року та невиконанням відповідачем-2 умов договору поруки № 77PB від 01.02.2015 року укладеного в забезпечення виконання умов договору добровільного страхування майна № 12-0197-14-00074 від 22.12.2014 року.

Не погодившись з даним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_2 компанія "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_2" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Зазначає, що 16 березня 2017 року ПАТ СК УСГ прийняло рішення про виплату ТОВ Алло страхового відшкодування у розмірі 143 787,56 грн., у зв'язку з чим було складено страховий акт № ДКЦВ-9527 та здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ Алло .

Таким чином, ПАТ СК УСГ вчасно та в повному обсязі виконало своє зобов'язання перед ТОВ Алло щодо виплати страхового відшкодування.

Судом безпідставно було стягнуто штрафні санкції за період з 28.11.2015 року по 15.05.2016 pоку в розмірі 23 944,30 грн., оскільки судом не взято до уваги вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо строків нарахування пені.

Також ПАТ СК УСГ посилається на той факт, що у ПАТ СК УСГ взагалі немає обов'язку перед ГОВ Алло щодо виплати будь яких коштів, оскільки ТОВ Алло не надавши повного переліку документів відповідно до умов Договору страхування передчасно бажало отримати суму страхового відшкодування.

Рішення про виплату страхового відшкодування ГОВ Алло було прийнято ПАТ СК УСГ одразу після надання ТОВ Алло повного пакету документів відповідно до умов Договору страхування, які були надані ТОВ Алло у додатку до претензії за вх. № 02 2X602 від 09 березня 2017 року. Після чого 16 березня 2017 року ПАЇ СК УСГ було складено ОСОБА_2 акт та в порядку п. 4.4.9 Договору страхування, протягом 10 днів з дати складання страхового акту здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ Алло . Таким чином, господарський суд необґрунтовано стягнув з ПАТ СК УСГ крім пені суму інфляційних втрат в розмірі 22 339,60 грн. та 5 589,99 грн. суму 3% річних.

Також скаржник зазначає, що в процесі формування страхової справи ПАТ СК УСГ повідомляло ТОВ Алло про відстрочення прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, а саме, листом за вих. № 03/0602 від 31 січня 2017 року ПАТ СК УСГ повідомило ТОВ Алло про відстрочення прийняття рішення про виплату/відмову у виплаті страховою відшкодування у зв'язку з продовженням страхового розслідування та очікуванням відповідей від компетентних органів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, вказує на те, що господарським судом правомірно та правильно нараховано пеню, період нарахування пені складає з 28.11.2015 року по 15.05.2016 року, тобто він не перевищує період часу, за який нараховується пеня, а саме не перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Зазначає, що Відповідач-1 замовчує факт отримання повного пакету документів, які передбачені пунктом 8.1 Договору страхування та вимагалися Відповідачем-1 у листі Відповідача-1 № 03/0830 від 10.02.2015 року, та які були відправлені ТОВ АЛЛО Відповідачу-1 листом № 877-2 від 21.07.2015 року та отримані Відповідачем-1 ще 17.08.2015 року.

12 жовтня 2017 року господарський суд ухвалив Відповідачу-1 надати письмові докази та пояснення, чи повідомлявся позивач про проведення страхового розслідування протягом 60 днів, згідно пункту 4.3.3. договору добровільного страхування майна № 12-0197-14-00074 від 22.12.2014 року. Жодного доказу відправки Позивачу повідомлення про проведення страхового розслідування Відповідач-1 не надав. Про проведення Відповідачем-1 страхового розслідування Позивач дізнався тільки із листа Відповідача-1 № 03/0602 від 31.01.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 року

прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 21.12.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 року відкладено розгляд справи на 18.01.2018 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача-1,2.

18.01.2018 року представники відповідачів-1,2 у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також, враховуючи, що:

- неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України);

- якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України);

- наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення,

судова колегія дійшла висновку про можливість розглянути справу у відсутність представників відповідачів-1,2.

В судовому засіданні 18.01.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

22.12.2014 року між Приватним акціонерним товариством "ОСОБА_2 компанія "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_2" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" було укладено Договір добровільного страхування майна № 12-0197-14-00074. (т.1, а.с. 15-18).

Згідно з п. 4.3.2. договору страховик має право самостійно з'ясовувати причини та обставини настання страхового випадку. За необхідності направляти запит в компетентні органи, що володіють інформацією про страховий випадок, про надання інформації, що підтверджує факт та причини його настання.

Відповідно до п. 4.3.3. договору Відстрочити прийняття рішення про виплату/відмову у виплаті страхового відшкодування на період проведення страхового розслідування з письмовим повідомленням Страхувальника та Вигодонабувача про таке рішення, але не більше, ніж на 60 (шістдесят) календарних днів з моменту прийняття Страховиком рішення про таке розслідування. Строк страхового розслідування автоматично продовжується на період очікування офіційних відповідей від компетентних органів з письмовим повідомленням Страхувальника та Вигодонабувача.

Відповідно до п. 4.4.9 договору здійснення виплати страхового відшкодування відбувається протягом 10 робочих днів від дати складання страхового акту.

Згідно п.п. 4.3.2. п. 4.3. р.4 ч. 2 Договору, ОСОБА_2 має право самостійно з'ясовувати причини та обставини настання Страхового випадку. За необхідності направляти запит в компетентні органи, що володіють інформацією про страховий випадок, про надання інформації, що підтверджує факт та причини його настання.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» у разі необхідності, страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини обставини страхового випадку.

Пунктом 7.1. договору визначено, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком відповідно до умов цього договору, правил страхування та законодавства України, на підставі заяви страхувальника або вигодонабувача про виплату страхового відшкодування та страхового акту.

Відповідно до п.8.1. договору для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен надати наступні документи:

- письмове повідомлення про настання страхового випадку;

- копію договору страхування;

- копію свідоцтва про реєстрацію страхувальника - юридичної особи;

- копію паспорту страхувальника - якщо страхувальник фізична особа;

- копію ідентифікаційного номеру страхувальника - якщо страхувальник фізична особа;

- копію документів, що посвідчують право власності на майно, копії договорів оренди, лізингу тощо;

- довідки компетентних органів в залежності від страхового випадку;

- документи ремонтних підприємств, які будуть здійснювати відновлювальний ремонт майна, із зазначенням переліку відновлювальних їх вартості, вартості деталей, що змінюються;

- письмову заяву на виплату страхового відшкодування із зазначенням банківських реквізитів за якими потрібно зробити виплату;

- лист від вигодонабувача, який підтверджує його згоду або незгоду на виплату страхового відшкодування страхувальнику;

- інші документи, згідно чинного законодавства України, на вимогу страховика, які необхідні для встановлення факту, причин та наслідків страхового випадку.

З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2015 року приблизно о 03 год. 20 хв. по просп. Воздухофлотський, 50/2 б в м. Києві у Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" сталася крадіжка шляхом злому вхідних дверей та решітки та пошкодження майна підприємства та було викрадено мобільні телефони та планшети.

06.02.2015 року за заявою ТОВ «Алло» інформацію було внесено до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження № 12015100090001165, після чого орган досудового розслідування в особі слідчого Солом'янського районного управління ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 почав розслідування обставин кримінального правопорушення.

06 лютого 2015 року ТОВ «Алло» звернулося до ПАТ «СК «УСГ» з повідомленням про страховий випадок від 06 лютою 2015 року, що підтверджується листом ПАТ «СК «УСГ» №03/0830 від 10.02.2015 року, в якому також вимагалось від позивача перелік документів необхідних для страхової виплати (т.1, а.с.19).

На виконання вимог вищезазначеного листа Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" направлено до відповідача-1 заяву Вих. № 877-2 від 21.07.2015 року із вимогою відшкодувати суму страхової виплати в розмірі 176 545,07 грн., з наданням витребуваних Страховиком документів відповідно до п.8.1 договору (т. а.с.21-22).

Заява за № 877-2 від 21.07.2015 року була відправлена ПАТ «СК «УСГ» 21.07.2015 року та отримана останнім 17.08.2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням та описом вкладення у цінний лист, що є підставою для складання страхового акту, згідно п.4.4.7 вищезазначеного договору, а саме 18.08.2015 року + 20 робочих днів (т.1, а.с.23).

Доказами звернення відповідача-1 Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_2 компанія "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_2" до правоохоронних органів є запити №03/7213 від 07.12.2016 року, № 82/0205 від 12.01.2017 року (а.с.101-104,) та лист №03/1642 від 27.03.2017 року(т.1. а.с. 108-109).

Листом №03/6106 від 18.10.2016 року відповідач-1 вимагав від позивача повторного направлення переліку документів необхідних для складання страхового випадку, які вже були направлені 21.07.2015 року (т.1, а.с.97).

Листом ТОВ «АЛЛО» Вих.№841 від 09.09.2016 року направлено прохання до Відповідача-1 не зволікати з виплатою страхового відшкодування (т.1. а.с. 24).

16.03.2017 року Відповідачем-1 складено страховий акт №ДКЦВ-9527 та виплачено Позивачу суму в розмірі 143 787,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4943 від 16.03.2017 року (т.1, а.с.66,79).

01.02.2015 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр Телеком" було укладено Договір поруки № 77РВ. (т.1, а.с.33-35).

Згідно з п. 1 Договору поруки встановлено, що предметом Договору поруки є зобов'язання поручителя (відповідача-2) відповідати за належне, повне та своєчасне виконання боржником (відповідачем-1) його боргових зобов'язань перед кредитором (позивачем), що виникли за договором страхування, в повному обсязі.

Також згідно п.1.2. договору вбачається поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за договором, включаючи страхового відшкодування, сплату процентів, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами договору страхування та діючого законодавства України.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки на дату укладання цього договору ліміт відповідальності Поручителя становить 500,00 грн.

Пунктом 3.2. договору встановлено у разі невиконання або неналежного виконання Боржником будь-якого або всіх його боргових зобов'язань за договором страхування, Кредитор має право звернутися до поручителя та/або до Боржника та/або до них обох та/або до суду з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі або в частині (на розсуд кредитора) на наступний день після спливу строку виконання грошових зобов'язань, що вказаний у договорі страхування та додаткових угод до нього (п. 3.2. Договору поруки).

Як вважає Позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 31.10.2017 року, Відповідач-1 свої зобов'язання за договором добровільного страхування майна № 12-0197-14-00074 від 22.12.2014 року в частині сплати страхового відшкодування в розмірі 143 787,56 грн. виконав в повному обсязі, однак несвоєчасно.

У зв'язку з чим, за прострочення відшкодування страхової виплати просить стягнути з Відповідача-1 пеню в розмірі 30 416,47 грн. за період з 16.11.2015 року по 15.05.2016 року; 3% річних у розмірі 5 731,80 грн. за період з 16.11.2015 року по 16.03.2017 року; інфляційні витрати у сумі 22 339,60 грн. за період з грудня 2015 року по лютий 2017 року, та солідарно а стягнути з відповідачів суму у розмірі 500,00 грн., що і є предметом спору.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У відповідності до положень статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

ОСОБА_2 відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України "Про страхування").

Положеннями статті 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

ОСОБА_2 випадком, у відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до умов договору добровільного страхування майна № 12-0197-14-00074 від 22.12.2014 року крадіжка майна Позивача, внаслідок якої завдано пошкоджень майну останнього, є страховим випадком.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4.7. договору передбачено, що страховик зобов'язаний скласти страховий акт або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (його частини) в термін не пізніше 20 робочих днів від дати отримання від страхувальника всіх необхідних документів зазначених в розділі 8 даного договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків, а також отримання акту експертизи, якщо така експертиза була замовлена страховиком.

Факт отримання Відповідачем-1 повного пакету документів, які вимагалися відповідно до пункту 8.1 Договору страхування та листом Відповідача-1 № 03/0830 від 10.02.2015 року, підтверджується листом ТОВ АЛЛО № 877-2 від 21.07.2015 року, який отриманий Відповідачем-1 ще 17.08.2015 року (а.с . 23).

Відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів того, що отримані ним від Позивача 17.08.2015 року документи є неповними та недостатніми для складання страхового акту. З жодними листами щодо некомплектності даного пакету документів Відповідач-1 до Позивача не звертався.

Відповідач-1, у запереченнях до позову та у апеляційній скарзі, взагалі замовчує факт отримання ним ще 17.08.2015 року повного пакету документів, які передбачені відповідно до пункту 8.1 Договору страхування та вимагалися листом Відповідача-1 № 03/0830 від 10.02.2015 року .

Вищезазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги про ненадання Позивачем повного пакету документів відповідно до умов Договору страхування та передчасністю вимоги про отримання суми страхового відшкодування.

Таким чином, відповідно до пункту 4.4.7. договору Відповідач-1 з 18.08.2015 року в термін не більше 20 робочих днів мав скласти страховий акт.

В той же час, відповідно з пунктом и п.4.3.3 даного договору страховик мав право відстрочити виплату страхового відшкодування на період проведення страхового розслідування з письмовим повідомленням Страхувальника про таке рішення, але не більше, ніж на 60 календарних днів з моменту прийняття Страховиком рішення про таке розслідування.

У судовому засіданні 12 жовтня 2017 року господарським судом першої інстанції було ухвалено Відповідачу-1 надати письмові докази та пояснення чи повідомлявся позивач про проведення страхового розслідування протягом 60 днів, згідно пункту 4.3.3. договору добровільного страхування майна № 12-0197-14-00074 від 22.12.2014 року.

Жодного доказу відправки Позивачу протягом 60 днів з моменту отримання витребуваного пакету документів (17.08.2015 року) повідомлення про проведення страхового розслідування та відстрочку виплати страхового відшкодування на період його проведення Відповідачем-1 не надано.

Лист Відповідача-1 № 03/0602 від 31.01.2017 року, у якому зазначено, що станом на 31.01.2017 року страхове розслідування триває, направлено Позивачу за межами строку, передбаченого п.4.3.3 договору.

Таким чином, на підставі наданих сторонами документів у справі, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що датою для складання страхового акту з врахуванням 20 робочих днів (п.4.4.7 договору) та 60 календарних днів (п.4.3.3 договору) є 14.11.2015 року; датою для сплати страхової виплати (п.4.4.7 договору) 10 робочих днів є 27.11.2015 року.

В той же час, з порушенням строків, зазначених у пунктах .4.3.3., 4.4.7, 4.4.9 договору Відповідачем-1 було складено страховий акт №ДКЦВ-9527 лише 16.03.2017 року та виплачено позивачу суму в розмірі 143 787,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4943 від 16.03.2017 року (т.1, а.с.66,79).

Отже, період прострочення відповідача-1 складає з 28.11.2015 року по 15.03.2017 року.

Вищезазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги про своєчасність виконання ПАТ СК УСГ своїх зобов'язань перед ТОВ Алло .

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про страхування" страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Пунктом 4.4.9 договору передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,1% від розміру несплаченого в строк страхового відшкодування за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, умови пунктів 4.4.7.та 4.4.9. Договору у яких йдеться про 20 та 10 саме робочих днів, а не календарних застосовано позивачем, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, правомірно задовольнив позовні вимоги та визначив для стягнення пеню за період з 28.11.2015 року по 15.05.2016 року в сумі 24 444,30 грн.; інфляційні втрати за період грудня 2015 року - лютий 2017 року в сумі 22 339,60 грн.; 3% річних за період з 28.11.2015 по 15.03.2017 року в сумі 5 589,99 грн., оскільки прострочення виплати страхового відшкодування з боку Відповідача-1 мало місце.

Доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом безпідставно стягнуто штрафні санкції за період з 28.11.2015 року по 15.05.2016 року є необґрунтованими з огляду на те, що судом було правомірно та правильно нараховано пеню, період нарахування пені складає з 28.11.2015 року по 15.05.2016 року, тобто він не перевищує період часу, за який нараховується пеня, а саме не перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до частини 1 ст. ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Листи Відповідача-1 № 03/6106 від 18 жовтня 2016 року, № 03/7188 від 06 грудня 2016 року та № 0302 від 31 січня 2017 року що направлені ним на адресу ТОВ АЛЛО є доказами визнання боргу відповідачем-1 та наміру ПАТ ОСОБА_2 компанія Українська страхова група виконати зобов'язання по страховому відшкодуванню.

Таким чином, господарським судом законно та обґрунтовано стягнуто з ПАТ ОСОБА_2 компанія Українська страхова група пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Матеріалами справи підтверджено, що стягненню з відповідача-1 та 2 на користь позивача підлягає солідарно сума у розмірі 500 грн.

Для уникнення подвійного стягнення з відповідача-1 суми боргу у розмірі 500 грн. та враховуючи відсутність у позовних вимогах (з врахуванням уточнення від 31.10.2017 року) стягнення основного боргу господарським судом вірно зменшено нараховану до стягнення пеню на 500 грн., а тому сума пені до стягнення з Відповідача-1 підлягає в розмірі 23 944,30 грн.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Оскільки загальна ціна позову становить 106 943,01, тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категоріє малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами а, б, в, г пункту 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 275, 281, 282, 283 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_2 компанія "УКРАЇНСЬКА ОСОБА_2" м. Київ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 року у справі № 904/8137/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених підпунктами а, б, в, г пункту 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.01.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.О. Вечірко