Ухвала

від 24.01.2018 по справі 2-4846/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 2-4846/11

Провадження № 6/520/42/18

УХВАЛА

24.01.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 подання державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 року до Київського районного суду міста ОСОБА_1 надійшло подання державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2, до виконання зобов'язань за виконавчим листом №2-4846/11, виданим Київським районним судом міста ОСОБА_1 02 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 7989 гривень 70 копійок, нарахованих процентів у розмірі 1470 гривень 14 копійок, витрат на юридичну допомогу у розмірі 1000 гривень 00 копійок, що в загальному розмірі складає 10459 гривень 84 копійки.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 05 грудня 2017 року відкрито провадження по справі на підставі вказаного подання державного виконавця та призначено судове засідання.

У судовому засіданні 24.01.2018 року державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 подання підтримав та просив суд задовольнити.

Стягувач за виконавчим провадженням - ОСОБА_3 у судовому засіданні подання державного виконавця підтримав та просив суд задовольнити, також надав пояснення, що боржник ОСОБА_2 у телефонній розмові повідомив про намір виїхати за межі України.

Боржник за виконавчим провадженням - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення державного виконавця, стягувача за виконавчим провадженням, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста ОСОБА_1 перебувала цивільна справа №2-4846/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

За наслідком розгляду вказаної справи, 26 січня 2012 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 7989 гривень 70 копійок, нараховані проценти у розмірі 1470 гривень 14 копійок, витрати на юридичну допомогу у розмірі 1000 гривень 00 копійок, що у загальному розмірі складає 10459 гривень 84 копійки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати: державне мито у розмірі 104 гривні 59 копійок та інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у розмірі 120 гривень 00 копійок.

02 березня 2012 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 був виданий виконавчий лист №2-4846/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 7989 гривень 70 копійок, нарахованих процентів у розмірі 1470 гривень 14 копійок, витрат на юридичну допомогу у розмірі 1000 гривень 00 копійок, що в загальному розмірі складає 10459 гривень 84 копійки.

11.12.2014 року старшим державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45837653 з примусового виконання виконавчого листа №2-4846/11, виданого Київським районним судом міста ОСОБА_1 02.03.2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 7989 гривень 70 копійок, нарахованих процентів у розмірі 1470 гривень 14 копійок, витрат на юридичну допомогу у розмірі 1000 гривень 00 копійок, що в загальному розмірі складає 10459 гривень 84 копійки.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження отримана боржником - ОСОБА_2 27.01.2015 року, що підтверджується його підписом у поштовому повідомленні про вручення.

15 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову №В-5/1728 про привід боржника через органи поліції, відповідно до якої застосовано примусовий привід через органи поліції до боржника - ОСОБА_2.

15 липня 2016 року державним виконавцем знов винесено постанову №В-5/1728 про привід боржника через органи поліції, відповідно до якої застосовано примусовий привід через органи поліції до боржника - ОСОБА_2.

15 серпня 2017 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою мешкання боржника ОСОБА_2, а саме: м. Одеса, вул. Тімірязєва, 29, однак було встановлено, що на стук та дзвін хвіртку двері не відчинили, у зв'язку з чим виклик до державного виконавця був залишений у поштовій скриньці, що підтверджується актом державного виконавця від 15 серпня 2017 року.

03 жовтня 2017 року та 13 листопада 2017 року державним виконавцем були надіслані на адресу боржника виклики за вих. №7029 та №12223 відповідно, якими зобов'язано ОСОБА_2 з'явитись до державного виконавця для сплати боргу за виконавчим документом - виконавчим листом №2-4846/11.

З наданих до суду документів вбачається, що державним виконавцем вживались заходи примусового виконання рішення, надавались запити, згідно з якими встановлено, що за ОСОБА_2: транспортні засоби не зареєстровані; в органах ДПС не перебуває.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №95649270 від 29.08.2017 року та за №95649810 від 29.08.2017 року вбачається, що інформація про наявність зареєстрованого на праві власності ОСОБА_2 нерухомого майна відсутня.

Викладені обставини підтверджується, наданими державним виконавцем до суду, належним чином завіреними копіями матеріалами виконавчого провадження ВП №45837653 з примусового виконання вказаного виконавчого листа №2-4846/11, виданого Київським районним судом міста ОСОБА_1 02.03.2012 року.

Також з вказаних матеріалів виконавчого провадження вбачається, що за період тривалості виконавчого провадження з 11 грудня 2014 року по цей час, державним виконавцем з боржника ОСОБА_2 було стягнуто в погашення заборгованості за вказаним виконавчим листом на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2587 гривень 27 копійок, а також 258 гривень 73 копійки в рахунок погашення виконавчого збору, 50 гривень 00 копійок в рахунок погашення витрат виконавчого провадження.

Оскільки боржником ОСОБА_2 рішення Київського районного суду міста від 26 січня 2012 року не виконано, боржник ухиляється від виконання вказаного рішення суду, державний виконавець звернувся до суду з відповідним поданням.

Згідно з ч. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст.19 Закону України Про виконавче провадження , сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з узагальненнями Верховного суду України від 01 лютого 2013 року Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України , наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Таким чином, законодавством не передбачене обов'язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов'язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України .

У відповідності до ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України може бути тимчасово відмовлено у видачі закордонного паспорта або тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду - до виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З урахуванням вищевикладеного, та з урахуванням того, що рішення Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 26 січня 2012 року, набрало законної сили, є обов'язковим для виконання, копія якого була отримана боржником ОСОБА_2, рішення суду оскаржено боржником не було, на підставі рішення суду було видано виконавчий лист, який на цей час перебуває на примусовому виконанні в державній виконавчій службі, виконавче провадження відкрито, про яке боржнику ОСОБА_2 достеменно відомо, державним виконавцем вчинено достатньо дій в межах виконавчого провадження, проте рішення суду боржником свідомо не виконано , та з урахуванням усіх обставин в сукупності, суд вважає, що боржник саме ухиляється від виконання рішення суду.

Крім того слід зазначити, що згідно з ч.1, 2 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (надалі - Європейського суду) та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі СОВТРАНСАВТО-ХОЛДИНГ проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ( Брумареску проти Румунії ).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження .

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (перше рішення стосовно Росії: Бурдов проти Росії . Комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 тощо).

Відповідно до рішення Європейського суду у справі Агрокомплекс проти України (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (див. серед інших рішень, рішення у справі Бурдов проти Росії , заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що забезпечення виконання рішення суду застосується як гарантія задоволення законних вимог стягувача, з метою упередження наміру щодо навмисного ухилення від виконання рішення суду саме шляхом виїзду за кордон, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця підлягає задоволенню, так як обґрунтоване та доведене .

Керуючись ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України , ст. 441 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , Постановою Пленуму ВСУ Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України , суд,

УХВАЛИВ:

Подання державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2 - задовольнити.

Тимчасово обмежити боржнику - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за рішенням Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 26 січня 2012 року по цивільній справі №2-4846/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості .

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий Калініченко Л. В.