Рішення

від 17.01.2018 по справі 522/8178/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8178/17

Провадження №2/522/4164/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.,

при секретарі Міневич Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №212 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Науково-виробничої фірми Екофарм товариства з обмеженою відповідальністю про визнання незаконними та скасування наказів щодо накладання дисциплінарних стягнень на працівника та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

04 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси із позовною заявою до Науково-виробничої фірми Екофарм товариства з обмеженою відповідальністю (далі - НВФ Екофарм ) про визнання незаконними та скасування наказів щодо накладання дисциплінарних стягнень на працівника, за змістом якої ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними та скасувати накази директора НВФ Екофарм :

- від 09.02.2017р. №2 Про негідну поведінку керівника групи постачання ОСОБА_1 ;

- від 09.02.2017р. №3 Про заборону використання найменування підприємства в особистих цілях ;

- від 10.02.2017р. №4 Про заборону використання робочого часу в особистих цілях ;

- від 16.02.2017р. №5 Про заборону апробації на співробітниках харчової продукції, яка не зареєстрована в установленому порядку .

До початку розгляду справи по суті, а саме, 18.09.2017 року ОСОБА_1 подав заяву про доповнення позовних вимог, зазначивши у ній про те, що видача роботодавцем чотирьох незаконних наказів про накладання на нього дисциплінарних стягнень призвела до моральних страждань працівника, внаслідок чого він був змушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя, тобто йому завдано моральну шкоду, у зв'язку з чим просив суд стягнути з НВФ Екофарм на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 64000 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 17 січня 2018 року у даній справі позовну заяву ОСОБА_1 до НВФ Екофарм в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів директора НВФ Екофарм від 09.02.2017р. №2, від 09.02.2017р. №3, від 10.02.2017р. №4, від 16.02.2017р. №5 - залишено без розгляду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги до відповідача про відшкодування моральної шкоди, позивач вказує, що внаслідок видачі чотирьох незаконних наказів про накладання дисциплінарних стягнень на працівника було підірвано його авторитет у трудовому колективі, зокрема, як керівника перед підлеглими працівниками. Позивачу, який раніше ніколи не притягувався до дисциплінарної відповідальності, було заподіяно душевні страждання, що виявились у його переживаннях, хвилюваннях, емоційному неспокої, виникненні у нього почуття страху за пов'язану з цим неможливість подальшої успішної трудової діяльності, просування позивача у професійному шляху до успіху по службових сходах та до престижного соціального статусу і положення у суспільстві. Незаконне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності призвело до значного погіршення його настрою, що дістало свій вияв у проявах нервозності й депресії, стані збентеження, тривоги, відчаю. Через моральні страждання та душевні переживання позивач втратив нормальний сон, став дратівливий та морально знесилений. Постійні хвилювання позивача з приводу незаконного застосування відповідачем дисциплінарних стягнень тримали ОСОБА_1 протягом тривалого часу в постійній нервовій та психологічній напрузі. За вказаних обставин позивач змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Зокрема, для відновлення порушених трудових прав та вирішення пов'язаних з цим проблем, що виникли внаслідок незаконних дій відповідача, позивачем додатково витрачався значний час, сили, нервова (психічна) енергія, що на його думку, свідчить про наявність моральної шкоди. З урахуванням вищенаведеного, позивач просив суд стягнути з НВФ Екофарм на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 64000 грн.

Позивач веде дану справу в суді через свого представника адвоката Суменка В.О., який просив розглянути справу за його відсутності, про що подав адресовану суду письмову заяву від 17.01.2018р., яка приєднана судом до матеріалів справи.

Відповідач також просив розглянути справу за його відсутності, про що подав адресовану суду письмову заяву від 12.01.2018р., яка приєднана судом до матеріалів справи.

Оскільки клопотання про розгляд справи за їх відсутності подали обидві сторони, а інших учасників у справі немає, то зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, за правилами ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, а за правилами ч.3 ст.211 ЦПК, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Пунктами 1 та 2 ч.1 ст.264 ЦПК передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Так, наказом директора НВФ Екофарм від 16.01.2017р. №2-К ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду керівника групи постачання з 16.01.2017р., що підтверджується витягом з трудової книжки ОСОБА_1

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що з отриманого ним у відповідь на його письмове звернення листа Головного управління Держпраці в Одеській області від 07.04.2017р. йому стало відомо про те, що директором НВФ Екофарм видано кілька наказів, згідно з якими позивач буцімто раніше притягувався до дисциплінарної відповідальності на підставі наказів директора НВФ Екофарм :

- від 09.02.2017р. №2, - у ньому йдеться про те, що за некоректну поведінку і використання ненормативної лексики по відношенню до співробітників НВФ Екофарм позивачу ОСОБА_1 винесено усне попередження. Пунктом 2 зазначеного наказу передбачено, що у випадку повторної некоректної поведінки працівника по відношенню до співробітників НВФ Екофарм будуть прийняті більш суворі адміністративні заходи;

- від 09.02.2017р. №3, - у ньому йдеться про те, що за розповсюдження недостовірних відомостей третім особам і переговорів від імені НВФ Екофарм в особистих цілях ОСОБА_1 винесено усне попередження;

- від 10.02.2017р. №4, - у ньому йдеться про те, що ОСОБА_1 винесено усне попередження за використання робочого часу в особистих цілях і попереджено вказаного працівника про те, що у разі його відсутності на робочому місці більше трьох годин його буде звільнено відповідно до Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП);

- від 16.02.2017р. №5, - у ньому йдеться про те, що ОСОБА_1 винесено сувору догану і категорично заборонено перевіряти на співробітниках НВФ Екофарм харчові продукти, які були виготовлені вказаним працівником (у т.ч. в лабораторії НВФ Екофарм ), не пройшли відповідних експертиз на безпеку харчової продукції і офіційно не зареєстровані.

Вважаючи вищеперелічені накази щодо накладання на нього дисциплінарних стягнень незаконними, ОСОБА_1 оскаржив їх у судовому порядку.

Оскільки у розпорядженні позивача не було копій вищеперелічених наказів НВФ Екофарм , а НВФ Екофарм на вимогу позивача відмовилось надати йому копії цих наказів, представник ОСОБА_1 адвокат Суменко В.О. звернувся до суду із заявою від 12.07.2017р. про витребування копій вказаних наказів від НВФ Екофарм .

Ухвалою суду від 12.07.2017р. заяву представника ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено та витребувано від НВФ Екофарм копії вищеперелічених чотирьох наказів про накладання дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1

Копія зазначеної ухвали суду від 12.07.2017р. про витребування доказів двічі надсилалась на адресу відповідача - 12 липня 2017 року та 25 вересня 2017 року. Однак, витребувані судом копії вищеперелічених чотирьох наказів НВФ Екофарм про накладання дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 не були подані суду відповідачем з неповажних причин.

Між тим, частиною десятою ст.84 ЦПК передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Так, враховуючи ту обставину, що НВФ Екофарм ухилився від надання суду виданих директором НВФ Екофарм чотирьох наказів про накладання дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1, а також беручи до уваги важливе значення цих доказів для вирішення заявлених ОСОБА_1 вимог про відшкодування моральної шкоди, суд відповідно до правил ч.10 ст.84 ЦПК визнає встановленими обставини, для з'ясування яких витребовувались відповідні накази НВФ Екофарм .

Крім того, судом береться до уваги те, що 11.08.2017р. на адресу суду надійшло повідомлення НВФ Екофарм про те, що останнім добровільно виконані позовні вимоги позивача, а саме, скасовано видані директором НВФ Екофарм чотири вищеперелічені накази про накладання дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1, які останній оскаржив у судовому порядку та вимога про визнання яких незаконними була предметом позову у даній цивільній справі.

Суд вважає, що факт видачі директором НВФ Екофарм наказу від 31.07.2017р. №21 Про скасування наказів від 09.02.2017р. №2, від 09.02.2017р. №3, від 10.02.2017р. №4, від 16.02.2017р. №5 , яким скасовано усі чотири оскаржені позивачем накази роботодавця, свідчить про те, що сам відповідач визнав факт незаконності цих наказів, що у суду дає підстави вважати усі чотири оскаржені позивачем накази роботодавця про накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 незаконними.

Згідно зі ст.237-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено:

…13. Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП… за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності .

Крім того, в п.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012р. №10-1389/0/4-12 Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права сформульовано обов'язкові для всіх судів України правові позиції, згідно з якими:

…5. Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Ураховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, …а має самостійне юридичне значення (постанова від 25 квітня 2012р. № 6-23цс12)… .

З урахуванням вищенаведених роз'яснень Пленуму Верховного Суду України та виходячи зі змісту вищенаведених обов'язкових для всіх судів України правових позицій, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що внаслідок видачі чотирьох незаконних наказів про накладання дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 було підірвано його авторитет у трудовому колективі, що призвело також до зниження авторитету позивача як керівника в очах підлеглих йому працівників.

Позивачу, який раніше ніколи не притягувався до дисциплінарної відповідальності, було заподіяно душевні страждання, що виявились у його переживаннях, хвилюваннях, емоційному неспокої, виникненні у нього почуття страху за пов'язану з цим неможливість подальшої успішної трудової діяльності, просування позивача у професійному шляху до успіху по службових сходах та до престижного соціального статусу і положення у суспільстві.

Незаконне притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності призвело до значного погіршення настрою позивача, що дістало свій вияв у нервозності й депресії, стані збентеження, тривоги, відчаю через усвідомлення ним ненадійності його становища як працівника на займаній посаді.

Через моральні страждання та душевні переживання позивач втратив нормальний сон, став дратівливий та морально знесилений. Постійні хвилювання позивача з приводу незаконного застосування по відношенню до нього роботодавцем дисциплінарних стягнень тримали ОСОБА_1 в постійній нервовій та психологічній напрузі протягом тривалого часу.

За вказаних обставин позивач змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Так, для відновлення порушених трудових прав та вирішення пов'язаних з цим проблем, що виникли внаслідок незаконних дій відповідача, ОСОБА_1 додатково витрачався значний час, сили, нервова (психічна) енергія, що свідчить про наявність моральної шкоди.

Оцінюючи характер правопорушення, вчиненого НВФ Екофарм під час видачі ним чотирьох незаконних наказів, та ступінь вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди, суд керується Конвенцією Міжнародної Організації Праці №111 про дискримінацію в галузі праці та занять, прийнятою 42 сесією Генеральної Конференції Міжнародної Організації Праці 4 червня 1958 року (далі - Конвенція МОП №111), яку ратифіковано Україною 04.08.1961 року.

Так, за змістом положень пункту а статті 1 та статті 2 Конвенції МОП №111, Україна зобов'язується визначити й проводити національну політику, спрямовану на заохочення, методами, що узгоджуються з національними умовами й практикою, рівності можливостей та поводження стосовно праці й занять з метою викорінення з приводу них будь-якої дискримінації, тобто будь-якого розрізнення, недопущення або переваги, що робиться за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження і призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять.

Як вбачається зі змісту підпункту b пункту 2 відповідної Рекомендації щодо дискримінації в галузі праці та занять №111, яка доповнює Конвенцію Міжнародної Організації Праці №111, Україна повинна визначити національну політику, спрямовану на недопущення дискримінації у галузі праці й занять. Ця політика має застосовуватися шляхом законодавчих заходів чи будь-яким іншим способом, сумісним з національними умовами та практикою, з належним урахуванням принципу, згідно з яким усі особи повинні користуватися без дискримінації рівністю можливостей і поводження щодо:

iii) просування по роботі відповідно до їхньої особистої вдачі, знань і старанності;

iv) надійності становища на займаній посаді.

З урахуванням вищеперелічених вимог Конвенції МОП №111, суд вважає, що упереджене ставлення директора НВФ Екофарм до ОСОБА_1 чи прояви будь-якої дискримінації з боку роботодавця не повинні допускатись на робочих місцях, а тим більше, не повинні слугувати приводом для умисних дій роботодавця, спрямованих на попрання трудових прав вказаного працівника, якого протягом календарного тижня (у період з 9 до 16 лютого 2017 року) чотири рази безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Суд вважає, що така поведінка директора НВФ Екофарм дискредитує відповідача, оскільки останній своїми діями демонструє зневажливе ставлення до вимог трудового законодавства, повністю ігнорує принцип захисту трудових прав працівника, що є одним із важливих принципів правового регулювання праці.

Враховуючи ступінь вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди, глибину, суттєвість та тривалість у часі заподіяних позивачу душевних страждань, тяжкість вимушених змін у його житті, з урахуванням вимог виваженості, розумності й справедливості, покладання на роботодавця обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 1500 грн. за кожен факт її заподіяння суд вважає цілком виправданим.

Слід вважати встановленими чотири факти заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки відповідачем видано чотири незаконні накази. Отже, слід стягнути з НВФ Екофарм на користь ОСОБА_1 грошовий еквівалент моральної шкоди у розмірі усього 6000 грн., виходячи з розрахунку: 1500 (грн.) х 4 = 6000 (грн.).

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За загальним правилом, частиною першою ст.141 ЦПК передбачено, що с удовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, у даному випадку суд керується правилом, що передбачене частиною дев'ятою ст.141 ЦПК, згідно з яким у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, суд вважає, що факт видачі наказу директора НВФ Екофарм від 31.07.2017р. №21 Про скасування наказів від 09.02.2017р. №2, від 09.02.2017р. №3, від 10.02.2017р. №4, від 16.02.2017р. №5 , яким скасовано усі оскаржувані позивачемнакази, свідчить про те, що сам відповідач визнав факт незаконності цих наказів, а звідси випливає, що трудовий спір виник внаслідок неправильних дій НВФ Екофарм .

За подання до суду позовної заяви, що містила вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 18.09.2017р. №4011990518.

За цих обставин, з урахуванням правил, передбачених ч.9 ст.141 ЦПК, суд покладає на НВФ Екофарм судові витрати в частині сплаченого позивачем судового збору у розмірі 640,00 грн.

Частиною третьою ст.133 ЦПК передбачено, зокрема, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).

Частиною другою ст.137 ЦПК передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат представником позивача подано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Суменком В.О., необхідних для надання правничої допомоги, як це передбачено частиною третьою ст.137 ЦПК. Зокрема, суду надано:

- розрахунок розміру винагороди адвоката за надання професійної правничої допомоги на стадії провадження в суді першої інстанції та відшкодування витрат, пов'язаних з її наданням;

- Акт №1 від 17.01.2018 року приймання-здачі послуг з надання правничої допомоги до Договору про надання правової допомоги від 03.05.2017р. №50, підписаний ОСОБА_1 та адвокатом Суменком В.О.;

- квитанцію №053418 від 17.01.2018 року про сплату ОСОБА_1 та про одержання адвокатом Суменком В.О. коштів на сплату вартості наданих послуг у розмірі усього 7115,40 грн. (сім тисяч сто п'ятнадцять гривень 40 коп.) (без ПДВ).

Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, що відображений в наданих документах, є співмірним із:

- складністю справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та значенням справи для позивача, в інтересах якого діяв адвокат, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію позивача як успішного й сумлінного працівника.

На підставі викладеного, керуючись пунктом а статті 1, статтею 2 Конвенції Міжнародної Організації Праці №111 про дискримінацію в галузі праці та занять від 04.06.1958 року, яку ратифіковано Україною 04.08.1961 року, ст. 237-1 Кодексу законів про працю України, п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , п.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012р. №10-1389/0/4-12 Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права , ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Науково-виробничої фірми Екофарм товариства з обмеженою відповідальністю про визнання незаконними та скасування наказів щодо накладання дисциплінарних стягнень на працівника та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничої фірми Екофарм товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 21032903; адреса місцезнаходження: 65039, м.Одеса, вул.Семінарська,11- А , кв.6; р/рах. № 26001312090 в АБ Південний у м.Одесі, МФО 328209) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП: НОМЕР_1; паспорт громадянина України сер.НОМЕР_2, виданий 13.06.2013р. Київським РВ у м.Одесі ГУДМС України в Одеській області; зареєстрований за адресою: 65122, АДРЕСА_2) 6000 грн. 00 коп. (шість тисяч гривень 00 копійок) на відшкодування моральної шкоди, судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7115,40 грн. (сім тисяч сто п'ятнадцять гривень 40 копійок), а всього 13755,40 (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн. 40 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.І. Загороднюк

17 січня 2018 року