Постанова

від 23.01.2018 по справі 390/1835/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

іменем України

23 січня 2018 року м. Кропивницький

справа № 390/1835/17

провадження № 22-ц/781/226/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Чельник О.І.,

суддів Кіселика С.А.,Черненка В.В.

секретаря Бодопрост М.М.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача - Первозванівської сільської ради Чівільча В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2017 року у складі судді Пасічника Д.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Первозванівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, ОСОБА_3, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, ОСОБА_3, в якому просила визнати за нею право власності на будівельні матеріали та обладнання, використані при будівництві житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті батька.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивача - ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зазначила, що інші спадкоємці відмовилися від спадщини, а між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про поділ спадщини від 13 червня 2017 року, згідно з яким земельні ділянки, на яких розташований вказаний будинок, та сам будинок було виділено у спадок позивачу.

У подальшому позивач звернулася до нотаріуса для прийняття спадщини, проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній документ, що підтверджує право власності на спадкове майно та державну реєстрацію будинку.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд вважав, що позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування є необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами, оскільки позивач просила визнати за нею право власності на будівельні матеріали та обладнання, використані при будівництві житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті батька, однак позовні вимоги не містять найменування, опису, індивідуальних даних чи інших характеристик будівельних матеріалів та обладнання стосовно яких позивач має намір визнати право власності, тим самим позбавляє суд можливості встановити їх належність спадкодавцю і в подальшому визнати право власності у порядку спадкування за позивачем. Крім того, суд дійшов висновку, що договір про поділ спадщини від 13.06.2017 року, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №460, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визначили себе спадкоємцями, та розподілили між собою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, з урахуванням часток інших спадкоємців, є незаконним, оскільки спадкоємці здійснюють спадкування за заповітом, яким заповідач розподілив між спадкоємцями своє майно. У випадку, коли заповідано конкретне майно, вже на підставі самого заповіту кожен спадкоємець стає власником конкретної речі (речового права), і змінити цей порядок договором неможливо.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 не заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник Первозванівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Чівільчи В.М. не заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОЛ №229120, виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 року Виконавчим комітетом Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, актовий запис №11 (а.с.5).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 24.02.1965 року, ОСОБА_5 є батьком позивача - ОСОБА_6, яка після реєстрації шлюбу 11 жовтня 1986 року змінила прізвище з ОСОБА_11 на ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2, видане Відділом РАЦС Кіровоградського міськвиконкому, актовий запис №2378 (а.с.6-7).

Встановлено, що за життя померлий ОСОБА_5 був головою домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується обліковою карткою об'єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки, номер об'єкта погосподарського обліку 0022-6, що також підтверджується довідкою Виконавчого комітету Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області №644 від 16 червня 2017 року (а.с.8).

Архівна довідка ОКП Кіровоградське ООБТІ №33207 від 28.03.2017 року свідчить, що станом на 01 січня 2013 року реєстрація права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у ОКП Кіровоградське ООБТІ не проводилась (а.с.10).

Довідка від 06 лютого 2017 року №113, яку видано Виконавчим комітетом Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області свідчить, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проживав та був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_2. Виконкомом сільської ради було посвідчено заповіт від імені померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 за реєстровим №18, який не змінено та не скасовано (а.с.12).

Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок та звіт про оцінку майна свідчать, що проведено технічну інвентаризацію та визначено ринкову вартість житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 що станом на 27 вересня 2017 року становить 42000,00 грн. (а.с.13-17, 18-22).

Відповідно до договору про поділ спадщини від 13 червня 2017 року, який посвідчено нотаріусом і зареєстровано в реєстрі за №460, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями по 1/2 частки у спадщині (з урахуванням по 1/4 частки у спадщині від якої відмовилася доньки померлого ОСОБА_7 та ОСОБА_8) ОСОБА_5, який помер 06.09.2016 року. В результаті поділу за ОСОБА_1 визнається право на спадщину на: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2; земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, загальною площею 0,4000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та призначена для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку загальною площею 7,3599 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що розташована на території Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а за ОСОБА_3 визнається право на спадщину на земельну ділянку загальною площею 5,3372 га, кадастровий номер НОМЕР_6, що розташована на території Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11)

Постановою приватного нотаріуса Кіровоградського районного нотаріального округу №310/02-14 від 13 червня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок після смерті ОСОБА_5, оскільки відсутній документ, що підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно та не проведено державну реєстрацію (а.с.16).

На запит суду першої інстанції приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_9 було надано лист №678/01-16 від 10 жовтня 2017 року та копію спадкової справи №6/2017, яку заведено після смерті ОСОБА_5, де міститься спільна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини та заяви ОСОБА_8 і ОСОБА_7 про відмову від спадщини, а також заповіт ОСОБА_5, відповідно до якого померлий заповідав земельну ділянку загальною площею 7,36 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що розташована на території Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, ОСОБА_1; земельну ділянку загальною площею 5,34 га, кадастровий номер НОМЕР_6, що розташована на території Калинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, ОСОБА_3; житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частинах ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 Крім того, спадкова справа містить договір про поділ спадщини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 №460 від 13.06.2017 року. Свідоцтво про право на спадщину щодо спірного житлового будинку нотаріусом не видавалося (а.с.31-50).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування є необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами, оскільки позивач просила визнати за нею право власності на будівельні матеріали та обладнання, використані при будівництві житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті батька, однак позовні вимоги не містять найменування, опису, індивідуальних даних чи інших характеристик будівельних матеріалів та обладнання стосовно яких позивач має намір визнати право власності, тим самим позбавляє суд можливості встановити їх належність спадкодавцю і в подальшому визнати право власності у порядку спадкування за позивачем.

Однак з таким висновком погодитись не можна оскільки суд дійшов його з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 7 лютого 2014 року №5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше. Стаття 392 ЦК не регулює правовідносин щодо самочинно збудованого нерухомого майна.

Відповідно до позовної заяви позивач просила визнати за нею право власності на будівельні матеріали та обладнання, використані при будівництві житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті батька.

Зі змісту позову убачається, що позивач не може оформити після смерті батька право власності на будинок. Який побудовано у 1953 році, у зв'язку з відсутністю документу, що засвідчує право власності на цей будинок за спадкодавцем. Вимог про визнання права власності на будинок позивач не ставила. Спір між сторонами щодо будівельних матеріалів, використаних при будівництві житлового будинку, відсутній, оскільки таке її право власності ніким не оспорюється.

Відповідно до ч.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст.377 ЦПК України є підстави для скасування судового рішення з закриттям провадження у справі.

Оскільки предмет спору відсутній рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.255, ч.1 ст.377 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 255, ст.ст.377, 382 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Первозванівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, ОСОБА_3, про визнання права власності на спадкове майно закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 25 січня 2018 року.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: С.А. Кіселик

В.В. Черненко