ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2230/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бєляновського В.В.,
суддів: Величко Т.А., Лавриненко Л.В.
при секретарі - Колбасовій О.Ф.
за участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Югвтормет
на рішення господарського суду Одеської області від 07.11.2017 року, суддя в І інстанції Рога Н.В., повний текст якого було складено 13.11.2017 року в м. Одесі
у справі № 916/2230/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Югвтормет
про стягнення 136 700 грн. штрафу
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Югвтормет про стягнення 136 700 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу.
ТОВ Югвтормет не визнало позов посилаючись на те, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем приписів чинного законодавства України в частині внесення даних щодо маси вантажу до залізничної накладної № 42502427, у зв'язку з чим відсутні підстави для відповідальності відповідача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ „Югвтормет» на користь Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» штраф у сумі 82 020 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 050 грн. В решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у накладній № 42502427, нарахування штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати здійснено у відповідності до норм Статуту залізниць України та за таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення штрафу у сумі 136 700 грн. Разом з тим, користуючись своїм правом, передбаченим п. 3. ч. 1 ст. 83 ГПК України, врахувавши відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про ймовірність збитків позивача у зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо зазначення невірної маси вантажу та наявність умислу останнього на спричинення таких збитків, суд визнав за можливе зменшити розмір штрафу до трьохкратної плати за всю відстань перевезення, а саме до 82 020 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ Югвтормет просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю викладених у рішенні висновків місцевого суду обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19.03.2017 року зі станції відправлення Одеса - сортувальна Одеської залізниці відповідачем ТОВ Югвтормет (відправник) на адресу одержувача ПрАТ МК Азовсталь на станцію призначення Сартана Донецької залізниці був відправлений вантаж - лом чорних металів, загальною масою вантажу 64000 кг у вагоні № 67653238, що підтверджується залізничною накладною № 42502427.
Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ТОВ Югвтормет ) навалом. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 17.1, 17.5 гл. 3 Додатка 3 до СМГС. Вагон завантажено повністю і помірковано білим вапном. Масу вантажу визначено вантажовідправником на вагонних вагах (150т).
Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п. 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048, так і ст. 23 Статуту залізниць України.
Відповідно до комерційного акту № АО654643/34 від 28.03.2017р., складеного на проміжній станції Волноваха Донецької залізниці, згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України відбулось контрольне зважування вагону № 67653238, вантаж - лом чорних металів, на справних 150 тон. вагонних вагах, які пройшли держповірку 15.02.2017р. Після зважування виявлено: вага нетто менше вказаної в документі на 3400 кг.
Коли прибув вагон ознак втрати і крадіжки не було. Вантаж завантажений у вагоні вище рівня бортів на 5-10 см, пакетований, слабо маркований. В комерційному відношенні справний. Вагон бездвірний, люки щільно закриті на запірний механізм, закручені проволокою, технічно справний. Прибув у супроводженні стрілка ВОХР. З моменту прибуття і до переважування вагон знаходився під охороною.
Відповідно до комерційного акту № 484809/266 від 01.04.2017р., складеного на станції призначення Сартана Донецької залізниці, згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України на підставі раніше складеного комерційного акту № АО654643/34 від 28.03.2017р. було здійснено комісійне зважування зазначеного вагону № 67653238, вантаж - лом чорних металів, на справних 150 тон. вагонних вагах вантажоодержувача ПрАТ МК Азовсталь , які пройшли держповірку 09.09.2016р. Після зважування виявлено: вага нетто менше вказаної в документі на 2750 кг.
Коли прибув вагон ознак втрати і крадіжки не було. Вантаж завантажений у вагоні навалом, нижче рівня бортів на 5-10 см, пакетований, слабо маркований, виїмок, поглиблень не має. Люки щільно закриті. Прибув у супроводженні стрілка ВОХР. З моменту прибуття і до переважування вагон знаходився під охороною вантажоодержувача - служби безпеки ПрАТ МК Азовсталь і комерційних агентів станція Сартана згідно з Правилами перевезення вантажів, р. 12 п. 4.6. Вагон зважувався два рази, результат не змінився.
Посилаючись на невірно зазначену масу вантажу при заповненні перевізних документів, а також на положення ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про захист своїх порушених прав та стягнення з відповідача штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати в сумі 136 700 грн. (27340 грн. х 5).
За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт» підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів» . Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до п.п. 2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником» - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси» . При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів» , своїм підписом підтверджує представник відправника.
В силу положень ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Аналогічні положення передбачені і п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
З вищевикладеного вбачається, що відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей у накладній несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф.
За вимогами вищезазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України. У застосуванні ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Наведеним спростовується твердження відповідача, що чинним законодавством не передбачено відповідальності у вигляді тих санкцій, за стягненням яких Залізниця звернулася до господарського суду.
Так, судом встановлено, що факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу та невідповідності фактичної маси вантажу та зазначеної у документах у сторону зменшення на 2750 кг був виявлений на станції призначення Сартана Донецької залізниці та підтверджений комерційним актом РА № 484809/266 від 01.04.2017р. При цьому, існуючі розбіжності у вищезгаданих комерційних актах стосовно фактичної маси вантажу не спростовують факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу.
Згідно з п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти позову, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на таке.
Як вбачається з комерційних актів, складених на проміжній станції Волноваха та станції призначення Сартана Донецької залізниці, вагон № 67653238 перебував у справному комерційному та технічному стані, будь - яких слідів втрати вантажу під час перевезення (виїмок, заглиблень, вільних місць) не виявлено та постійно знаходився під охороною. Оскільки вантаж було помарковано білим вапном, то під час прямування до станції призначення (з 19.03.2017р. до 01.04.2017р.) у разі попадання вагону під опади (сніг, дощ) маркування могло послабшати, але про відсутність маркування будь-де на поверхні вантажу у вагоні в жодному з комерційних актів не зазначено.
Тому твердження відповідача про можливість крадіжки металобрухту на шляху прямування є безпідставними і недоведеними належними доказами.
Як вбачається з залізничної накладної № 42502427 заповненою в ній є тільки графа 24 Маса вантажу визначена відправником , де проставлена маса вантажу 64 000 кг., а графа 25 Маса вантажу визначена залізницею не заповнювалась. Цим спростовується твердження відповідача про те, що маса вантажу у залізничній накладній заповнювалася відповідачем та позивачем і що данні у накладній із зазначенням маси вантажу у графах 24 та 25 були погодженні з представником залізниці.
Як вже було зазначено вище, відповідно до положень ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Твердження відповідача про те, що зважування вагону № 67653238 за залізничною накладною № 42502427 здійснювалось вантажовідправником спільно з представником залізниці, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки у протоколі зважування вказаного вагону від 19.03.2017р. № 54 у відповідній графі 2 Представник станції Одеса-Сортувальна такого представника не зазначено, що беззаперечно свідчить про те, що зважування вагону № № 67653238 проводилося 19.03.2017 року вантажовідправником без участі представника залізниці.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України, в редакції чинній на момент вирішення даного спору господарським судом першої інстанції, передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Згідно з п. 2 цих Правил комерційні акти складаються, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
За змістом п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як вбачається із змісту комерційного акту № 484809/266 від 01.04.2017р., вказаний акт підписано з боку Залізниці начальником станції, працівниками станції, які особисто здійснювали перевірку, а також одержувачем (начальник вантажного району за штатним розписом не значиться), тобто належними, уповноваженими на те особами, у відповідності до п. 10 Правил складання актів.
Згідно з п. 16 Правил складання актів, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.
Отже, комерційний акт № 484809/266 від 01.04.2017р., складений на станції Сартана Донецької залізниці за результатами комісійного зважування та видачі вантажу у розумінні ст. 34 ГПК України є належним і допустимим доказом у справі.
Будь - яких інших доказів, які б спростовували відомості зазначені у цьому комерційному акті, або іншим чином підтверджували позицію відповідача, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. З огляду на наведене, твердження відповідача про те, що зазначений комерційний акт не доводить факту неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 42502427, не приймається судом до уваги.
У суду апеляційної інстанції сумнівів щодо достовірності даних зважування при видачі вантажу не має. Тип ваг встановлено точно, державна повірка їх проведена в установленому порядку. Копії книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки, свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, акту результатів огляду - перевірки вагонних ваг для зважування вантажів, що перевозяться залізницями, що містяться в матеріалах справи, досліджені апеляційним судом та є належними і допустимими доказами у справі.
Посилання відповідача на телеграму № Ц-1-25-315-17 від 08.02.2017р. за підписом члена правління Залізниці на адресу залізниць України слід визнати безпідставним, оскільки цей документ не є нормативно - правовим актом та не носить обов'язковий характер.
На підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів та з урахуванням встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу підтверджений матеріалами справи, а розрахунок штрафу здійснено правильно, у відповідності до вимог Статуту залізниць України.
Приймаючи до уваги той факт, що відповідач допустивши завантаження вагону № 67653238 з невідповідністю фактичної маси вантажу та зазначеною у перевізних документах у сторону зменшення, поставив під загрозу безпеку руху на залізничному транспорті, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими.
Разом з тим, у відповідності до приписів статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься і в частині 3 статті 551 ЦК України, за приписами якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, в редакції чинній на момент вирішення даного спору, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення у справі, господарський суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленого до стягнення штрафу, керувався лише приписами пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України, що не є правильним, оскільки ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.
Водночас, судом апеляційної інстанції установлено наявність обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Судом було надано оцінку та враховано співрозмірність розміру штрафу наслідкам порушення; установлено відсутність завдання збитків позивачу через неналежне оформлення відповідачем перевізних документів та відсутність негативних наслідків для залізниці у зв'язку з недовантаженням відповідачем вантажу за спірною накладною. Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафу, як і визначення розміру, до якого він підлягає зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені судом апеляційної інстанції обставини, часткове задоволення позову місцевим судом у розмірі трьохкратної плати за всю відстань перевезення, а саме до 82020 грн. визнається обґрунтованим.
Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
З огляду на приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 233, 253, 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Одеської області від 07 листопада 2017 року у справі № 916/2230/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Югвтормет - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Величко Т.А.
ОСОБА_3
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2018 |
Оприлюднено | 25.01.2018 |
Номер документу | 71773038 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Бєляновський В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні