Ухвала

від 22.01.2018 по справі 908/4710/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 8/158/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

м. Запоріжжя

22.01.2018 Справа № 908/4710/14

Розглянувши матеріали скарги Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товарова "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Захисників України, 2, ЄДРПОУ 32001618)

на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

у справі № 908/4710/14

за позовом Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерко товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул.Захисників України, 2)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВ СВЕТ" (86494, Донецька область, Шахтарський район, с. Славне, вул. Горького, буд. 3)

про стягнення 90964 грн. основного боргу за договором № 52 від 13.05.2013 р., 508 грн. 40 коп. річних процентів

за участю Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - (скаржника) - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від ВДВС- не з'явився.

11.01.2018 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла скарга Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товарова "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.12.2017 з виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.12.2014 №908/4710/14.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018, справу № 908/4710/14 передано на розгляд раніше визначеному складу суду - судді Поповій І.А. Розпорядженням керівника апарату Вознесенської О.І. від 11.01.2018 № П-22/18 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/4710/14, у зв'язку із звільненням з посади судді-доповідача Попової І.А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2018, справу № 908/4710/14 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2018 скаргу у справі № 908/4710/14 прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 22.01.2018.

Ухвалою суду від 18.01.2018 відхилено клопотання Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про участь у судовому засіданні, призначеному на 22.01.2018 о 10-30 год., в режимі відеоконференції.

Відповідно до приписів п.3 ст. 222 ГПК України судове засідання 22.01.2018. здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представники позивача (скаржника), відповідача та ВДВС в судове засідання не з'явилися, про поважність причин неявки суд завчасно не попереджали. Про дату, час та місце розгляду скарги у справі №908/4710/14 представники позивача, відповідача та ВДВС були належним чином повідомлені, у відповідності до норм Господарсько процесуального Кодексу України.

На адресу суду надійшли поштові повідомлення серії Р № 8530701432469 та серії Р №8751605496860 про вручення представнику ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та представнику Лівобережного ВДВС міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області, 18.01.2018 та 19.01.2018 відповідно, копій ухвали від 12.01.2018 про прийняття скарги до розгляду та призначення судового засідання на 22.01.2018.

У відповідності до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути скаргу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення скарги по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача (каржника), відповідача та ВДВС.

В судовому засіданні 22.01.2018 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Скарга Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товарова "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" обґрунтована наступними обставинами. 26.12.2014 Господарським судом Запорізької області був виданий наказ на примусове виконання судового рішення по справі № 908/4710/14 про стягнення з ТОВ АЗОВ СВЕТ на користь ДП Донецький облавтодор ВІТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України 90964 грн. основного боргу, 508,40 грн. 3 % річних, 1829,44 грн. - судового збору. Наказ Господарського суду Запорізької області по справі №908/4710/14 пред'явлений до виконання до Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. 06.12.2017 винесена Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 закону України Про виконавче провадження - Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. 26.12.2017 стягувачем отримано постанову заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції України Шалабаєвої Л.С. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.12.2017 ВГП №54200659. Цією постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь ГТУЮ України відмовив у проведенні виконавчих дій посилаючись на те, що боржник знаходиться на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, внаслідок проведення на цій території антитерористичних дій. Зазначає, що ДП Донецький облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України з даною постановою не згоден, вважає дії державного виконавця неправомірними, а постанову такою, що не відповідає діючому законодавству України, оскільки виконавець повинен провести всі можливі дії із виявлення майна та коштів боржника, на які може бути звернено стягнення. Враховуючи зазначене, скаржник просить суд: - визнати дії заступника начальника Лівобережного ВДВС міста Маріуполь ГТУЮ України Шалабаєвої Л.С. з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 06.12.2017 з виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2014 №908/4710/14 неправомірними; - визнати постанову заступника начальника Лівобережного Лівобережного ВДВС міста Маріуполь ГТУЮ України Шалабаєвої Л.С. про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.12.2017 з виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2014 №908/4710/14 недійсною; - зобов'язати заступника начальника Лівобережного ВДВС міста Маріуполь ГТУЮ України Шалабаєву Л.С. відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу та провести належні виконавчі дії.

18.01.2018 на адресу суду від Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшли заперечення на скаргу, в яких, зокрема, орган ВДВС повідомив, що під час примусового виконання наказу № 908/4710/14 було вжито заходи, передбачені чинним законодавством, для виконання рішення суду, а саме було достовірно встановлено факт відсутності у боржника майна: грошових коштів на рахунках в банківських установах, нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, транспортних засобів, сільськогосподарської та іншої техніки. Все майно боржника (невизначене) перебуває під обтяженням згідно постанови від 25.09.2015, відомості про обтяження були внесені до відповідних державних реєстрів, арешти по цей час є чинними. Встановити факт наявності у боржника майна (рухомого майна або готівкових коштів) за адресою; Донецька область, Шахтарський район, с. Славне, вул. Горького, буд. 3, на теперішній час та за існуючих обставин державному виконавцю не представляється можливим. Наголошує, що стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до примусового виконання у межах встановленого законодавством строку. Зазначає, що перевірку майнового стану боржника за його місцезнаходженням у Шахтарському районі Донецької області можливо буде здійснити державним виконавцем в рамках відкритого на той час виконавчого провадження після повернення зазначеної території під контроль української влади. Вважає скаргу безпідставною та просить відмовити у задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали справи № 908/4710/14 та матеріали скарги Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товарова "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі № 908/4710/14, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 339 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

В силу ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Із матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.12.2014 у справі №908/4710/14 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВ СВЕТ" на користь Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 90964 грн. 00 коп. основного боргу, 508 грн. 40 коп. річних процентів, 1829 грн. 44 коп. судового збору.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ №908/4710/14 від 26.12.2014.

27.06.2017 заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шалабаєвою Л.С. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54200659 щодо примусового виконання наказу №908/4710/14 від 26.12.2014.

Як встановлено з матеріалів виконавчого провадження, при попередньому пред'явленні наказу у виконавчому провадженні № 48734752 (Вперше виконавчий документ був пред'явлений на виконання до ВДВС 15.09.2015 за місцезнаходженням ТОВ "АЗОВ СВЕТ", а саме: Донецька обл., м.Маріуполь, бул. Комсомольський, 40/1 кв.117, (ВП № 48734752)) було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника (постанова від 25.09.2015), відомості про обтяження було внесено до відповідних державних реєстрів, також було накладено арешт на кошти боржника (постанова від 28.09.2015). Вказані арешти є чинними.

Згідно змісту інформаційної довідки від 04.07.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було встановлено, що відомості щодо боржника відсутні, тобто нерухомість не зареєстрована.

Згідно акту державного виконавця за адресою: бул. Морський (Комсомольський), буд.40/1 кп.117, ТОВ Азов Свет не знаходиться.

Згідно витягу з ЄДР від 05.07.2017, сформованого на сайті ДП Інформаційно-ресурсний центр , місцезнаходження ТОВ Азов Свет : Шахтарський район, с. Славне, вул. Горького, буд.3, керівником зазначена ОСОБА_5.

З відповіді відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради на запит ВДВС щодо ОСОБА_5 (дата народження невідома) встановлено, що у період з 02.10.2015 по 01.04.2016 у м. Маріуполі була тимчасово зареєстрована ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.н., але на теперішній час немає інформації щодо реєстрації місця проживання вказаної особи.

Згідно відповіді Головного управління статистики у Донецькій області підприємство ТОВ Азов Свет (керівник ОСОБА_5, АДРЕСА_1) за 2015-2016 року не надавало фінансову та статистичну звітність, персональні дані керівника відсутні.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС за ТОВ Азов Свет транспортні засоби не зареєстровані.

За відповіддю Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області за боржником не зареєстровано трактори, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми.

Згідно відповіді відділу у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відомості про наявність земельних ділянок у власності ТОВ Азов Свет відсутні. Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відомості щодо зареєстрованих документів, що посвідчують право на земельні ділянки, та зареєстрованих земельних ділянок, які розташовані на території Донецької області, відсутні.

24.07.2017 та 09.10.2017 державним виконавцем було складено та направлено до банківських установ платіжні вимоги, які повернуто без виконання через відсутність коштів на рахунках боржника.

З метою перевірки наявності нових рахунків, відкритих боржником у банківських установах, державним виконавцем систематично складались запити до ДФС (27.06.2017, 03.07.2017, 20.07.2017, 03.08.2017, 29.08.2017, 19.09.2017, 27.09.2017, 13.10.2017, 15.11.2017, але згідно змісту отриманих від ДФС відповідей нових рахунків не було відкрито (остання відповідь, датована 16.11.2017).

Згідно інформаційних довідок від 05.10.2017, 06.12.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було встановлено, що відомості щодо боржника відсутні. Згідно витягу від 06.12.2017 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження рухомого майна боржника, а саме: арешт всього рухомого майна згідно постанови від 25.09.2015 (ВП № 48734752) Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції.

06.12.2017 заступником начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шалабаєвою Л.С. винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 54200659, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для органів державної виконавчої служби таким законом зокрема, є Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404- VIII (далі ЗУ Про виконавче провадження ).

Згідно до ч. 1 ст. 5 Закону Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 Закону Про виконавче провадження , заходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до п. 5 ч. 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх.

Пунктами 14, 18, 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Також, пунктом 21 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України Про виконавче провадження вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Частина 5 статті 18 Закону України Про виконавче провадження встановлює, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Пунктом 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення, зокрема, шляхом складання актів. В пункті 8 Інструкції визначено, що акт - це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів скарги, скаржник в обґрунтування скарги посилається на невжиття всіх можливих дій із виявлення майна та коштів боржника, на які може бути звернено стягнення.

Разом з тим, з наданих органом ВДВС матеріалів виконавчого провадження, судом встановлено, що державним виконавцем вживалися заходи щодо примусового виконання наказу №908/4710/14 від 26.12.2014 виданого господарським судом Запорізької області на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2014, на підставі та у спосіб, що передбачений ЗУ Про виконавче провадження .

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, в скарзі заявником, крім загальних посилань на те, що виконавець повинен провести всі можливі дії із встановлення майна та коштів боржника, на які може бути звернено стягнення, не зазначено жодної норми Закону та відповідної дії, які б виконавцем здійснені не були.

Також, не наведено заявником жодної норми Закону, які й би суперечила постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 54200659 від 06.12.2017.

Щодо доводів заявника про те, що проведення антитерористичної операції не є підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві, то вони є необґрунтованими, оскільки в постанові державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачеві від 06.12.2017 зазначено ряд вжитих заходів, які були вчинені з метою виконання рішення суду. А про місце знаходження боржника на непідконтрольній Українській владі території вказано з тієї причини, що неможливо перевірити майновий стан за цим місцезнаходженням.

Відповідно до ч.5 ст. 37 Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві діяв на підставі та у спосіб визначений ЗУ Про виконавче провадження , підстав для визнання недійсною постанови ВП № 54200659 від 06.12.2017 суд не вбачає.

З огляду на можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, судом не встановлено факту порушення прав заявника.

Згідно п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України № 9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст., ст. 233, 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Доводи скарги Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товарова "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у справі №908/4710/14 визнати неправомірними.

2.В задоволенні скарги Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товарова "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відмовити.

3. Копію даної ухвали направити сторонам у справі та Лівобережному відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Відповідно до ч.1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст ухвали складено 25.01.2018 .

Суддя Н.Г.Зінченко