Постанова

від 24.01.2018 по справі 347/1657/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/10603/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської обл. на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської обл. від 05.10.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок пенсії із врахуванням наявного стажу (суддя суду І інстанції: Гордій В.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13 год. 16 хв. 05.10.2017р., м.Косів Івано-Франківської обл.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначено),-

В С Т А Н О В И В:

01.09.2017р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду /ОУПФ/ України Івано-Франківської обл. щодо недоплати його пенсії як особі, яка отримала ядерну шкоду здоров'ю; зобов'язати пенсійний орган провести перерахунок його державної пенсії відповідно до вимог ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , не нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожен рік понаднормового стажу згідно приписів ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , починаючи з 01.03.2017р., та здійснити її виплату із врахуванням отриманих сум; допустити негайне виконання рішення суду в цілому (а.с.1-3).

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської обл. від 05.10.2017р. заявлений позов задоволено; визнано неправомірними дії відповідача Косівського ОУПФ України Івано-Франківської обл. щодо недоплати пенсії ОСОБА_2, як особі, яка отримала ядерну шкоду, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та ст.ст.13, 49, 50, 51, 56 та 57 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ; зобов'язано пенсійний орган перерахувати позивачу державну пенсію відповідно до вимог законодавства України, але не нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, із збільшенням її на один відсоток заробітку за кожний рік понаднормового стажу відповідно до ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , з 01.03.2017р., та здійснити її виплату із врахуванням отриманих сум (а.с.43-45).

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач Косівське ОУПФ України Івано-Франківської обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог (а.с.48-51).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розрахунок державної пенсії проводиться за єдиною існуючою формулою призначення пенсії за віком як для Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , так і для Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

При призначенні та обчисленні державної (основної) пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія має нараховуватися та обчислюватися згідно із Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із врахуванням пільг, передбачених Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Наведене стосується також і умов визначення стажу роботи та середньомісячного фактичного заробітку особи, якій призначається пенсія.

Оскільки позивач отримує пенсію відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , то її збільшення повинно проводитися також на підставі норм цього ж Закону. Водночас, ч.1 ст.28 вказаного Закону передбачено мінімальний розмір пенсії, який повинен відповідати розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; вказаний розмір передбачений лише для стажу тривалістю 35 років (для чоловіків).

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи та нормами чинного законодавства підтверджується право позивача на перерахунок пенсії у відповідності до вимог ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Позивач обрав умови та порядок пенсійного забезпечення; норми Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи мають для спірної категорії осіб пільговий характер щодо тривалості трудового стажу та величини, з якої проводиться розрахунок.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не у повній мірі відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що стверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 04.01.1993р. Івано-Франківською обласною державою адміністрацією (а.с.4).

Відповідно до протоколу № 162293 від 22.06.2017р. позивачу призначено з 10.10.2016р. пенсію по віку відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . При цьому, загальний страховий стаж позивача склав 25 років 07 місяців 13 днів; під час призначення пенсії враховано осучаснений заробіток позивача 2864 грн. 22 коп. за періоди роботи з 01.10.1987р. по 30.09.1992р., з 13.07.2009р. по 07.10.2016р. (а.с.8).

21.08.2017р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив провести йому перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , а також привести розмір його пенсії у відповідності до норм ст.49 Конституції України (а.с.5-6).

Згідно відповіді Косівського ОУПФ України Івано-Франківської обл. № 74/М-15 від 22.08.2017р. у задоволенні заяви позивача відмовлено через відсутність правових підстав для перерахунку пенсії (а.с.7).

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Законів України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Про пенсійне страхування (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.49 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ч.1 ст.55 цього Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, із зменшенням віку на 10 років.

Частиною 2 ст.56 вказаного Закону передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Згідно ст.15 Закону України Про пенсійне забезпечення умови, норми та порядок такого забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення .

Таким чином, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України Про пенсійне забезпечення або спеціальним Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Обставини справи свідчать про те, що позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Аналіз ст.56 наведеного Закону вказує про те, що вона визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Водночас порядок перерахунку пенсій Законом України Про пенсійне забезпечення не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі ч.6 ст.7 КАС України.

Ознакам, передбаченим вказаною процесуальною нормою, відповідає абз.2 ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 процент визначеної законом її розрахункової величини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абз.1 ч.2 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 процент заробітку за рік.

Оскільки ОСОБА_2 є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, тому пенсійним органом на момент перерахунку пенсії протиправно не проведено доплату до пенсії за понаднормативний стаж, при цьому спірну доплату слід було встановити за понаднормативний стаж 20 років.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України по аналогічній категорії справ (зокрема, постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 07.07.2015р. у справі № 21-727а15).

Звідси слідує, що відмова Косівського ОУПФ України Івано-Франківської обл., яка викладена листі № 74/М-15 від 22.08.2017р., в частині проведення перерахунку та виплати пенсії позивача із її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років, не ґрунтується на вимогах закону, при цьому відповідача належить зобов'язати здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_2 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

В частині відповідності розміру основної пенсії за віком величині прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , колегія суддів враховує наступне.

Згідно матеріалів справи розмір пенсії позивача на день його звернення до відповідача (21.08.2017р.) відповідно становив 1392 грн. 07 коп., при цьому:

основний розмір пенсії за віком - 989 грн. 24 коп.;

додаткова пенсія потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії - 170 грн. 82 коп.;

підвищення за проживання в гірському населеному пункті - 232 грн. 01 коп.

Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст.17 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Приписами ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до п.2 постанови КМ України № 265 від 26.03.2008р. Деякі питання пенсійного забезпечення громадян установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач скористався правом на достроковий вихід на пенсію.

Водночас, чинним законодавством в імперативному порядку встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком повинен відповідати розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Також колегія суддів не приймає до уваги приписи п.2 постанови КМ України № 265 від 26.03.2008р. Деякі питання пенсійного забезпечення громадян , оскільки такі норми не можуть суперечити ст.46 Конституції України та Законам України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , Про прожитковий мінімум , Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Також допущена КМ України невідповідність вимог п.2 згаданої постанови приписам вищевказаних законодавчих актів в частині недосягнення суми 949 грн. рівню прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не може позбавляти особу її конституційного права на належний рівень життя, який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, нарахування ОСОБА_2 та виплату основної пенсії за віком проведено відповідачем без дотриманням рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не відповідає приписам Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

З наведеного слідує, що відмова Косівського ОУПФ України Івано-Франківської обл., яка викладена листі № 74/М-15 від 22.08.2017р., в частині проведення перерахунку та виплати пенсії позивача не нижче розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не відповідає вимогам закону, при цьому підлягають задоволенню позовні щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_2 у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Враховуючи строки звернення до суду, які визначені ст.122 КАС України, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом (01.09.2017р.), колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню за період, починаючи з 01.03.2017р.

Також спірні щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому у разі виникнення підстав для її перерахунку розмірів пенсії визначається лише дата, з якої особа має право на її перерахунок чи отримання пенсії у певному розмірі. Обмеження періоду, протягом якого суб'єкт владних повноважень має здійснювати обчислення пенсії відповідно до вимог закону, є безпідставним та суперечить вимогам ст.19 Конституції України.

З огляду на положення ст.ст.5, 21, 245 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати незаконною бездіяльність суб'єкта владних повноважень і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення, а саме належить визнати протиправною бездіяльність Косівського ОУПФ України Івано-Франківської обл., яка полягає у непроведенні перерахунку та виплаті призначеної позивачу основної пенсії за віком не нижче розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та із її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 основної пенсії за віком у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 01.03.2017р., а також із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , починаючи з 01.03.2017р.; здійснити виплату недоотриманих коштів у зв'язку з проведеним перерахунком з урахуванням виплачених сум пенсії; решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Оскільки сторонами не представлено доказів понесення судових витрат по справі, останні не зверталися до суду апеляційної інстанції із відповідними заявами, тому правові підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України є відсутніми.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення заявленого, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської обл. задовольнити частково.

Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської обл. від 05.10.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської обл., яка полягає у непроведенні перерахунку та виплаті призначеної ОСОБА_2 основної пенсії за віком не нижче розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та із її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років.

Зобов'язати Косівське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської обл. здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 основної пенсії за віком:

у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 01.03.2017р.;

із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 процентів заробітку, згідно ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , починаючи з 01.03.2017р.;

провести виплату недоотриманих коштів у зв'язку з проведеним перерахунком з урахуванням виплачених сум пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська М. В. Костів Дата складення повного судового рішення: 25.01.2018р.