Постанова

від 24.01.2018 по справі 200/10541/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2018 м. Київ

К/9901/4785/18

№200/10541/13-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради про часткове скасування рішення,

в с т а н о в и в:

У липні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом про скасування рішення Дніпропетровської міської ради № 182/36 від 19.09.2008р. в частині визначення категорії цільового призначення земель.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2013р. позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення Дніпропетровської міської ради № 182/36 від 19.09.2008р. в частині визначення категорії цільового призначення земель: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0015; АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0, 0406; АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0, 0134; АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,0350; АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_5 площею 0, 1731; АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_6 площею 0, 0260; АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_7 площею 0, 0939; АДРЕСА_5 кадастровий номер НОМЕР_8 площею 0,0426 як землі історико-культурного призначення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 26.03.2015р. постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2013р. скасовано. Постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі статей 99, 100 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.).

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодилася ОСОБА_2, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власницею нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_6; нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_7, приміщення 15; Комплексу, будівля магазину літ.А-1 за адресою АДРЕСА_8.; вбудованого нежитлового приміщення № 2а поз. 1-8 загальною площею 90,9 м2 в житловому будинку літ.А-5 на 1 поверсі розташованому в АДРЕСА_9; Нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_10, приміщення XXXV, XXXVI. Позивач ОСОБА_3 є власником Кафе Мрія за адресою: АДРЕСА_11

Земельні ділянки, на яких знаходяться вказані об'єкти нерухомості передано позивачам в оренду у 2005 році.

Рішенням від 19.09.2008р. № 182/36 сесії Дніпропетровської міської ради V скликання на виконання ст.7 Закону України Про плату за землю , Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006р. № 1724 Деякі питання оренди землі у частині оформлення розрахункового розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, право розпорядження якими має Дніпропетровська міська рада, з метою попередження витрат надходжень плати за землю, відповідно до висновків Управління земельних ресурсів у м. Дніпропетровську, Дніпропетровської області, міська рада вирішила визначити категорію цільового призначення земель, право розпорядження якими має Дніпропетровська міська рада, згідно Додатку до цього рішення.

Відповідно пунктів 11, 12, 13, 15-18, 21 Додатку, цільове призначення земельних ділянок, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0015; АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0, 0406; АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0, 0134; АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,0350; АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_5 площею 0, 1731; АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_6 площею 0, 0260; АДРЕСА_4 кадастровий номер НОМЕР_7 площею 0, 0939; АДРЕСА_5 кадастровий номер НОМЕР_8 площею 0,0426 змінено на землі історико-культурного призначення.

В 2012 року при отриманні проектів додаткових угод до зазначених договорів оренди землі та доданих до них розрахунків розміру орендної плати на земельні ділянки станом на 29.02.2012р., позивачі дізнались, що відповідач своїм рішенням від 19.09.2008р. змінив цільове призначення земельних ділянок, що знаходяться в користуванні у позивачів на підставі договорів оренди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення від 19.09.2008р. №182/36 Дніпропетровською міською радою порушено встановлений законом порядок віднесення земель до категорії землі історико-культурного призначення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі мали дізнатися про порушення своїх прав у червні 2012 року, оскільки ОСОБА_2 дізнавшись про наявність оскаржуваного рішення відповідача звернулась 05.06.2012р. в інтересах позивачів до Управління охорони культурної спадщини Дніпропетровської області щодо надання роз'яснень стосовно того, чи відносяться орендовані позивачами земельні ділянки до земель історико - культурного призначення, а до суду позивачі звернулися 30.07.2013р. без зазначення поважних причин пропуску строку звернення до суду.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено і не заперечується позивачами, що позивачі дізнались про порушення своїх прав у червні 2012 року, а звернулися до суду лише у липні 2013 року з пропуском шестимісячного строку, передбаченого статтею 99 КАС України без зазначення поважних причин пропуску такого строку.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що суд першої інстанції з власної ініціативи визнав причини пропуску строку на звернення до адміністративного суду поважними також є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки за правилами статті 100 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними здійснюється судом на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів про що постановляється ухвала, однак у матеріалах справи відсутнє відповідне процесуальне рішення.

Також безпідставним є посилання в касаційній скарзі на скасування апеляційним судом рішення першої інстанції з формальних підстав, оскільки за правилами ст. 155, 203 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) пропуск встановленого законом строку звернення до суду, за відсутності поважних причин такого пропуску, є безумовною підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 26.03.2015р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук