Постанова

від 30.05.2007 по справі 29/93а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/93а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

30.05.07 р.                                                                             Справа № 29/93а

15 год. 40 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157, нарадча кімната             Господарський суд Донецької області у складі  головуючого судді  Гаврищук Т.Г. при секретарі судового засідання Пашко О.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф-шіппінг” м. Донецьк

до відповідача –  Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0003942340/0 від 18.10.2006р. та рішення №62458/10/14-212-2 від 22.12.2006р. на суму 114848,5 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Маковський С.В. – нач.юр.відділу (за довір.)

від відповідача – Ваховська Г.О. – гол. держподатковий інспектор (за довір.)

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Скіф-шіппінг”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання частково недійсними рішень №0003942340/0 від 18.10.2006р. та №62458/10/14-212-2 від 22.12.2006р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 120832 грн., і стягнення з позивача штрафних санкцій за порушення №2 в розмірі 5% від суми недоїмки за кожний податковий період.

             Додатковою заявою від 14.05.2007р.  позивач змінив позовні вимоги та просить  визнати частково недійсними податкове повідомлення-рішення №0003942340/0 від 18.10.2006р. та рішення №62458/10/14-212-2 від 22.12.2006р. на суму 114848,5 грн.

           В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” і вважає, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними(корегуваннями до податкових накладних), отриманих по закінченню податкових періодів, у яких здійснились сплата та отримання товарів(робіт,послуг), суми податку, зазначені у таких податкових накладних(корегуваннях до них), можуть бути включені  до складу податкового  кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні(корегування до них) отримані.

Крім того, позивач вважає, що оскільки за результатами перевірки не було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, то застосування штрафних санкцій згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є безпідставним .

          Відповідач проти позову заперечує з посиланням на ті обставини, що оспорене податкове повідомлення-рішення складено ним з додержанням вимог діючого законодавства по факту порушень, встановлених актом перевірки від 04.10.2006р. №1051/23-6/31158623.

                   Відповідач зазначив, що згідно до п.20 Порядку заповнення податкової накладної , затв. наказом ДПА України від 30.05.1997р. за №165, постачальником товарів(послуг) – ДП “Маріупольський торгівельний порт” були виписані розрахунки коригування кількісних і вартісних  показників до податкових накладних. Позивачем вказані розрахунки були включені до складу податкового кредиту в момент їх отримання, але підприємство не використало права, передбачені п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким встановлено, що у разі відмови з боку постачальника товарів(послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів(послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.  

          У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.

               Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:

            Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №25952960 та як платник податків перебуває на обліку у  Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька.

          Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена виїзна планова  перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р., за результатами якої складений акт від 04.10.2006р. №1051/23-6/31158623 та прийняте податкове повідомлення-рішення від  18.10.2006р. №0003942340/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено  суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість у вигляді штрафних ( фінансових) санкцій в розмірі 120832 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

          Наведене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

          За результатами розгляду скарги позивача відповідачем було прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №62458/10/14-212-2 від 22.12.2006р. , яким податкове повідомлення-рішення №0003942340/0 від 18.10.2006р. залишено без змін, а скарга без задоволення.

           Позивачем наведені податкове повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги  оскаржуються частково в сумі 114848 грн.50 коп.  

          З акту перевірки вбачається, що підставою для визначення оспореної позивачем суми податку на додану вартість у вигляді штрафних санкцій, послужив висновок податкового органу про те, що в порушення п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем  несвоєчасно у складі податкового кредиту відображені розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, виписаних ДП “Маріупольський торгівельний порт”, а саме  розрахунки, які повинні бути відображені у липні 2005р., відображені у серпні 2005р.:№5649-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 4036,42 грн., №5694-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 1404,49 грн., №5752-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 1633,17грн., №5795-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 10836,06 грн., №5905-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 11411,49 грн., №391/5949-В від 29.07.05р. на суму ПДВ  27676,89грн., №392/6228-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 1828,53 грн., №393/6285-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 4440,60 грн., №394/6286-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 36757,98 грн., №395/6404-В від 29.07.05р. на суму ДВ 9309,15 грн., №395/6328-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 5076,06 грн., №396/6440-В від 29.07.05р. на суму ПДВ  5126,04 грн.,  №400/7019-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 3811,93 грн., №402/6946-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 7125,03 грн., №403/6947-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 24183,91 грн., №404/6977-В від 29.07.05р. на суму ПДВ 37609,53 грн., №399/6811-В від 29.07.05р. на суму 29311,69 грн.    

         З розрахунку штрафних санкцій та пояснень відповідача вбачається, що наведене порушення спричинило донарахування позивачеві штрафних санкцій в сумі 110790 грн.

        ДП Маріупольським торгівельним портом на суму отриманої попередньої оплати були виписані позивачеві податкові накладні №5649-В від 21.06.05р. на суму 31558,97 грн., у т.ч. ПДВ – 5259,83 грн., №5694-В від 22.06.05р. на суму 378582,60 грн., у т.ч. ПДВ – 63097,10грн., №5752-В від 24.06.05р. на суму 39059,58 грн., у т.ч. ПДВ – 6509,93 грн., №5795-В від 25.06.05р. на суму 139177,95 грн., у т.ч. ПДВ – 23196,33 грн., №5905-В від 30.06.05р. на суму 209083,70 грн., у т.ч. ПДВ – 34847,28 грн., №5949-В від 01.07.05р. на суму 230223,85 грн., у т.ч. ПДВ – 38370,64 грн., №6228-В від 05.07.05р. на суму 17162,13 грн., у т.ч.ПДВ – 2860,36 грн., №6285-В від 06.07.05р. на суму 37386,78 грн., у т.ч. ПДВ – 6231,13грн., №6286-В від 06.07.05р. на суму 316779,11 грн., у  т.ч. ПДВ – 52796,52 грн., №6404-В від 08.07.05р. на суму 80071 грн., у т.ч. ПДВ – 13345,17 грн., №6328-В від 07.07.05р. на суму 44527,07 грн., у т.ч. ПДВ – 7421,18 грн., №6440-В від 12.07.05р. на суму 40363,57 грн., у т.ч. ПДВ – 6727,26 грн., №7019-В від 22.07.05р. на суму 33626,89 грн., у т.ч. ПДВ – 5604,48 грн., №6946-В від 26.07.05р. на суму 58793,67 грн., у т.ч. ПДВ – 9798,95 грн., №6947-В від 26.07.05р. на суму 256280,53 грн., у т.ч. ПДВ – 42713,42 грн., №6977-В від 27.07.05р. на суму 408221,60 грн., у т.ч. ПДВ – 68036,93 грн., №6811-В від 21.07.05р. на суму 240398,58 грн., у т.ч. ПДВ – 40066,43 грн.     

          До наведених податкових накладних ДП Маріупольським торгівельним портом 29.07.2005р. були складені відповідні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників , причина коригування яких – зайве нарахування ПДВ на портові збори. Зазначені розрахунки  були отримані позивачем 23.08.2005р., що засвідчується відповідною відміткою у цих розрахунках, та були відображені позивачем у декларації з податку на додану вартість за серпень 2005р.

                   Наведені обставини сторонами визнаються.

                Пунктом п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що  якщо   після  поставки  товарів  (послуг)  здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за  поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

             За приписами п.п.4.5.1 цієї статті якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

              Актом перевірки також встановлено, що позивачем в порушення п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” несвоєчасно відображено у складі податкового кредиту сума ПДВ по ТМЦ(брус), який був використаний не у господарській діяльності підприємства на суму 100420 грн., ПДВ – 20084 грн. Коригування податкового кредиту з ПДВ було здійснено у серпні 2005р., запис у реєстрі отриманих податкових накладних здійснено 01.08.2005р. у розмірі 20080 грн., який необхідно було здійснити у березні 2005р. в розмірі 19806 грн. та у червні 2005р. в розмірі 278 грн. При цьому позивач не використав права, надані п.17.2 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відносно самостійного нарахування платником податку фінансових санкцій .

          Згідно розрахунку штрафних санкцій та пояснень відповідача наведене порушення спричинило донарахування позивачеві штрафних санкцій в сумі 10042 грн.

          Зазначене  порушення позивачем не оспорюється, однак останній вважає, що оскільки це порушення було самостійно виправлено ним у наступному податковому періоді, то відповідач, на його думку, повинен був застосувати штрафні санкції у розмірі 5%, передбачені п.п.”б” п.17.2 ст.17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

              За приписами п.17.2 ст.17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на який посилається позивач,  платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:  а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,      б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з  відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з  цього  податку.

                 Тобто, за правилами наведеної норми   штраф у розмірі п'яти відсотків нараховується безпосередньо платником податку, а не податковим органом, та  з  відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з  цього  податку.

Оспореним податковим повідомлення-рішенням відповідачем були застосовані штрафні санкції згідно до вимог п.п.17.1.3 п.17.1 ст..17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,  яким встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

               Згідно до п.1.2 ст.1 цього Закону податкове  зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

                  За приписами п.6.1 ст.6 цього Закону у разі  коли  сума  податкового  зобов'язання  розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення.

                 Таким чином, суд вважає, що за правилами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції нараховуються тільки у разі, коли податковий орган донараховує суму податкового зобов'язання платника податків з відповідним складанням податкового повідомлення, а розмір штрафу визначається залежно від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання).

                 Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки позивачеві не було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, за таких обставин, застосування штрафних санкцій згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суд вважає безпідставним.

          Відповідно до ст. 71  Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що відповідач, в даному випадку, не довів правомірність прийнятих  рішень, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись  п.1.2 ст.1, п.6.1 ст.6, п.п.17.1.3 п.17.1 ст..17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,    

ПОСТАНОВИВ :

             Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Скіф-шіппінг” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від  18.10.2006р. №0003942340/0 та рішення №62458/10/14-212-2 від 22.12.2006р. на суму 114848 грн.50 коп. задовольнити.

                   Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від  18.10.2006р. №0003942340/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 114848 грн.50 коп. та рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька №62458/10/14-212-2 від 22.12.2006р. про результати розгляду первинної скарги по податковому повідомленню-рішенню від  18.10.2006р. №0003942340/0  в сумі 114848 грн.50 коп.

                Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю “Скіф-шіппінг” (83000, м.Донецьк, вул..Артема,60, ЄДРПОУ 31158623) з Державного бюджету України судовий збір  в розмірі 03грн.40коп.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суддя                                                                                                         

Постанова в повному обсязі виготовлена 04.06.2007р.

Надрук. 3 примір.

1 суду

2 сторонам