Рішення

від 16.01.2018 по справі 908/2016/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/106/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2018 справа № 908/2016/17

м. Запоріжжя

за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-торгова фірма «Еліпс» (69123, АДРЕСА_1)

про стягнення 16071,89 грн. штрафу та 41786,84 грн. пені за договором № УБГ 91/015-16 від 24.02.2016

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2-389д від 02.01.2018

від відповідача: ОСОБА_2, директор, рішення № 11 від 21.04.2013

Розглядаються позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» до товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгової фірми «Еліпс» про стягнення 16071,89 грн. штрафу та 41786,84 грн. пені за договором № УБГ 91/015-16 від 24.02.2016.

Ухвалою суду від 10.10.2017 порушено провадження у справі № 908/2016/17, присвоєно справі номер провадження 18/106/17, судове засідання призначено на 09.11.2017; у судовому засіданні 09.11.2017 оголошувалась перерва до 07.12.2017 та до 18.12.2017, строк розгляду спору продовжувався на п'ятнадцять днів.

Розгляд справи, починаючи з судового засідання 18.12.2017, здійснювався в порядку Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України від 03.10.2017 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» .

За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ «Перехідних положень» Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судові засідання 18.12.2017 та 16.01.2018 здійснювалися із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» , в порядку ст. 222 ГПК України.

У судовому засіданні 16.01.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що за умовами укладеного сторонами договору та специфікації до нього передбачено поставку пиловника хвойних порід в кількості 754 куб.м. на загальну вартість 877257,89 грн. з ПДВ, проте, в порушення п. 5.1 та п. 6.3.1 договору постачальником поставлено 556,661 куб.м. пиловника хвойного на суму 647659,49 грн. Залишок недопоставленого товару складає 197,339 куб.м. на суму 229598,40 грн. з ПДВ. Звертає увагу, що листом № 2 від 19.01.2017 відповідач визнав порушення строків прострочення взятого на себе зобов'язання щодо недопоставки товару в зазначеній кількості. У відповідь на претензію № 032-01-6448-1 від 08.06.2017 щодо сплати штрафних санкцій відповідач визнав нарахування штрафних санкцій в розмірі 16071,89 грн. Позивач вважає, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. За твердженням позивача, порушення відповідачем зобов'язань щодо поставки товару у визначеній договором кількості відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді 16071,89 грн. штрафу та 41786,84 грн. пені. Посилаючись на приписи статей 629, 631, 638, 651, 525, 526, 599 ЦК України, статей 218, 232 ГК України просить позов задовольнити.

У відзиві на позов відповідач вказує, що договором передбачено загальний обсяг поставки, який не є сталий і він може зменшуватись, при цьому відвантаження товару проводиться тільки після отримання рознарядки і поставка за договором спливає 31.12.2016, виконання зобов'язань після закінчення строку дії договору перебачається тільки в частині взаєморозрахунків. Вважає, що договором встановлено строк його виконання і змінювати його умови односторонньо і продовжувати його виконання постачальник не мав права. Зауважує, що листом № 2 від 19.01.2017 відповідач лише констатував той факт, що строк дії договору закінчився і є невиконаний обсяг поставки товару, а також пропонував пролонгувати строк дії договору з внесенням змін до його умов щодо ціни, обсягу і додаткового строку поставки. Оскільки відповіді на лист та рознарядки на відвантаження залишку об'єму товару за договором не отримано, відповідач вважає виконання зобов'язань за договором припиненим відповідно до ст. 604 ЦК України за домовленістю сторін.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та надав додаткові письмові пояснення, в яких посилаючись на приписи ч. 3 ст. 219 ГК України, просить суд зменшити можливі нарахування штрафних санкцій і пені на 90%. В обґрунтування клопотання відповідач вказує фінансових збиток за результатами виконання спірного договору та зазначає, що допущеному порушенню сприяла безпідставна і не обґрунтована відмова покупця від об'єктивного підвищення ціни за товар, оскільки можливості продавця обмежені не тільки ціною закуповуваного товару, але і можливістю альтернативної доставки автомобільним транспортом, що значно дорожче порівняно з залізничним, а також ненадання відповіді на звернення продавця щодо строку дії договору і заявок на відвантаження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» (покупцем, позивачем у справі) 24.02.2016 укладено з товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-торговою фірмою «Еліпс» (постачальником, відповідачем у справі) договір поставки № УБГ 91/015/16 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у Специфікації.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в Специфікації до договору.

Згідно із п. 5.2 Договору обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця, узгоджених до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється.

Пунктом 6.3.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та Специфікацією.

Відповідно до п. 7.11 Договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або недопоставленого товару.

Строк дії договору визначено п. 10.1 Договору - договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Специфікацією № 1 від 24.02.2016 до Договору сторонами узгоджено поставку товару: пиловника хвойних порід сорт 3 в кількості 754 куб.м. за ціною 969,56 грн. за одиницю без ПДВ на загальну суму 877257,89 грн. з ПДВ.

Пунктом 3 Специфікації визначено строк поставки товару: протягом 15 календарних днів з дня отримання письмової рознарядки Покупця.

Рознарядки на поставку товару - пиловника хвойного позивачем направлені листами від 26.02.2016 № 015-03-1550-1, від 29.03.2016 № 015-03-2367-1, від 28.07.2016 № 015-03-5958-1, від 02.09.2016 № 015-03-7048-1, від 11.10.2016 № 015-03-8421-1, від 14.11.2016 № 015-03-9588-1.

Відповідачем товар поставлено в кількості 556,661 куб.м. на суму 647659,49 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- від 18.03.2016 № РН-0000006,

- від 01.05.2017 № РН-0000010,

- від 09.05.2016 № РН-0000011,

- від 24.08.2016 № РН-0000020,

- від 10.09.2016 № РН-0000022,

- від 26.10.2016 № РН-0000025,

- від 08.11.2016 № РН-0000027,

- від 27.12.2016 № РН-0000030.

Залишок недопоставленого товару, за твердженням позивача, складає 197,339 куб.м. на суму 229598,40 грн. з ПДВ.

Позивачем на адресу відповідача 08.06.2017 направлено претензію № 032-01-6448-1 з вимогою сплати 16071,89 грн. штрафу та 41786,84 грн. пені за недопоставку товару.

Листом від 16.06.2017 за вих. № 56 відповідач зазначив про сплив терміну дії договору, пролонгація якого відповідачем пропонувалась у листі № 2 від 19.01.2017, та погодився сплатити 16071,89 штрафу з огляду на сподівання подальшої співпраці.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором товару в кількості 556,661 куб.м. на загальну суму 647659,49 грн. підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень (арк. справи 36- 43).

Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами п. 5.2 Договору передбачено, що відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки, відвантаження товару без рознарядки забороняється.

Позивачем до матеріалів справи надано рознарядки на поставку товару:

- від 26.02.2016 № 015-03-1550-1 на поставку 65 куб.м. пиловника хвойних порід,

- від 29.03.2016 №015-03-2367-1 на поставку 150 куб.м. пиловника хвойних порід

- від 28.07.2016 № 015-03-5958-1 на поставку 75 куб.м. пиловника хвойних порід,

- від 02.09.2016 № 015-03-7048-1 на поставку 140 куб.м. пиловника хвойних порід,

- від 11.10.2016 № 015-03-8421-1 на поставку 150 куб.м. пиловника хвойних порід,

- від 14.11.2016 № 015-03-9588-1 на поставку 150 куб.м. пиловника хвойних порід.

За доводами позивача, згідно наданих ним рознарядок узгоджено поставку 730 куб.м. товару, поставлено 556,661 куб.м.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що перелічені рознарядки відповідачем отримані. При цьому, умовами Договору (п. 3 Специфікації) строк поставки товару визначається 15 календарних днів з моменту отримання письмової рознарядки покупця.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем підтверджується отримання рознарядок з 26.02.2016 по 11.10.2016, суд вважає узгодженою відповідними рознарядками поставку в кількості 580 куб.м.

Таким чином, судом встановлено, що зважаючи на відсутність доказів направлення позивачем рознарядки від 14.11.2016 на поставу 150 куб.м. товару, отримання якої відповідачем заперечується, та не направлення позивачем рознарядки на 24 куб.м. товару, про що вказує сам позивач, кількість недопоставленого відповідачем товару за отриманими рознарядками складає 23,339 куб.м.

Вартість недопоставленого товару дорівнює 27154,23 грн. - 23,339 куб.м. (кількість недопоставленого товару х 1163,47 грн. (вартість за одиницю з ПДВ).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд констатує, що на момент розгляду справи невиконаним відповідачем зобов'язанням за Договором залишилося зобов'язання щодо поставки 23,339 куб.м. товару на загальну суму 27154,23 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Пунктом 7.11 Договору визначена відповідальність відповідача за порушення зобов'язання - строків поставки товару, у вигляді пені із визначенням відсоткового співвідношення від вартості товару по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, даним положенням передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України (посилання в договорі на стягнення пені за кожний день прострочення не є визначенням періоду часу), то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Недопоставленим відповідачем товаром залишилася продукція, поставку якої узгоджено рознарядкою від 11.10.2016, отже, прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару у відповідача виникло починаючи з 27.10.2016, строк нарахування пені закінчується 27.04.2017.

Позивачем вимога про стягнення пені заявлена за період з 30.11.2016 по 31.05.2017.

Судом здійснено розрахунок пені, виходячи з встановленої судом кількості недопоставленого товару та його вартості, та встановлено, що обґрунтованою є сума пені в розмірі 4045,98 грн., яка розрахована за загальний період з 30.11.2016 (визначено позивачем у розрахунку) по 27.04.2017 (закінчення строку прострочення зважаючи на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України), що складає 149 днів, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Тож, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.11 Договору, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 1900,80 грн. штрафу, виходячи з вартості недопоставленого товару (271254,23 грн. х 7%).

Таким чином, належний до стягнення загальний розмір суми пені становить суму 4045,98 грн., а розмір штрафу - 1900,80 грн., тому в решті позовних вимог про стягнення пені (37740,86 грн.) та штрафу (14171,09 грн.) слід відмовити, як нарахованих та заявлених до стягнення необґрунтовано.

Разом з тим, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені та штрафу на 50%, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, господарський суд бере до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Враховуючи положення ст.ст. 74, 76-80, 236 ГПК України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є таким випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Судом встановлено, що договір поставки № УБГ 91/015-16 від 24.02.2016 виконувався відповідачем згідно його умов і ним робилися заходи для виконання своїх зобов'язань в обумовлені договором строки. Також враховується, що недопоставка за рознарядками складає 23,339 куб.м. і такий обсяг не є економічно достатнім для відвантаження ані автомобільним (звичайний середній обсяг складає 30-35 куб.м.), ані залізничним транспортом (середній обсяг завантаження 65-75 куб.м.). Слід зазначити, що при відмові покупця збільшити ціну внаслідок об'єктивного збільшення ринкової ціни, виконання Договору було збитковим для підприємства відповідача, про що свідчить надана вибірка за відвантаженнями з фінансовим результатом за контрагентом БУ Укрбургаз . На неодноразові звернення відповідача про підвищення ціни на товар, про що свідчать надані копії листування, отримано відмову, тому нарахування штрафних санкцій за цим Договором є для відповідача додатковим збільшенням прямих збитків.

В свою чергу, позивачем не наведено та не надано доказів наявності будь-яких збитків або негативних наслідків, що були ним понесені в результаті порушень строків виконання Договору з боку відповідача.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи приписи ст. 551 ЦК України , ст. 233 ГК України та те, що визнані судом обґрунтованими вимоги про стягнення штрафних санкцій є не співрозмірними між фактичним порушенням та його наслідками; невеликий термін прострочення поставки товару; недопоставку відповідачем незначної частини товару; необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін; а також недоведеність позивачем факту понесення ним збитків в результаті дій відповідача, суд зменшує пеню та штраф на 50% і з відповідача стягується 2022,99 грн. пені та 950,40 грн. штрафу.

Суд вважає необхідним звернути увагу, що при визначені ціни позову позивачем зазначено суму 5785 7 ,73 грн., за змістом позову та в розрахунку позивач зазначає, що з відповідача підлягають стягненню 16071,89 грн. штрафу та 41786,84 грн. пені, що разом складає 5785 8 ,73 грн., а в прохальній частині позову позивач просить стягнути пеню та штраф в загальному розмірі 57611,35 грн. Виходячи з допущених позивачем численних помилок у визначенні ціни позову та того, що позивачем в прохальній частині взагалі не зазначено окремо суму пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача, судом вірною ціною позову визнано зазначені у розрахунку суму пені та штрафу, що разом дорівнюють 57858,73 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог (без урахування зменшення) шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 164,45 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-торгова фірма Еліпс (69123, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35888371) на користь публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86, код ЄДРПОУ 00156392) 2022,99 грн. (дві тисячі двадцять дві грн. 99 коп.) пені, 950,40 грн. (дев'ятсот п'ятдесят грн.. 40 коп.) штрафу та 164,45 грн. (сто шістдесят чотири грн. 45 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 26 січня 2018.

Суддя В.В. Носівець