Рішення

від 23.01.2018 по справі 914/2644/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018р. Справа №914/2644/17

місто Львів

За позовом: Дрогобицької міськрайонної філії Львівського обласного центру зайнятості, м. Дрогобич, до відповідача:Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, м. Дрогобич, про: стягнення 24917,00 грн.

Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І. За участю представників: від позивача : ОСОБА_1 -представник від відповідача : ОСОБА_2 -представник Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 42, 46 ГПК України. Заяви про відвід судді не надходило.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Дрогобицької міськрайонної філії Львівського обласного центру зайнятості до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про стягнення 24917,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.12.2017 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2017 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 23.01.2018.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та подав відповідь на відзив. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 22 Закону України Про зайнятість населення , ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Так, враховуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 у справі №813/2081/16 працівника відповідача було поновлено на роботі. Відтак, просив стягнути з відповідача 24917,00 грн. виплаченої допомоги по безробіттю та покласти на відповідача судові витрати.

В судове засідання представник відповідача з'явився, проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві. В обґрунтування своїх заперечень посилається на ті обставини, що після поновлення на роботі працівнику були виплачені кошти за час вимушеного прогулу, а відтак вважає, що нарахована позивачем сума коштів є подвійним розміром оплати за вказаний період. Крім того, зазначає, що позивачем не надано розрахунку з якого виходив при обчисленні суми виплачених коштів, як допомоги по безробіттю, а відтак, просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому завданні 23.01.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

16 червня 2016 року ОСОБА_3 подано до Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного та заяву про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.

Згідно з витягом з наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_3 23.06.2016 призначено допомогу по безробіттю та з 24.06.2016 розпочато її виплату.

16 грудня 2016 року ОСОБА_3 припинено реєстрацію в центрі зайнятості у зв'язку з поданням заяви про відмову від послуг служби зайнятості.

20 червня 2017 року ОСОБА_3 подано до Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості заяву про поновлення статусу безробітного. У зв'язку з поданою заявою наказом від 20.06.2017 №170620 ОСОБА_3 поновлено виплату допомоги по безробіттю.

04 квітня 2017 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/2081/17 визнано протиправним та скасовано наказ начальника Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №45-0 від 23.05.2016 про звільнення ОСОБА_3, головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів, відповідно до пункту 1 статті 40 КзпП України та поновлено ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 23 травня 2016 року. Зазначеною постановою присуджено стягнути з Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 28015,57 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та стягнення на користь ОСОБА_3 заробітної плати за один місяць в розмірі 2768,01 грн. звернена до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

19 вересня 2017 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/2081/17 від 04.04.2017 залишено без змін.

05 жовтня 2017 року актом №2 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Законів України Про зайнятість населення та Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випад безробіття встановлено, що відповідно до наданих документів, зокрема: копії наказу про поновлення на роботі від 04.10.2017 №93-о, копії постанови Львівського окружного адміністративного суду по справі №813/2081/16 від 04.04.2017, з'ясовано, що ОСОБА_3 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 23.05.2016.

24 жовтня 2017 року позивачем направлено відповідачу претензію №80/07-01 про повернення коштів в розмірі 24917,00 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не повернув, що стало підставою звернення з позовом.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Законом України Про зайнятість населення , Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з преамбулою Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст.7 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття видами забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Згідно з пп. 2 п. 1 ст. 31 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 04 квітня 2017 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/2081/17 ОСОБА_3 крім іншого поновлено на роботі з 23.05.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право: стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п. 10, п. 11 ст. 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працювала у Дрогобицькій ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів та отримувала заробітну плату саме в цій установі.

Так, як встановлено з матеріалів справи, позивачем виплачено ОСОБА_3 24917,00 грн. допомоги по безробіттю, що підтверджується Довідками позивача від 21.11.2017 на суму 17298,27 грн. та від 24.11.2017 на суму 7618,73 грн. незаконність звільнення з посади вказаної особи відповідачем встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, яким і було поновлено на посаді ОСОБА_3

Відтак, оскільки Львівським окружним адміністративним судом фактично визнано наказ про звільнення гр. ОСОБА_3 незаконним та скасовано його, при цьому цей наказ став підставою для втрати гр. ОСОБА_3 заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю, тому позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітній ОСОБА_3 у відповідності до ст.ст.34, 35 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

Таким чином, відповідач зобов'язаний на підставі частини четвертої статті 35 Закону сплатити позивачу грошові кошти у сумі 24917,00 грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір покладається на відповідача в розмірі 1600,00 грн. та підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись ст.ст.10,12,20,73,74,75,76,79,123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (82100, вулиця Шевченка, будинок 9, місто Дрогобич, Львівська область; ідентифікаційний код 39507175) на користь Дрогобицької міськрайонної філії Львівського обласного центру зайнятості (82100,вул. П.Орлика, 3 а місто Дрогобич; ідентифікаційний код 41600652) 24917,00 грн.

3. Стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (82100, вулиця Шевченка, будинок 9, місто Дрогобич, Львівська область; ідентифікаційний код 39507175) в дохід Державного бюджету України 1600,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.01.2018 р.

Суддя Березяк Н.Є.