Постанова

від 17.01.2018 по справі 911/3933/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Справа№ 911/3933/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Головатенко А.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 17.01.2018

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2016

у справі №911/3933/15 (головуючий суддя - Конюх О.В., судді: Бабкіна В.М., Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус"

до Яготинської міської ради

третя особа ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення та визнання укладеною додаткової угоди,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Яготинської міської ради Київської області, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Яготинської міської ради від 10.05.2012 №989-22-VІ "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 №14 та внесення змін до нього", а також визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус" право оренди земельної ділянки площею 242,89 га (112,19 га - рілля, 13,91 га - сіножаті, 10,14 га - пасовища, 78,94 га - під господарськими будівлями та дворами, 4,40 га - під шляхами, 23,20 га - ліси та лісовкриті площі, 0,11 га - землі комерційного призначення) в адмінмежах Яготинської міської ради, що виникло на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 (зареєстрований в книзі записів від 29.07.2003 №24) пролонгованим на строк, визначений в договорі оренди до 17.06.2022.

Позов обґрунтований тим, що в 2001 році за договорами купівлі-продажу позивач придбав у Державного підприємства племптахозавод "Яготинський" нерухоме майно, розташоване в с. Червоне Заріччя Яготинського району без визначення долі земельної ділянки, на якій це майно розташовано. 17.06.2002 між Яготинською міською радою та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 242,89 га терміном до 17.06.2012 та строком на 10 років. 13.03.2012 позивач звернувся до відповідача з листом про продовження договору оренди на 49 років. За результатами розгляду даного звернення було прийняте оскаржуване рішення від 10.05.2012 №989-22-VІ, яким вирішено продовжити строк договору оренди на 1 рік з одночасним покладенням на позивача обов'язку проведення державної реєстрації земельної ділянки у встановленому законодавством порядку. Додаткова угода до договору оренди відповідно до вказаного рішення укладена не була, державна реєстрація змін до договору оренди не проводилась. Позивач стверджував, що орендована земельна ділянка після закінчення договору оренди продовжувала знаходитись в його користуванні і він сплачував орендну плату.

Крім того, позивачем вживались заходи щодо розроблення в установленому законом порядку документації із землеустрою, але у зв'язку із значними змінами у земельному законодавстві вона не була розроблена. 08.05.2013 позивач повторно звернувся до Яготинської міської ради про продовження строку договору оренди, а також ним було завершено розробку технічної документації із землеустрою, а земельним ділянкам були присвоєні кадастрові номери.

У жовтня 2015 позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Яготинської міської ради від 10.05.2012 №989-22-VІ "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 №14 та внесення змін до нього" в частині пункту 1 щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 №14 на один рік, а також просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 17.06.2002 на строк 10 років між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус" та Яготинською міською радою (зареєстрована 03.07.2002 за №14) в редакції, що наведена у заяві про зміну позовних вимог.

Рішенням господарського суду Київської області від 15.10.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" задоволено. Визнано недійсним і скасовано пункт 1 рішення Яготинської міської ради від 10.05.2012 №989-22-VІ та визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 17.06.2002 в редакції, запропонованій позивачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 рішення господарського суду Київської області від 15.10.2015 у справі №911/3933/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016 та рішення господарського суду Київської області від 15.10.2015 скасовано з направленням справи № 911/3933/15 на новий розгляд.

30.09.2016 позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус" просило: визнати рішення Яготинської міської ради Київської області від 10.05.2012 № 989-22-VІ "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 №14 та внесення змін до нього" частково недійсним та скасувати п. 1 щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2002 року №14 на один рік; визнати договір оренди земельної ділянки, укладений між Яготинською міською радою та ТОВ "Крокус" від 17.06.2002 (зареєстрований за №14 від 03.07.2002), поновленим з 18.06.2012 на той самий строк на тих самих умовах; визнати додаткову угоду від 18.06.2012 до договору оренди земельної ділянки, укладену між Яготинською міською радою та ТОВ "Крокус" 17.06.2002 (зареєстрований за №14 від 03.07.2002) укладеною в редакції, наведеній позивачем у заяві, зокрема щодо поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки на 10 років та залишення без змін всіх інших умов договору незмінними та обов'язковими для сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначене рішення від 10.05.2012 Яготинської міської ради Київської області №989-22-VI "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 № 14 та внесення змін до нього", прийнято з порушенням вимог ст. ст. 24, 30, 33 Закону України "Про оренду землі", а тому повинно бути визнано недійсним та скасовано в частині п. 1.

Так, позивач вважає порушеним своє право оренди спірної землі, засноване на зазначеному договорі, оскільки відповідно до частин шостої-дев'ятої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" він належним чином виконував умови договору оренди та продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою, на якій до того ж розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, після закінчення строку договору, тобто після 17.06.2012. Протягом місяця після закінчення строку договору оренди (з 18.06.2012 по 18.07.2012) не отримав письмових заперечень орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, а тому договір оренди земельної ділянки є поновленим на той самий строк на тих самих умовах, тобто до 17.06.2022. Оскільки укладення відповідної додаткової угоди у цьому випадку є спільним обов'язком обох сторін договору, позивач просить суд вважати її укладеною.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.11.2016 року у справі №911/3933/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2016 року у справі №911/3933/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Справа розглядалася різними складами суду. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/608/17 від 25.09.2017 у справі №911/3933/15 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Власова Ю.Л. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл, відповідно до якого справу №911/3933/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гончаров С.А., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Коротун О.М., Гончаров С.А. апеляційну скаргу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи №911/3933/15 у судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.11.2017, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, а судді Гончарова С.А. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

15.11.2017 у судовому засіданні оголошено перерву на 06.12.2017.

30.11.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.12.17, у зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В на лікарняному, для розгляду справи №911/3933/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М.

Вказана судова колегія розпочала розгляд справи спочатку і прийняла постанову у даній справі.

Представники позивача, в судових засіданнях 25.10.2017 та 15.11.2017 надавали свої пояснення, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача, в судових засіданнях 15.11.2017 та 06.12.2017 заперечували проти апеляційної скарги та вважають, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Третя особа ОСОБА_2 в судових засіданнях 25.10.2017, 15.11.2017 та 06.12.2017 зазначив, що господарським судом прийнято законне рішення, а тому просив у апеляційну скаргу відхилити і рішення залишити без змін.

15.01.2018 представником Яготинської міської ради подано клопотання про відкладення розгляду справу, у зв'язку з неможливістю представника відповідача прийняти участь в судовому засіданні.

Вказане клопотання відхиляється судом апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Із вказаного вище клопотання вбачається, що представником відповідача не наведено причини неявки, яка могла б бути визнана судом поважною, в розумінні ч. 11 ст. 270 ГПК України. Так, заявником не доведено неможливість направити у судове засідання уповноваженого представника. Колегія суддів також враховує, що правові позиції відповідача щодо спору неодноразово викладені у їх поясненнях, заявах, клопотаннях, відзиві. Крім того, представником відповідача неодноразово надавались пояснення в судових засіданнях.

Більш того, згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду міста Києва - слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.06.2001 та 14.12.2001 між ТОВ "Крокус" та державним сільськогосподарським підприємством племптахозавод "Яготинський" було укладено ряд договорів купівлі-продажу відповідно до яких, позивач придбав у державного підприємства племптахзавод "Яготинський" нерухоме майно, розташоване в с. Червоне Заріччя, Яготинського району Київської області по вул. Зарічанська та по вул. Робітнича, м. Яготин, Київська область. На підставі зазначених договорів Яготинським бюро технічної інвентаризації за ТОВ "Крокус" зареєстровано право власності на зазначені об'єкти нерухомості.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.08.2016 юридична особа Державне сільськогосподарське підприємство племптахозавод "Яготинський" припинено 31.07.2012 за судовим рішенням у зв'язку із визнанням банкрутом.

17.06.2002 між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач згідно з рішенням №21-01-XXIV від 23.04.2002 передає, а позивач приймає у строкове, платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Яготинської міської ради Київської області.

Згідно з п. 1 договору, земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 242,89 га (в тому числі ріллі - 112,19 га, сіножаті - 13,91 га, пасовища - 10,14 га, під господарськими будівлями і дворами - 78,94 га, шляхами - 4,40 га, ліси та лісовкриті площі - 23,20 га, землі комерційного призначення - 0,11 га) за рахунок земель ДППЗ "Яготинський".

Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка передається в оренду з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що передбачено статутом позивача.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що договір укладається до 17.06.2012. По закінченні терміну договору позивач має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором законодавством встановлені інші правила, крім випадків визначених ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а також випадків, визначених законами України, якщо вони підвищують рівень захисту позивача, відповідача, третіх осіб (абз. 3 п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3 договору права та обов'язки сторони набувають у відповідності до Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", даного договору та іншого чинного законодавства.

Відповідно до п. 4 договору зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін, договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.

Підставою припинення договору є, зокрема, закінчення його строку дії (абз. 2 п. 4 договору). У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку у стані, не гіршому в порівнянні з тим, в якому він отримав її в оренду. Поліпшення стану земельної ділянки, проведене орендарем без згоди або за згодою власника землі відшкодуванню не підлягає.

В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються в судовому порядку (абз. 5 п. 4 договору).

Пунктом 8 договору передбачено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації згідно з діючим законодавством.

Даний договір посвідчено 17.06.2002 приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж., зареєстровано в реєстрі правочинів за №3665 та зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Яготинської міської ради Яготинського району Київської області за №14 від 03.07.2002.

23.07.2003 між сторонами укладено угоду про зміну умов договору оренди земельної ділянки, укладеного 17.06.2002 за реєстровим номером 3665, якою сторони домовились внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 в частині сплати орендної плати. А саме встановлено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі: 1 рік - 3 ставки, 2 рік - 2 ставки, 3 рік - 5 ставок, наступні 7 років - 10 ставок земельного податку на поточний рахунок власника, щомісячно до 30 числа наступного місяця, інші умови вказаного договору залишилися незмінними та обов'язковими для сторін.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (далі - ЗК України).

За приписами ч. 2 ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 126 ЗК України передбачено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .

Так, колегія суддів зазначає, що укладений договір від 17.06.2002 за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленою цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. При цьому, частина перша наведеної норми регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, частина шоста - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. У розумінні зазначених приписів для застосування положень частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець упродовж місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Крім того, згідно з пунктом 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами і доповненнями), у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011). Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач 14.03.2012 звернувся до відповідача з листом №11 від 13.03.2012 про продовження на 49 років договору оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, до листа №11 від 13.03.2012 (арк. справи 22 том 1) проект додаткової угоди доданий не був, що підтверджується відсутністю у переліку в додатках та заперечується сторонами. Більш того, вказане встановлено під час розгляду справи №911/4873/14.

10.05.2012 Яготинською міською радою Київської області було прийнято рішення №989-22-VI "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 № 14 та внесення змін до нього", яким відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 749 "Про затвердження тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці", розглянувши клопотання ТОВ "Крокус", Яготинська міська рада вирішила: продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 № 14 на 1 рік; встановити річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус" провести реєстрацію земельної ділянки, визначеної в договорі оренди від 03.07.2002 №14, в порядку, встановленому законодавством; зареєструвати зміни до договору оренди землі відповідно до чинного законодавства. Термін дії вказаного рішення встановлено 6 місяців.

Відповідно до частини четвертої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

В свою чергу, Законом України від 07.07.2011 N 3613-VI до статті 15 Закону України "Про оренду землі" було внесено зміни, відповідно до яких кадастровий номер земельної ділянки було віднесено до обов'язкових істотних умов договору оренди. Також, набрав чинності Закон України № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до ст. 4 якого право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягало обов'язковій державній реєстрації.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно зазначено, що прийняття оскаржуваного рішення з метою приведення у відповідність умов договору оренди земельної ділянки до чинного законодавства є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальної громади на території сіл, селищ, міст належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування встановлює Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Норами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) було визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності " було скасовано Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", внаслідок чого з 01.01.2013 вважаються розмежованими землі відповідно до положень статей 83 і 84 ЗК України.

Так, згідно з частинами 1 , 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Враховуючи наведене, а також те, що, як на час укладення договору оренди землі від 17.06.2002, так і на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач є органом, якому законом надано право на здійснення повноважень власника стосовно спірних земельних ділянок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення № 989-22-VI від 10.05.2012, в частині пункту 1 прийняте відповідачем у межах наданої законом йому компетенції, у спосіб, передбачений чинним законодавством, не суперечить закону та не порушує законних прав та інтересів позивача.

Відтак, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування зазначеного рішення в частині пункту 1 є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, 28.08.2014 Яготинською міською радою Київської області прийнято рішення №2783-50-VI Про припинення договору оренди землі від 17.06.2002, укладеного між Яготинською міською радою та ТОВ Крокус , зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Яготинської міської ради за №14 від 03.07.2002, у зв язку із закінченням його строку дії .

Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся до суду із позовом про визнання його незаконним та просив скасувати.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/4873/14, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2015 у позові товариству "Крокус" відмовлено повністю . Зокрема судом встановлено, що позивач не реалізував своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі), ним порушений порядок поновлення договору оренди землі, встановлений статтею 33 Закону України "Про оренду землі". По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, сторони не достягли згоди щодо істотних умов договору. Зважаючи на те, що договір оренди земельної ділянки від 17.06.2002 припинився у зв язку із закінченням строку, на який його було укладено, то і відповідно припинилося право позивача на користування земельною ділянкою. Рішення органу місцевого самоврядування не спрямоване на встановлення, зміну чи припинення відносин між сторонами та не порушує права і законні інтереси ТОВ Крокус .

Відповідно до частини 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі,що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини,якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням господарського суду від 29.01.2015 у справі №911/4873/14 встановлено, що позивач не реалізував своє переважне право на укладення договору оренди на новий строк у відповідності до ст. 33 ЗУ Про оренду землі та, як встановлено судом, договір оренди земельної ділянки від 17.06.2002 є припиненим, а тому вказані обставини згідно з частиною 4 ст.75 ГПК України не підлягають доказуванню.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання договору оренди поновленим з 18.06.2002 на той самий строк та тих самих умовах в порядку визначеними ч.ч. 6-9 ст. 33 Закону України Про оренду землі є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та не підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом, на виконання рішення від 10.05.2012 Яготинської міської ради Київської області за №989-22-VI "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 № 14 та внесення змін до нього", яким продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки від 03.07.2002 № 14 на 1 рік, сторонами додаткова угода до договору оренди укладена не була, відповідно зміни до договору оренди, зокрема в частині строку його дії у встановленому порядку та у належній формі внесені не були.

У зв'язку із встановленням факту відсутності поновлення договору оренди на тих самих умовах на той самий строк вимоги щодо укладення додаткової угоди є безпідставними.

Крім того, згідно з ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється (в даному випадку договір оренди, як і додаткова угода, підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації). Відповідно до частин 2 та 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача з відповідним проектом додаткової угоди.

Відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Добровільної згоди сторонами не досягнуто, а відтак у суду відсутні права та повноваження втручатися у відносини сторін та рішенням суду вважати додаткову угоду, щодо якої сторонами не досягнуто згоди, укладеною.

Проте, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що, як вбачається з акту встановлення меж на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, плану-схеми земельної ділянки, переданої в оренду, предметом договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 були наступні земельні ділянки: НОМЕР_11 - площею 2,62 га, НОМЕР_12 - 149,91 га, НОМЕР_13 - площею 69,14 га, НОМЕР_14 - площею 17,96 га, НОМЕР_15 - площею 0,17 га, НОМЕР_16 - площею 0,09 га, НОМЕР_17 - площею 0,04 га, НОМЕР_18 - площею 009 га, НОМЕР_19 площею 0,71 га, НОМЕР_20 площею 2,16 га, що спростовує твердження позивача про те, що земельна ділянка виділена єдиним масивом площею 242,89 га під об'єктами нерухомого майна позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення від 10.05.2012 Яготинської міської ради №989-22-VI позивачем було замовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а земельні ділянки були зареєстровані в Державному земельному кадастрі, про що було видано витяги з Державного земельного кадастру.

Так, земельній ділянці НОМЕР_11 відповідала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 площею 2,0115 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна) 0,8829 га;

- земельній ділянці НОМЕР_12 відповідала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 площею 149,9886 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна) загалом 61,2309 га, та 43,0243 га ріллі;

- земельній ділянці НОМЕР_13 відповідала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3 площею 68,6462 га (об'єкти нерухомого майна відсутні);

- земельній ділянці НОМЕР_14 відповідала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4 площею 17,9632 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна) 16,4653 га;

- земельній ділянці НОМЕР_15 відповідала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_5 площею 0,1685 га під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна);

- земельній ділянці НОМЕР_16 відповідала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_6 площею 0,0870 га, в тому числі під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна 0,0080 га;

- земельній ділянці НОМЕР_17 відповідала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_7 площею 0,0388 га під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна);

- земельній ділянці НОМЕР_18 відповідала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_8 площею 0,0885 га під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна);

- земельній ділянці НОМЕР_19 відповідала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_9 площею 0,7140 га під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна);

- земельній ділянці НОМЕР_20 відповідала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_10 площею 2,1609 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами (тобто під належними позивачу на праві власності об'єктами нерухомого майна) 0,16 га.

Таким чином, на орендованих земельних ділянках розташовані об'єкти нерухомого майна, належні позивачу, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Аналогічна норма міститься в ст. 120 Земельного кодексу України.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку (абзац другий підпункту 2.10 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не позбавлений права в установленому законом порядку оформити право на земельні ділянки, на яких розташовані належні йому об'єкти нерухомого майна.

27.11.2014 Яготинською міською радою прийняте рішення №2866-51-VІ "Про передачу земельних ділянок в оренду гр. України ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в м. Яготині, в межах населеного пункту в адмінмежах Яготинської міської ради", яким рада вирішила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на 5 років ОСОБА_2, передати йому в оренду земельні ділянки на 5 років земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_21 площею 35,1956 га та кадастровий номер НОМЕР_3 площею 68,6462 га, віднести земельну ділянку загальною площею 103,8418 га до земель сільськогосподарського призначення - для ведення фермерського господарства та доручити міському голові укласти відповідний договір оренди землі (том 2 аркуш справи 86).

25.12.2014 між орендодавцем Яготинською міською радою та орендарем ОСОБА_2 було укладено договори оренди на земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_21 площею 35,1956 га та кадастровий номер НОМЕР_3 площею 68,6462 га, які передані в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів. Право оренди ОСОБА_2 зареєстровано в установленому законом порядку, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії витягів на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (том 2 аркуші справи 78-99)

Як вбачається з листа Управління Держгеокадастру в Яготинському районі від 22.07.2016р. а також копій документів з проекту землеустрою, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_21 площею 35,1956 га була сформована за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 149,9886 га (частини її, вільної від об'єктів нерухомого майна), у зв'язку з чим земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 автоматично перенесена до архіву, що не суперечить закону та інтересам позивача у зв'язку із встановленим судом фактом припинення договору оренди від 17.06.2002.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що після закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 17.06.2002 Акт повернення земельних ділянок від орендаря до орендодавця не складався, позаяк його складення не передбачено пунктом 2.4 договору оренди; позивач продовжує використовувати земельні ділянки під розташованими на них об'єктами нерухомого майна (відповідні площі земельних ділянок судом наведені вище), однак право на зазначені земельні ділянки позивачем в установленому порядку не оформлено; земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3 площею 68,6462 га яка відповідає земельній ділянці НОМЕР_13, орендованій позивачем за договором оренди від 17.06.2002, на якій об'єкти нерухомості, належні позивачу, відсутні, перебуває у користуванні третьої особи ОСОБА_2; також в користуванні третьої особи знаходиться земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_21 площею 35,1956 га, яка була сформована за рахунок земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 149,9886 га, що відповідає земельній ділянці НОМЕР_12 (частини її, вільної від об'єктів нерухомого майна позивача). Щодо інших площ спірних земельних ділянок Яготинською міською радою рішення про розпорядження не приймалися.

Враховуючи, що в оренду третій особі ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства відведені землі сільськогосподарського призначення, на яких будь-які об'єкти нерухомого майна, в тому числі і належні позивачу, відсутні, оформлення права оренди ОСОБА_2 на земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_21 площею 35,1956 га та кадастровий номер НОМЕР_3 площею 68,6462 га не перешкоджає реалізації позивачем права оформити своє право на земельні ділянки, на яких розташовані належні йому об'єкти нерухомого майна, відповідно до закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем порушено порядок поновлення договору оренди землі, встановлений ст.33 Закону України Про оренду землі та прийняте відповідачем спірне рішення не порушує прав і законних інтересів ТОВ Крокус , а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/3933/15 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/3933/15 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус" на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/3933/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2016 у справі №911/3933/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/3933/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2018.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк