Постанова

від 24.01.2018 по справі 910/3126/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа№ 910/3126/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сороколетова Н.М. - керівник;

від відповідача 1: Новікова Г.Ю. - за довіреністю від 21.04.2017;

від відповідача 2: Мединський М.М. - за довіреністю від 21.04.2017;

від відповідача 3: не з'явились;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились;

від третьої особи 3: не з'явились;

від третьої особи 4: не з'явились;

від третьої особи 5: не з'явились;

від третьої особи 6: не з'явились;

від третьої особи 7: Яковишин М.В. за довіреністю від 03.01.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сонат"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 року (повне рішення складено 19.05.2017)

у справі № 910/3126/17 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Сонат"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України",

2) Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" ,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Капітал"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_7,

2. ОСОБА_8,

3. ОСОБА_9,

4. ОСОБА_10,

5. ОСОБА_11,

6. ОСОБА_12,

7. ОСОБА_13,

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Сонат" (далі - позивач, ЗАТ "Сонат") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" (далі - відповідач 1, ПАТ "НДУ"), Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - відповідач 2, ПАТ "ПУМБ") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Капітал" (далі - відповідач 3, ТОВ "Роял Каптал"), у якому просило:

- визнати недійсним свідоцтво від 31.05.2010 №2 про знерухомлення простих іменних акцій документарної форми випуску (код ISIN UA 4000084651) у загальній кількості 4 684 штук, емітентом яких є ЗАТ "Сонат";

- зобов'язати ПАТ "ПУМБ" списати: з:

рахунку в цінних паперах власника ОСОБА_7 780 штук простих іменних акцій документарної форми існування, код ISIN UA 4000084651, емітентом яких є ЗАТ "Сонат" та права на них без розпорядження власнику рахунку;

рахунку в цінних паперах власника ОСОБА_8 780 штук простих іменних акцій документарної форми існування, код ISIN UA 4000084651, емітентом яких є ЗАТ "Сонат" та права на них без розпорядження власнику рахунку;

рахунку в цінних паперах власника ОСОБА_9 780 штук простих іменних акцій документарної форми існування, код ISIN UA 4000084651, емітентом яких є ЗАТ "Сонат" та права на них без розпорядження власнику рахунку;

рахунку в цінних паперах власника ОСОБА_10 780 штук простих іменних акцій документарної форми існування, код ISIN UA 4000084651, емітентом яких є ЗАТ "Сонат" та права на них без розпорядження власнику рахунку;

рахунку в цінних паперах власника ОСОБА_11 780 штук простих іменних акцій документарної форми існування, код ISIN UA 4000084651, емітентом яких є ЗАТ "Сонат" та права на них без розпорядження власнику рахунку;

рахунку в цінних паперах власника ОСОБА_12 783 штуки простих іменних акцій документарної форми існування, код ISIN UA 4000084651, емітентом яких є ЗАТ "Сонат" та права на них без розпорядження власнику рахунку;

- зобов'язати ТОВ "Роял Капітал" списати з рахунку в цінних паперах ОСОБА_13 1 просту іменну акцію документарної форми існування, код ISIN UA 4000084651, емітентом якої є ЗАТ "Сонат" та права на них без розпорядження власнику рахунку;

- зобов'язати ПАТ "НДУ" списати з рахунку у цінних паперах ПАТ "ПУМБ" 4683 штуки простих іменних акцій документарної форми існування, код ISIN UA 4000084651, емітентом яких є ЗАТ "Сонат", без розпорядження ПАТ "ПУМБ";

- зобов'язати ПАТ "НДУ" списати з рахунку у цінних паперах ТОВ "Роял Капітал" 1 просту іменну акцію документарної форми існування, код ISIN UA 4000084651, емітентом якої є ЗАТ "Сонат", без розпорядження ТОВ "Роял Капітал".

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним свідоцтва №2 від 31.05.2010 р. про знерухомлення простих іменних акцій документарної форми випуску (код ISIN UA 4000084651) у загальній кількості 4684 штук, емітентом яких є ЗАТ "Сонат", а також зобов'язання відповідачів списати з рахунків в цінних паперах третіх осіб прості іменні акції, емітентом яких є позивач, без розпорядження власника рахунку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/3126/17 Закритому акціонерному товариству "Сонат" у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Закрите акціонерне товариство "Сонат" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Чорногуза М.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 21.06.2017.

16.06.2017 позивачем подані додаткові пояснення щодо обставин справи.

19.06.2017 позивачем подані додаткові пояснення щодо обставин справи.

20.06.2017 третьою особою 7 подана заява про відкладення розгляду справи.

20.06.2017 відповідачем 2 подані заперечення на апеляційну скаргу, у яких він просить залишити оскаржуване рішення без змін.

21.06.2017 відповідачем 1 поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він вказує, що у разі задоволення позовних вимог відповідач 2 зможе виконати дії, вказані у підпунктах 4 та 5 пункту 3 прохальної частини апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 відкладено розгляд справи на 02.08.2017.

20.07.2017 третьою особою 7 поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити оскаржуване рішення без змін.

01.08.2017 третьою особою 7 подані додаткові пояснення щодо обставин справи.

01.08.2017 відповідачем 3 поданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити оскаржуване рішення без змін.

01.08.2017 позивачем подане клопотання про долучення додаткових доказів.

02.08.2017 представниками відповідачів 1, 2 і третьої особи 7 подане клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 задоволено клопотання про продовження строку розгляду спору задоволено та продовжено строк розгляду справи на 15 днів, розгляд справи № 910/3126/17 відкладено на 16.08.2017, витребувані додаткові докази.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 № 09-53/3167/17, у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

15.08.2017 третьою особою 7 подані додаткові пояснення щодо обставин справи.

16.08.2017 позивачем подані письмові пояснення щодо позовної давності.

У судовому засіданні 16.08.2017 представником позивача подано заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 заяву про відвід колегії суддів залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 відкладено розгляд справи на 29.08.2017.

29.08.2017 позивачем подано клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Клопотання задоволено судом.

29.08.2017 позивачем подано клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 29.08.2017 представник позивача проголосив усну заяву про відвід колегії суддів, обґрунтовану тим, що на думку апелянта, суд безпідставно відхилив заявлене ним клопотання про витребування доказів. Після такої заяви представник апелянта самовільно залишив судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 було задоволено частково клопотання скаржника про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 11.09.2017.

Того ж дня, 29.08.2017 відділом забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду зареєстровано письмову заяву представника ЗАТ "Сонат" про відвід колегії суддів у справі №910/3126/17.

11.09.2017 позивачем подано заяву про відвід судової колегії у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

11.09.2017 відповідачем 1, на виконання ухвали суду від 29.08.2017, подані додаткові докази.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 заяви Закритого акціонерного товариства "Сонат" від 29.08.2017 та 11.09.2017 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Жук Г.А. від розгляду справи №910/3126/17 відхилено. Заяви про самовідвід головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Жук Г.А. у розгляді справи №910/3126/17 задоволено. Справу №910/3126/17 направлено на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/3126/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Дідиченко М.А., суддів: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 24.10.2017.

28.09.2017 третьою особою 7 подано заяву про відвід судді Дідиченко М.А.

24.10.2017 позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі у якості іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс-Фінанс".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 відмовлено у задоволенні заяви третьої особи 7 про відвід судді Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі №910/3126/17 задоволено заяву головуючої судді Дідиченко М.А. про самовідвід. Справу № 910/3126/17 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2017 справу № 910/3126/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 27.11.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 відкладено розгляд справи на 13.12.2017.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.12.2017 р., у зв'язку перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці з 04.12.2017 по 17.12.2017, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/3126/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

13.12.2017 третя особа 7 подала заперечення на клопотання позивача про залучення іншого відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 відкладено розгляд справи на 24.01.2018.

23.01.2018 від позивача надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, які були надані представником в судовому засіданні 13.12.2017 в усній формі.

24.01.2017 від позивача надійшло клопотання щодо розгляду клопотання про залучення іншого відповідача.

Представники відповідача 3 та третіх осіб 1-6 у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили. Про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали суду на адреси, наявні у матеріалах справи. Ухвали суду направлені на адреси третіх осіб 1, 4, 5, 6 повернуті поштою з довідками "За закінченням терміну строку зберігання".

У разі відсутності сторін за адресою державної реєстрації, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Неявка у судове засідання представників відповідача 3 та третіх осіб 1-6 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала клопотання про залучення до участі у справі іншим відповідачем ТОВ "Комекс-Фінанс", також підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 вказала, що у разі задоволення апеляційної скарги відповідач 1 зможе виконати підпункти 4, 5 пункту 3 прохальної частини апеляційної скарги.

Представник відповідача 2 щодо клопотання про залучення іншого відповідача заперечив, вказав, що з боку банку порушень не було, також вважав, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Представник третьої особи 7 щодо клопотання про залучення іншого відповідача заперечив, також вважав, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості іншого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс-Фінанс", залишено судом без задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 24 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

У п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача.

Вищий господарський суд України у п. 1.3 постанови пленуму від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона. Стаття 24 ГПК не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. При вирішенні питання про задоволення клопотання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача слід виходити з підстав клопотання та їх обґрунтованості.

У разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Стаття 24 ГПК України встановлювала механізм вирішення питання про можливість розгляду справи у випадках, коли відповідач, що зазначений позивачем у позові, не повинен відповідати за цим позовом або повинен відповідати солідарно з іншою особою, яка в позові не зазначена як відповідач.

У п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, вона не містить позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс-Фінанс", отже, за рахунок даного товариства не можливо було б задовольнити позовні вимоги, а тому відсутні правові підстави для залучення вказаного товариства в якості іншого відповідача.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів 1, 2 та третьої особи 7, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Установчими зборами засновників товариства (протокол №1 від 30.08.1995 р.) було затверджено Статут Закритого акціонерного товариства "Сонат", відповідно до якого закрите акціонерне товариство "Сонат" засноване шляхом перетворення магазину № 1153 орендного торгівельно-виробничого підприємства "Авторітет".

19.09.1995 громадянами України в кількості 30 осіб для здійснення спільної господарської діяльності було підписано Установчий договір про створення закритого акціонерного товариства "Сонат".

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Пунктом 2.1 Установчого договору встановлено, що для забезпечення діяльності товариства створюється статутний фонд розміром 2 002 000 000 карбованців, поділений на 8 008 простих іменних акцій рівною номінальною вартістю у 250 000 карбованців.

10.08.1998 р. товариством було здійснено випуск акцій у кількості 8008 штук номінальною вартістю 2,5 грн. у документарній формі.

У серпні 2002 року між ОСОБА_14 та фізичними особами ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 були укладені договори купівлі-продажу акцій Товариства, а саме:

- 21.08.2002 договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_13 про продаж 900 акцій ЗАТ "Сонат";

- 21.08.2002 договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_15 про продаж 900 акцій ЗАТ "Сонат";

- 22.08.2002 договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_13 про продаж 900 акцій ЗАТ "Сонат";

- 22.08.2002 договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_15 про продаж 900 акцій ЗАТ "Сонат";

- 23.08.2002 договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_13 про продаж 562 акцій ЗАТ "Сонат";

- 23.08.2002 договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_15 про продаж 562 акцій ЗАТ "Сонат"; - 24.08.2002 р. договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_17 про продаж 800 акцій ЗАТ "Сонат";

- 25.08.2002 договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_17 про продаж 801 акцій ЗАТ "Сонат".

На підставі вказаних договорів та передавальних розпоряджень №119, №116 від 21.08.2002 р.; за №124, №122 від 22.08.2002 р.; за №128, №126 від 23.08.2002 р. реєстроутримувачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Реєстратор" було здійснено внесення змін до реєстру власників акцій ЗАТ "Сонат". Цінні папери були зареєстровані за ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_16

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в подальшому між ОСОБА_15 та ОСОБА_18 було укладено договір купівлі-продажу акцій від 18.01.2003 р., згідно з яким на користь ОСОБА_18 були відчужені 2 362 штуки акцій Товариства.

Також, 18.01.2003 р. між ОСОБА_18 та ОСОБА_13 був укладений договір купівлі-продажу акцій, за яким на користь ОСОБА_13 були відчужені 2 322 штуки акцій Товариства.

31.05.2010 Відкритим акціонерним товариством "Комекс-Реєстратор" Товариству було видано свідоцтво про знерухомлення №2 іменних цінних паперів, яким знерухомлено 4 684 прості іменні акції Товариства номінальною вартістю 2,50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2013 р. у справі №910/9416/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2014 р., визнано недійсними зміни до реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ "Сонат", які були внесені згідно передавальних розпоряджень за №119, №116 від 21.08.2002 р.; за №124, №122 від 22.08.2002 р.; за №128, №126 від 23.08.2002 р., та на підставі договорів купівлі - продажу акцій ЗАТ "Сонат" від 21.08.2002 р., 22.08.2002 р., 23.08.2002 р., укладених між акціонером закритого акціонерного товариства "Сонат" ОСОБА_14 та ОСОБА_13 відповідно по 900 та 562 акцій ЗАТ "Сонат"; на підставі договорів купівлі - продажу акцій ЗАТ "Сонат" від 21.08.2002 р., 22.08.2002 р., 23.08.2002 р., укладених між акціонером закритого акціонерного товариства "Сонат" ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відповідно по 900 та 562 акцій ЗАТ "Сонат". Всього у кількості 4724 акцій ЗАТ "Сонат".

За доводами позивача, вказаним рішенням встановлено факт неправомірності внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів Товариства, а також факт відсутності у ОСОБА_13 та ОСОБА_15 права власності на спірні цінні папери.

У зв'язку з викладеним, позивач зазначає, що видача свідоцтва про знерухомлення №2 іменних цінних паперів, яким знерухомлено 4 684 прості іменні акції Товариства номінальною вартістю 2,50 грн. є неправомірною, і є підстави для визнання такого свідоцтва недійсним.

Місцевим господарським судом встановлено, що з постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. у справі №9/516, вбачається, що 11.06.2009 р. між ЗАТ "Сонат" в особі Голови правління ОСОБА_13, як емітентом та ВАТ "Комекс-реєстратор" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Комекс-Фінанс"), як реєстратором, укладено договір №207 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, відповідно до умов якого емітент доручив, а реєстратор зобов'язався надавати емітенту послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів, а саме: обліку та зберігання інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів відповідно до чинного законодавства, а емітент зобов'язався здійснювати оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 2 Розділу І Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, яке затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 1000 (в редакції чинній на момент укладення Договору № 207 від 11.06.2009 р.), емітент іменних цінних паперів має право ведення реєстру власників випущених ним цінних паперів доручити реєстратору шляхом укладення договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Передача системи реєстру оформляється актом приймання-передавання. Реєстратор відповідає та здійснює ведення системи реєстру з моменту підписання сторонами вказаного акта. Акт приймання-передавання підписується уповноваженою особою емітента, уповноваженою особою реєстроутримувача та містить печатки зазначених юридичних осіб.

За змістом п. 1 Розділу І вказаного Положення свідоцтво про знерухомлення іменних цінних паперів - документ депозитарного обліку, який видається реєстроутримувачем депозитарній установі та є підтвердженням внесення до системи реєстру інформації про цінні папери, знерухомлені в депозитарній установі як номінального утримувача для їх подальшого обліку та обігу у вигляді облікових записів на рахунках у цінних паперах їх власників у системах депозитарного обліку зберігачів і в разі знерухомлення цінних паперів у депозитарії - на рахунках у цінних паперах зберігачів у депозитарії.

Згідно з п. 11 Розділу VII Положення знерухомлені іменні цінні папери в системі реєстру не обліковуються на особовому рахунку їх власника. Інформація про такі цінні папери обліковується на особовому рахунку номінального утримувача - депозитарної установи, у якій вони знерухомлені. Виконання операцій знерухомлення іменних цінних паперів підтверджується оформленням на ім'я депозитарної установи свідоцтва про знерухомлення іменних цінних паперів.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ "НДУ" надало копію свідоцтва ВАТ "Комекс-реєстратор" про знерухомлення №2 від 31.05.2010 р. іменних цінних паперів, яким знерухомлено 4 684 прості іменні акції Товариства, виданого Відкритим акціонерним товариством "Комекс-Реєстратор".

В той же час, постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. у справі №9/516, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 р. визнано недійсним договір №207 від 11.06.2009 р. на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, укладений між ЗАТ "Сонат" та ВАТ "Комекс-реєстратор" (правонаступником якого є ТОВ "Комекс-Фінанс").

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що від імені ЗАТ "Сонат" спірний договір був укладений не уповноваженою особою, що стало підставою для визнання такого договору недійсним згідно з приписами ст. 215 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, враховуючі наведені обставини, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що свідоцтво про знерухомлення №2 від 31.05.2010 р. іменних цінних паперів, яким знерухомлено 4 684 прості іменні акції Товариства, неправомірно видане ВАТ "Комекс-реєстратор" з огляду на те, що договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів з такою особою є недійсним.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно погодився із твердженнями позивача про існування підстав для визнання недійсним свідоцтва ВАТ "Комекс-реєстратор" про знерухомлення №2 від 31.05.2010 р. іменних цінних паперів Товариства.

Однак, в процесі вирішення спору у суді першої інстанції третьою особою 7 - ОСОБА_13 та відповідачем 2 - ПАТ "ПУМБ" були подані заяви про застосування строків позовної давності у даній справі.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-кому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи позивача про те, що про існування оскаржуваного свідоцтва ЗАТ "Сонат" дізналося з листа ПАТ "НДУ" №264/09 від 29.01.2016 р., з огляду на наступне.

За змістом ст. 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 29.10.2014 р. у справі N 6-152цс14, для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (постанова судових палат у цивільних та господарських справах).

Позивачем у даній справі є юридична особа - ЗАТ "Сонат", а не конкретний акціонер чи посадова особа відповідного господарського товариства.

За змістом ст.ст. 80, 92 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірне свідоцтво про знерухомлення №2 іменних цінних паперів товариства було видане 31.05.2010 р., відтак саме з цього моменту у ЗАТ "Сонат" була можливість отримати інформацію про факт його видачі.

Зокрема, за змістом п. 1 Розділу Х Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, яке затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 1000 (в редакції чинній на момент укладення договору № 207 від 11.06.2009 р.) Доступ до системи реєстру обмежується колом осіб, які мають право отримувати цю інформацію. Такими особами є: емітент; зареєстровані особи; органи прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку при здійсненні контролю за випуском і обігом цінних паперів і Антимонопольний комітет України та інші державні органи відповідно до законодавства - на їх письмову вимогу стосовно операцій у системах обліку іменних цінних паперів, що здійснюється конкретною юридичною особою або фізичною особою за конкретний проміжок часу.

Пунктом 4 вказаного розділу передбачено, що реєстроутримувач зобов'язаний надати інформацію та копії документів системи реєстру, витяг із журналу обліку записів у системі реєстру, витяг з журналу запитів, витяг із журналу виданих, погашених, утрачених сертифікатів та свідоцтв про знерухомлення, документів, які є підставою для складання реєстру, відповідно до письмового запиту Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або її територіальних органів, підписаного керівником та засвідченого печаткою, у строк не більше ніж п'ять робочих днів, якщо інший строк не встановлений у запиті.

Отже, ЗАТ "Сонат", як емітент цінних паперів (простих іменних акцій), мало право отримати доступ до реєстру власників цінних паперів та отримати оскаржуване свідоцтво про знерухомлення №2 від 31.05.2010 р.

Крім цього, місцевим господарським судом вірно встановлено, що у 2010 році товариство ініціювало звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору № 207 від 11.06.2009 р., укладеного з ВАТ "Комекс-реєстратор", що свідчить про обізнаність Товариства з фактом існування такого договору, а також можливими діями, які вчинялися ВАТ "Комекс-реєстратор" як реєстратором, уповноваженим на ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що позовна заява Товариства про визнання недійсним свідоцтва ВАТ "Комекс-реєстратор" про знерухомлення №2 від 31.05.2010 р. іменних цінних паперів Товариства подана лише 07.02.2017, тобто після спливу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як зазначалось вище, заяви про застосування позовної давності були подані як третьою особою 7 так і відповідачем 2.

У пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 роз'яснено, що заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем 2, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами та відсутні поважні причини його пропуску, то за вказаних обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним свідоцтва ВАТ "Комекс-реєстратор" про знерухомлення №2 від 31.05.2010 р. іменних цінних паперів ЗАТ "Сонат".

Щодо позовних вимог про зобов'язання ПАТ "ПУМБ" списати з рахунків в цінних паперах третіх осіб 1-6 простих іменних акції документарної форми існування в кількості 4 683, емітентом яких є Товариство, та права на них без розпорядження власників рахунку; зобов'язання ТОВ "Роял Капітал" списати з рахунку в цінних паперах третьої особи 7 одну просту іменну акцію документарної форми існування, емітентом якої є Товариство, та права на неї без розпорядження власників рахунку, про зобов'язання ПАТ "НДУ" списати з рахунку в цінних паперах ПАТ "ПУМБ" 4 683 прості іменні акції документарної форми існування, емітентом яких є Товариство, та права на них без розпорядження ПАТ "ПУМБ" та зобов'язання ПАТ "НДУ" списати з рахунку в цінних паперах ТОВ "Роял Капітал" 1 просту іменну акцію документарної форми існування, емітентом якої є Товариство, та права на неї без розпорядження ТОВ "Роял Капітал", колегія суддів виходить з наступного.

В якості підстави зазначених позовних вимог, позивач посилався на необхідність застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів - договорів дарування на підставі приписів ст. 216 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, у серпні 2002 р. між ОСОБА_14 та фізичними особами ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 були укладені договори купівлі-продажу акцій Товариства, а саме:

- 21.08.2002 р. договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_13 про продаж 900 акцій ЗАТ "Сонат";

- 21.08.2002 р. договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_15 про продаж 900 акцій ЗАТ "Сонат";

- 22.08.2002 р. договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_13 про продаж 900 акцій ЗАТ "Сонат";

- 22.08.2002 р. договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_15 про продаж 900 акцій ЗАТ "Сонат";

- 23.08.2002 р. договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_13 про продаж 562 акцій ЗАТ "Сонат"; - 23.08.2002 р. договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_15 про продаж 562 акцій ЗАТ "Сонат";

- 24.08.2002 р. договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_17 про продаж 800 акцій ЗАТ "Сонат";

- 25.08.2002 р. договір купівлі-продажу акцій, укладений між ОСОБА_14. та ОСОБА_17 про продаж 801 акцій ЗАТ "Сонат".

В подальшому між ОСОБА_15 та ОСОБА_18 було укладено договір купівлі-продажу акцій від 18.01.2003 р., згідно з яким на користь ОСОБА_18 були відчужені 2 362 штуки акцій Товариства. Також 18.01.2003 р. між ОСОБА_18 та ОСОБА_13 був укладений договір купівлі-продажу акцій, за яким на користь ОСОБА_13 були відчужені 2 322 штуки акцій Товариства.

18.07.2008 р. ОСОБА_13 уклав ряд договорів дарування цінних паперів з третіми особами, зокрема:

- договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_19 за реєстровим №3968, ОСОБА_13 передав у власність ОСОБА_20 780 штук простих іменних акцій Товариства;

- договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_19 за реєстровим №3962, ОСОБА_13 передав у власність ОСОБА_8 780 штук простих іменних акцій Товариства;

- договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_19 за реєстровим №3960, ОСОБА_13 передав у власність ОСОБА_9 780 штук простих іменних акцій Товариства;

- договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_19 за реєстровим №3966, ОСОБА_13 передав у власність ОСОБА_7 780 штук простих іменних акцій Товариства;

- договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_19 за реєстровим №3964, ОСОБА_13 передав у власність ОСОБА_10 780 штук простих іменних акцій Товариства.

За доводами позивача вказані договори дарування є нікчемними, оскільки порушують публічний порядок внаслідок укладення їх особою (ОСОБА_13М), яка не мала права власності на спірні цінні папери.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 13.04.2016 р. у справі №6-1528цс15, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК) - п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при зверненні до суду із вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, як таких, що вчинені з порушенням публічного порядку, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту існування вини у сторін таких правочинів, які виражалися в намірі порушити публічний порядок внаслідок їх укладання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем не доведено невідповідності спірних договорів дарування інтересам держави і суспільства та умислу будь-якої із сторін на те, а також, що вказані договори завідомо укладалися з метою порушення таких інтересів, що унеможливлює кваліфікування таких договорів як нікчемних.

Відповідно до абз. 2 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2010 р. перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, оскільки позовні вимоги про застосування наслідків нікчемних правочинів шляхом зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо списання спірних цінних паперів з відповідних рахунків є необґрунтованими, місцевий господарський суд правомірно відмовив у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як зазначалось вище, згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте цей пункт не можна розуміти як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі, в яких застосовується обов'язок надавати обґрунтування, можуть змінюватися залежно від характеру рішення. Так, відхиляючи скаргу, апеляційний суд в принципі може обмежитись прийняттям мотивів оскаржуваного рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" від 10.10.2013, у справі "Хелле проти Фінляндії" від 19.12.1997, у справі "ОСОБА_21 проти Іспанії" від 21.01.1999).

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі № 910/3126/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сонат" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/3126/17 - без змін.

2. Справу №910/3126/17 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.01.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк