Постанова

від 23.01.2018 по справі 820/692/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/3468/17 820/692/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Бившевої Л.І.

суддів: Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М.

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДПІ) на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017 (головуючий суддя - Любчич Л.В., судді - Сіренко О.І., Спаскіна О.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорськтеплоенерго (далі - Товариство) до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (Управління ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.01.2017 № 0000035008 та № 0000045008, прийняті Управлінням ДПІ.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 11.05.2017 позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення від 26.01.2017 № 0000035008 та № 0000045008 Управління ДПІ.

Управління ДПІ оскаржило це рішення до Харківського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 08.06.2017 залишив апеляційну скаргу Управління ДПІ без руху з підстав її невідповідності вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України та встановив строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

21.06.2017 Управління ДПІ звернулось до Харківського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору, яке обґрунтувало тим, що Управління ДПІ є структурним підрозділом ДПІ та не здійснює сплату судового збору у зв'язку з відсутністю власного кошторису. Управління ДПІ звернулось до ДПІ із клопотанням щодо сплати судового збору, проте оплата коштів не відбулася.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.07.2017 відмовив у задоволенні клопотання Управління ДПІ про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017, оскільки будь-яких доказів щодо вчинення дій, а також наявності інших поважних причин неможливості виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху скаржник не надав.

ДПІ оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував справу з Харківського окружного адміністративного суду. В обґрунтування вимог касаційної скарги ДПІ вказує на порушення судом апеляційної інстанції права на справедливий захист та послалась на рішення Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі , відповідно до висновків якого у випадку, якщо тягар сплати судового збору обмежує або порушує справедливий баланс щодо захисту порушених прав та обмеження накладене щодо доступу до захисту порушеного права, то такий суб'єкт повинен бути звільнений від сплати судового збору в силу відсутності коштів на захист.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2017 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.01.2018 прийняв касаційну скаргу ДПІ до провадження.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Частиною 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Положеннями частини 1 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі .

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) покладала на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2017 встановив достатній строк для надання скаржником документа про сплату судового збору, а ухвалою від 07.07.2017 - відмовив у продовженні встановленого судом строку з підстав відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували вчинення Управлінням ДПІ дій, на які воно посилається у клопотанні про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, та за відсутності інших поважних причин неможливості вчасного виконання вимог ухвали суду.

Щодо посилання ДПІ на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі , колегія суддів вказує, що відповідно до цього рішення право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, щодо порядку виділення коштів для сплати судового збору та погодження сплати тощо не можуть бути підставою для продовження встановленого судом достатнього строку для надання документа про сплату судового збору, з урахуванням того, що будь-яких належних доказів, які б підтверджували викладені ДПІ обставини, скаржник не надав.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Офісу великих платників податків ДФС підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна